Відповідь: Ми і наші мами та, я таке теж чула в одного психолога, нелюбов до себе - це теж прояв гордині і егоїзму, просто зі знаком "-"
Відповідь: Ми і наші мами це з серії "на зло бабушке уши отморожу, а шапку не одену". Є люди, які принципово все роблять або наперекір, або так як їм здається буде правильно.
Відповідь: Ми і наші мами Что делать? Мама постоянно срывается на мне, унижает меня и постоянно повторяет, что не люблю своего двухлетнего сына, что я без мамы не смогу позаботиться о нем. Мне 29 лет«Бегите. Вы разрушитесь просто. Вы станете тремя психически нездоровыми людьми и больше всего жалко мальчишку двух лет. Что он в этом должен жить то? «Но я к маме привязана. Но это мама» Если женщина берет тяжелые эмоции матери на себя, она уничтожает себя как мать, запомните. То есть, пытаясь выполнить долг матери, то есть, для матери быть матерью, терпя ее вот эти выкрутасы, женщина престает быть матерью, потому что двоих вы не потянете: мальчишку двух лет и женщину шестидесяти. Кто-то кого-то угробит. То есть, ребенок не может угробить, он ребенок. Но если вы пытаетесь быть и мамой, объектом для слива ее негативных эмоций и при этом хорошей матерью вы не выполните обе функции. Долг матери отдается не тем, что вы делаетесь туалетом для матери «Пописай в меня, мама, у тебя плохое настроение, вот я», а тем, что вы говорите: «Мама, не надо, ты мешаешь, ты просто разрушаешь меня. Я должна быть мамой этому ребенку. Зачем ты такие гадости говоришь про нас? Зачем ты вообще эту заразу сеешь между нами? Зачем ты в этом настроении держишь нас обоих? Этот мальчишка хочет видеть меня счастливой, он верит, что я замечательная, он верит в мою любовь. Давай, ты уедешь в Хабаровск или мы уедем в Хабаровск?» 02:18:33 Это нешуточное дело. Сентиментальность. Это называется «слабость сердца» -слушает упреки матери, привязывается к ней, знаете почему? Чем хуже мать относится к дочери, тем больше дочь привязывается к матери – это закон. И никаких нравственных норм тут нет. Это просто закон психики: женщина привязывается к тем, кто больше над ней издевается. Я говорю: «Почему бы вам не оставить маму и не уехать?» – «Ну как же? Это же мама» – «А что за трагизм? Что случилось?» – «Ну, это единственный человек, который меня любит на земле» – «Где она любит? В чем любовь проявляется?» – «Ну в сердце где-то любит» –«Пусть она в сердце любит в Хабаровске, а вы будете здесь во Владивостоке спокойно жить» – «Ну, больше кому нужна такая дрянь как я кроме мамы?» – «Откуда информация, что вы дрянь? «– «От мамы» – «Оставайтесь с мамой, получайте больше этой информации и утверждайтесь в том, что вы дрянь и цепляйтесь больше за маму» Р. Нарушевич
Відповідь: Ми і наші мами 22.10 о 00.45 народилась Вірочка. З 04.00 я почала всіх обдзвонювати/обSMSювати з радісними новинами. Мама спала так міцно, що не почула дзвінка. І я подумала: з часу, коли не стало тата, мама майже не спить... яке ж то щастя, що їй нарешті вдалось так міцно заснути! Тим не менше, мені була потрібна мамина допомога, тож я зателефонувала за 2 години і сказала приблизно наступне: "Мамочко, ти тільки не хвилюйся. Ми народили дівчинку, з нею все добре. Народили вдома. Приїдь, будь ласка, до нас, побавити Сергійка, бо мені ще трохи тяжко з ними двома" Уявляючи себе на місці моєї мами, я уявляла собі реакцію. Дещо іншу, чи, принаймні, розлогішу, ніж "ОК, доню, я візьму таксі, щоб приїхати пошвидше". Ні одного, жодного докору, жодного "ви з розуму посходили". просто попросили - і приїхала. В мене золота мама.
