Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Чи важко психологічно побороти страх. що в тепер вже Ваших рідних діток десь там є біологічна мама. яка може їх розшукати і захоче вже у їх дорослішому віці забрати чи щось таке?? ну тобто чи не було остраху, що біологічні батьки діток будуть втручатися у ваше сімейне життя?
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Думаю, що це індивідуально. Раніше я боялась. Тепер не думаю про це зовсім. Цих жінок в нашому житті немає. З сином говоримо про всиновлення. ---------- Додано в 09:24 ---------- Попередній допис був написаний в 09:23 ---------- На тему http://www.youtube.com/watch?v=QEGhKD8je68
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. А ми вже отримали дозвіл на усиновлення. Можемо усиновити одну або дві дитини віком 1-3 роки. Тепер починаємо шукати малюків. Дуже важко. В нашому відділі дітей нема. Порадили шукати в інших областях. Отримати дозвіл не дуже важко. А важко власне шукати дитину, зрозуміти, що це твоє.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. О, так! Я сама не дихала, коли це відео дивилась ---------- Додано в 16:37 ---------- Попередній допис був написаний в 14:42 ---------- Кого боятись, і що вони спільного мають із життям дітей? http://tsn.ua/ukrayina/matusya-z-mikolayivschini-zv-yazuvala-dityam-ruki-i-katuvala-okropom.html http://vikna.stb.ua/news/2013/6/4/131605/ ---------- Додано в 16:51 ---------- Попередній допис був написаний в 16:37 ---------- Але все буде добре! Найтяжче буває в період адаптації, коли є гіпервідповідальність за твоє новознайдене щастячко. Бажаю Вам Божого благословення та людської підтримки!
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. ВІТАННЯ!!! Як раз про Вас думала, а тут повідомлення! Це дійсно чудо!!! А хто чудо- синочок чи донечка?
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. пишіть нам про все, як адаптовується малюк , як ви до нього? Який вік? Так цікаво, щиро тішуся за вас, таке щастя і так радісно, що ви про це так захопливо пишете! Вітаю вашу сімейтку з появою дитинки!
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. У нас хлопчик Дмитрик. Йому 1,4 роки. Сірооке чудо. Як говорить чоловік - цар, просто цар. ---------- Додано в 22:15 ---------- Попередній допис був написаний в 22:13 ---------- Малий все розглядає, балакає на своїй мові до кота. Виясняють, хто головний. Купа емоцій і дуже страшно, бо на нас покладена величезна відповідальність
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Головне,що все добре і вже разом вдома. І хоча можуть бути і тяжкі хвилини, незабутньо найщасливіших моментів буде просто незмірно. Дуже за Вас рада!!!!!!! Як будете мати хвильку- пишіть як справи , може буде нагода і зустрітись та поділитись досвідом.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. вам тепер потрібно змінити статус в своїх налаштуваннях )) у вас же є тепер синочок!! як Ваша перша нічка? синок гарно спав? ви як? ви у декреті?
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Я вчора теж профіль Seferi дивилась , потрібні зміни :connie: А я все мрію зібрати форумівочку мам, які народили своїх діток через усиновлення. Може до кінця року зберемося, чи то на дівічник, чи з дітками, як домовимося? (За 11 місяців, що я разом з малятами, вже починає по-трохи появлятись вільного часу, так що думки про зустріч з дівчатами частішають). Seferi, гарного та натхненного дня, для Вас та Вашого сонечка-синочка Дмитрика!! І гарно, що теж все швидко вдалося, бо 1.08. писали, що отримали документи, і от за 2 місяці Ви вже всі разом вдома. Тішусь!!!
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Дівчата, всім дякую за теплі слова підтримки і привітання. Перша нічка була трохи важкенькою. Але то скорше я вся на емоціях. Бо малеча солодко спав, але постійно розкривався і крутився по ліжечку. Ну а я постійно його вкривала, бо переживала, щоб не замерз. Спали добре. Гамаємо теж ніврочку. Сьогодні мусила виходити на роботу, то з малим був батько. А так все добре
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Я в захопленні! ! ! Ви з чоловіком дуже хороші люди! щастя вам і вашому чуду) Нехай він росте здоровим ! Може колись і ми з чоловіком наважимось!
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. та то без користі, краще тепліша піжамка. моя аж злиться, якщо я її уві сні вкриваю - ногами за 5 секунд вже розкрита. вітаю вас з малюком! сили вам і натхнення!
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Так, адаптація йде повним ходом. Думала, що буде важко, але я чесно в шоці. Важко. Реально важко. Малеча намагається багато чого досягати криком, маленький впертюшок Засипаємо дуже часто з криками і плачем, бо вимагає на руки. Я в такі хвилини просто злюся. Шалено стримуюся. Але дуже багато позитивних моментів. Солоденький кнопик. ---------- Додано в 17:10 ---------- Попередній допис був написаний в 17:09 ---------- Ще й зубки лізуть повним ходом
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Seferi, рекомендую трохи почитати про природнэ батьківство і носіння дитини на руках. Вашу дитину багато в дитбудинку на руках носили? Тепла і ласки багато давали? Чесно, я б на вашому місці забила на все, причіпила б дитину до себе в рюкзак і носила-носила-носила. Вам обидвом, та й татові теж, зараз це вкрай необхідно. А як ви його вкладаэте? Кладете в ліжко, щоб сам заснув?
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Угу, розумію. Відверто кажучи, мені, при всьому безмежному щасті і радості, теж було надзвичайно важко... І на руки хотіли одразу двоє... А я буквально падала з ніг, + мала ще працювати на тижні, + від виснаження захворіла... Але, цей період минеться!!! Все встане на свої місця, і буде дуже легко та гармонійно Ще написала Вам в ПП.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Малеча спить, а я на ДП. Все по-тихеньку налагоджується. Дмитрик трохи прихворів, але вже все добре. Починаємо потрохи розуміти один одного))). Дівчата, яке ж це щастя бути мамою!!! Підбіжить, притулиться, посміється, покаже свої ріденькі біленькі зубки. А мені аж згамати його хочеться. А коли зранку прокинеться, то такий солоденький. Але їсти вимагає))) Огого як репетує. Не дай Бог трохи запізнитися)))
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Файно, це дійсно, справжнє щастя!! І мені своїх згамати хочеться, що інколи цьомаю-цьомаю, а потім так легесенько покусюю А як здоров'ячко маленького? Ви взяли декрет? (Було б добре, бо в мене не було можливості, лише 70 днів відпустки, але направду це мало...) Щодо адаптації, то для мене найтяжчими були з 2 по 4 місяці, бо в першиц місяць була повна ейфорія, а потім почався процес порозуміння. Малесеньки усвідомлювали для себе поняття - хочу/не хочу, подобається/не подобається. Кожен день був з новим сюрпризом.
Відповідь: чи всиновили би ви дитину?.. Декрету не беру. Місяць відпустки. Потім буду працювати три дні на тиждень. Зараз ми потроху виздоровлюємо, бо мали гострий ларингіт. Але це на фоні зубчиків. Ростуть і ростуть)))
