Школа: влаштування і наука

Відповідь: Школа: влаштування і наука

Ієрархія - так. Правила - так. Але всі вони мають бути обгрунтовані і з повагою до дитини. А не "бо так буде в школі".

Шкільні ж правила часто нелогічні або й просто глупі. І якраз із їх виконанням найчастіше і виникають проблеми у дітей, яких виховували з любов'ю і повагою (не плутати з "мама була подругою" - то зовсім інше).

Це перше. Ну і є другий аспект, - це вік. Дитина в 6 років - не солдат, що виконує накази. Для неї абсолютно природною є поведінка, яку в школі часто вважають "порушенням дисципліни". Педагоги вміють собі з тим давати раду, навіть якщо в класі 40 дітей. А от ті, що "відробляють" зарплату - не хочуть напружуватися.

Більше того, навіть якщо в класі є неадекватна дитина (а в звичайній школі без того не обходиться), вчитель має вміти "локалізувати" її так, щоб це не позначалося на інших.

То, звісно, питання освіти й умов праці вчителів, але перекладати це з хворої голови на здорову, себто на батьків - не варто. Вміння ходити парами і виконання команд зовсім не входить в те коло навичок, які батьки повинні прищепити своїм дітям.

Звісно, що не може, а хто тут говорив про демократію? Йдеться про повагу до дитини, про пояснення тих чи інших правил, а не про демократію чи рівність.

так. А після того дорослий повинен пояснити, чим зумовлене таке рішення, бо інакше наступного разу дитина вирішить піддати його сумніву і станеться біда.
Для прикладу моя Ліда з 3х років зупиняється біля бровки тротуару, навіть якщо це заїзд у двір, але не підкоряється чужому (бабусі чи вчительки) наказу "їж", якщо вона не голодна.
Більше того, якщо я наказовим тоном скажу їй зробити щось абсолютно нелогічне з її точки зору, вона це зробить, бо знає, що таким тоном я наказую речі лишень справді важливі, і потім пояснюю, чому це важливо. Якби ж я наказово вимагала в неї взути тапки чи їсти зупу (це я можу попросити), це би просто знівелювало мої накази.

От так і виходить, що там де діти виховуються в авторитарних умовах, вони або стають зовсім безвольними, або з часом стають некерованими, бо наказ (батьків чи вчителя) здискредитований абсолютно дурними чи неважливими вимогами. Але так, на стадії послуху ці діти дуже зручні для колективу.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

Тобто, якщо друг скаже, що робити, Ви виконаєте безумовно?
Про які крики і приниження йдеться?

Я? Це Ви написали. Прошу сказати, за чий рахунок більшої уваги?

---------- Додано в 17:23 ---------- Попередній допис був написаний в 17:21 ----------

Відображення всього суспільства, чи не так?

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

так.
І наступним кроком має бути питання: ми хочемо, щоб наші діти стали зручними гвинтиками цього нелогічного і глупого суспільства, чи спробували його змінити?
Воно, начебто, пафосні фрази, відірвані від практики, але насправді тільки так і можна щось міняти, ставлячи під сумнів такі от нелогічні правила.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

))) Тобто, якщо доросла людина поводить себе невідповідно, то це недоліки її роботодавців, наприклад? Кожний відповідає сам за себе. І за свою дитину відповідають батьки, аж ніяк не вчителі. Вимагати "більшої" уваги до дитини коштом інших просто аморально. Якщо інші батьки дали собі раду зі СВОЄЮ дитиною, то можуть всі) А якщо батьки самі не в змозі "знайти підхід" до свого учня чи учениці, то позиція перекладання цього на учителя, який має 30 дітей, безвідповідальна і радянська - коли школа всім винна була.

Я говорила. Написала вище, чому.

Будь-які пояснення відбуваються ДО.

Це якщо інструкції сприймати як накази. Розпорядження вчителів - інструкції.

Де дитина буде потім знаходитися - в колективі чи відособлено?

---------- Додано в 17:39 ---------- Попередній допис був написаний в 17:29 ----------

Уко, якщо починаються розмови з використанням узагальнюючих займенників, я не бачу сенсу продовжувати) Хто, ми?) І чому зручними? Якщо вони будуть незручними гвинтиками, краще буде?)

Міняти можна тільки себе, а не суспільство, вчителів, директорів, армію, флот ітд) Я не прихильниця утопічного спримання дійсності.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

Про ситуацію Анути, коли вчителька принижує дитину в очах інших дітей

А щоб я щось виконала безумовно мені то має сказати ворог? Не розумію вашої логіки. Якщо прохання адекватне і зрозуміле, то діти його виконують

А що вас дивує? Я запитала що ви мали на увазі під родинним вихованням, а ви відповідаєте запитанням на запитання. Часом комусь більше уваги сьогодні, часом менше уваги завтра. На то вчитель там і є старшим, щоб розрулювати ситуації. І в першому класі першочергове завдання вчителя прищепити любов дитині до школи, згуртувати колектив. А не діаметрально навпаки.

Не так. Бо є чудові класи, і добрі школи з здоровою атмосферою. А є навпаки.

