Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Де? Де? А ви не знаєте його відповіді?
- На роботі, звісно!!!
А жінка "сиділа вдома", не дозволяла тлумити "вчасно", от тепер нехай і відповідає!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Тобто, він не хоче нормальної сім’ї? Хоче розлучення і сина лишити без батька? Сумніваюсь.
Бувають такі чоловіки якось так підсвідомо (або свідомо) направлені на сім’ю, тоді там проблем немає (хіба жінка придумає), вони кохають дружину і розуміють, що від її настрою і душевної рівноваги залежить все. Так, бувають, але рідко, і це, як виявилось, не наш варіант. Щоб це був наш варіант, для цього потрібно з того що є тлумка зробити ідеал, або знайти іншого - вибір невеликий, якщо не хочемо залишитись самі.

Хороше питання, я сама собі багато разів його задавала.
Відповідь (моя): оскільки мій вибір був таким (я ж теж тоді ще чимось керувалась, а не лише нижніми чакрами), то значить мені з цим жити (розлучення поки що ще все ж відкидається), як я буду жити (якість життя) залежить від мене дуже великою мірою, оскільки з неба манни я вже не чекатиму (а чекала), і я робитиму все, щоб моє життя лише покращувалося.
Ось це і є моє життя, сьогодні, зараз, в цей момент, все не так погано, а буде ще краще. Я в це вірю. І Ви вірте. І по вірі Вашій буде Вам.

... звичайно, дуже все непросто, і сумніви бувають, але на війні, як на війні... Я воюю за своє щастя.

---------- Додано в 11:45 ---------- Попередній допис був написаний в 11:40 ----------

То він що вдома не буває, взагалі? І як він визначає тоді виховання дитини, що це виключно материнський обов’язок? Ок. Якщо так, то Вам підходить Ваше виховання Вашої дитини. В нього є якісь претензії, то нехай сам щось робить, а не язиком лепече, але грамотно робить (книжки почитає, розумних людей послухає і т.п., раз свого розуму не вистачає, а він ніколи в цьому не зізнається легше ж Вас звинуватити), а не розгони влаштовує.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та ніколи в житті!! Без мами. Принаймні на словах.

титанічний труд.. Міняти його - справа надскладна. А я у своїх спробах хоч наблизитися до його ідеалу жінки тільки виснажуюся фізично і морально. І чомусь у цій боротьбі зовсім не почуваюся щасливою.

знаєте, якби не численні приклади безглуздої війни за щастя, на якій люди вимотують собі і одне одному нерви аж до пенсійного віку і на тому полі бою не надто успішно виховують дітей, я б теж воювала. Але хіба сімейне життя-то бойові дії? А просто чекати, поки воно промине з віком..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Патті, а ви при наступній такій розмові спробуйте зробити вигляд що не проти після розлучення лишити дитину йому. Я на 99% певна, що він вас просто лякає, бо ви лякаєтеся. Дуже мало таких чоловіків які дійсно хочуть після розлучення лишити дітей в себе, вони дуже добре розуміють, скільки часу і сил на них буде потрібно.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

зробити вигляд- це його не злякає. Злякати можуть істинні дії ( мама розвернулася і пішла). Тільки не факт , що це потім тим же татом не буде використано проти мами. Так, багато чоловіків просто залякують тим, що відберуть дитину. Це- не більше, як спосіб маніпуляції жінкою. Не факт, що справді дійде до цього ( хоча реально знаю не один випадок серед близького кола ( конкретно- у 3 жінок), коли все-таки тато реально відстоював своє право на виховання і відстояв на суді. При тому, що мами там були абсолютно благополучні . Просто і батько і мати ( за вийнятком певних обставин) мають однакові права щодо виховання дітей. І якщо чоловік такою ціллю задається, то усе можливе). Але я би не робила вигляду і не залякувала , що залишу. Просто планомірно, абсолютно законно проходила усі необхідні процедури щодо розлучення та визначення місцяпроживання дитини. В цьому випадку не варто "дзеркалити чоловіка". Беззмістовно. Просто не вестися на психологічний тиск з його боку , а просто доводити до реалізації те рішення, яке вже прийняла.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я его слепила из того что было, а потом что было..то и разлюбила....може вийти після воювання

во, чим я і займаюсь, і не тільки життя...а і я..не втомлювалась..не нервувалась..і так далі...може неправильно. але кіко там того життя..он скоро ДН...і ще один рочок добавиться))))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Зараз, аналізуючи справді свій, як мені здавалося, виважений вибір, бачу, що "залізні" аргументи, якими я керувалася, були, по суті, другорядними. А того, на що треба було в першу чергу звертати увагу, я в упор не бачила, або ігнорувала, як дрібнички. Що тут сказати, молоде, зелене, недосвідчене дівча. І тепер мені з цим жити ))
Я робила, що могла, щоб наше життя покращувалося, але привід для критики був завжди. Зараз роблю все для себе і дитини. Мовчки, не зважаючи на жодні коментарі. Наразі - абсолютна тишина і спокій. В те, що в цій голові щось проясниться і я почую (хоч раз за ці роки) слово "вибач", повірити важко. Він або буде гнути свою лінію, або просто піде. І навіть якщо скаже - я не знаю, чи.. розумієте, в мене зараз загострення власної гідності.

