Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я вище написала, що істерику треба розрізняти. Не кожна істерика, це ігнорування потреб дитини.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Якби то все було так легко, то ніхто б не скаржився на совкове виховання.. І проблем з дітьми було би набагаато менше.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

в мене є природне чуття.. коли Соломійка ще була маленька і плакала, а я брала на ручки - всі навколо казали "Не бери, бо навчиш і потім з рук не злізе".. так само з сосками, з слінгом, з спанням в ліжечку (скільки я спочатку переконувала чоловіка, що мені краще і спокійніше, коли мала коло мене спить).. тобто чуття то є, але коли нема якоїсь підтримки і доводиш всім на основі своєї інтуїції і внутрішнього чутя, що ти не верблюд - то сама починаю сумніватись.. а коли читаю психолога, який підтверджує материнські інстинкти і пориви - тоді і легше когось переконати, і самій спокійніше.. та й дослухаюсь до того, що знаходить відклик в душі, а не до всього підряд..

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Звичайно що дітей карати непотрібно, нашо вам того щоб дитина потім боялася вас, вам що хочеться щоб ВАШЕ ДИТЯТКО якусь таємницю розповіло не вам (БАТЬКАМ), а якійсь чужій дяді, тьоті (напр. вашій подрузі\другу). Бо є ж і діти коли щось хочуть запитати поради і в дорослих, а до батьків непіде бо боїться що мама чи тато на те скажуть. Неспорю, іноді і треба крикнути, але це вже коли дитина зовсім на тебе нереагує.
Я впевнена на своїх досвідах і на пркладах як бачу як виховують інші, що в першу чергу потрібно дослуховуватися до діток, ну не розцяцькувати їх, а все пояснювати чому це можна а те ні. Ну шо з того що ви нарипите, як вони бідні незнають ЧОГО? Добре що ви життя прожили і знаєте шо так зле, а вони ще маленькі і їм треба всьо пояснювати, як на 5 пальцях.
Дуже вас прошу батьки, знайдіть час на розмову з дітьми і на ці пояснення, їхні питання. вони ж розраховують тільки на нас бо ми найрідніші їм кровинки.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

А до чого тут інтуїція і строгість? Я не вважаю, що правильне виховання=хорошому ставленню до батьків. Батькам можна просто іздити на почутті вини і цього буде досить для хорошого ставлення до них. Та і багато хто займається саморозвитком і сам доходить до миру з батьками.

Питання риторичне- Звідки онте бажання когось карати??
Та і я чогось думаю, що з каранням тре йти в іншу тему.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Можна запитатися думки мамусь про таке? Якщо у сім"ї застосовувалсь "всю дорогу" виховання шляхом покарань - я би сказала, що головним важелем була просто безапеляційна сила старших, і а отже діяв швидше страх покарання. Чи можливо перебудувати цю схему виховання? Чи є вік, у якому вже настає точка неповернення? Якщо це вже школярик? Чи можливо якось налагодити власне розуміючий контакт з такою дитиною, яка вже реагує лише на силу, а коли відчуває м"якість, то із задоволенням "їздить на цьому"?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

truskaffka, чим дитина старша - тим важче перебудувати.. бо з часом, коли дитину тримати в страху - вона замикається і не довіряє батькам.. повернути довіру важко, особливо важко, коли дитина вже підліток.. То Вам детальніше розкажуть мами підлітків..

але то реально навіть в такому віці! просто потрібно з боку батьків більше розуміння і терпіння.. а потрібне розуміння того, що замкнена, недовірлива до батьків, дитина, на похвали і відсутність покарань на початках не буде знати як реагувати.. може злитись, проявляти агресію, повертати батьків до тої поведінки, яка була колись, яка є звичною, "виводити" на сварки і покарання... бо деколи здається, що краще звичні незадоволені батьки, від яких знаєш чого чекати і як на них реагувати, ніж добрі, які постійно хвалять (бо до них треба виробляти нову лінію поведінки, так би мовити "вибити себе зі звичної колії", почати довіряти тому, хто не раз підводив і обманював крихку дитячу довіру покараннями).. розумієте? тому батькам треба зрозуміти, що на початках їхня зміна поведінки може викликати агресію в дитини і невідомо скільки часу дитині знадобиться на те, щоб привикнути до нового і навчитись довіряти.. котрійсь дитині треба буде 2 місяці, котрійсь - півроку, котрійсь - рік.. і тут треба набратись терпіння і чекати, старатись не закинути своє починання за місяць часу, зустрівши з боку дитини агресію з думкою "Я ж для тебе так стараюсь, а ти не оцінюєш і не змінюєшся".. не всі батьки до того готові.. отут ще важливо зрозуміти, що вони то роблять для себе, а не для дитини.. тоді зявиться і натхнення, і терпіння )) бо ж робити щось для себе дуже приємно і не хочеться віддачі.. робиш, не залежно від реакції інших (в даному випадку дитини)..

