Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Схожа картина у з моїм дідусем та бабусею
Приїхала я до неї з сестрою одного літа (давно то було). Бабуся занедужала. За час відсутності дідуся ми готували і прибирали, а дідусю казали, що то бабуся. Він все одно на неї сварився, що вона лежить придурюється і нічого не робить

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Як на мене - то най тоді готує, що йому подобається і їсть. Рідко коли жінка знає, що чоловік не любить, наприклад, плов і навмисне варить його щодня.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну да, стоїть мені наварити манки і натушкувати цвітної капусти- мій чоловік тоже стане голодним, але я реально такого ніколи не роблю і не додумалася б. Якщо хочу щось для себе особисто приготувати- готую, але при умові, що чоловік буде мати що їсти. А загалом дуже люблю радитися що приготувати їсти, особливо на вихідні.

Але то таке... Чогось мені видається, що в тій ситуації, про яку пишуть тут дівчата трохи не тому річ. Я то бачу як безсовісне прискіпування в сторону дружини і її праці (на кухні в даному випадку). А так не можна...

Ну, та "башка" і "бардак"- то не є, як на мене вже аж якісь такі погані слова, тим більше писалось то в трохи жартівливому стилі.))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

трохи пооффтоплю, але до теми "освоєння мистецтва" і "кому це потрібно" . Сьогоднішня ситуація: ранок, люди спішать вранці по справам-на роботу. Жіночки доглянуті, причесані, напомаджені... І тут ідуть два чоловіка , віком 35-40 років. Які абсолютно незаморочуються своїм навіть зовнішнім виглядом- там десь триденна щетина, там- брудні черевики, там- запах тютюну ...Один з обручкою на руці і вчить іншого, щоб той вже нарешті собі знайшов жінку. З його уст звучить фраза: "ти глянь, скільки класних жінок довкола. Непочатий край роботи.Не бійся підійти і знайомитися". Другий йому суперечить : "Та щоб підійти познайомитися, мені треба себе хоч до порядку привести". На що одружений йому відповідає: " Та нащо то тобі здалося? Ти підходь і знайомся. А далі- жінка сама буде мати за щастя все зробити. ". От вам і все "чоловіче мистецтво".

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

кажуть, що в сучасних пар (мається на увазі, і в чоловіка, і в жінки) є одна велика спільна ціль - як зробити чоловіка щасливим

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та не заморочуйтеся. Він підійде до одної, до другої, ті його не зацінять, а та, яка його зацінить, йому не підійде - буде змушений приводити себе в порядок. Просто хлопи направду такі є, вони не заморочуються. А особливо жонатики, ото дійсно, на розслабоні повному , тому так і радить.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я періодично читаю тему, бо "предупрежден - значит вворужен", але також по ходу читання все більше розчулююся своїм чоловіком . А буває таке, що за ен років стажу "вилазять" ці проблеми? Бо поки що тьфу-тьфу (в нас 4.5 )...

До речі, я от в курсі деяких "неулюблених" речей чоловіка - то, звісно, не зловживаю тим, але іноді таки готую. Наприклад, гарбуз - сезонний овоч, купа вітмінів....то раз в рік роблю щось. Ну він сприймає мої аргументи - кривиться трохи, але їсть . Та я і сама себе трохи заставляю - бо ж корисно, а нє смажену картоплю лупити тільки, бо люблю. Зате чоловік мене змушує часник їсти (я люблю, але час від часу) .

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну на рахунок того готування - взагалі окрему тему можна створювати. Не завжди жінка винна в тому крутінні носом. Мама з дитинства бігала за синочком "поїж це - не хочеш? - то я зготую друге - теж не хочеш? - то я вже третє зробила - шматочок з*їв? - ну Слава Богу"
В мене чоловік не їсть більшу частину продуктів, бо він собі так придумав, а те, що він таки їсть, має бути настільки жирне/солоне/перчене, що таке вже не їм я. Раніше мене ще не нервувало таке готування йому окремо, а собі окремо, тепер і крім того є чим зайнятись. Та й десь педприкорм на носі, хай звикає до нормальних продуктів типу нормального плову, нормального борщу (а не буйства приправ/перцю).
А він: "мені оте, що ти готуєш, якесь як недоварене"
........??

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

І чого ж то стільки проблем в шлюбі?

В кризові періоди буває. Народження дітей\смерть рідних\втрата чогось дуже важливого і т.д.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

У мене малий такий. Їсть страви кількість яких можна порахувати до десяти. Я , раніше, думала, що от щастя буде жінці, непримхливий. Але, бачу, що це не так. Будуть готувати марципани під бешамеллю і поливати трулялясями. І гніватися що носом вертить )).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Звичайно, найкращий варіант зорієнтуватися в основних уподобаннях чоловіка ще до одруження, щоб потім такого не було - я не хочу готувати 5 страв, а йому їх конче тре. І ніхто не хоче знайти компромісу. Безперечно, що до спільного проживання багато нюансів не взнаєш, але якщо зустрічатися певний час, то окремі суттєві речі взнати цілком реально.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

І згадувати незлим, тихим словом свекруху, що виховала сина таким перtбірливим
Я коли читаю тему, відразу все прирівнюю до своїх малих, і задумуюсь , кому з невісток більше пощастить, бо направду обидвоє дітей дуже різні: характери, смаки, темпераменти. І, задумуюсь, яка з невісток потім буде тут в темі, вчитись "Мистецтву бути дружиною".

