Відповідь: Ми і наші мами О це точно + кожен хоче того, чого йому бракує. Я того "чаю" вже так напилася, що мені не те, що бракує його, а я з "ним" борюся, як можу. Знаю, що багато хто можливо тільки і мріє, щоб батьки з ними так носилися. І я їм дуже вдячна за таку турботу. Але мені того вже так забагато, що вирвавшись з неї, хочу насолодитися по повній. Горбушка, хоч у нас з вами і діаметрально протилежні ситуації, але, повірте, час все поставить на свої місця. Усі звикнуться зі змінами і буде спокій і радість. Перевірено
Відповідь: Ми і наші мами Знаєте, від Ваших дописів таким негативом віє, шо аж морошно робиться. Я не мала наміру Вас образити, але саме зараз ви то і робите шо "кидаєтеся" на людей, замість того шоб шось людське порадити. "А треба було сидіти біля мами", то порадою важко назвати! Напростіше сказати людині "ти така-сяка" За тим стопятсот раз згаданим чаєм людині може бракувати просто маминої підтримки, може вона за мамою скучає. Якшо вже говорити, то з точки зору психології, в людей найчастіше дві проблеми , або нас не люблять, або ми когось не любимо. (всі варіанти, типу нас люблять не так як нам хотілося б теж сюди відносяться). Тому той банальний чай, не є просто чаєм.
Відповідь: Ми і наші мами а з чого ви взяли, що чоловік був у дома????????7 Я хіба писали , що була я , мама і чоловік?????? Читайте останій абзац , де я писала щоб не перекручували, і не дофантазовували те чого не було!
Відповідь: Ми і наші мами Чоловік у ввечері прийшов і зробив чаю. І не треба з мене робити , не виховану мол чаю не зробила. Я знаю як гостей приймати, і що пропунувати..., але ж часу чай пити не було , бо маркет закриють. ---------- Додано в 15:17 ---------- Попередній допис був написаний в 15:14 ---------- Який раз уже переконусь , фантазія і вміння все перекрутити тут процвітає. А ще розуміти треба суть, а не чіплятись до слів .
Відповідь: Ми і наші мами Бачу немає сенсу далі щось писати..... Напевно пройде трохи часу, подорослішаєте, тоді зрозумієте, що я мала на увазі. Тут форум і телепатичними здібностями я не володію, тому не могла цього знати. Треба писати одразу зрозуміло.
Відповідь: Ми і наші мами то перш ніж писати , якщо ви хотіли мені щось порадити чи допомогти, як я маю поведитись , варто було уточнити, якщо не зрозуміли. Тай зрештую для того є форум, щоб посперечатись , порадитись, і просто згаяти час. Насправді для мене це не стало аж такою проблемою, як розписали, але було важко коли температура, голова тріщить, з носа тече... ---------- Додано в 15:33 ---------- Попередній допис був написаний в 15:31 ---------- От і мама прийшла йду пропунувати чай і рогалики
Відповідь: Ми і наші мами Я тут багато хотіла написати, вірніше написала, а потім натиснула не того ґудзика на клавіатурі, і ВСЬО ПРОПАЛО!!! Тож, так нехай буде. Моя мама мене вчора довго виховувала, але я пожалілась чоловіку і він мені допоміг знову розставити всі крапки над і. Так, я знаю чому вона саме така, і я на неї не ображаюсь. Її страхи, то її страхи, і не повинні ставати моїми.
Відповідь: Ми і наші мами Gorbywka, потерпаючи від надмірної уваги моєї мами, можу сказати таке ж - треба насолоджуватися своєю самостійністю. І навпаки тішитися, що мама не вникає у нюанси вашого легкого захворювання і не робить зайвого кіпішу. Дівчата вже написали - хочете бачити маму - то самі їй про то і кажіть. А не дуйтеся "втіхаря", бо вас не влаштовує частота візитів... Мама може навпаки думає, що вам з чоловіком є потреба більше удвох бути, і заважати не хоче. І здебільшого такій хід думок є правильним... А як я б від такого тішилася.....