Я, яко мама хочу щоб дитина була не гвинтиком, а мала свою думку. І як вчитель я теж ніц проти того не маю.

Ну але ж з нас і складається ое суспільство. З таким підходом як в вас прогресу ніколи не буде. Якщо вчителька непрофесійно поводиться, то є нормальним на то зреагувати.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

а чому коштом інших? Я би вимагала уваги до кожної дитини. В першому класі це для дітей є життєвонеобхідною потребою. І, досвід показує, що це можливо за будь-якої кількості дітей в класі, було би бажання і вміння. Бо в кожної дитини є нештатні ситуації, є якісь нестандартні потреби і проблеми. І для вчителя, який справді педагог, насправді емоційні і не дуже дисципліновані діти є набагато зручніші, бо вони не бояться ці проблеми висловити. А от чемну і дисципліновану ще треба розпізнати і дуже легко пропустити.

---------- Додано в 19:33 ---------- Попередній допис був написаний в 19:10 ----------

о, до речі, ситуація на ілюстрацію індивідуального підходу.

Моя дитина приходить зі школи святої Софії, їх було 15, а тут 4й клас і вона тридцять якась. Вона звикла відповідати чи задавати питання без піднятої руки, вона звикла, що за потреби перейти по класу - це нормально і т.д. Вчителька їй робить раз зауваження, другий, третій, але ж звичка.

Далі логічно: вчительці уривається терпецьі вона привсьому класові її піднімає і відчитує: "дитино, це тобі не твоя приватна школа, тут є правила, то ж дотримуйся їх і будь як всі" + запис в щоденник.
Питання 3:
1. дії вчительки виправдані?
2. для дитини травма і приниження чи ні?
3. який ефект таких дій?

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

тут вже інша ситуація:
1. дитина приходить у складений колектив зі своїми правилами.
2. дитині потрібно пояснити, що тут існують інші правила, ніж у звичній для неї школі.
3. вчитель реально зробила кілька зауважень перед тим, як прийняти більш радикальні міри. Тому особисто для мене нічого надзвичайного власне у цій ситуації немає

вже не перший раз чую про те, що потім у держ. школі вчителі дітей з приватних відчитують за принципом "тут тобі не приватна школа". Таке враження, що у приватних школах немає правил і там діти роблять що хочеш. Уже зараньше "предвзятое" відношення до дітей з приватних закладів. У нашій приватній школі дитина не може коли хочеш встати і ходити по класу ( у класі максимум може навчатися 10 учнів) . І от спеціально ще у малого перепитала: правило піднятої руки теж існує. Як і ряд інших правил перебування у шкільному колективі.

п.с. от чесно, оце поначитуюся і мені вже страшно переходити у старшу державну школу чи гімназію. Як не помилитися з вибором?Серцем та розумом усвідомлюю, що , мабуть, краще було би залишати у приватній. Бо це позбавляє від ряду бюрократичних речей та зайвих проблем. Але "але"...

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

насправді, це я змоделювала ситуацію. На практиці все було інакше.
Вчителька (вже пенсійного віку, до речі) на перерві підкликала дитину до себе і пояснила: я розумію, що ти так звикла. Але ж бачиш, тут дітей вдвічі більше. І мені дуже складно пояснювати, а вам дуже складно щось почути, коли кожен вільно говорить. Тому постарайся все ж робити так і так".
І так само приватно поговорила зі мною (без наїздів!), щоб я звернула увагу на ситуацію.
Проблему було вирішено впродовж тижня без образ, приниження і шкоди для будь-кого.
Оце і є педагог.

---------- Додано в 21:32 ---------- Попередній допис був написаний в 21:29 ----------

мої дві перейшли, одна в 4й, друга в 5й - проблем не виникло насправді. Тобто був певний період адаптації до нових правил, але цілком не травматичний.

---------- Додано в 21:37 ---------- Попередній допис був написаний в 21:32 ----------

Але мала недавно нагоду порівняти свою 6-класницю з її колишніми однокласниками, які залишилися в приватній - моя на порядок самостійніша і якась доросліша.

вони їхали на Закарпаття на 2 дні. В збиранні моєї я брала участь на рівні зготувати обід в дорогу на перший день, і "мам, як думаєш, цього гольфа стане, чи взяти ще й безрукавку" а там дітям мами перед автобусом розповідали, що в якій кишені лежить - це мені трохи дивно було, але, мабуть, закономірно, і не факт, що це особлива проблема в такому віці.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

А якщо я дала собі раду з старшим, а з молодшим ну ніяк не виходить? І виховуються в одній сім"ї, в однакових умовах, і "пільг", бо молодший практично нема. А ради дати з ним не можу. Якщо старший (першокласник) відповідальний, уважний, слухняний (не ідеальний, але все ж нема з ним проблем), то молодший (3 роки) повна протилежність, якийсь "супер-мега-гіперактивний".
От слідкую за цією темою... і, хоча до школи нам ще 3 роки, але вже переживаю -чи переростемо, чи змінимось.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