100%, і якби не ліпила та не виявляла ініціативу, то певно нічого і не було б з його боку. Може, тому така байдужість між нами.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ні, ну до пенсійного віку я не збираюсь воювати. І це не зовсім та війна про яку Ви подумали.
Я навіть незнаю як це краще назвати, можливо навіть війна із собою, зі своїми моральними установками ще з дитинства, уявленнями. Зараз ламаю те все, і будую нове. Наприклад, для мене така річ, що чоловіку, зазвичай, по фіг до сім’ї, до дітей, ну може не зовсім вже так по фіг, але він ніколи не переймається тим як жінка. Може здатися, що йому все-одно, але це теж не так. Просто це така чоловіча хитрість - взяти максимум, затратити мінімум, вони застосовують всі засоби, щоб жінку прогнути. Я нарешті починаю усвідомлювати реальний порядок речей - це дуже важко, і дуже довгий час не вкладалось в голові, тому я страждала, плакала і т.п. А тепер все інакше. Шокує звісно оттака якась глобальна чоловіча солідарність, але що з тим зробиш?
Про війну я так до слова написала, бо дії вчиняю радикальні і достатньо жорсткі, але кожному своє. І все дуже тихо, ніхто не кричить, посуду не б’є, методи впливу суто психологічні. І сам процес подобається. В мене так. Незнаю, поки що мені здається, я на правильному напрямку. Побачимо...

---------- Додано в 09:45 ---------- Попередній допис був написаний в 09:19 ----------

Гм... Може вийти... А може і не вийти. Такі сумніви - це передчасний програш, ІМХО.
Крім того, сім’я - це мабуть, не зовсім та любов. Це якась інша любов якогось іншого рівня... Незнаю як пояснити.

---------- Додано в 09:49 ---------- Попередній допис був написаний в 09:45 ----------

Це дуже правильно. Так і треба. Тому:

Хм.. Якщо по чесному розібратися, то воно Вам так сильно потрібно те "вибач"?
Особисто я надаю перевагу діям, а не словам. Нехай не вибачається (тим більше я вже тепер розумію, за що йому вибачатись - він діяв згідно зі своєю природою), але робить те, що треба (або не робить те, що не треба) - це буде набагато краще, ніж ті вибачення.

---------- Додано в 09:51 ---------- Попередній допис був написаний в 09:49 ----------

Так, він буде гнути. А Ви гніть свою. Нехай він побачить що Ви не відступитесь. Створіть йому такі умови, щоб йому самому захотілось щось змінити.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

оу, в нас вже були методи впливу: похвалою, різноманітними приємними вчинками, спробами спокійно поговорити і зрозуміти одне одного, поділитися обов"язками домашніми та щодо виховання дитини (зіс іс імпосібл якийсь), мовчанкою, ігнором.. Все давало короткочасний ефект і ніякого зустрічного руху потім. Я ще якісь методи пропустила, чи то треба 10 років практикувати щоденно всі способи по черзі, щоб побачити ефект? Просто щоб знати, до чого себе готувати.

Та хай ніц не робить, я знаю, що все можу сама, він сам в мені цю думку культивував від початку, щоб не нагружала його сильно, очевидно. Хай принаймні утримається від того, чого не треба хоч у вихованні дитини.. Але як мені до цього підвести? І слова мені, по суті, дійсно не потрібні.
В таких умовах, як ми живемо, і щоб не хотіти нічого змінити, то я не знаю, яким впертюхом треба бути. Що йому ще створити, зустрічний терор? Оп"ять война..

Знаєте, мій чоловік на просте запитання "Ти мене любиш?" (дурне і дитяче, погоджуюся) ніколи не відповідав просто "так" або "дуже". Звучало зустрічне питання: "А що таке любов? Це ж не просто слово. Це турбота, щоденна праця, догляд, підтримка. Сказати "люблю" найлегше, але що значить слово?" Колись мені ця відповідь дуже подобалася. А зараз виходячи з цього виглядає так, що я його не люблю, і сина також.. бо.. читайте вище.. Погоджуюсь, що любов в сім"ї, це вже не кохання-пристрасть. Але якщо немає бодай ніжності і розуміння та бажання хоч щось робити разом для сім"ї, підтримати одне одного, а не чітко за домостроївським розподілом і всупереч одне одному? Це можна назвати любов"ю?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Виходить йому ті умови підходять. Вам - ні? Ну тоді Ви і маєте діяти.

