Розлучилась, розійшлась... що далі?

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

заради сина і майбутнього чоловіка виговорюватися треба знати кому, в першу чергу собі,

.

щоб не тримати образ, треба до того дійти, молитва, час лікує, якісь інші заняття, і аж ніяк не той перформанс з відкритою душею перед екс мужом, який ту "розмову" сприйматиме як цирк якийсь. по-перше, мій екс би мене послав подалі і не слухав би того жодної хвилини, по-друге після істєрік-саплєй-виговорювань хіба би ствердився в думці "добре,що я від неї пішов", по-третє, і найважливіше, я не побачила в пораді "експерта" нічого

, окрім того, що мама має простити тата і буде всім легше.
і ще одне: як би я не ставилась до свого колишнього, дитина моя його любить.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Мені здається,що якщо чоловік пішов від жінки до коханки,то йому вже глибоко наплювати на почуття жінки. І тим більше не цікаво що вона там відчуває.
А на рахунок виховання діток після розлучення: тато то є тато, і які б стосунки з екс-чоловіком не були він завжди залишається татом для дитини. І дуже добре що в тата є бажання бачитись з дитиною. А з боку жінки як на мене,жодного негативу не має бути: прийшов - чудово! не прийшов...ну не прийшов,нічого страшного.не варто робити трагедії!

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Так власне це і доводить Нарушевич в цій лекції. Він говорить, що жінка повинна звільнитись від негативу. Чи є чоловіку діло до її почуттів, чи нема. Коли ми просимо пробачення і виливаємо якісь емоції на інших, то це в першу чергу робиться для себе. Я звільняюсь від баласту. Почув мене чоловік, чи тільки зробив вигляд, це вже його справа. Я попросила пробаченння в себе самої і у нього за те, що не склались відносини, і мені тепер неважливо хто був винен. У мене є син, а так як його очі це моя душа, то син повинен шанувати свого батька. Для сина це дуже важливо! Не може виростати син в обстановці ненависті і образ.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

я здається зрозуміла що малося на увазі. Син - це продовження батька. І буває, що матері, постійно бачучи батька в сині, буде мучитися. "О, ти схожий на свого батька, який пішов до коханки. Яблуко від яблуні недалеко падає" і в тому стилі. То ж та розмова може допомогти жінці прийняти факт що чоловік пішов, простити його, і таким чином дати синові можливість бути продовженням батька. Це не обов"язково мають бути істерики/соплі/крики. Що заважає сказати "Ти причиним мені стільки болю, і я не знаю скільки часу мені треба буде, щоб тебе простити. Але у нас є син" спокійним тоном?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Завжди є щонайменше 2 шляхи вирішення будь-якої проблеми.
Напевне і шляхів звільнення від негативу є кілька, не менш дієвих, але більш щадящих людину, ніж пропонує Нарушевич.
Хтось з дівчат вже писав які.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

так думаю, що коли жінка може це сказати спокійним тоном то вона вже простила, забула, проїхала . Тобто і потреби в такій розмові немає
По живому, коли болить, така розмова може відбутися, звичайно. Я би потисла руку жінці, яка так змогла.
Ніколи б не порадила таке робити, якби ся хто спитав
Пи.Си. говорю про конкретну ситуацію : чоловік залишив жінку з дітьми заради іншої жінки. Це має велике значення.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

в туалет мож сходити межи людьми в білий день, мож посеред хати, а мож культурно - в туалет, жінка має дати собі дозвіл, що чоловік і є для неї в тому житті, щоб витримувати її емоції і виносити геть з хати то сміття, вона більше нікому не може то злити (подружка - не варіант, бо то переливання одного сміття в інше (вже перепрошую за порівняння), самій собі в дзеркало - спробуйте, то всерівно що внушати голодному в дзеркало, що він ситий і мати віру, що врешті таким стане), тільки то треба робити

то дуже важливо говорити без негат.емоцій, але висказати все, і жінка в стані достукатись, а чоловік, бачачи її щирість - сяде і буде слухати

ну, я ходила зовні спокійна, а всередині було дууже багато г... і тільки коли проговорила - попустило

п.с. на питання в кармі - я не розлучена, хоча нагода була)) дякувати Богу - помирились

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Лише один аспект: він вже не її чоловік, а чоловік іншої. І тепер не зобов'язаний витримувати емоції колишньої. Хіба не так? Чи чоловік має вислуховувати всіх жінок, які йому байдужі?
Все-таки то дуже залежить від психотипу людини. Чи є потреба для жінки то все виговорити вголос, чи достатньо обдумати і вирішити для себе. І ще від сили почуттів до колишнього чоловіка. ІМХО.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

не так, в них є дитина, він "зобовязаний" вислухати її "паслєдній раз"))

моє "імхо", то просто залежить чи ти чоловік чи жінка, ну але переконувати не буду

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

От і я так думаю. На такі сповіді варто йти, якщо хочеш назад повернути того чоловіка і ще є до нього почуття, а якщо позбулася "дохлої лошаді", то навіщо тому баласту щось говорити. Краще вже психологу все викинути. Теж ІМХО

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

ІМХО, чоловіка теж треба мати за людину, а не за помийну яму в яку можна скинути, злити все від чого тобі самій противно.ІМХО

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Про яку сповідь йдеться?? Чи може то природньо звалити до коханки і жінка має посміхатися , не відчувати болю?? І не розумію в чому стид? Інша справа шо розлучення часом відбувається так як війна і от тоді хлопа ніяк не заманиш на спокійну територію для розмови. А якщо все пройшло спокійно ... Повірте він буде жити з почуттям вини, і на перших порах його і до дитини тягнутиме сильніше і навіть грошами старатиметься компенсувати. І власне посадити , попередити шо має помовчати 7 хв цілком реально у випадках так 70%. Але реально то має бути не реви дикі і соплі, а підготовано і поділу. Хай відчує весь біль . ТаK жінку тому і буде ковбасити бо вона не виговорена .
зрештою ця порада не є істина останньої інстанції , комусь брєд і буде бігати до ворожок робити зле чоловіку, хтось буде настроювати дитину проти батька, хтось за порпається у власній біді , а хтось і з дзеркалом по говорить .
Мені воно попалось , я запостила може комусь здасться .

