Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Підтримую про подруг. Я, якщо чесно, подругам на чоловіка не жаліюся, маю таке правило, з особистого досвіду.

І це підтримую. Я ж не просто причепилася, бо так мені хочеться. На то є причини, я невдоволена, бо 1,2,3 по пунктах. Відповідно хочу донести це до нього, але через втому, роздратованість і т.д. не можу зробити це спокійно, а просто "гавкаю". Відповідно він не розуміє чого я гавкаю і також злиться, і не хоче нормально поговорити.
Тепер то все розуміється і ніби все просто, але часом дійсно є такі моменти в житті, що здається, що все жахливо.
І дійсно, памятаю після перших пологів, теж такий стан якийсь був.
Будем працювати над собою.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Надибала, цитата торсунова як виховати дружину
Ответ на вопрос "как воспитать жену?" формулируется так: воспитайте в себе ответственность, уважение и понимание женской природы, желание защищать и поддерживать (а не навязывать и контролировать). Станьте для женщины каменной стеной, за которой она может чувствовать себя в безопасности, а не каменной плитой, под которой она похоронила свою жизнь, естественные женские потребности, стремления и мечты. Когда вы станете МУЖЧИНОЙ, тогда жена "воспитается" автоматически и станет ЖЕНЩИНОЙ. Рядом с настоящим мужчиной всегда появляется настоящая женщина.
Когда женщина не видит мужского поведения ( а значит мужских качеств), она становиться "невоспитанной": требует, беспокоиться, старается быть сильной чтобы выжить. Когда она видит, что рядом с ней терпеливый, внимательный, заботливы, но непоколебимый и уверенный в себе мужчина, то естественные законы природы берут свое и она становиться мягкой, женственной, слабой, естественной, ведомой. Не нужно бороться с женщиной за лидерство. Просто нужно начать заботиться о ней: понять ее потребности (отличайте от прихотей), любить, защищать, поддерживать. Получив все, что ей необходимо (а не то, что ей кажется необходимым), ум женщины успокаивается и естественно становиться поддатливым. Но помните: нужно серьезно понять что такое потребность (необходимость), а что прихоть. Например, для мужчины красивая одежда - прихоть, а для женщины - необходимость.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ну може й не вирішить причини, але напруження може зняти.

згідна, але коли ти весь в гніві, то не так просто спокійно пояснити. І чоловік, який тиждень чув від жінки тільки щось погане не одразу налаштується на розуміння.
Ну але то таке, у всіх по різному. Хтось швидко переключається, а хтось ще довго буде пам'ятати образи і таке всяке.

---------- Додано в 12:55 ---------- Попередній допис був написаний в 12:53 ----------

то все добре, але чесно, прочитання чоловічих обов'язків дасть жінці хіба ще більшу образу на нього, і точно стане перепоною на шляху до розвитку стосунків, бо буде чекати від нього тих дій, ніби він то зрозумів, як тільки жінка то прочитала

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Мені б рахування не допомогло, хіба "тяжкі" антидепресанти і заспокійливі. Ну а як виглядала розмова про розлучення? Ви на повному серйозі готові були подавати заяву? Ну і цікавить, який результат? Бо не прибрати то одне, а ображати словами...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

У нас питання щодо розлучення виникали тоді, коли я вирішувала бути мужчиною. Тобто поводжусь як хлоп і говорю з ним як такий. Він тоді просто відчуває потребу від мене захищатись, бо я сильна (кожна жінка сильніша від мужчини). А найкращий спосіб захисту це що? Правильно - напад. Скажіть, а мені війна потрібна? Аж ніяк... Війна - це руйнівна сила, а мені треба рушійну.

Говорити з ним "на рівних" не треба, бо це провокує воїна у ньому. Особливо, якщо він сам має страхи щодо свого Я. Залежить яка виникла проблема її або треба чоловіку проговорити або не конче. Коли ми йому про це говоримо, то треба завжди пам’ятати чи нам треба вирішення проблеми чи просто поплакатись. Якщо просто поплакатись, тоді навіть не конче викладати суть своєї біди, вистарчає просто сказати - мені так зле, обніми мене. Я дуже часто просто розставляю руки і запрошую його в свої обійми.

