Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Завтра Дмитра- Храмовий празник в моїх батьків, а сьогодні 7.11 і на мене "навалилися") зовсім невластиві мені сентиментальні спогади:
2005 р. - мій коханий чоловічок робить мені пропозицію одруження ( саме тоді, коли я йшла до нього на розмову "остаточного-розходження-бо-ми-ніколи не зможемо разом бути")))
2011 р.- ревматологічне відділеня Меду, звідки мене погодилися відпустити на вечерю до рідних ( остаточною причиною моїх ревманедуг виявилися інфекції, які літом того ж таки 2011р. були причиною чи наслідком? завмерлої вагітності)
2012 р. - раненько їду здавати ХГЛ третій раз. Потім до батьків святкувати=чекати результату на електронку. Вечір- ХГЛ 6030= росте так як треба= я нарешті з"їла кусочок пляцка)))
2013 р. в мого минулорічного " ХГЛ")прорізаються зубки, тому ця ніч з 7.11 на 8.11 обіцяє бути знову незабутньою)

п.с ото я настрочила таки зовсім невластивого Здоров'ячка і лише приємних спогадів усім!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Сьогодні шалено насичений день, якщо писати то вийде довго. Встала в 7.00 і як батарейка без передиху фактично!
Коли йшла по малого в садок залишила чистоту на кухні. все помила...і т.д Прийшла, бардак, ціла раковина посуду, сестра варила макарони....Я почала робити замовлення з надією що сестра допоможе прибрати. не тут то було. Вона пішла спати. Тепер у мене гора посуди яку треба розгребти.
Сестра поспала рівно 1 год і полетіла на операцію. Такою не мудрою бути, та спи собі, нє. 1 дзвінок, дай гроші, який номер таксі і її не стало.
Дівчата якщо щось дзвоніть!маю одного не мудрого доктора який і в ночі приїде. Ну там ж апендицит-її слова. Чує моє серце що так тепер буде постійно. Цього тиждня тільки 2 рази ночувала в дома, і це не загул а робота! Як можна бути медиком.......спиш і живеш як на бомбі

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Як добре, що є такий доктор, що і вночі приїде, а не заб,є на апендицит і не буде спати. Соррі, не можу офтопнути, бо з телефону.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

а мені снилось, що я народжую третю дитину .Хм-хм...

а в мене пів-банки десь за день щезло..просто так..

то мій Сашка все такий по вечорах. І прошу бути тихіше, бо менший , наприклад, спить/збирається спати - та де там...
Приїжджала чоловікова мама, допомагала мені трохи, з того всьоо я наїлась всяких смакот надвечір і зависла дним оком на iherb (начиталась теми про "натуральних мамусь"), а другим тут, а ще паралельно Маркусу підбираю більше автокрісло і вже прямо вся "извелась" - вагаюсь між 4-моделями...І не всі є тут, щоб вживу десь подивитись/помацати/поміряти..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

П"ю водичку з медом, дочитую темку і біжу-мчу-лечу на йогу вже близько 6 місяців займаюсь, є успіхи, що мене шальоно тішить! Ну а самопочуття - взагалі казка дитьо спить, муж працює... а ще, а ще сьогодні приїде в гості моя мамуся! всім прекрасного дня, справжніх емоцій та всіх Дмитрів великих та маленьких з іменинами

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

А день почався з вівсянки
Спочатку для чоловіка без молока та цукру(дієта), потім для сина вже з усім.
Для себе щойно зварила вівсяно-кокосове милкоБавилась таким минулої зими от і залишився кусень мильної основи)
Щиро надіюсь що сьогодні дощу не буде бо маю безліч справ за межами дому.
Йду пити свою другу каву(перша була в 7.00)
Всім гарного дня

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

йога таки творить дива!!!!! як колись писала kvVItKA: настрій - люблю всіх

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Проза вчорашнього дня, про наявність дива в житті. Не знаю як спромоглась потрапити в таку позу ще й у вертикальному положення тіла та … Розмовляючи на мармурових (а може то не нього схожий камінь) слизьких сходинках офісного приміщення з колегою, настільки захопилась розмовою, що втратила розуміння того, що стою половиною стопи на сходинках типу «гвинтові», слизьких ще й без поруччя. І тут на завершенні розмови моя (хвалена 5-разового переставлення різними майстрами металева) набойка прослизає на сходинці і так викручує мені ногу, що чути звук від перетягнутої замші чобітка (чи сухожилля ?). В той момент якоїсь секунди мені здалось, що вже на роботу … Не маючи за, що впійматись зловила рівновагу свого тіла не зрозумілим чином, сама без зайвої допомоги. Тож тепер вже другий день маю відчуття свята, бо згадана вище ситуація закінчилась позитивно і байдуже, що додались проблеми з щиколодкою, котра дається чути під час ходьби.
Додам, що вже від вчора думаю і дякую вищим силам за те, що подали мені руку й не відвернулися від мене в той момент. І радість в тім, що розумію як то все можливо, що для людей не можливо. Свято.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