Електра, я вам скажу шо жінка теж людина, мама яка залишається з дитиною (в мене знайома залишилась з п'ятьма дітьми) та біль шо вирветься з неї за пару хв капля в морі в порівнянні з вчинком чоловіка. А ніхто і не каже шо він не людина )) він людина - зрадник)

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

це собі жінка думає. що він "зобов язаний!". А чоловік, який вже пішов- та йому все рівно, які там почуття у колишної. Він чудово розділяє "дитину" і "колишню" і не трансформує свої почуття до колишньої на дитину. Це- "прерогатива" жінки.

Ну і щоб не бути багатослівною: зараз у сім ї дуже близьких мені людей відбувається саме такий процес. І чоловік там- дуже розумна людина, яка , в принципі не діє на емоціях і яказ із тих, що йшли на контакт ( за що мені дуже імпонувала ця людина). І свого сина теж він дуже любить і , в принципі, не проти ( вірніше, навіть навпаки "за") навіть щоб дитина з ним жила. Але, розуміючи , що є мама і він не має права залишати її без дитини- не хоче починати війни за дитину. Дружина у цій ситуації справді має велику образу ( що і зрозуміло). І вона намагалася з ним якраз подібне проговорити, бо розуміла, що оці відчуття гніву на уже колишнього можуть рано чи пізно трансформуватися і на синові. Так от, у конкретній такій ситуації, чоловік , якйи завжди був відкритий до діалогу,сказав прямо- "це ти сама себе "накручуєш". І оцей монолог нікому ( "читай" мені) не потрібний. ".[/I]

Тому, погоджуюся з дописувачками,які говорять, що оскільки це- потрібно власне для себе, то і проговорювати перед дзеркалом чи перед психологом. А чоловіку, який уже не з тобою, твої почуття навіть заради сина- глибоко "десь". Бо він уміє відділяти "колишню", "дитину" і себе теперішнього.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Проговорити і вилити все не просто треба, а життєво необхідно. От тільки слухачів знайдеться мало, якщо взагалі знайдеться. І от вже точно не колишній.

Коли намагались з колишнім чоловіком відновити стосунки

угу, дурна була, погоджуюсь

, мені дуже треба було виговорити йому все, що я відчувала і під час того, як мені було зле від його дій, і як я почувалась після розлучення

хоч воно було ініційоване мною

. Направду, без образу, без наїздів, намагалась з ним поговорити і пояснити. Думаєте, захотів слухати? (хоч сам ініціював відновлення стосунків). Фігушки, сприйняв як звинувачення (щонайменше), що я йому доводжу, що він козел і ледве м не отримую від того задоволення. І це чоловік з намірами, а не той, що вже щасливо живе з іншою.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

а шо, мені памагає)) послухаю, що я голодна, почую, критично гляну і розумію- та нашо мені та їда?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Читаю і розумію - всьо, мій мозок перестав працювати. Значить, пора баіньки Але в принципі погоджуюся.. напевно..

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Я сі рішила вернути, ібо маю певний досвід.
Наразі в нас пишут, коли сі розходять, а потім, коли всім добре, і сиплять порадами.
Я же в процесі.
Отже відносно дискусії - розказати -проговорити.
Ми з Рудим розказуємо-проговорюємо ситуацію щоденно. На приблизно одинаковому рівні. Так от, ці розмови - це все велика фігня, якщо в голові бардак.
Рудий знає, що він козел, зробив мені боляче. Коли хочу відтягнутися, то він то відчуває по повній. Ібо, за його словами, він мені "должен" до кінця життя.
Так, ми залишились в хороших стосунках. Але оці періодичні розмови про хороше та погане ні до чого не довели. Біль відчув кожен з нас, але легше не стало нікому.
Мовчання - золото. Краще вже подушка або дзеркало.
To be continued...

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Думаю, так, вина буде. Але чоловіки не дуже полюбляють показувати свої емоції. А тут ще й колишня зі своїми "соплями" давить на болюче місце... То хіба якийсь мазохіст із задоволенням то все вислухає, покопається в собі і... повернеться до колишньої, щоб все життя вислуховувати як він їй зробив боляче.
Деякі чоловіки після тої сповіді подумають:"Як же вона мене дістала. Добре, що знайшов іншу".
І взагалі, в темі про мистецтво пишуть, якщо тобі зле, то сама щось роби для того, щоб тобі було добре. А чоловіку вже добре, він не буде нічого змінювати.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Згадалася в цьому контексті фраза: Завжди чимось смішні почуття людей, яких розлюбили.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

От чесно, почитую цю дискусію постійно і так мені хотілося то сказати.

Один раз було в моєму житті таке що розривала довготривалі стосунки з хлопцем, коли реально страшно закохалася в іншого. Я вам признаюсь, що в той час мені було всерівно що він відчуває, ну може трошки жалю було і все, як би це жорстоко не звучало.

Тому порада висловити жінці свої почуття колишньому. Не знаю, може комусь вона і підійде....але.....але якшо людина тебе вже не кохає, марно мені здається вважати шо це її якось зачепить. Тобто якшо є надія зберегти стосунки, що кохання ще живе хоч трішечки, то варто говорити з людиною, але якшо це кінець, почуттів нема, то мене рятувало дзеркало, виливала йому все що накипіло.