Відповідь: Ми і наші мами От за таке ми й любимо їх. І в такі моменти розумієш, що ті всі розбіжності, перемовки, непорозуміння може є не такими вже й суттєвими.
Відповідь: Ми і наші мами У мене наче й класні відносини були з мамою, але я вийшла заміж і живу тепер окремо, а вона навіть не хоче прийти , чи то їй лень...чи що... чи навязуватись не хоче..хоч я казала , щоб приходила в будь який час. То напевно я собі сама шукаю проблеми...
Відповідь: Ми і наші мами та ви всього місяць як одружену, хто рухає молодят в медовий місяць? от будуть внуки - буде приходити
Відповідь: Ми і наші мами Дайте їй часу звикнутись з думкою, що ви вже заміжня і живете окремо. Не треба форсувати того, чого інша особа не хоче. Не шукайте собі непотріб на голову. Перестаньте думати, а просто сприйміть, що зараз мама не хоче прийти. Ще будете гнати аби йшла геть, а не піде. Шютка!
Відповідь: Ми і наші мами Та воно ніби й так, але від моїх коліжанок мами не відходять, приходять кожний день майже...і так було з самого початку, а у мене не так. Хоча сьогодні подзвонила мама і сказала , що прийде. ---------- Додано в 11:57 ---------- Попередній допис був написаний в 11:56 ---------- Кароче все нормально, то напевно вчора хандра на мене найшла)))
Відповідь: Ми і наші мами Не відходять мами від грудних дітей, а ви що грудна дитина? Дайте собі і мамі спокій. Вийшли заміж - значить доросла вже і мама не повинна від вас "не відходити". Для того маєте тепер чоловіка
Відповідь: Ми і наші мами не чіпляйтесь до слів. Та могла б і прийти , бо той раз що прийшла на 10 хв коли я була хвора, то навіть не рахую. Навіть чаю не випила , і не спитала чи маю я сили сама собі його зробити. А відмазка була мушу бігти в магазин , то була 5 вечора, щоб його не закрили. А працює супермаркет до 11 години. я вас прошу...Я б з нею так не вчинила. Дійсно добре , що був чоловік. Хоч чаю зробив.
Відповідь: Ми і наші мами Ви пишете як дитина Цікаво що б ви робили з температурою під 40, з дитиною 3 місяці і ще одною 3,5 років (гіперактивним хлопчиком)... Як вам треба щоб мама вас ще бавила, то треба було ще сидіти біля мами.
Відповідь: Ми і наші мами Горбушка, та не роздувайте на пустому місці проблему. Коли я хвора, теж не прошу маму прийти до мене, нащо їй лишні бацили хапати? Ви тепер чоловікова дружина. а мамина доця на другому, а чи не на третьому місці. Ви думаєте, чоловікові би сподобалося, якби Ваша мама не відходила би від Вас? Розслабтесь і насолоджуйтесь медовим місяцем)) ---------- Додано в 14:16 ---------- Попередній допис був написаний в 14:13 ---------- Моя мама приходить до мене раз на тиждень)) не переймаюсь тим абсолютно. І ще, як каже мама моєї коліжанки- та чого я буду до вас ходити, у вас своя сім,я, як тре, тоді прийду.
Відповідь: Ми і наші мами Мої взагалі тільки на свята приходили, і то за запрошенням, до народження малої. То я ще могла часом після роботи до них забігти на вечерю - і додому, до чоловіка. Не бачу, чому ви переживаєте. Хочете поспілкуватись - самі дзвоніть чи приходьте. п.с. як правило, чоловіки таки не дуже в захваті від частих візитів тещі
Відповідь: Ми і наші мами на місці мами я б уже образилась - в хаті були дочка та зять, та ніхто чаю навіть не подумав запропонувати (про те, що тепер дочка ображається жи мама сама чаю не зробила доньці у доньчиній хаті в присутності зятя навіть не кажу, бо то дивно, як на мене)
Відповідь: Ми і наші мами А я тих слів не розумію, шо має одне до іншого. Я от давно з мамою не живу(з 17 років), і давно заміжня, ше й сама мама, але мені дуже дуже добре коли моя мама рядом коло мене, від неї йде така рідна любов....бо ж те що я мама, чи дружина не забороняє мені бути маминою дитиною, потребувати її опіки і ласки, власне отої батьківської. Я просто обожнюю коли мама мене гладить чи перехрестить, шо має то до моїх стосунків з чоловіком? Чи до того що я мама теж? Це зовсім різні види стосунків і любові, які один одному зовсім не заважають. Ну про чай то трохи по-дитячому зі строни звучить, але то ж не привід кидися на людину зі словами "як хотіли мами то треба було біля неї сидіти", бо важко напевно адаптуватися людині , яка до 20-30 років жила з мамою, кожен день з нею говорила, ділилася, обнімалася, а потім раз і все, бачимося раз в тиждень. Але то просто потребує часу. За який Ваші з мамою стосунки увійдуть в якесь нове русло, ви налагодите отой режим спілкування, те як виглядають ваші відвідини один одного і так дальше.