тобто ви , все таки, не впали?
неясно.
Добре, що все добре. це я точно пойняв. :xaxa:

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

я переконуюсь в котре, яка то радість і свято, коли тебе нічого не болить. Я мабуть якась метереозалежна, бо вчора цілий день мені крутило і ламало ноги - на сьогоднішню погоду, в мене так завжди, якщо різка зміна погоди. Та й діти сьогодні спокійніші, можли зроблю те що вчора не встигла.
Всім хорошого і вдалого дня!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Закінчився шалений тиждень...
Почався він понеділком, та лопнувшим ременем ГРМ на машині у Винниках.
Закінчується врочистістю - бо маю вдома маленького Дмитрика. Зараз біжимо до машини - і далі возитися і возитися. а на вечір зробимо якесь свято. Точно зробимо, бо так хочеться свяяята

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Нє, ну, я звісно не застрілилася))), але сталося наступне. Прилягла погодувати, приспати малого і заснула, в 2-ій ночі дитина встала на перекус і тут я згадала ТОРТ. Дьоргаю мужа "ти торт в духовці виключив?!". Відповідь "га? шо? який торт, де торт...". Йоли пали-шаровари:ireful:, влітаю в кухню, а там запахх... кхм... ну, і звісно витягую з духовки свій засушено-згорілий тортик.
Я була в шоці, накрила свій згорілець рушником і пішла спати, мала серйозний намір розплакатися, але не вийшло, бо знову вирубилась...
А з ранку все таки взялась героїчно спасати свого вуглика. Ну, шо я вам скажу, дівки, він мав бути дуууже смачним. Чесно... Повідрізала ножем все згоріле і тішуся серединкою десь так на сантиметр. Ну, але то не смішно...:no:

Я вже казала, що мій Святослав скоро не тільки винесе мені мозг, а й закопає і затовче лопатою, ібо нема вже ні сили ні спасу на того крикливого пустунця. А Андрійко шо... ну, він вже можна сказати звик і у нього аж очка загоряються, коли старший брат вмикає свою "сірєну".))) А на рахунок спати, то трудно, тому ми в день в садочку, а по вечорах переважно гуляєм як не люди, щоб малий поспав, б в хаті то не реально. Але грядуща зима мене ой як лякає. І шо ж то буде...

А загалом деньок нині сонячний такий, ми вже з малим вигулялись, старшого в садок завели. Я себе геть зле чую, розклеїлась старуха. Але мушу тримати хвіс пістолетом, бо маю двох чудіків, а дітям, як то кажуть потрібна здорова, відпочивша мама і хоч мама геть не відпочивша і не зовсім здорова, але вигляд створити мус, тому у мене ніби то все класно.
Зараз Андрійко спить на моїх колінах, я сиджу в позі лотоса)), з затерпшими ногами і боюсь поворухнутися, щоб не розбудити свого маленького сплячого принца.))) Най поспить.
Хоча я їсти хочу, пити хочу і перепрошую в туалет.:8: Але мужньо то все терплю.
Ну, і ще трошки прози- нині к нам єдєт ревізор:biggrin:, тобіш моя свекруха)) Чого ревізор, бо по закутках дуже любить позаглядати і покритикувати, що в мене там не так і тут не так... а я нині ше навіть не прибирала і бачу мені таке щастя не світить.
І шо ж то буде...)))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ооо, в мене те саме вчора було. Вже ті ноги чуть не на люстру закидувала, так викручувало. Але спихнула все на біганину - вчора носилася, як шалена. Хотіла встигнути все і одразу
А почалося все з простого запитання моєї свекрухи, чи не хочу я, щоб мені вишили плаття. Я "нє вєдая пєчалі" погодилася.

