Пропоную обговорити французькі методи виховання, подані в цій книзі. А, можливо, й методи інших народів, які вам відомі. Що вам подобається, що ви б запозичили? Про цю конкретну книгу скажу, що перші розділи викликали абсолютне несприйняття, заперечення - про ГВ і навчання сну. Однак багато інших моментів мені сподобалося, зрозуміла, що я десь інтуїтивно цього б дотримувалася. Але є й багато суперечностей. Хто не читав - наведу кілька абзаців, щоб заінтригувати і спонукати прочитати: К счастью, моя соседка Анна, архитектор, тоже беременна — срок у нее на пару месяцев меньше моего. И вот я, все еще страдающая паранойей из-за каждого съеденного кусочка, невольно стала замечать, что она и другие беременные француженки относятся к своему положению совсем иначе. А именно: беременность для них вовсе не повод перелопатить весь Интернет, посвятив себя серьезной исследовательской работе. Да, во Франции полно книг о беременности и уходу за детьми, журналов и сайтов. Но читать их вовсе не обязательно, никто не занимается этим круглыми сутками. Ни одна из моих знакомых француженок не морочит себе голову выбором подходящего метода воспитания — они даже не знают их названий! Не существует и книг, прочесть которые считается обязательным, да и авторов книг для беременных никто не считает непререкаемым авторитетом. У здешних родителей нет такой проблемы — как часто их детям следует есть. Примерно с четырех месяцев все дети едят в одно и то же время. Для французов это всего лишь вопрос здравого смысла — как и приучение ко сну, режим кормления не является частью философии. Мы с Мартиной садимся с другой стороны стола, но я не могу оторвать глаз от малышки Полетт и ее кексов. Она полностью поглощена своим занятием. Каким-то чудом ей удается удержаться от искушения съесть тесто. Лишь закончив, она просит у мамы разрешения облизать ложку. «Нельзя, но можешь съесть немного присыпки», — отвечает Мартина, и Полетт радостно высыпает несколько столовых ложек сахарного драже на стол. Моя дочь Бин того же возраста, что и Полетт, но мне бы в жизни не пришло в голову поручить ей такое сложное дело. Я бы стояла у нее над душой и проверяла, а ей бы это не нравилось. Было бы много нытья и напряжения (и ее, и моего). Если бы я отвернулась, Бин тут же набила бы себе рот и тестом, и присыпкой, и смородиной. И уж точно мне бы не удалось спокойно поговорить с гостем.
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. http://posydenky.lvivport.com/showpost.php?p=1674565&postcount=87 отут писала і ще отут задавала питання -http://lyalechka.livejournal.com/8921779.html?view=comments пару цитат
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. ну ясно, що десь воно необ'єктивно, авторка сама писала, що і крайнощі різні бачила. Мене теж страшно здивувало, що немовля можна годувати 4 рази на добу (бо вночі воно спить і навіть якщо голодне, то потерпить). Підтримую сімейну ієрархію - батьки не друзі,а наставники, вчителі. Великі очі теж планую запозичити Ще мені дууууже сподобалося як вони вчать діток культури їжі. Оце вироблення смаків, вміння отримувати від їжі задоволення. Виховання терплячості методом спільних з мамою занять випіканням І особливо навчання помірному, усвідомленому вживанню солодощів і шоколаду. А не те, як у нас деякі матусі - до трьох цукерки не дадуть. Ну правда, ще шоколад якісний треба знайти.
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. в темі про книги обговорювали вже мені книга сподобалась, але я не сприймаю її як "методи виховання", ні як "інструкцію до застосування", швидше як художню книжку з різними історіями і з різним досвідом, з різними підходами читати раджу....для загального розвитку щоб обговорення не грунтувалось на вибраних цитатах читається легко і висновки кожен робить свої хтось в цій книзі бачить тільки "метод паузи", страшне дуду і короткотривале гв, хтось культуру харчування, стьоб з новомодних методик розвитку, просто інформацію про те які бувають яслі і садочки і про те як трансформувалось уявлення про методи виховання я зараз за кордоном і спостерігаю на майданчику за дітками різних національностей і за тими що з мамами і за тими, що з нянями гуляють і просто диву дивуюсь наскільки ставлення зовсім інше ніж в нас, діти в піску копирсаються, ніхто не кричить і не "нєкає" , не тріпає і не свариться, ходять босоніж, постійно щось жують (бррр), жодного разу не бачила ні сварок ні бійок, ні криків
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. ну це той самий педприкорм неамерика))
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. Мені та книжка - ні риба ні м'ясо. І не художня, і не документальна. Враження, ніби читаєш блог. Все описане там дуже суб'єктивне. Мені ніякої цінності та книжка не принесла. З розряду "прочитала і забула".
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. Прочитала половину . Ну просто цікаво почитати. Навіть не задумуюсь що правда а що ні. Я і так своїм дозволяю багато , і на мене часом дивляться як на дивачку ) А привіт, папа, будь ласка - менша говорить завжди, всім, дома і на вулиці і навіть цицю будь-ласка ) А старша людина творча ій не до таких тонкощів) До кожного свій підхід
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. о, як блог, точно ага, як і "всі різні" але ж поговорити треба
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. 99 % ) заодно i цiкавi посилання можна почитати. може ще Мирослава 82 котра там живе шось роскаже. ми все одно французами не станемо, але мож комусь згодиться.