тільки не старайтеся зробити з нього старшого. Просто любіть його таким унікальним як він є. Це я вам раджу як мама трьох абсолютно різних дітей (хто знає моїх дітей - не дасть збрехати). Сім'я формує етичні норми (які не мають у віці 6-річки нічого спільного з дисципліною), але не характер.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

тяжко сказати. У мене чоловіку 45, але йому теж треба сказати, що де лежить. І він виховувася вулицею ( як і більшість дітей військових), там мама з татом не ходили. Успішно керує колективом з 200 чоловік,але ну меганеуважний у побутових речах. І малий такий самий- вічно прокручує собі у голові "глобальні" речі, а на такі "дрібниці", як щось не забути- у нього часу не вистачає.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

я ж про це і кажу, що це не конче проблема.
Більше того, не виключаю, що секрет самостійності моєї малої не у загальній школі, а в способі життя. По перше, де троє дітей, таки мус трохи бути самостійним, по друге характер, а по третє, вона стільки всього на себе понабирала, що інакше би просто загнулася.

Просто для мене то була така несподівано разюча різниця, плюс свіжий спогад, то ж я і написала про це.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

та я то знаю, і не намагаюся, просто читаю тему і бачу ставлення інших до таких дітей. От і думаю, як не переросте, то мабуть в школі на нього скажуть - "неадекватний" і, що мама в нього така ж. Колись, також думала, що то вина батьків, але тепер бачу, що не завжди, є різні діти. Як він в школі висидить 35хв., якщо ще більше 10-ти хвилин на одному місці не всидів?

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

Не думаю, що ваш аж такий унікальний)). Певно в кожному класі є такий унікум)). Ви наперед не переживайте, ще є час. А грамотний вчитель думаю дасть собі раду.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

ще купа часу. за три роки діти міняються до невпізнання
правда не факт, що в спокійнішу сторону

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

Та є. Є і в старшого двоє таких однокласників, які всім решту "вчитися заважають" Головне, щоб вчитель справді був хороший і зумів знайти правильний підхід до нього, зацікавити, щоб не вийшло щось типу "як в Анути".
То я так, теми начиталася і наперед боюся.

---------- Додано в 22:19 ---------- Попередній допис був написаний в 22:18 ----------

ну, нам хіба в спокійнішу, бо в іншу нема вже куди

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

Коли не знаєш, як робити)), хоча б за зразком написати)) Речення-два.

Тому що завдання за зразком робили?))) Чи тому що могли і не поступати?)
В Голандії, наприклад, такого засилля у вишах нема, як в Україні. Напевно, здають раду, що вища освіта - це не тому, що престижно, а тому, що рівень інтелекту відповідний у вступників. І нічого нижчевартісного немає в тому, щоб бути, наприклад, селянином чи ремісником.

Прекрасно сказано.
Дати "більше" уваги одній, "особливій" дитині - відібрати її в інших, не особливих)) Тих, до кого батьки самі знайшли підхід, а не шукали, щоб хтось це зробив замість них. Дитину повинна виховувати сім"я, саме батьки несуть відповідальність за психологічне та фізичне здоров"я та безпеку. Звісно, легше підмінити захист у вигляді навчання співіснувати з іншими, в тому числі майбутніми однокласниками і вчителями, просто бойовими діями проти тих, хто не згодний надати особливе місце якійсь одній певній дитині.

-ться. Тобто, виховує себе сама.
Вийде. Якщо вчитель пише зауваження в щоденнику (констатує факт порушення), а потім з батьків питають за невжиті заходи і відсутність реагування, а не з вчителів. А то абсурд повний. Ніби це вчитель дитину народила, виховала, а тепер дати раду не може. До речі, в жодній програмі не написано, що вчителі мають вчити дітей защіпати гудзики, шнурувати взуття, не мочитися на підлогу в туалеті (одна мама спеціально так сказала дочці робити, щоб не сідала на унітаз), а старших - не вживати ненормативну лексику. В програмах лише про навчання йдеться. І коли приходить 25 дітей не особливих вчитися, а їм 5 особливих робити цього не дають, то це дуже і дуже несправедливо. Регулярно мені одна 1-класниця розповідає, який нечемний був її однокласник і скільки часу його намагалися залучити до роботи. Добре, що мама тої дівчинки має змогу оплачувати додаткові заняття. А інші діти? Хто з ними надолужуватиме щоурочно згаяні 10/15/20хвилин, які йдуть на "виховання"?

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

А то як? Бере і сама себе виховує? А оточення ні при чім?

Ми говорим про вчителя ПЕРШАЧКІВ, які щойно в школу прийшли. Невже вчителю так влом трошки напрягтись і створити нормальні робочі умови? Чому одних вчителів учні поважають і слухаюь, а інших бояться і ненавидять? То в вишах вже вмієш абстрагуватись від заморочок викладача, а в пчатковій школі діти ніжні і часом треба не бути байдужою всезнаючою тьоткою, а трохи відійти від програми. Десь можна і

Корона не впаде. А діти відчувають, коли вчительці не байдуже. Але про що це я. Є ж програма. Куда від неї?