І пам’ятаймо, дівчатка, що ми живемо з живими людьми. Вони не роботи і не компютери - змінив код, програма запрацювала по-іншому. З людьми так не буває. В залежності якого обрали буває поступово досить швидка зміна, а буває мучітєльно долго.

---------- Додано в 16:07 ---------- Попередній допис був написаний в 15:58 ----------

Мій муж, накінець-то почув цю тезу. УРЯ!!! Наразі ще не засвоїв, але вже як то кажуть, насіннячко впало.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Десь тепер місцями я почуваюся дуже подібно... Чоловік часто затримується на роботі, я сама з дітьми без жодної допомоги якось даю собі раду, але отак постійно сама і сама, втомлююся, стаю роздратованою і все моє мистецтво бути дружиною вивітрюється геть... Є такі дні, що апатія небачена нападає, нічого не хочеться, бо чоловік практично не бере участі в домашніх справах. Його все влаштовує, а мене ні, я хочу змніити ситуацію, а він не може чи не хоче цього робити.
Не знаю, в чому полягає мистецтво бути дружиною трудоголіка?

Я десь розумію, що самореалізація на роботі відчутніша - визнання, іноді матеріальне заохочення. Коли починаю хоч здалека розмову з чоловіком про те, що мені не підходить такий стан справ, що він основний час віддає роботі, то це звучить як зазіхання на щось святе, і як зрозуміло - головний аргумент - що робота нас годує. Проте від перепрацювання заробіток в нього не залежить, це швидше невміння сказати ні, з моєї точки зору, або ж почуття гіпервідповідальності - є робота і її треба зробити, незалежно, чи можливо це чи ні. А за таких обставин мені хочеться, щоб і вдома в чоловіка діяла ота гіпервідповідальність. Натомість він забуває про певні речі (наприклад вчасно здійснити оплату чогось там), іноді лінується щось там зробити. За таке я дратуюся і вже коли моєму терпінню приходить кінець, то обурююся. Очевидно, що тоді цього відчуття задоволення як від роботи не буде вдома, бо вдома є якісь невирішені проблеми, і мене це не може тішити, я дратуюся. І розумію, що від цього він не почне більше уваги приділяти дому чи сім'ї. Виходить якесь замкнуте коло. Хтось скаже. що треба поговорити і все зясувати. Не проходить той варіант, як і в Лідочки... і не тільки тому, що я в більшості часу його пиляю, хоча це теж присутнє, бо якщо спілкуємося пару хв, то і бльшість розмови не просто так про щось абстрактне, а по якісь потреби чи проблеми. Нам важко знайти час на конструктивну розмову, бо є діти, які вимагають уваги, і залишити їх наразі нема як... Найгірше з усього для мене є те, що мені доводится ревнувати чоловіка до роботи...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Можна детальніше???
Як ще інакше з ним говорити? Коли інші способи - ласкою, ніжністю, проханнями, заохоченнями, то він це сприймав не як моє намагання донести до нього щось важливе, а швидше як "ходоків до Лєніна" і після того вирішував - "карати чи милувати", тобто сприймати це чи ні. Здогадайтесь, які рішення, зазвичай приймались?
Оскільки я не отримувала бажаного (це не шубки, чи Канари, хоч і від цього не відмовлюся, і, впевнена, що сама зможу це собі влаштувати, йшлося про банальне виконання його ЗОБОВ’ЯЗАНЬ), то змушена була міняти і тон, і настрій розмови. "Чарівні пенделі" діяли набагато швидше і якісніше, рух відбувався і це вже добре. Але мені такий стан речей не подобається, то що мам робити?
От пишуть, ти вже надавалась, тепер твоя черга брати... блін, що з нього брати крім аналізів...((((

