нещодавно згадала ситуацію з моєї роботи і задумалась. Досі не знаю як ставитись до неї Ситуація така: *обережно, многабуков* на моїй роботі є людина, не погана, не дурна, роботу виконує нормально, такий собі середнячок. Але після певних успіхів у роботі ( керівництву сподобалось кілька пропозицій) ця людина стала вести себе кардинально інакше. Хоч загалом ні рівень знань, ні досвід, ні якість роботи не змінились, той же середній рівень, але цей працівник став вести себе зверхньо. Але то таке, може зазвіздився, буває. Але стали частими ситуації коли вирішується певне робоче питання і однозначної відповіді як його вирішити нема, починається нормальна робоча дискусія. Підходить ця людина, питає в чім проблема. Йому пояснюють, наприклад, що от дрібні деталі всі зрозумілі, але при глибшому вивченні виникають технічні нюанси, які вирішити складно. Ну і цей працівник з незворушним виглядом каже що це все дурниці і починає пояснювати дрібні деталі. Але ж ці деталі не мають жодного стосунку до проблеми, і всі їх розуміють, це прописні істини і їх пояснювати немає сенсу. Але він, з виглядом експерта, пояснює. Його зупиняють, кажуть - чекай, це все зрозуміло, ми про зовсім інше, ми про технічний, глибший рівень, який не має до цього стосунку. Але він ніби не чує і продовжує лекцію. Зрештою йому це набридає, він йде геть, але наостанок, коли вже відійшов подалі голосно, так щоб чули всі працівники і керівники, починає обурюватись - як це ви не знаєте таких елементарних речей, це ж так просто. Зрозуміло що виховання і робочий етикет не дозволяє перекрикнути його і сказати що ти навіть не розібрався в питанні і все таке. Але керівництво чує лише його обурення, звинувачення в некомпетентності інших працівників. Можна було б подумати що це просто непорозуміння, але такі ситуації були непоодинокі. В результаті питання вирішується без участі цієї людини, але ставлення керівництво до нього стає кращим, а до працівників, які власне і вирішують робочі питання - гіршим, що в майбутньому може відбитись і на зарплаті, і на розподілі посад. При цьому коли ця людина допускається помилок в роботі - це замовчується і виникає враження що є лише успіхи, а недоліків немає. Яка зараз ситуація на роботі - не знаю, я наразі в декреті і на робочі теми з колегами майже не спілкуюсь. Але подібні ситуації нерідко бувають не лише в роботі, але і при спілкуванні зі сторонніми людьми. От ніби людина заробила собі певний авторитет в керівництва, можливо підніметься по кар'єрних сходинках, для неї це однозначно добре. Але я як згадую цю ситуацію - якось так гидко стає... У вас були подібні ситуації? Які ви чинили чи вчинили б? Яке ваше ставлення до такого методу кар'єрного зростання?
Відповідь: Хто голосніше кричить, той і правий? а ким це замовчується? керівництвом чи працівниками, які то лайно розгрібають?? .. якщо праівниками, то хай гребуть і надалі, хто ж їм винен)) якщо керівником, то десь зарита собака, однозначно.. були, звичайно! Нічо.. час ставить все на свої миісця, і как гАвАрится, весна покаже, хто де какав. "Стукачеством" не займаюсь, але й підставляти попу за таких осіб? - ніколи!
Відповідь: Хто голосніше кричить, той і правий? замовчується самим працівником, про свої помилки, навіть найдрібніші він не кричить, а люди, які ці помилки знаходять зазвичай не вважають гідним бігти до керівництва і скаржитись. та от власне, поки весна покаже - часу чимало може пройти і ця людина займе керівну посаду і буде керувати тими, хто свого часу промовчав вся гидотність ситуації власне в тому викрикуванні - помилки в роботі можна зафіксувати, щось довести, а як і головне кому довести що керівництво стало гірше ставитись до інших працівників саме через голослівні заяви цієї людини? А ставлення змінилось, і це факт
Відповідь: Хто голосніше кричить, той і правий? та ну, завжди можна придумати щось. В кожної людини є слабкі місця ..да, вот така я зараза)) на хвіст мені не наступати ---------- Додано в 12:52 ---------- Попередній допис був написаний в 12:49 ---------- до мети по трупах - не мій метод.. хоча самими знаннями і досягненнями навряд чи можна чогось добитись((
Відповідь: Хто голосніше кричить, той і правий? В мене була схожа ситуація. Коли людина заробила перед керівництвом певний авторитет, то цій людині будуть більше вірити, а ніж "пересічному робочому", а керівництву просто буде ліньки розбиратись у всіх нюансах, оскільки довіряє людині. І такий вумник може завуалювавши все вумними фразами щоб доказати що він правий, а всі інші практично ніщо, хоч інколи все може бути навпаки. І все що він робить це просто гарний пшик, який нічого не вартий, але гарно прикрашений. В такому випадку лише час покаже всю сутність цієї людини. І добре було, щоб чим швидше тим краще. в такому випадку потрібно дати йому завдання, яке він назвав "легким" і нехай розгрібає (звісно якщо таке робота дозволить і відомо всі підводні камені, які просто не бачить той працівник), і навіть прикинутись не компетентним і попросити допомоги, за відома керівництва, а потім показати де припустився геній помилки і що саме через це ви назвали завдання важким.
