Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... особливо це але було зайшла в магазин сумок на півд., а продавець і далі читає журнал, я з чоловіком щось обговорюю по сумках, а вона далі читає))
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... Коли мене з порогу зустрічають питанням, чи можуть мені чимось допомогти, то часом відповідаю, що хіба матеріально. В більшості випадків мій натяк розуміли
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... нам наголошували на тренінгах як правильно ставити питання)) а одного разу покупець(ше той жартівник) на питання "чим можу допомогти", так і відповів: - так, позичте 100 баксів
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... Було б дуже добре, якби дійсно так було. Я випадково стала свідком неприємної сцени, яка дуже яскраво ілюструє, що це правило діє не для всіх. Якось була в магазині сумок, зайшла старша жіночка, досить бідно одягнена. На запитання "Скільки коштує така сумочка?" - розмальована дівчинка, яка називалась продавцем, завернула очі і відповіла "Тут все дорого. Для вас "підходящої" сумки немає." Якась жінка, що стояла поряд не витримала і зробила зауваження "що потрібно хоч якусь повагу мати і т.ін." на що почула не менш прекрасну відповідь - "Щось не подобається - ідіть в інший магазин." На тих словах ми всі і вийшли з того магазину. Була там вперше і востаннє!!! Чому просто не назвати ціну?! Для чого принижувати людину?! А може в тієї жінки був повний гаманець грошей, просто вона не демонструє цього? А може вона довго збирала пенсію, щоб купити подарунок для внучки, наприклад?!!! Жінка сама вирішила б, дорого для неї це, чи ні. Тому, я теж вважаю, що не кожен може бути продавцем. Цю роботу в першу чергу потрібно любити. Я, до речі, теж там працювала 1 рік. І повністю згідна з Olka Sherolka. Там щодня чуєш стільки гидоти в свою адресу. І дуже часто просто тому, що людині нудно, або поганий настрій. Але доводилось тримати всі свої емоції під контролем, бути глухою до того негативу, і не дивлячись ні на що - справді зробити все, щоб допомогти вирішити їх проблеми.
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... а мене питання -чи можу чимось допомогти? не дратує, то нормально, може тому, що в 80% я знаю, чого/за чим прийшла в магазин і тоді кажу, що шукаю то і то і вдячна, що мені надавши відповідь економлять час, якого ітак ніколи не вистачає, або просто відповідаю-дякую, як треба буде допомога то звернусь, або, що просто дивлюсь а оте- "чим допомогти- грошима" як на мене дуже нечемна щоб не сказати рагульська відповідь, навіть на рівні жарту не сприймаю влітку по радіо чула як ведуча таку фразу ляпнула то хотілось в студію задзвонити і сказати, що я про це думаю, бо люди слухають і потім мабуть вважають, що то нормальна відповідь фе але продавець то людина на роботі і можливо те питання одне з обов"язкових речень, які вона на рівні з привітанням має сказати, а наші люди чогось шарахаються зручніше/звичніше від журналів відривати чи чекати коли по телефону налялякається чи що.... взагалі більшість проблем через слабеньку комунікацію, в сфері обслуговування то відчувається особливо гостро коли була в Амстердамі, то продавець не вірив, що ми з України, а потім пояснив чому, бо росіяни (і російськомовні) з невдоволеними обличами відвертаються коли він пропонує допомогу, але це його робота і йому не приємно коли він хоче допомогти, а у відповідь зниважливе фиркання, до такого в Європі не звикли а ви спробуйте в них товар повернути, то всі тітоньки радянські з своїм фирканням ховаються одяг то не головне, головне культура і щоб людина людиною була не тільки в момент коли вона розуміє, що ти зараз щось купиш і перепрошую "вилизує тебе" як то в нас в "бутіках" буває від продавця багато залежить, я можу спеціально йти в магазин бо знаю, що там хороші консультанти і можу ніколи більше не заходити в інший якщо там мені не подобається ставлення персоналу кожна професія є достойною якщо її достойно виконувати
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... мабуть трохи офтоп, колись я працювала за кордоном продавцем-консультантом. так от, на тренінгу нас вчили, що фраза "доброго дня, чим можу допомогти?" існує для того, щоб убити двох зайців: 1. показати потенційному клієнту, що в магазині доброзичливий персонал, завжди радий допомогти, підказати 2. відлякати потенційного злодія (тут діє те, що злодій не бажає привертати увагу, а продавець показує, що бачить усіх)
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... не дивно, косметика входить до переліку товарів які не підлягають поверненню. Та й взагалі, я мала на увазі не про саме запитання "чим допомогти", якщо роздивилася асортимент магазину і приглядаюсь до чогось, а про те, як не втигнеш ти тільки переступити поріг магазину, як тебе "атакують" запитаннями і допомогою, типу: Така активність мене напрягає.
