Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

для мене то не проблема, то ще й в чоловічих головах було вбито, що жінка може працювати і водночас бути "сімейною".
От, якщо вже казати, що жінка не має працювати і на рівні з чоловіком заробляти - то нам б зараз було досить скрутно. Я то не сильно хочу ходити на роботу, але ходжу і викладаюсь там по повній, взуваю тапки лідера (ну принаймні тапки "відповідальної особи", а по приходу додому не завжди вдається їх знати) і мені часто бракує часу на щось своє. І мій чоловік би не зрозумів, якби я просто так звільнилась. В нас є спільні цілі, на які треба гроші, а той же Сатья каже (не, я знаю, що то не остання інстанція і не значить, що він один "віщає" правду), що руками жінки тре заробляти хіба на свої прихоті, а не на глобальні цілі сім'ї. І як тут бути?

першість у вирішенні питань - я віддала чоловіку і він не проти, я б і заробіток йому весь віддала, але того він наразі не зрозуміє, одна надія на декрет

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та він мудрий багато говорити. Не всі чоловіки можуть мати свій бізнес, не всі можуть влаштуватись на добре-оплачувану роботу, не всі мають вищу освіту. Є такі, що мають три кляси і штири коридори, але це не перешкоджає їм бути добрими чоловіками для своїх жінок.

Я кажу, що важливо, щоб жінка була щаслива. Хоче носити сподні - ней носить собі на здоров’я. В кожній особі є щось жіноче і щось чоловіче, бо в шлюбі стають одне тіло. Якщо одне тіло, то співпраця заради іншої особи має бути на першому місці, а не довжина спідниці чи кількість пляшок пива в холодильнику.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

одне з другим не завжди пов'язано. Можна і без освіти заробляти мільйони, а можна з трьом вищими мити підлогу.
Я все таки схильна до того, що керувати має один.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

аргументує це тим, що є певний дохід сім"ї і не має значення хто той дохід приносить (тобто в принципі має, бо чоловіку то робити здебільшого легше, гендерну нерівність в наш час ніхто не відміняв), обидва його працюючі члени чи тільки чоловік - цифра не зміниться, а буде в хаті змурдована жінка (при умові якщо вона ходить на роботу заради грошей), навіть якщо здається, що заробляють разом більше - той надлишок кудись тікає - непередбачувані витрати, хвороби, загалом збільшення витрат на харчування, відпочинок, побут.

погоджуюсь, є думка і ми її обговорюєм

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

уже не одноразово помічала, що коли я отримую премію, чи доплату за вечірній час чи щось таке, то чоловікова зп в той місяць менша (вона в нього від різних факторів залежить) і в сумі ми маємо те, що завжди. Але коли в чоловіка зп більша, то на мою зарплатню це ніяк не впливає, тоді наш дохід і збільшується

мені так подобається, як він з гумором до всього підходить)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Слава Богу не для всіх. Та й кому це змінити, як не нам??

Розумію вас прекрасно. Та я ризикнула. Важко, брехати не буду. Та маленькими кроками воно йде до кращого.

Не в образу, та то троха зле звучить. І якраз з таким підходом виникає дуже багато проблем. Левицька здається в схожу ситуацію й потрапила, в смислі, що не хотіла виходити з декрету. Якщо я вас правильно зрозуміла. Взагалі втікання в декрет від роботи (та й в принципі тікання від будь-чого) мало доброго приносить з власних спостережень.
Ви зможете донести то все чоловіку, можливо трохи пізніше. А може він і сам вас попросить дома сидіти)). Треба завжди давати їм шанс.

Моє бачення того всього троха інше. Як це бачу я? Жінка може хоч міліони заробляти. Та ці мільйони йдуть власне на прихоті жінки. Тобто має бути відчуття того, що на життя таки заробляє чоловік. Не знаю чи донесла. Та в мене так і було, коли я працювала. З\п в мене була деколи і більша за мужа, та вона тратилася по моїм бажанням. А їжу і проживання оплачував чоловік. Я так і вважала- що працюю на "колготки". Тут власне справа в відчуттях. Жінці ДУЖЕ важко нести фінансову відповідальність за cім'ю. Особливо, коли вже є діти. А так то реалізацію ще ніхто не відміняв. І це дуже класно, коли жінка займається тим, чим хоче і має з того всього хорошу фінансову вигоду.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

щодо фінансових моментів.. теж помічала, що коли чоловік отримає премію, то зявляються якісь форс-мажорні обставини і все одно ту премію неможливо відкласти (((

але тепер то часто повязую, що в нас низькі потреби

(по-іншому "низька стеля" колись про то вже чула, але не надала значення)

.. от справді я дуже часто не дозволяю собі новий одяг, хоча дуже хочу, бо є інші потреби.. кажу чоловіку "Та не купуй мені квіти - ітак підуть в смітник, а вазонками вже ціла хата заставлена".. і десь воно там зверху записується "Ага, на їду їм вистарчає, а більше не просять, значить більше не даєм." А коли купую собі щось дороге - десь глибоко в душі шкребуть кішки, що для мене то занадто дорого (вважаю - не достойна).. і потім та дорога річ не приносить задоволення, не використовується, швидко ламається, або губиться.. Он купив мені чоловік влітку дорогий телефон (ну порівняно по цінах - не такий і доргий, просто відносно того, що я мала перед тим - дорогий) і один раз мені той телефон вже впав, і кілька разів не вмикався.. (хоч і справний)..