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та тому. що часто чоловіки та жінки не можуть зрозуміти, що вони різні. Ні, не просто почути, а саме зрозуміти - зовсім різні. Це так, як здається в лекції Сатьї - не протилежні, як чорне та біле, а різні, як чорний і м"який, великий та теплий - різні, інакші.
І в принципі хто такі ці двоє, що вирішили побратися - якщо відкинути гормони, закоханість - це незнайомі люди, які чимось доповнюють один одного, комфортно їм разом. І не спішіть закидувати тапками, що це рідна душа, твоя половинка - це все допоки вам комфортно разом.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Моя свекруха завжди готує таку їжу, що їсти її я майже не можу, або дуже вибірково, тому що все настільки солено-перчене і гостре, що жесть. Відповідно і муж любитель такого і все, що я готую є для нього як трава.)) Але у нас така постанова- я готую як для себе з малим, а він в миску собі додає все, шо йому бракує. Накидає борщу, нахляпає туди оцту, насолить, наперчить, що чуть ложка не стоїть і так їсть. Я правда трохи хвилююсь за його здоров"я з такими уподобаннями, але тут вже ніц не поробиш, не воювати ж через таке...
До чого веду, що можна завжди знайти якусь золоту середину в таких випадках.

Хіба нині в планах маю два баняки різник супів. Нам з Святиком помідорову, чоловікові горохову, бо давно мене просить, але ніхто крім нього її у нас не їсть, то нині при вихідному побалую мужа... Але таке у нас рідко і просить щось зготувати для нього окремо рідко. І то як просить, каже "знаєш, я би з"їв" ( те то) А так, нууу може і собі сам зготувати впринципі щось особисте, так як минулого тижня робив фаршмак. Захотів, пішов, купив продукти, став, зробив.

Я не розумію суперечок, сварок, розбірок стосовно цього. То якісь такі дрібниці... Чи може то мені так виглядає , коли знаєш, що можуть бути проблеми значно серйозніші від цього?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Мабуть...Хоча наразі всі кризи нас настільки зближують, що здається, що ми і думаємо однаково. А коли все своїм ходом - тоді часом носом можна покрутити (це я і про себе, і про нього).

---------- Додано в 12:08 ---------- Попередній допис був написаний в 12:05 ----------

Ну то вже жити разом треба..Із зустрічання це не вилазить. З тим їдженням в мене взагалі бували якісь дивні речі. Поки одного разу його мама при нас обох не сказала вголос, що він не їсть зЕлені - то я про те навіть не здогадувалась!! Ми зустрічались до весілля 2.5 роки і на той час вже пару місяців разом жили. І він все їв!!! Але з того моменту "оголошення нелюбові" - перестав. І від того моменту почались наїзди на зелень Як це пояснити? І головне цю тему краще не зачіпати . Аж смішно, нє?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ото власне.

Як то кажуть- люди пізнаються в біді.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ого
даа, мій теж може... яєшню і мівіну
а ще сала собі нарізати з чорним хлібом
от якщо я нічого йому не наготувала - то тим і обходиться

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Це в кого як.... Нас навпаки, такі кризові періоди дуже зближували. На жаль під час подружнього життя у нас їх було багато(і смерть , і народження ,яке було постійно під загрозою життя...і багато інших важких проблем). Переживши все це разом...наша сім"я стала "сильнішою" , ми ближчими .... І тепер ні я , ні чоловік ніколи не робимо проблем із того,що зварено щось не те, чи шкарпетки десь не там і інші побутові дрібниці...Бо розуміємо,що переживши те,що ми пережили, сваритись через побут- це така нісенітниця...Треба цінувати життя і одне одного...Це від себе і зі свого особистого....Але оцінюючи ситацію у шлюбах як юрист/адвокат, можу ствердно сказати, що більшість шлюбів власне чомусь розпадаються саме через такі побутові дрібниці,а не через важкі життєві проблеми і ситуації....

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я б хотіла звернути увагу на ситуації, коли до одруження проявляються якісь очевидні речі, а жінка того старається не помічати, або не надавати значення. І не задається питанням - чи вона готова пройти той шлях, аби певні речі змінилися? Всі ми знаємо, що коли закохаєшся, то багато не помічаєш, але ж є моменти, над котрими варто добре подумати ще до створення сім'ї. Зараз нагадала собі одну колєжанку, котрій не подобалося як чоловік гиркає до матері, а після одруження тепер отримала те ж щодо неї самої. Ще одна бачила, що чоловік тяжіє до спиртного, і вважала, що то по молодості. Роки йдуть, а в чоловіка й далі з тим проблема, що жахливо відбивається на їх сім'ї...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

тому що дуже закохана і переважно дуже молода.
Коли мені було 18 , то я теж

А от після років так 25-ти, я зооовсім змінила своє ставлення і до шлюбу, і до людей, і до життя взагальному. Не даремно ж говорять : " Мені б назад вернути ті роки, і дати теперішній розум ". Але це не можливо, і тому переважно найбільші необдумані дії, на фоні емоцій ми чинимо у дуже молодому віці. А подорослішавши нами вже не так сильно керують емоціїї, а все таки більше розум.