---------- Додано в 07:28 ---------- Попередній допис був написаний в 07:25 ----------

І, отак подумавши, розумію, що в мене ще геть не найгірший варіант (як подивлюсь навколо які маразми в сім’ях від чоловіків надходять, то погано робиться), але ж хочеться не так. І оте розлучення вже кілька років маячить переді мною (дивно, але чомусь лише переді мною, йому як з гуся вода)...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

коли чоловік "закритий" до розмови чи сприйняття чогось іншого, то нього важко достукатися. От часто тут читаю, що "дала послухати лекцію чоловіку" або "зачитала йому те то і те"... Але закритий чоловік не буде то слухати чи читати. Він вважає, що йому це не потрібно, бо він і так самодостатній і у нього- проблем немає. І у сім ї проблем немає. Це щось жінка знову хоче. І усі психотренінги- чергова "блаж" дружини, яка їй, в принципі, теж не потрібна ( ну хай читає- чим би дитя не тішилося. Хоча, звісно, краще би "фігньою" не займалася. Бо пончитується ,як йому здається, прописних рожевих жіночих постулатів, які подаються як істину, а далі - йому на мозок капає). Тоді ці починання- це все-рівно одностороння робота жінки над собою, щоб змінити себе і навчитися "не паритися" над цією ситуацією. Як на мене, власне змінюється просто відношення жінки до обставин- хтось у результаті розуміє, що більше не бачить перспектив подальшого співіснування ( саме так), а хтось- просто адаптується до цих умов і просто у своїй свідомості включає опцію " все буде добре" ( своєрідний внутрішній самозахист при тих же обставинах). В принципі, якщо чоловік не має бажання нічого змінювати у стосунках, не має бажання цінувати дружину, не боїться втратити сім ю- він "закритий". Питання тоді: чи потрібні такі стосунки з конкретною людиною дружині?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Моєму мужу властива імпульсивність характеру, в нього бувають неконтрольовані (?) всплески гніву. Як ви думаєте, на кого вони припадають?...І насправді це дуже негативно впливає на наші стосунки і на сім"ю загалом. Я вже думала його на якийсь тренінг послати по безпечному вивільненню гніву, агресії. (та де там!)

Чесно? Так. Бо в такі моменти я бачу в ньому тирана, який просто п"є мені кров і нерви. Маю сильне бажання позбутися цього.
Коли ситуація устаканюється, всі заспокоюються, то й розмова інша.
Останнім часом бачу, що я його дзеркалю, тому він так нервується, розуміти нічого не хоче, захищає свій комфорт, своє штучне Я.
Що робити? Чекати? Методично і делікатно пояснювати, тіки так щоб "не нариватись"...
Блін, та мені жити хочеться, нормально! Життя таке швидкоплинне...

---------- Додано в 10:54 ---------- Попередній допис був написаний в 10:47 ----------

А чому він закритий, навіть не так... як його відкрити?
п.с далеко не перший рік замужем

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ось і мені цікавить те саме: а як його відкрити? Хоча б для конструктивної розмови...
Теж не перший рік заміжня, і колись так не ббуло.
Більш того, ще років 5 назад я і сама могла комусь радити, як би то налагодити стосунки... Тепер не вмію, не маю дієвого підходу.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я пойняла, ви маєте на увазі, що жінка його не зможе "відкрити", зможе лише він сам... А їй треба думати про свою особисту ситуацію, як їй буде краще...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ага, так-так, бували моменти, коли літала від радості, мовляв "Ура!!! Заработало!!!", а потім знову находили якісь хмари, і все ставало на круги своя. ((((((

Власне, сьогодні зранку над цим думала. Думала, що щастя і злагода наставали лише тоді, коли він відкривався (це були такі рідкісні моменти за стільки років). Йому буває іноді "зірки так встануть" і він відкривається, і, власне, аналізуючи, прийшла до висновку, що я до цього абсолютно ніяк не причетна була. Тобто як би я себе не поводила, це ні на що не впливало (хіба могли посваритись в черговий раз).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