Далі рукодільницям бажано не читати, бо ж тапками закидають

Уточню - руки в мене ростуть там де треба, але майстринею-рукодільницею мені не бути (не вмію і не маю до того терпіння). Це я до того, що зовсім не знаю того процесу. Ну ось погодилась і сплю спокійно, що там без мене якось виш'ється якесь плаття ггг. Аж виявилось, треба тканину купити. Тобто вибрати правильну, крім того, її ще треба розкроїти. А також потрібна схема, нитки, канва :8: Для мене ж це вища математика. Затошнила я всіх продавців в нашому районі (і не тільки). Але тканина вже куплена, із узором теж визначилась, фасон сукні намальовано. Ще декілька моментів і у понеділок мені почнуть вишивати Зате тепер я знаю, що таке канва, що льон це не тільки сіра тканина і для чого потрібні закрійниці

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

а в нас є Дмитрик, отже є врочистість. Нині після садочку зводила на годинку своїх солодюсиків у "веселку" на Південний. Чесно кажучи, потім ледь їх там позбирала та ще і дорожче там стало за той час, що ми не ходили, ледь не втричі для нас. Але Бог з тим ,сходили непогано. Потім купили морозива, а потім відвалили неочікувану суму за сукню для Вірусі на хрестини хрестимось в неділю. Я навіть не очікувала, що так з'їду з котушок, коли побачу, У ЧОМУ хрестять дівчаток! а воно тааааке клааааасне!

так чоловікові і скажу

.
Зараз ЇМ, причому - всепідряд_з_хлібом, поки сплять мої груднички.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Здається мені, на повному серйозі, що в мене затяжна глибока депресія...
На роботу ходити не хочу і не ходжу, бо взяла відпустку. Правда, до кінця тижня, але то зовсім не заважає її продовжити.
Майже не їм. Думаю про їжу і мене починає нудити. Живіт починає прилипати до хребта, а я нічого з цим не хочу робити.
Погано сплю. По дві -три години вночі, потім досипаю зранку. З нічними жахіттями. Прокидаюсь в холодному поту.
Не виходжу з хати. Сьогодні заставила вийти себе з дому, щоб купити лямпочки (про які успішно забула, поки дійшла до магазину) і мартіні (про то я не забула).
В голові думки про марність свого існування (бо я таки іссную, а не живу). І ще лінь... Велика, липка маса, яка огорнула мене зі всіх сторін.
Багато плачу. В тих сльозах можна прийняти ванну і випрати тону всього, що переться.
Нічого не хочу робити: готувати, прати, вмиватися, спати, лежати, їсти і т.д., і т.п.
Повна апатія.
Єдине що роблю частіше, ніж раніше, то молюсь.
Пишу просто, не шукаючи співчуття і порад. Я вигребу, тільки не знаю, коли...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

а в мене нині таааакий файний деньі настрій)))) Купила собі осінні чоботи "на вихід" Такі вони файні, моя ласта 39 розміру виглядає в них як ніжка попелюшки. Я на них 2 тижні тому задивлялась, а нині пішла і купила. І недаремно вичікувала - 160грн знижки отримала. А ще тренер хвалив Яринку, як буде так далі займатись - матиме в грудні екзамен на синій пояс. Тішусь більше за Яринку. Завтра на дачу - от не знаю проза це чи врочистість. Завтра побачимо

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Думала йти в жилєтку, але не все так зле. Погано, шо малий слабий, температурить. Вночі не сплю - встаю міряти йому температуру. Так зле що чоловіка нема - мушу сама все робити. Скучаю... Трохи бабці помагають.
Була на УДЗ, все добре, малято росте
Отак сидимо вдома, а мені не хочеться, маю моторчика в одному місці... Перестане температурити малий, то повезу його гуляти в якийсь ліс, щоб людей не страшити Таке курчатко в цяточку.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Мене сьогодні так чоловік вигуляв за містом, що ніг не чую і на очі не бачу.
В нього сьогодні вихідний, тож поки Ромчик був в садочку ми чкурнули в ліс "па дєлам".
В обід забрали дитятко, сходили на піцу, прогулялись парком.
Потім я відкисала в ванній, а коли вилізла - ммм, мій мущина насмажив дерунчиків і спік свій фірмовий кекс. Ото я панімаю любоффф
Дожовуєм з Роміком таткові смаколики з чайочком і мрієм про теплу подушку.
Таке враження що сьогодні неділя , бо завтра ми знов саменькі - а татусь трудитись.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

От мені цікаво, чи то Ви так довго у ванні ніжились, чи то чоловік так реактивно готує

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

То він дуже хотів мене потішити)))
Тай я в ванній менше півтора годинок не кисну. То ж релаксотерапія.
Якщо стільки часу немає - обираю душ (як буває переважно).