Відповідь: Хто голосніше кричить, той і правий? не дозволить, завдання трохи складніше розподіляються, та і для того треба йти до керівника, все пояснювати, а то якось не "по-пацанськи" (в мене здебільшого чоловічий колектив) ходити скаржитись. і був випадок, коли цій людині чітко вказали на помилку, просто пальцем тикнули, то крику було! На все велике приміщення, так що чули всі. Пів години доводив що помилки нема, аж поки не глянув, куди йому вказали. Тоді раптом замовк. Ні вибачень, ні виправдань. Просто тихо виправив і зам'яв. А людина, яка вказала на помилку, мала голосно кричати "А що я казав?" ? Але то не в характері, і не в вихованні тієї людини, тому так і вийшло що помилка замовчалась.
Відповідь: Хто голосніше кричить, той і правий? То так буває, що "просуваються" не обов'язково ті, хто добре працює, а швидше ті, хто вміє себе і свою роботу гарно "подати". Звичайно, класно, якщо і одне і інше співпадає, але... Тут гадаю може допомогти тільки одне - треба згуртуватися колективом і якось так за відсутності керівництва спробувати з цією людиною нормально поговорити- щодо того, чи розуміє він/вона, що в деяких ситуаціях поводиться некоректно і підставляє інших працівників, що ви просите за наявності у нього/неї зауважень висловити їх особисто, а не оголошувати про це на весь поверх. Можна зазначити, що він/вона теж робить помилки, але про це ніхто не кричить. А просто чекати, що з часом щось зміниться - то не спосіб. Бо більшості керівників все-рівно, що там в колективі діється, хто правий чи неправий - головне, що робота робиться. Так що найгірше буде хіба вам - колективу, тому вам і потрібно це питання вирішувати - спершу з цією особою, а як не дійде - то можна і з керівництвом. Само собою не вирішиться то точно.
Відповідь: Хто голосніше кричить, той і правий? вирішиться лише в тому випадку, якщо людина "проколиться" і втратить авторитет у керівництва. У моїй ситуації було все набагато простіше, просто доказали не компетентність людини, сказавши робити роботу, яку вона назвала легкою. Спочатку ми також пробували говорити, пояснювати помилковість тверджень (ми до істини доходимо під час дискусій, просто обговорюємо проблеми, і кожен висловлює думку і багато хто помиляється і тверезо та і з подякою ставиться до того що показали помилку), але за купою розумних слів ти сам не розумів що людина відповіла, а керівництво вважало що в тої людини вищий інтелектуальний рівень і все. До поки просто людина не завалила роботу!
Відповідь: Хто голосніше кричить, той і правий? Бачте, тут ще залежить від вміння людини викручуватися - є такі, що добре свідомі зі своїх реальних можливостей, а є такі, у яких сталася зіркова хвороба. От з другими скорше може статися "прокол", бо вони самі ж себе й переоцінюють. А є такі, що вміють гарно викручуватися. У мене на роботі була така людина, яка постійно помилялася, але її покривали, бо вона зуміла до потрібних людей знайти підхід тим, що "розжаліла" до себе (незаміжня, має винаймати житло у Львові, нікому їй допомогти і тп). До речі до тих людей вона ніколи й не пискнула. А от до інших могла подемонструвати свою "зверхність", і от у мене було з нею кілька розмов, після чого її трохи "попустило". ---------- Додано в 13:56 ---------- Попередній допис був написаний в 13:45 ---------- Найважче в спілкуванні з такими людьми це те, що часом можуть таке "видати", на що ти просто не сподіваєшся (ти б собі за жодних обставин не дозволила таке і в такій формі сказати), і тяжко навіть зорієнтуватися, що відповісти.