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... Дрес-код в Брокарді ідеальний, погоджуюсь, але персонал ду-у-же кваліфікований. Пам"ятаю, як довелось перемастити собі на руку весь асортимент тональних кремів, бо фраза "світлий, відповідно до кольору моєї шкіри, матуючий, гарна стійкість" ввела більшість консультантів у ступор. Не знаю, як кого, а мене дуже бісило те, що до кожної стійки вони підходили, як вперше, разом зі мною читали назви кремів і не знали ціни (і це не один раз, а декілька, бо зрозуміло, що з першого разу купити крем мені не вдалось). Тобто, реальної допомоги від консультантів я там не отримала. Нє, брешу, один кадр (в "Опері") сказав, що мені тональний вже не допоможе, треба купити шліфмашинку. А я, дура, прийшла купити Діор. Аналогічно, біля стійки з парфумами простояла хвилин 5 (прийшла купити новинку від Живанші), потім покликала сама! консультанта, бачили б ви її очі, коли попросила затестити парфуми ("ходят тут всякие"). Хоча, правда, коли за дві години повернулась за ними (цікаво було, як розкриється аромат, от і погуляла трохи містом), вона підійшла одразу:"Ой, вирішили-таки брати парфуми, та?" Ну а від гламурненького метросексуала в маленькому Брокарді вислухала тираду на тему "куди мені Balmain, це ж як Chanel". Ну так, рвані джинси і кеди, а це ж ПАРФУМИ... Коли ж мій улюблений тональний від Ланком зняли з виробництва, потреба заходити в цей магазин відпала (хіба парфумки затестити, які Веронка привезе .
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... та консультант, за словами адміністрації, одна з найпрофесійніших і блабла продала не той товар який в неї просили, в тому конкретному випадку парфуми, які були найновіші того бренду у них в наявності, а не взагалі в лінійці тих парфумів, поверення здійснювалось протягом години при тому коробка не була пошкоджена і навіть не була винесена за межі торгового центру, але ті всі причини то дрібниці, бо я маю право повернути товар якщо його не відкрила протягом місяця навіть якщо просто передумала і хай скусяться в тій ситуації пробували наїхати, але я наїхала не менше, в результаті вибачились і просили в заяві повернення написати, що покупець помилився в виборі, а фіг, бо помилка сталась через свідомий обман консультанта і я знаю, які речі належної якості входять в перелік речей, що не підлягають поверненню і свої права теж знаю, такщо все гуд а я не до вас конкретно писала а на оце є відповідь нижче тобто коли ви заходите то нормально, що до вас відразу вітаються і пропонують допомогу ну не бачила я в нас щоб два рази "напрягали" якщо я відразу відповідаю "добрий день/дякую не треба/ просто дивлюсь/а є у вас...?" от вже задумалась може я продавців напрягаю бо зазвичай заходжу, вітаюсь і з порога питаю про те, що мене цікавить ну бо знову ж не маю часу на гуляння магазинами я працювала в сфері послуг і таки робота з людьми насправді дуже непроста, бо люди вони ж різні, і настрої в них різні, але це робота, не всім дано працювати з людьми, але то вже інше питання
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... мені більше до вподоби інше звертання, яке зараз де-не-де можна почути: " якщо я вам можу допомогти (варіант- бути корисною)- звертайтеся". Це і не є так нав язливо, як " чи можу чимось допомогти" одразу , як тільки поріг магазину переступаєш.
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... нє, то за правилами етикету: першим вітається той, хто заходить в приміщення, незалежно від віку і статі
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... Пару разів заходила і завжди мала там пригоди. Одного разу не обслужили, бо я була вдіта не по їхньому дресс-коду. Ну і що з того, що вартість моїх улюблених кросівок скоріше всього більше прикиду продавця. А ще раз втюхали артдекорівську построчену основу, не сейлову. Тепер принципово оминаю цей магазин.
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... Я ото читаю і в шоці. Вони що так і кажуть - ми вас не обслужимо, бо ви не так одягнені? Ше м не чула про дрес-код для покупців магазинів. Хоча, недавно зайшла в один магазин з біжутерією, там якраз дві жінки щось питали в консультанта і коли вони вийшли, то та консультантка побігла до своїх колег обговорювати, що вона в шоці з тих жінок, бо ті ходять як бомжі в протертих куртках. При тому зовсім не переживала, що інші потенційні покупці це чують, вже хоч би дочекалась поки нікого не буде. Цікаво яких коментарів я удостоїлась коли зачинила за собою двері їхнього магазину
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... Ні не кажуть, змірюють поглядом і ігнорують. А я в той день хоч і розстроїлась, але ж скільки зекономила.