Відповідь: Ми і наші мами Дякую дівчата за адекватні дописи та поради.Може дійсно так. та ми з чоловіком дуже тішимось ,що лише у двох можемо бути, бо багато хто не має такої можливості.Змушені жити з батьками, а нам повезло. Тай з самого початку я обома руками була за те щоб жити окремо. Дуже не люблю коли мені розказують як жити і що робити. Багато хто зробив висновок , що я дитина , хоча досить самостійна і про дитячість я б не казала, але маминих посиденьок на кухні трохи бракує ,бо любили собі полялякати, а чоловік того не замінить, він ж чоловік. Так я не дуюсь, і казала , що хочу бачити її частіше , а вона напевно думає тому все одно приходить дуже рідко. А забула додати , зате ми потерпаємо від уваги його батьків тому частково розумію,що таке забагато уваги.Напевно мені не догодиш, тут забагато, а там замало
Відповідь: Ми і наші мами Думаю, що ще замала "статистика", аби таке стверджувати (як правильно писали раніше). Ми вже 4.5 роки окремо від батьків живемо, то середня кількість візитів на місяць у Вас вища .
Відповідь: Ми і наші мами Моя мама просто супер-мама, і накричить коли треба, і дуже допоможе коли треба. Хоча живе дуже далеко від нас це компенсується щоденними тел. дзвінками, Раз а коли получається і два рази на тиждень бачимось по Skype. Залишила роботу на 2 місяця коли прийшов час мені народжувати, хоча чоловік був зімною. Жили під одним дахом весь цей час, перші дні коли народився синочок мама даже вночі прибігала коли малий просинався, приходилось швидко бігти до малого щоб мою маму не будив, бо в-неї дуже чутливий сон. Та шо там казати, чоловік сам в шоці, що моя мама так піклується про нас і внука. Так і живемо душа в душу, переживаємо одна за одну. Дуже люблю свою маму.
Відповідь: Ми і наші мами Доречі вчора коли говорили про бабцю, я згадала про те які відносини були у нею з її чоловіком, і сказала мамі, що церква вважає перший ступінь спорідненості чоловік і жінка, а вже потім мама-дитина. То моя мама сказала, що вона ніколи такого не знала, і ціле життя вважала, що мама-дитина важливіша ніж жінка-чоловік. Я знову переконалась чому моя мама така яскрава Деметра і чому всі посилання Уки і решту жж і статей про травми поколінь такі чіткі, коли це стосується моєї мами. Чоловік не важний. Дитина на першому місці! Ось я і мала ціле життя те, що мала.
Відповідь: Ми і наші мами А ще дитина є більш залежною, і нею легше маніпулювати. Можливо тому вона обрала той зв'язок, бо він був їй до душі.
Відповідь: Ми і наші мами Ні, не тому, що він їй був по душі. Так її виховали. Травма поколінь, і то така глибока.
Відповідь: Ми і наші мами Моя мама інакше виховувалася - її мама ніколи не лізла в її життя. Але це не завадило їй сконцентруватися тепер на мені.
Відповідь: Ми і наші мами Дівчатка, в мене таке питання- як часто ваші діти ходять в гості до бабусь-дідусів? Ви самі дітей відправляєте чи бабусі самі ініціативу до спілкування з онуками проявляють?
Відповідь: Ми і наші мами Я сама відправляю, але роблю то з любов’ю а не з примусом. Ходять рідко, живемо разом.
Відповідь: Ми і наші мами Ну то ви живете разом, там хоч-не-хоч, будеш спілкуватися, навіть мінімально. Ми живемо окремо, і не виявляється ніякого бажання спілкуватись з єдиним внуком, ну хіба тоді, коли я в нічну. Сьогоднішня ситуація- зараз я у відпустці, тобто малий до них не ходить. Був у мене нині тато, кажу- може б то, Саня у вас переночував? тато- без питань. я заберу чи ти приведеш? Кажу,я , бо ще ж уроки. Тільки от треба маму попередити. Тато- а нащо попереджати, приводь і всьо. Ну ок. Дзвонить мама- о, а що, Саша в нас ночує? Я- так. Мама( незадоволено)- ну і що, я зараз маю йому їсти виготовлювати? в мене нічого нема. То капец, я нать не мала що сказати, чесно, та ж голубці ніхто не каже робити. Та ж я маю теж якесь своє життя, нє? І от я думаю- чи то я нездала, чи шо.