Відповідь: Хто голосніше кричить, той і правий? саме так, тому постає питання : як культурно, не опускаючись до її рівня, дати відкоша, коли людина на весь офіс кричить про твою некомпетентність. Особисто в мене був ступор, інші тихо, про себе пообурювались, але цій людині від того не зимно, ні парко
Відповідь: Хто голосніше кричить, той і правий? частіше проводьте таку профілактику)) гляди і попустить Хоча є і не виліковні випадки((
Відповідь: Хто голосніше кричить, той і правий? У першому дописі в цій темі я спробувала написати, що на мою думку можна пробувати казати. У описаному випадку з колегою розмов було зо 5, поки результат вийшов. Мені тяжко сказати, що саме зі сказаного допомогло, але те, що було помітним одразу - її знітило моє прохання деталізувати в чому суть її претензій до мене, що я не збираюся терпіти її безпідставні нападки, і якщо вона ще собі так дозволятиме, то ми розмовлятимемо з нею про то у вищого керівництва. Я була впевнена в своїй правоті, і не хотіла потурати їй. Гадаю, якщо б тих розмов не було, керівництво точно тут би нічим не допомогло, а її нападки хіба збільшилися б. Так що гадаю, що реагувати потрібно. Ще в якійсь літературі читала, що в таких випадках обов'язково треба щось відповісти. Бо в очах нападника мовчання то таки знак згоди зі сказаним.
Відповідь: Хто голосніше кричить, той і правий? У мене був такий на найпершій роботі, я ще й по доброті душевній сама йому щось підказувала, вчила... А потім почула від начальника, що "Андрій такий розумничка, все вміє, все знає, тому йому треба підвищення дати". Треба сказати, що робота була пов"язана з грантами, на той час якраз підходив час, коли треба було вигравати наступний, скільки на мені виїздило начальство - просто слів нема: була і кавоваркою, і перекладачем, набирала сотні аркушів тексту, перемальовувала ілюстрації, деколи - просто так, щоб дарма штани не протирала. Начальник зранку роздавав цінні вказівки і валив собі куди-небудь, а я сиділа сама-самісінька в холоднющому підвалі і шпарила нікому не потрібний текст, аж очі вилазили (тоді ще нормальних моніторів не було). Ще й зарплату кожного разу ніби від серця відривав, більше того, постійно знаходив якісь причини, щоб заплатити менше: то в нас ремонт, то криза, то ще якась біда. В результаті виявилося, що у новому проекті спеціалістами стали всі "потрібні" люди: син мого начальника, син декана, вся верхівка кафедри, Андрійка також не обійшли, єдину мене запхали на голий оклад ВУЗівського інженера (потім випадково в пошті побачила чек від іноземного роботодавця: як виявилося, мені належала зарплата не тільки, як секретарці, але й як перекладачу, жодної копійки з того так і не отримала). Зрештою я не витримала і заявила, що йду від них, то останньої зарплати так і не дали: коханий шеф знаючи, що я на роботі останній день, щезли з самого рання і до ночі так і не з"явилися. Потім вже, за місяць чи два, коли мали приїхати наші англійці, почали надзвонювати мені, щоб прийшла, бо ж саме вони мене приймали на роботу і ще й дуже хвалили, але тут вже я психанула і сказала, що можуть залишити ті копійки собі. Наступного дня, коли Андруша прискакав і почав чіплятися, щоб я йому допомогла, заявила йому, щоб викручувався сам. Уявляєте, він за секунду полетів до начальства плакатися! Той прибіг, почав нудити, що я скотина безсовісна, а я відповіла, що раз їхній Андрій такий мудрий, мав би такі елементарні речі знати сам. На тому і розійшлися.
Відповідь: Хто голосніше кричить, той і правий? Проблеми в колективі завжди були, є і будуть. Але всі конфлікти між колегами набагато легше вирішити, аніж конфлікти з начальством. На останній роботі у мене саме така ситуація і виникла. І саме через зверхність та "самодурство" шефа. Коли в людини самооцінка на рівні " я царь, а ви всі г..но", то доводити щось марно. У мене це закінчилось нервовим зривом та звільненням зі скандалом. Нерви мені він попсував добряче, але тепер я матиму цінний життєвий досвід і нікому більше не дозволю зі мною так поводитись. Там же я стикнулась і з проблемами з колегами. Ніколи не могла собі уявити що означає "зміїне кубло", а тепер маю чудовий спогад. Хтось би подумав що то я істеричка і не компетентна, бо ж як так може бути)) Але на попередніх місцях праці проблем з комунікацією не виникало і суперечки могли бути тільки через робочі моменти і вони залишались в межах робочого часу. Дарма я не послухала дівчинки, на чиє місце йшла, не звернула увагу на застереження...