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. Повністю згідна. Читала на відпочинку, читалось легко, щось подобалось, щось ні. Найбільше сподобалось про сон, але у моєму другому))) випадку це було б просто нереально. Але мені особисто набагато більше подобається книга "Буквар для батьків" Яцека Мицельського видавництва "Свідчадо". Перечитала її мабуть сто раз. Але от з дотриманням правил - проблемно.
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. Перший раз почула про цю книгу у вересні цього року. Були в гостях в сестри в Росії. М"яко кажучи, були шоковані. Її сину 4 місяці, "виховують" його по книжці. Годують в 21.00, наступний раз в 7 ранку. Просинається вночі, плаче, ніхто не підходить. Вдень -годують що 3 години. Якщо плаче між годуванням, то теж батьки на руки не беруть, бо: "он должен понимать, что истерикой ничего не добьется". В якісь моменти мої нерви здавали, забирала малого до себе. Одного разу бабуся не дала мені його забрати, бо "воспитательный момент, подчинил себе всех, и тд" Щодо мого сина - він в нас дуже активний, не сидить ні хвилини на місці, але гарно розмовляє, розказує віршики, співає. Йому 2 роки 2 місяці. Що я там вислухала про нього... "Почему он плачет? Что он не понимает, что мы общаемся?", "Почему он не сидит за столом и не ждет пока ты покушаешь?" Таких "чому" було дуже багато. Усі наші аргументи щодо материнського тепла, позитивного виховання викликали в них саркастичну усмішку. Бо у Франції діти виховані, батьки щасливі і життя прекрасне. А ми плоди свого позитивного батьківства пожинаємо вже зараз.
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. Наторелло, не знаю, але наш педприкорм не настільки вишуканий. НАприклад, я щось не можу на кожну трапезу приготувати три різні страви. Хотіла спитати дівчат щодо того "кусочнічества". Я досі щось не можу виробити свого ставлення. Чи потрібно дитині протягом дня перекушувати? Моя, наприклад, якось не просить постійно щось жувати. Ну я іноді можу дати морквину чи печенько, їсть із задоволенням, але чи це їй реально потрібне? Чи вона голодна? Наразі ми вивчаємо їжу, смакуємо. А як бути далі, коли дитина підросте? Ну от мене цікавить питання тих перекусів. Я сама малоїжка і дуже рідко перекушую.
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. я читала отут http://lib.rus.ec/b/436341/read
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. Сірси про то гарно пишуть. Що, якщо до 3 років обмежувати солодке, то потім дитина буде їсти його в раза 2 менше за інших. Ну і за жирними кремами не вмиратиме.
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. Це напевно правда, моя Іринка до солодкого дуже прохолодно відноситься, до 3 років практично не пробувала. Про книжку - для мене щось цікаве - то були останні розділи, щось ближче до реальності. Для себе взяла - поменше коментувати все підряд, то справді "моя " проблема. Ну і автор класно пише, так з гумором, особливо про період народження близнюків Ну а ГВ, сон, яслі - то для мене "жесть".
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. Це тільки солодкого стосується? Мене в дитинстві обмежували в усій жирній і некорисній їжі. З насолодою відірвалася по всім пунктам. Досі обожнюю те, що не дозволялося особливо: консервовану рибу в томаті)
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. а може є зміст тут ділитися різними книгами? чи є вже подібна тема? бо про виховання ніби є кілька тем, не думаю, що ця книга варта аж цілої окремої теми мене шокує як взагалі можна виховувати "по книжці" всерівно по якій, бррр
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. Вони пишуть суто до 3 років. писали власне за солодке. Та думаю, це стосується всієї важкої їжі.
Відповідь: Французькі діти не плюються їжею. Обговорення книги. я малого теж обмежувала у солодкому ( Сірзів тоді не читала). зараз йому 9. Солодощі любить, але неконтрольовано їх не їсть. Вони лежать вільно, але щоб він бігав до цукерниці і поїдав , що "погано лежить"- такого немає.Може після обіду і вечері піти собі до чаю узяти щось із солодощів, але щоб мав просто нестримну тягу ( так, як я це бачу у своїх племінників, де солодощі дозволялися з дуже раннього віку і безконтрольно- " ну бо це ж дитина")- такого немає. До речі, нічого із солодкого ніколи не ховала. Все було на виду. Просто коли вони вже дозволялися, ми теж встановлювали норму. Малий це знав. І вже потім у нього це увійшло у звичку- норми з віком розширилися, його уже ніхто не контролює,солодощі він любить, але "відриватися" на них не стане. ---------- Додано в 13:33 ---------- Попередній допис був написаний в 13:28 ---------- була теж цікава книжка ( зараз не пригадаю авторки) як вони виховують дітей у Японії. Там теж багато є речей, які б шокували нашу маму. А коли я була в коліжанки у гостях в Ізраїлі, і бачила, як виховують діток там, то теж наші мами би знайшли привід шокуватися. Так що це все цікаво, але не більше, як досвід "іноземних" мам.Їм добре так, а нашій мамі- по іншому. І те і інше має право на існування. я би у цьому випадку такого не вчинила. І розумію поведінку бабусі.Це їх сім я, їх дитина, і їх виховання. І реально такими вчинками "стороння" людина втручається у принципи виховання окремої сім ї.