фух.. тяжко мені визнати, що я сама в своїй голові не можу дозволити новий ремонт, нову кухню, автомобіль, прикраси, квіти без приводу (вчора якраз про ті квіти у Валяєвої читала), роботу, яку буду любити, подорожі щопівроку.. хоча хочу того огого як сильно! написала і аж страшно стало.. і таки не можу віддерти тих шкрябучих кішок.. якийсь голос там, знизу, говорить "НЕМА ГРОШЕЙ" і всі бажання рубаються сокирою.. ех.. позитивне мислення! ау! повертайся!

може оголошення в барахолку написати "Віддам в добрі руки декілька котиків з моєї душі"?

---------- Додано в 12:38 ---------- Попередній допис був написаний в 12:33 ----------

ого.. в мене так не виходило.. в голові була інша картинка - все в сімю, і ніяк інакше. Колись і не уявляла, що жінка, якщо зароблені нею гроші тратить на себе - то це теж інвестиція в сімю, це не завжди егоїзм. Це інвестиція в її хороший настрій, а задоволена і щаслива мама - це щасливі всі.

якось мені підсвідомо важко уявити, що я після декрету не буду ніде працювати.. ніби і не хочеться на роботу, хочеться приділити увагу дитині, але от той радянський стереотип, що жінка - мус ходити на роботу, вївся в голову, що капці... знову ті кішки.. заберіть їх від мене!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ну власне я і понадіялась, що можливо під час декрету, виявить чоловік як то добре, що я вдома
Ні, я не хочу втекти від роботи, навпаки, я бачу, що робота мене затягує, в мене іноді проскакують думки, що може то відкласти декрет на 2-3 роки?

було б гарно, але не в умовах виплати за квартиру, пра? Хоч я і розумію, що то в голові проблеми, але чоловік би точно мене не зрозумів, якби я сказала - плати сам за квартиру - ти ж добитчик) може то і

, а може просто раціональне (чоловіче) мислення.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Якщо ви разом вирішили її брати в кредит і разом за неї сплачувати, то думаю все і так зрозуміло (якщо ви не готові від тої кабали відмовитися). Я говорю про стандартну ситуацію.

Може бути, може бути. Та я б на то не надіялася.

Відкладіть. В чому проблема? Це ж класно, що ви ще хочете попрацювати.

І в мене таке проскакує. Якраз досліджую цей феномен)).

До мене то якось само прийшло. А ви це якраз дуже вчасно взнали)). Маєте величезне поле для діяльності. А кажуть, що жінці в декреті робити немає чого)).

Троха ваших кішок передаю в добрі руки)).
А стереотипи таак класно ламати.
Треба вам побільше спілкуватися з жінками, що так живуть і ті стереотипи з часом зникнуть.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

якби ж то тільки від потреб залежало))) в нас потреби великі, бездонні просто (

з харчовою і побутовою алергією малого список для покращення рівня життя дитини безкінечний

). І чоловік у мене золотий - завжди хотів аби я не працювала, в нашій сім"ї всім конфортно коли жінка вдома, але не виходить...ну ніяк.
Скажу, що налагодити сімейну ідилію в рази легше, ніж заробити файні гроші, принаймі нам чогось так. Готова послухати думки мудрих.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ну як сказати коли я працюю - я більш агресивна, я відповідальна, моя голова забита роботою. Якщо триватиме так і далі - я перегорю, бо я і так приходжу додому і ще з годину відходжу від роботи. Щоб рухатись далі - треба досвід, значить тре ще більше працювати і так по колу. А коли я тоді буду насолоджуватись життям, бавити дитину? Я вже себе замучила тими роздумами .

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Virchuk, щодо кредиту і чия це відповідальність, ти вже слухала 3-тю частину "Очарования женственности"?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

