Відповідь: Ми і наші мами аля сідєлка? Та навіть вона мусить відійти в туалет і поспати часами. Моя тета мою бабцю пильнувала 24/7, але також і відходила і спала в іншій кімнаті. Сумно, що люди не можуть зрозуміти, що іншу особу вони не контролюють, хоч і вмовмляють собі, що мають якусь силу над іншими. Тільки Бог контролює і керує будь-чим. Я живу з моєю мамою, але більше питань щодо її гіпер опіки з її боку у мене не виникає.
Відповідь: Ми і наші мами Не знаю кому там діагноз ставили, скорше що Вашій мамі. Так як ви написали то у неї дійсно ( до речі, як і видно було з дописів) проблеми зі здоров"ям, тому ображатися на маму взагалі не має змісту. Проблеми не психологічні, а медичні. Тому сприймати її потрібно, як хвору людину, і підтримувати відповідно.
Відповідь: Ми і наші мами Було діло, що радили піти до психолога разом з мамою, щоб позбутися "комплексу дочки" чи щось у в тому роді. То рік назад ще чи більше. Та я не те щоб ображаюся, просто іноді в самої теж нерви здають (все таки мала дитина), хочу віднайти якийсь баланс у стосунках, щоб усім було комфортно.
Відповідь: Ми і наші мами Та чому ви не сходите до толкового священника?Може і не перший-ліпший зарадить у вашій ситуації. може прийдеться і по багатьох походити... Я чула про священника з церкви на Городоцькій перед мостом, що він багато кому поміг з сімейними проблемами. в однієї молодої жінки чоловіка витянув з алкоголізму, а в них вже ситуація доходила до ручки((((. Сама ходила до отця Дмитра в церкву на Сихові коло Іскри, коли мала проблеми з здоров"ям. Багато в чому він мені допоміг.Мені здається що поганий стан здоров"я вашої мами тільки підсилюється депресіями, ниттям, незадоволеністю... Мені згадалась історія Ніка Вуйчича( хто не вкурсі, це молодий мужчина, який родився без рук і без ніг)... Які в нього проблеми зі здоров"ям!!..., а незважаючи на все, він з Божою допомогою ,живе щасливим і повним життям.
Відповідь: Ми і наші мами Ви все змішали в одну купу. Хто б тут що не писав про мамину хворобу, вона просто маніпулює вами в ситуаціях, які до тої хвороби жодного відношення не мають і сама стає від того хворішою. Та навіть в ситуації, коли ви йдете гуляти зі СВОЄЮ дитиною, а вам надзвонюють і вказують, коли вернутися додому, що то має до хвороби? Та нічогісінько. Просто мама підсвідомо розуміє, що викличе почуття провини, хоч то тільки вам вирішувати стосовно гуляння. Поки не перестанете сама себе гризти тим, що завдяєте їй проблем зі здоров"ям своїми планами, не буде в вас ніякої гармонії. І ті, і другі. Але все маскується під другі.
Відповідь: Ми і наші мами Дівчата, зазначу один нюанс. Так от, тут у більшості дівчат батьки середнього віку 50-60 років. Скажу вам таке - моя мама в 60 і в 70 - це небо і земля, а в 50 - то інша галактика. Я навіть можу сказати, що тоді мала гарні стосунки з мамою, яка хоч і тоді вже робила спроби контролювати моє життя, але вони не мали такого тотального та агресивного прояву. Сама не раз читала, що з віком до людей приходить гостре усвідомлення того, що скоро прийде смерть, а вони ще того-то не встигли і вже не встигнуть зробити. І різні люди на це по-різному реагують. Одні - по-філософські, інші - починають агресувати. Зокрема це може виливатися у докори ближнім, що їм мало уваги приділяють, а вони он своє життя присвятили і через то для себе стільки не зробили, виникає бажання виділитися - он у мене життя не склалося, а он ти взагалі лузер. Ну то в кого як, варіацій може бути багато. Ще крім віку є масса чинників, що впливають на прояв негативних рис - про це вже писали - і овдовіння, і коли людина не має роботи, і хоббі нема, і коли болячки сильно даються в знаки, і друзі починають вмирати, і почуваєшся наче непотрібним, бо діти собі самі ради дають. А коли це все накладається, то можете собі уявити, що то за "гримуча суміш" виходить. Тому зі свого гіркого досвіду хочу дати пораду - постарайтеся зараз зробити максимум для того, щоб не опинитися у складних конфліктних ситуаціях потім. І ще таке - на мою думку для того, щоб змінилася ситуація, мама має хоч тріщки допускати думку, що можливо проблема у стосунках є не тільки з вини дітей. Тоді вона зможе бачити якісь зміни у своїй дитині і прагнути самій якось рухатися до вирішення проблем. Інакше ніяке встановлення своїх меж і тп не допоможе. Тут вже писали про той підсвідомий вампіризм - є ж люди, яким несвідомо приємно конфліктувати. ---------- Додано в 11:35 ---------- Попередній допис був написаний в 10:51 ---------- По-різному буває, але те, що мамі добре самій не означає, що то не мож самим раз на два-три дні провідати і купити мамі всі необхідні продукти.