Відповідь: Ми і наші мами Маєте повне право. Тільки ображатися на маму бо вона бачте прийшла в гості до доньки і не зробила їй же чаю - дико (принаймні для мене), при тому що був чоловік. І ніхто навіть не припустив, що мама могла так поспіхом піти саме через те, що донька хвора, щоб вона відпочивала, змогла поспати і швидше одужувати. І власне, щоб ніхто біля неї не бігав з чаями, бо дочка хвора, їй не до того. А чоловік хай краще біля дочки побігає, а не біля тещі. А для того щоб потурбуватися про хвору дружину є чоловік. ---------- Додано в 14:10 ---------- Попередній допис був написаний в 14:08 ---------- Я ні на кого не кидаюся, не собака, добирайте слова.
Відповідь: Ми і наші мами Зі всією своєю превеликою любов'ю до мами я б не хотіла, щоб вона приходила до нас кожного дня. В моїй ситуації я навпаки боролася з цією надмірною прив'язаністю своїх батьків. Це був, чесно кажучи, дуже важкий для них і особливо для тата період зі сварками і слізьми. Вони довго не могли зрозуміти, що в мене тепер своя сім'я і ми самі справимося зі всім і їм непотрібно більше так піклуватися про мене. Я тільки і мріяла, щоб від мене "відійшли". Тепер з часом, дякувати Богу, все вже налагоджується. Вважаю, що тепер ми маємо віддавати їм все отримане і старатися більше приділяти уваги своїм батькам. Тому їздимо з чоловіком кожного тижня в гості. А мама дзвонить кожного дня, страшенно скучає. Але забігала до нас один разок, коли була поблизу. А ми чудово даємо собі раду вдвох, і чай можемо зробити і чоловік помагає у всьому навіть котлети сам позавчора зробив, поки я була на роботі І ловимо від того такиииий кайф після місяця спільного життя з батьками. Не знаю, я особисто довго мріяла про повну незалежність і самостійність. Бо вдома робила все мама (вона в нас просто електровіник) і мені просто було лінь щось змінювати. А тепер не вона мені, а я їй вожу на дегустації свої страви
Відповідь: Ми і наші мами Про чай і Т 40 - думаю, річ у тім, що в усіх нас різний поріг необхідності в допомозі. Хтось справді не в змозі думати і робити щось при хворобі. А молоді мамочки на крайняк вип'ють парацетамолу - і щойно трошки на ногах - як всі справи зроблені, діти нагодовані, в хаті прибрано. Того теж не зрозумієш, доки не народиш хоч би двох і не захворієш сама з ними в хаті думаю, форумлянка просто боялась, що мама відхрестилась від неї типу "вийшла заміж - і тусуй до мужа". Нічого подібного, просто справді, перший місяць шлюбного життя має бути максимумом часу подругів один для одного. От мама і делікатнічає, НМСД. Моя мама, як і раніше, може щось отакево сказанути, що мені очі на чоло лізуть. У такому випадку я стараюсь подумати: "Ого, і таке можна вигадати". або "ото мама мочить!" - і не ображатись. Взагалі, стараюсь більше "проїжджати", "не гальмувати в ямі". життя надто коротке, щоб розпилюватись на епізоди