але дитина підсвідомо чекає, щоб батьки нею почали захоплюватись і хвалити, і перестали сварити.. навіть якщо не показує цього.. повірте - знаю по собі ))) просто треба набратись терпіння, щоб любовю, спокійно, по одній цеглині зруйнувати захисну стіну до дитячої довіри..

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Психологи кажуть, що до перехідного віку. Під час нього навіть ідеально усуваються всі негативні моменти виховання. Чому- наразі не підкажу.
Ну і я б радила батькам до психолога звернутися з тим усім.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

То, мабуть, таки правда... Мені колись один мій колега сказав, що з появою дітей, вони із дружиною почали виховувати....перш за все самих себе.

А якщо батьки самі не бачать проблеми? Як би то так тонко їм "підсунути" якусь інформацію? Я розумію, що це чисте втручання в чужу сім"ю, але часом серце стискається при деяких ситуаціях, я все це потім в голову верчу вправо-вліво......І головне, що то близькі друзі..теж образити не хочеться. Часом коли так м"яко щось скажу (наодинці, не при дитині), то головний аргумент: "нас били і от нормальними виросли".

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Думаю, що ніяк. Людина має до того сама прийти.

Близькі найчастіше і не прислухаються нажаль.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

я повністю погоджуюсь. Може, багато до чого дійшла би і своїм розумом, але ми часто бачимо ситуацію досить однобоко. А думка будь-якої іншої людини, а тим більше розумна і обгрунтована думка - це завжди в "копілку знаній". І часом може відкрити очі мені на те, що, здавалось би, весь час під носом було.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Не думала, що так скоро буду писати в цю тему, але здається в мене вже проблеми. Я розумію, що дитина зараз активно пізнає світ, зустрічається з купою заборонених речей, бачить, що не все працює так, як їй би того хотілося і що сльози та злість а зрештою примирення з ситуацією - це нормально, але є нюанси. До недавна, я ще могла переключити увагу на щось інше, коли доня тягнулася до ноута, фотоапарата, окулярів, ножів, сірників, пультів чи до шафи з кришталем, але тепер це не діє, відволікти її тепер не можна навіть іншим забороненим предметом, вона цілеспрямовано хоче те, що хоче, а коли я не дозволяю, то звісно істеричні крики і гіркі сльози. Власне, проблема в тому, що заспокоїти її я не можу ні обіймами, ні лагідними словами (віршами, піснями), ні пропонуванням циці - викручується, виштовхується, злиться на мене, падає на підлогу з розмаху і я нічого не можу зробити. Заборонені предмети стараюся не виставляти в полі зору дитини, і не акцентую дуже на тому, що вони заборонені, просто не даю, коли тягнеться, забираю, коли в руках.
Пояснювати шось 14-ти місячній дитині поки що не виглядає реальним, а як коректно поступати в таких ситуаціях? І що я роблю не так, якщо в нас такі істеричні крики і сльози по 10 разів на день? Аж незручно перед сусідами, відчуваю себе нікудишньою мамою...

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

то трохи не в цю тему... є тема про сльози і вимоги дітей , але хочу запитатись протягом якого часу вона так себе поводить? може то тимчасово - капризи на зубки, нові враження, відсутність гулянь (скуку) чи щось таке? Ви основне - тримайте себе в руках, говоріть, що любите, пояснюйте лагідно (хоч би старайтесь, бо сама знаю, що деколи важко себе стримати і не рикнути).. ну і ясне діло - якщо щось категорично не можна (розетки, ножі, скляний посуд над керамічною плиткою і т.д.) - то забирайте, а якщо не є небезпечним - бавтесь разом.. показуйте що з тим можна робити.. і старайтесь, по можливості, реагувати, коли дитина ще не кричить, а спокійно просить.. бо буває, що дитина зрозуміє, що може отримувати бажане тільки через крик і ниття то тоді навіть не буде спокійно просити..

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Не всі діти з першого разу розуміють серйозну заборону. Та і адаптація у всіх проходить по різному. Плач і крик на заборону- то нормально. Особливо перші рази. Ну не подобається їй то все. Має право)). Головне реагувати на то все спокійно і любя. Скоріш за все то вам важко слухати\терпіти. Сама така, тому знаю, про що пишу.