Відповідь: Ми і наші мами Вчора поконфліктували з мамою, причому її вчинок не сподобався не лише заразі-мені, а й чоловікові. Не важливо , в чому була річ, знов щодо Дмитра. Розстались не дуже добре. Нині вранці розумію, що не вважаю маму правою, але все одно хочу сказати, що люблю її. Подзвонила і сказала. А потім ще і Сергійчик лопотів бабі про свої дрібні їжачі справи. І все якось знову позитивно. І якось легше мені стало. Думаю, за тиждень-два ніхто і не згадає тої ситуації, і нема чого з кожного приводу глобально з'ясовувати стосунки.
Відповідь: Ми і наші мами За тиждень два ваша мама втретє стане бабцею і вже всі другорядні речі відійдуть вбік, але будуть інші труднощі . Тому не вартує дуже глобально дивитися на кожну проблему, як завше каже моя найліпша колєжанка - треба все мати троха "пофігізму ", бо інакше не виживеш в тому світі. Але в мене то не дуже виходить ...
Відповідь: Ми і наші мами трохи смішно - те що два рази стала бабцею не дуже помогло, а за третім разом має помогти. Дай Бог. а взагалі по дописах прогрес у них є. І то все Юліна заслуга.
Відповідь: Ми і наші мами Як мама дзвонить з недоречними претензіями то легше подумати про хворобливі прояви, ніж про те, що мама- зараза. може і не розуміти, і то її справа розуміти чи ні. Ну і НЕ реагувати по сценарію. Є медикаменти, які можуть поліпшити стан "розуміючості", але, зазвичай, все списується на "сволочність". факт. І виясненням відносин в першу чергу. Так розумію, що не можуть зараз люди собі дозволити кудись піти. через те і всі проблеми.
Відповідь: Ми і наші мами зазвичай медикаменти мами приймати не хочуть під різнимим соусами починаючи від "не роби з мене хвору" до "отравити мене хочеш, і в псіхушку здати". Є ще варіант прийому ліків по їм одній відомій схемі (лікарі про такі і не чули).
Відповідь: Ми і наші мами як про мене писано(((( відносно коротко пожаліюся П"ятниця. Ранок. Ми з малюком зараз в лікарні.. Дзвінок від мами( діалог дослівний): - Алло. - ну що ви там робите? - ще спимо.. - ясно.. Слухай, ну як-то Володя( мій брат) має бути завтра?! Йому ж на весілля треба йти!! ти мусиш приїхати до мене!! - ЯК??? Я з малим в лікарні! - ну то на Олега ( чоловіка) лиши його! - ??!!! ЗанавЄс... Пояснюю ситуацію: мамі за шістедят, вона хвора ( не ходить - проблеми з ногами вже рік), проживає в іншому місті з моїм рідним неодруженим братом, ПРЕКРАСНО знає, що єдиний внук з серйозним діагнозом зараз в лікарні, але їй це до лампочки; її лише хвилює, що її любимий Володічка має іти із своєю дівулею в суботу на весілля в іншу обл до її родичів ! І по її словам я маю залишити дитину у важкому стані на півтори доби на чоловіка в лікарні, щоб той д.... на гульки пішов!! Мене це все вже таааак достало, що капці!! ми вже вдруге за місяць в лікарні з малюком, а вона жодного разу не прислала свого синочка провідати нас, та що там - навіть по телефону не спитає як внук почуває себе - Ніколи! Але найгірше, що вона постійно всіх родичів обдзвонює і нарікає, що я дуууже погана дочка, бо спочатку пішла жити окремо ( відповідно припинила фінансування їхнє ), потім цієї осені відмовилася звільнятися з роботи, лишити чоловіка, дитину і йти жити до неї ( і це при тому, що вона живе не сама і ще їй сиділку найняла , щоб через день щось принесла-подала , чи просто поговорити мала з ким!), а сьогодні я вже навіть не представляю які-то були обсирання мене, що я не приїхала до неї, щоб брат на чуже весілля поїхав. От таку я маю "чудову" матусю ... ворогу не побажаю. І це при тому, що скільки я днів, ночей просиділа біля неї в лікарні за останній рік, скільки об"їздила різних лікарів з її обстеженнями, скільки раз чоловік не виходив на роботу та залишався з малим, щоб я була з нею, кожних вихідних я їжджу до них мити, прати, прибирати, готувати - залишаючи дитину на півтори доби на чоловіка в його єдиний вихідний, і таке хамське ставлення - обідно, дууууже обідно...