Так-так, в мене теж так було, що я вже не робила. Трохи складно пояснити, що я маю на увазі під діями (бо, мабуть, вони будуть у кожного свої). Потрібно змінити установки в голові і закріпити, потім перетворивши на звичку. Завдання не з легких... Саме, на жаль, воно не зробиться. І сам він ніколи нічого не зрозуміє, а тим більше не кинеться щось робити. (((

Чому? Бо ніц не робите і не турбуєтесь? (не зрозуміло)

Вже колись хтось писав (по-моєму, навіть багато разів), що любов ми також розуміємо по-різному (як же мене бісило це тоді, бісило, бо не розуміла, і діло не в щоденному пранні і прибиранні...). Для чоловіків - це саме турбота і щоденний догляд. Для жінок - слова і якісь романтичні дрібниці. Так ось і поясніть йому це. І нехай любить Вас по-своєму, а Ви його по-своєму, якщо є бажання, звісно.

---------- Додано в 11:35 ---------- Попередній допис був написаний в 11:33 ----------

Того не буде, доки не зацінить Вас. Ваша задача - аби зацінив.

---------- Додано в 11:37 ---------- Попередній допис був написаний в 11:35 ----------

Пи.Си. Ні в якому випадку нічого не раджу і не нав’язую, немаю права такого, оскільки в самої ще роботи непочатий край... Просто ділюся своїми думками, як я бачу ситуацію.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Дівчата, правила цей допис надцять разів, роздумуючи над нашими відносинами, історією їх розвитку, і що з того далі може бути. Насправді, це дуже добре, що я натрапила на цю тему і я вдячна вам за поради і інформацію для роздумів. Напевно, саме цього вдумливого, неспішного підходу і трохи часу бракувало, щоб в мене в голові все розклалося по поличках, я оцінила реально ситуацію і зробила висновок. Про всі обставини писати можна довго, та може, й не варто. Для когось це виглядатиме як втеча від проблеми, але таки це рішення найкраще для нас. Просто не варто було починати будувати будинок на піску. Сподіваюся, надалі ми будемо щасливі окремо.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Читаю/слухаю всякі поради, а на ділі мною керують емоції

Мала сьогодні одну справу вирішити, але на певному етапі виникли проблеми, подзвонила чоловіку, щоб він розібрався, а він каже - ну ти ж там, то йди і попитай, короче розберись сама на місці. Мене то трохи взлило, бо я взагалі нічого в тому не розумію, і все одно по кожному питанні доведеться дзвонити чоловіку. Попросила його самому зателефонувати і вирішити, а він далі своє гне. Поки ми отак вирішували стосунки ситуація вирішилась швидко (хоч перед тим мені казали, що сьогодні вже нічого не вийде і тд) і я надавила на жалість, що я вже три години чекаю і мені пішли на зустріч - все швиденько зробили. Чоловік з мене посміявся - і каже - бач, все в тебе вийшло.
А я собі так думаю - якби ми так довго не виясняли хто ж ту проблему має вирішити, я б давно сіла на маршрутку і поїхала додому, так і не дізнавшись, що можна було ще кілька хвилин (чи годин, якби не впросила) зачекати і все було б добре.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Знущаєтесь, да?.. )))

Ох! Скільки раз я ставила хрест на наших відносинах... ((

---------- Додано в 16:15 ---------- Попередній допис був написаний в 16:08 ----------

В мене питання зараз № 1. Як йому дати зрозуміти, що я слабка і хочу від нього захисту, коли стільки років доводила йому, що я сильна??? Це ж як у Станіславського "Не верю!!!" і буде правий... Тим більше, це ж так зручно і звично, а тут доведеться саменькому... :confused:

(шкода в нас нема смайлика, того, що б’ється головою об стіну, він в цій темі був би найвостребуваніший для мене)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ви сильна дійсно і сильна Ваша любов, стільки всього читати, застосовувати...боротись..молодець!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ну то буде не зразу, але
Ви слухали Сатью "9 мудрих порад для жінок як давати поради чоловікам"? Говоріть йому про свої відчуття (а не знання), що боїтесь чи вийде і т.д. Пропросіть поради, слухайте, що каже, своєнравній жінці то дуже тяжко - наступити на горло своїй старій пісеньці,

а ще чоловік може підколювати спершу, то вопше... головне терпіння і спокій

але мало-помалу і репертуар зміниться

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та ладно Вам... ...головне аби не битись головою об стінку... але як не вийде ніц, ну що ж - се ля ві...
...Цікаво чи можна щось збудувати з руїни??? :ninja:

Будете сміятися, але я на 99% знаю, що він скаже і відповідь мені не сподобається... це і є -

??? Що робити? Ковтати?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

то си називає "смиренність", в Бога вірите? дякуйте в цей момент Йому за урок (мені тільки це допомагає, більше ніц)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Дякую! Щоб не дуже високопарно, але Бог наперед знав все, що буде. Знав, але пішов і сповнив свою місію. Бо так треба.

Ми люди не вміємо бути просто смиренними, і вкладаємо в інших своє бачення, бо він має поступити інакше, сказати те, що Я хочу почути, зробити так як Я хочу почути. Ну не дасть мені Бог того, поки я не буду відчувати велику смиренність і не прийму ВСЕ, що мені далось як дар і за цей дар зумію подякувати. Навіть за негатив треба дякувати.
Так, хотілось б щоб було якось інакше. Тільки я людина недосконала, а довкола мене такі самі інші люди зі своїми недосконалостями.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

сподобалося, здається, що в тему