На все свій час. Все буде відбуватись так як має. От напишу про себе. Я пізно вийшла заміж (стереотипно) і дитину народила далеко не швидко ще кілька років зволікала (і праця тут теж мала місце). І скажу чесно, як би не доля, то певне ще б зволікала. Та час прийшов і все. Робота (а у мене була така, що пов"язана з аналізом, написання змістовних актів + відрядження, а ще люди усі особливі, бувала дуже виснажлива) відійшла на задній план. І були все як має бути: безсонні нічки, годування, колисання і все ін. Та й зараз є, бо до праці вступила не достроково.
Я от вичитала фразу про савдепівське оте - "жінка мусить працювати". І подумала, ну чому вона мусить ? Якщо має дбаючого і робітного чоловіка, то не мусить. Бо він клопочеться фінансовим питанням. Але якщо є сутужно і треба докупки - питання інше.
А якщо всіх задовільняє те сидіння вдома і це не відбивається ні на чому (увазі, фінансах, вихованні, та навіть коли й відбивається то це не напрягає), то чому б і ні ? І з другої сторони, коли є бажання і можливість працювати маючи укомплектовану сім"ю, то чому б і ні?
Щодо мене, то я нічого не мусила, я страшно хотіла до праці, до звичного того режиму дня, до відчуття повноцінності, до регресу, до свого заробітку. Я думаю, тут правильно писали, що коли жінці так добре й чоловіку = добре усім (перефразувала). Просто є люди, котрі себе бачать вдома, біля хати, біля сім"Ї, а є напевне такі, котрим треба мати своє життя і "свободу", відчувати професійну зайнятість. Важливо напевне віднайти себе у тому і мати під боком однодумця.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну от власне. Тут вам ніхто окрім вас самої не допоможе. Розберіться чимпошвидше з пріоритетами. І все стане на свої місця.

Зараз ви ним не насолоджуєтеся?

Киньте лінка. Я впринципі здогадуюся, про що там буде йтися. Та хочу послухати. Буде про що поговорити)).

---------- Додано в 15:04 ---------- Попередній допис був написаний в 14:28 ----------

І коли вже ті стереотипи зникнуть...

Тут давали статтю Валяєвої про причини того, чому жінка біжить на роботу. І для чого їй онте відчуття профзайнятості. Як на мене то толкові речі пише.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ну бо в совдепівські часи був стереотип, що всі повинні ходити на роботу.. ясне діло, що всі жінки не ходили, але стереотип був.. працююча жінка - віталась в політиків, у фільмах і т.д. Так і стоїть картинка перед очима - сяюча пролетарська жінка-робітниця з якоїсь фабрики. Але я не про те.

Фінансовий стан - не критичний, але хочеться кращого. Якщо я піду на роботу - це не так і суттєво змінить фінансовий стан сімї в загальному, бо моя зп ледве середня по львів. обл. Це з одного боку. З іншого боку - я зараз дуже добре починаю усвідомлювати, що дитина в 3 роки потребує маму, а не виховательку в садочку. В ідеалі - робота вдома, вільний графік роботи, робота хоча б на півдня. Але, наразі такої не маю. Тобто, суть не стільки у покращенні фін стану (бо з моїм виходом на роботу він не сильно покращиться), скільки в тому, що я не хочу лишати дитину з абсолютно чужими людьми, причім аж на цілий день. Наразі вихід - шукати іншу роботу. Більше ніц не можу придумати.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Свої причини знаю (і без Валяєвої), тобто не значить що читати цю писанину є зле. Звичайно добре і знати побільше ніколи не є зле (навіть коли не використовуватимеш у житті). Та не писала відносно когось, а відносно себе. Вважаю, що можна багато речей поєднувати. Щось ясна річ опинеться "за бортом", бо всидіти на двох стільцях не можливо, але і поєднати можна. У мене наразі так. Мала на увазі, що не всі хочуть бути вдома, а є такі що й роботу і сім"ю хочуть. А може й можливість цьому допомагає.

А той постер мені зовсім інший темат навіює, тому і написала щодо цього твердження, інакше розумію це зображення жінки.
Власне певне головне зрозуміти, що хочеш і коли. Це виключно до себе сказала, але в слух.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

так, слухала.

В нас не кредит, ми взяли розстрочку (розумію, що то не далеко втекло, але все ж не так пічально як кредит).

Відповідальність наша, як не крути. Рішення приймалось спільне, з розрахунку, що працюємо обоє. На півдорозі скидати з себе відповідальність - якось не по мені.

---------- Додано в 15:25 ---------- Попередній допис був написаний в 15:22 ----------

не так якби хотіла (ну та, всі проблеми і голові, я знаю, не можу їх звідти викорінити).

І ми ж наче на ти, Серо

---------- Додано в 15:29 ---------- Попередній допис був написаний в 15:25 ----------

В мені ніяк не вживається та інформація про не працюючу жінку і як її пристосувати до нашої реальності

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

от і в мене.. є над чим працювати )))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та? Ну да)).

Моєму чоловіку теж)). Особливо як я йому свої запроси розказую)).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я і не писала, що пов’язане. Я взагалі не про те писала.

Щось онта теорія на нас не діє. Я десь написала, що жінка має нести все на собі? Ні... Якийсь час чоловік працював на трьох роботах, а у нас було жахливо скрутне фінансове положення, при тому, що я працювати не переставала від 20 років. Сьогодні у нас є великі борги, але вони не такі відчутні на нашому бюджеті і здоров’ї, ніж коли він працював на трьох роботах. Певно, на нашу півкулю інша "ося". Тай взагалі не розумію про що мене тут переконуєте.