Не одні ваші сусіди так "страждають". То є діти. То НОРМАЛЬНО. Тим більше, що ви тільки ввійшли в цей період.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Мабуть поофтоплю, але не знала куди притулити.
Посміялася. На рос.мові.

Уважаемый психиатор!

Ты, наверное, и сам не раз задумывался над вопросом, как отличить нормального ребенка на ненормального. Ты, пожалуй, уже знаешь, что ненормальные дети очень хитры и усиленно косят под нормальных, потому что в дурке сидеть не любят. Ты, конечно, уже понял, что проверять их на Ай-Кью по заграничным тестам - это всё бестолку, поскольку у ненормальных детей этот самый умственный коэффициент часто оказывается повыше, чем у нормальных. Поэтому и получается, что нормальные, но слегка тупые дети попадают в дурку, в то время как явно ненормальные умники разгуливают на свободе, осваивают компьютер, поступают в вузы, изобретают всякую херню и портят кровь нормальным людям. Ты, безусловно, осознаешь, что это - брак в твоей работе, и ты, определенно, не раз думал над тем, как свести этот брак к минимуму.

Секретный Институт Психиатрической Безопасности предлагает тебе нижеследующий Тест, который не дает ошибок и позволяет со стопроцентной точностью отличить нормальных детей от ненормальных детей. Более того, наш Тест позволяет определить степень социальной опасности ненормального ребенка и возможность дальнейшей коррекции его поведения.

Тест чрезвычайно прост:

Возьми три предмета - апельсин, банан и желтый мячик, положи их на сто и предложи пятилетнему ребенку убрать лишний предмет. Здесь возможны пять вариантов:

1. Ребенок убирает мячик, как единственный несъедобный предмет в группе предметов. Ясно, что этот ребенок нормален, и в дальнейшем будет вести правильно.

2. Ребенок убирает банан, как единственный предмет, не имеющий круглой формы. Этот ребенок явно ненормален, поскольку предпочитает форму содержанию. Из таких-то вот детей и вырастают умники! Поэтому до школы он должен пройти полугодичную стажировку в соответствующем заведении, где его научат правильной расстановке приоритетов.

3. Ребенок убирает апельсин как единственный оранжевый предмет. Спроси, почему он это сделал, а затем объясни ему его ошибку. Он поймет и перестанет оригинальничать.

4. Ребенок заявляет, что все предметы здесь уместны, а психиатор явно лишний, поскольку мешает пользоваться данными предметами. Такой ребенок социально опасен и нуждается в немедленной и пожизненной изоляции. Разумнее всего было бы убить его сразу, поскольку изоляция - это полумера: кто-то из изолированных детей непременно вырвется на свободу и может занять твое место. Но, к сожалению, детей убивать нельзя, так что будь осторожен.

5. Ребенок в той или иной форме заявляет, что в ситуации выбора, навязанной психиатором, лишним является ребенок, которому предлагается сделать выбор. По его мнению, все варианты выбора полностью оправданы, поскольку каждый предмет данной группы и уместен, и неуместен в одно и то же время. Конечно, пятилетний ребенок, не способен воспроизвести этот тезис дословно. На практике он обычно совершает одно из следующих действий:

-- вопросительно глядит на мать;

-- следит за взглядом психиатора;

-- говорит: Не знаю;

-- спрашивает: А как будет правильно?

-- берет все предметы по очереди, рассматривает оставшиеся и кладет на место;

-- утверждает, что без косяка в этой проблеме не разобраться.

C таким детьми действуй на свое усмотрение, однако помни, что мы наблюдаем за тобой и будем судить о тебе по твоим в действиям. Считай, что такой ребенок послан тебе как тестовое задание, от решения которого зависит твоя дальнейшая судьба. Мы-то правильный ответ, конечно, знаем, но тебе не скажем, язычок покажем, сами съедим, тебе не дадим.

Бээээ!

Генеральный Координатор Психиатрической Безопасности,
(подпись неразборчиво).

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Якщо чогось не можна, то не можна, бо якщо ви будете переключати "забороненим " предметом , то дитина не зможе зрозуміти , чому один раз можна, а інший ні.

Я думаю, що кожна мама переходить такий період , хтось у легшій формі, хтось у важчій. Я з чоловіком старалися переключати - ефективним в вашому віці була фраза - пташка прилетіла, а ти не бачила, бо плакала, білочка була на віконечку, але злякалася, бо ти плакала... Деколи не вдавалося- ну то плакала...

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

я також

причина, чому деколи так важко тримати себе в руках