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... гуляла нині по привокзальному з коліжанками, щолкали хлєбалом... Зайшли в один павільйон, нас зустріла жіночка(супер позитивна тьотя!) під 50 років. І ми так залялякались з нею, що вона нас просто просила приміряти платтячко ради цікавості)) певно завтра таки піду і куплю
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... Я на днях потрапила на такого кадра. Зайшла в магазин зі взуттям, цілеспрямовано, тобто обмацати все, що мені подобається зі всіх сторін. Тільки підходжу до стелажа, за спиною виростає продавець. Ні привіт, ні здрастє, тупо стоїть і втикає на мене. Беру до рук одну пару, подивилася, поставила. Вона тут таки бере той чобіт і поправляє, щоб він стояв рівненько. Ну добре. Я собі далі дивлюся, мене той надзор напрягає, звичайно, але може тітоньці скучно на роботі, хай собі поправляє. І так кожну пару, яку я дивилася, вона з мовчазним невдоволенням поправляла, ніби я їй вдома прийшла і переставляю щось в шафі. Придивилася собі пару моделей для чоловіка, ввечері приходимо разом. Історія та сама, мене вже починає то нервувати. Чоловік в мене любитель обдивитися всі деталі по сто разів, от він стоїть дивиться, а вона над ним за пів метра в спину дихає. Ну от питання: чого там стояти? Ні слова не скаже, ні муркне, тільки тупо втикає в руки Але найвеселіше, що поміряв чоловік якусь пару і треба йому більший розмір. Питаю, чи ще привезуть. "Я не знаю". "Ну то спитайте, хто знає". В магазині якраз завіз новий був, пішла вона питати. Я з тої підсобки чую, як чоловічий голос каже, що так, довезуть, треба тільки їм задзвонити. Приходить. Мовчить. Питаюся, коли довезуть. "Я не знаю". Ну от що та людина там робить? То не можна дати якогось телефону для контактів? Чи сказати, що відкладе, прийдіть там через 2 дні? Ну от таке враження, що сидить, аби чобітки рівняти під лінієчку. Сподобалися мені там одні чоботи, але бажання вертатися за ними нема.
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... в мене перша думка така рагуляцька виникла))) зробити їй там гарненький кавардак щоб мала чим зайнятись до вечора)))
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... ох, як мене то дратує, аж перевертає то такий тіко український стиль поведінки продавця, гррр. в таких випадках хочеться все взуття швиденько попереглядати- попереставляти і піти геть з того магазину. звісно я б так не робила, але... говорячи про наш славнозвісий Брокар, то мені все з приємністю згадується закордонна аналогічна мережа Douglas. такий же дрес-код продавців, асортимент, от тільки сервіс...туди хочеться йти і йти, там таке приємне обслуговування, і привітні, і ненав*зливі, вони ніби відчувають, коли клієнт хоче, щоб йому допомогли, а коли сам дасть собі раду і навпаки не хоче, щоб його чіпали. а з якою відданістю вони намагаються знайти те, чого нема - і в шуфлядах риються, і в підсобку ходять, і аналоги інших фірм шукають, і не фиркають, коли тобі то все рівно не підходить, бо ти хочеш саме той колір/аромат/тощо, якого в них нема. я вже мовчу про купу пробників, які сиплять тобі в торбу навіть при незначній покупці. ех ... в наш Брокар давно не ходжу, хіба забігаю якийсь запах затестити, щоб деінде купити
Відповідь: Посмішка продавця, а за нею... Вони дійсно нічого не кажуть, але поведінка жахлива, принаймі в тому Брокарді, що в КК. Ми також одного разу з коліжанкою і з дітьми пішли туди цілеспрямовано на закупи. Так, на нас дивились як на бомжів, коли діти щось собі хотіли дивитись, то вони нам тільки і робили зауваження стосовно дітей. Я розумію, що вони не няньки, але якщо ми хочемо щось купити, а діти відволікають, то як правильний продавець, сам відволіче діток, щоб мами більше тратили грошей. Наголошую на тому, що ми були єдині покупці (це був обідній час), а продавців було мабуть 5. Одним словом, туди більше не захожу, хоча тоді і стратились добряче в них.