це і є найважчим. " Я не волшебник. я только учусь..." Тому не можу радити. У кожної сім ї є свої причини, які призвели до закритості партнера. Найчастіше- це непроговорені образи та проблеми, які накопичувался роками і призвели до тієї точки, коли фактично вже немає повернення. В один прекрасний момент жінка розуміє, що так далі жити не може, а чоловік- щиро дивується "що за таракан у жінки завівся"- вчора все влаштовувало, а сьогодні вже хоче змін. Хоче? Ну і нехай собі змінює. Якщо чоловік від жінки залежний з тих чи інших причин ( навіть психологічно), у нього присутній страх ( хай і підсвідомо, хай і не визнає) втратити цю людину. Страх є присутній, коли є почуття . Коли немає ні того, ні другого- немає стимулу до змін. А почуття обов язку для чоловіка стимулом не являється. Чоловік відкривається для діалогу, коли цінує ( бо любить, бо поважає) або залежить. При відсутності цього йому простіше розвернутися і дверима хлопнути. Або включити опцію " я слухаю, але я не чую".

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

...ги...
Чому мені думається лише в одному напрямку??? ((((( Виходить якось і так зле, і так недобре...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Це якщо потенціал був в принципі.
Ну трохи відкрився, поки почуття на піку, а там знову став сам собою.
Тому

і не завжди це означає піти.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Добре, ось я точно знаю, що піти не краще, бо таки люблю його, і шкода, бо він хороший... був... мав почуття гумору, тепер похмурий, бо втомлений, його нервують люди, бо працює з людьми. А переноситься то все на нас...і виходу наче й нема, бо роботу змвнити зараз то не вихід, він дуже боїться її втрати. З тої причини все терпить, бере на себе надто багато, нічим не аргументує вищому керівництву, що така робота в такі терміни це нереально. В результаті віддувається за всіх, а в кінцевому підсумку від цього страждаємо знову ми.
Прокидаюся я сьогодні перед 7 год, чоловік працює!!! Ввн вже і додому притаскав ту кляту роботу...
глянула, шкода його стало, спершу думала допомогти, але таки передумала, бо то те саме, що алкоголіку наливати ще і ще...божевілля якесь.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

може бачить ваше незадоволення і сам робить вигляд, що його все це бісить?
типу " мене вже й так все дістало, а тут ще й ти", а насправді втікає до роботи, добре йому в тій клятій роботі

не знаю.. я би допомогла.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Частково він втікає в роботу, я це усвідомлюю, так і писала вище... але як вийти з того замкнутого кола не знаю.
Робота допізна + нуль часу для дому= моє невдоволення, для мене воно Є логічним. Бо 1. Грошей більше не стало. 2. Хронічно втомлений і роздратований. 3. Всі домашні клопоти на мені.
Так триває майже пів року, бо запускають великий проект, і я в курсі про що йдеться.
До речі Ще мабуть рік тому я би не вагаючись ДОПОМОГЛА, але то не подіє, хіба я втомлюся ще більше...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А яке мистецтво застосувати мені?..в мене не лишилось ні сліз,ні думок...Вчорашня ситуація...Я випадково викинула крупну купюрю зеленого кольру американського походження разом з іншим дитячим мотлохом..Чогось на моє питання чого не поклав на місце-відповіді не було ..А як я не могла розрізнити справжню від дитячої це проблема..А то що прибирала і навіть подумати не могла..що такі гроші там валяють..бо бачте пан недонесли до місця..То два.А по третє..зранку на істречних тонах було заявлено..що ти в житті нічого не заробила..і мене нікавить-ПОСТАВИЛА гроші на місце..ЯК ЦЕ НАЗВАТИ?..мене мають за ніщо?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Можу Вам хіба поспівчувати... а пояснити, що в тій ситуації не Ваша провина? Не доходить?