Відповідь: Ми і наші мами Дуже шкода вас. Шкода, що є такі мегаегоїстичні люди - і тільким їм погано, тяжко, а всі інші зобов'язані їм допомогати. А що в інших можуть бути проблеми - то їх не хвилює. У тому віці навряд чи мама зміниться, але так як тут радили "промити мізки" брату, так само не бійтеся сказати мамі - мамо, я тебе люблю, і піклуюся як можу і коли можу, але прошу тебе зрозуміти, що моя дитина хвора, і що вона зараз ще більше потребує вас, ніж ваша мама. І що ваш чоловік теж має роботу і купу обов'язків, щоб мати вам за що жити і лікуватися. Якщо вона того не розуміє, то треба їй то постійно говорити, може хоч так за н-ним разом зрозуміє. Всі ми під Богом ходимо, і перед ним ви робите для мами все що можете. А те, що ваша мама того не розуміє і обмовляє вас - то Бог буде їй суддею.
Відповідь: Ми і наші мами безрезультатно, бо ех.. скільки я вже сліз пролила через це все, що тягнеться вже декілька років... Замість того, щоб просто дати мені спокійно вилікувати синочка, вилізти з того всього ( я вже мовчу про якусь підтримку - це взагалі з розряду фантастики!) - вони ще наїжджають на мене щодня яка я фігова.. Я направду дуууже терпелива, бо все себе заспокоювала, що це мама, треба її слухати, всі забаганки задовільняти. але коли вже це все перейшло межі, то і терпіння моє увірвалося - наразі немаю жодного бажання з ними спілкуватися...
Відповідь: Ми і наші мами А вони цим дуже гарно скористалися... Зрозумійте, що то в них відношення до вас таке - що б ви і скільки не робили все буде їм мало і будете погана. Тепер ваша черга дати їм зрозуміти, що допомагати то не означає прислужувати, і що у вас теж є сім'я і обов'язки. У нас в далекій родині була зовсім протилежна історія. У батьків 3 дітей, яким догоджали як могли. Мали велику господарку, і кожен тиждень дітям, котрі роз'їхалися по різних містах, їхали передачі. Батьки постаріли, прийшов час, коли не могли собі вже добре самі давати раду. А їх забезпечені діти того наче й не помічали (ані бруду і смроду в хаті, що старенькі їдять, що бабця не здатна себе обслуговувати, а дідо не взмозі добре то зробити), приїжджали і їхали швиденько. Особливо дорослі внуки звикли як завжди прискочити при нагоді, щоб їм ще й гроші подарували. Вже всі сусіди довкола мали проведені в хату і воду, і каналізацію, а старенькі мали й далі дідівськими методами користуватися (але сусіди "відривалися" - всі обмовляи що то в них за такі багаті діти, що старі так бідно живуть). І головне, що від них ніхто і ніколи не чув жодного докору - вони хіба завжди з гордістю розповідали, які успішні в них діти і внуки. До речі коли їх діти питали чи їм щось треба, то все казали, що нічого (ніби не видно було, що тре а питати тре було). То так тягнулося б і далі, поки моя мама не витримала і не поговорила з тими дітьми (шкода їй дуже стареньких було), тоді вони винаняли їм доглядальницю, згодом і воду в хату провели. Щоправда провідувати й далі ніхто не поспішає, а для стареньких й далі їхні діти - найкращі....
Відповідь: Ми і наші мами Або взагалі - лікарям не довіряю, мені добре так як є і не збираюсь нічого робити. Це дуже егоїстичний підхід, але що поробиш, людина є саме така - егоїстична, хоч сама цього не бачить і вважає, що вона зовсім не така. Моя мама мені каже, що не може бути егоїстична, бо зовсім себе не любить. Тільки он, скажу вам, що перше другому не перечить. Мені виглядає, що радше навпаки.
