Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? konfety, Ваш максималізм у побуті, у виконанні всіх домашніх обов"язків не просто на "5" а на "5+", був у житті кожної молодої жінки. Бо ж хочеться, щоб було все чисто, наготовлено тричі вдень, дитина доглянута, але якщо реально то все робити -Вас не вистачить. І відчуваєш себе "що коня на скаку зупинеш..." і нащо той чоловік. Давайте починати робити не на "5+" а на "4", а якщо погано відчуваєте себе чи змучені, то на "0". Ви така красива молода жінка, починайте себе любити...і не нервуйтесь. Я Вас розумію, бо така ж, була колись))) - все мені було потрібно максимально ідеально, і вже... А зараз попустилась -залучила чоловіка, дітей, свекруху...бо реально в один день не змогла з ліжка від перевтоми піднятись. Зараз приходиться на багато речей закривати очі і стала щасливіша ... Пам"ятаєте, що чоловік -це відображення жінки. Бо якщо їй все потрібно -то він нульовий... Більше здорового егоїзму, рослаблююча вана, вечір з журналом і чоловік частіше підніматиме дупцю з дивану. п.с. сьогодні я дуже втомлена - і чоловік бігає біля мене, хоча я працюю з дому, а він з офісу
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ви здивовані? Залежить від характеру/звичок новоспеченої дружини, а найбільше від ставлення чоловіка до якості виконаних... гм... робіт.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Якщо чоловік критикує і найчастіше незадоволений тим, як помито\поприбирано\зварено, то рідко не впливає на ставлення жінки до виконання домашніх справ. І те, що вона буде "зі шкіри пнутися", щоб зробити все на 5+ і заслужити схвалення коханого, то лише один з варіантів розвитку подій. Ще може нічого не змінювати, але незадоволення\буркання чоловіка не найкращим чином впливають на клімат в сім"ї взагалі, а що вже казати про новостворену. Ну, або може плюнути на все, озлобитися, "ну, раз так, то так, не буду зовсім прибирати\варити тощо". ---------- Додано в 18:41 ---------- Попередній допис був написаний в 18:36 ---------- Ну а знову ж коли хвалить і цьомає за кожне помите горнятко, то далі теж від жінки вже залежить: чи розслабиться трохи в тому плані, чи захоче зробити ще приємніше, чи так і буде далі, як спочатку. В будь-якому випадку, НМД, поштовхом є те, як чоловік то все сприймає та оцінює.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Це більш ймовірний результат. Я ітак погана, то на якої хулєри ще себе викладати, ітак завжди знайде де щось не ТАК! хочеться ще частіше робити приємне, бо його зауважують. Жінка почуває себе потрібною, бо навіть за дурне помите горнятко отримала поцілуночка і похвалу, а не ти ітак то маєш робити, бо ти баба. ---------- Додано в 18:04 ---------- Попередній допис був написаний в 17:59 ---------- Я ніколи не була максималісткою. Чому? Бо моя мама максималістка, а я обрала бути моїм татом. Йому не всеодно, але він не псіхує, якщо речі не поскладані саме в той день а не наступний. І мені також так. Якщо посуд не помитий в той сам день, я переживу і нікому терор в хаті не влаштовуватиму.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Бачу моє откровення заділо багатьох небайдужих! Хтось побачив себе в цьому, хтось намагався розрадити, хтось порадити, як це зупинити. Дякую усім, хто відписав, і не лишився осторонь, я все уважно перечитала і багато що обдумала, завдяки вам! Зробивши деякі висновки - я почала діяти. Для себе я зрозуміла головну основу всього - сім"ю я хочу зберегти, заради дитини, заради тих почуттів, що були, як то кажуть з іскри можна роздути вогонь. Що це лише важкий період, який треба зуміти пройти. (Лише тоді, коли мої старання будуть марними - можливе розлучення, як останній етап) Далі я зрозуміла, що між мною і чоловіком є якась не обговорена проблема(-ми), від якої все і йде - ставлення, наші розмови, відчуження... По третє я зрозуміла, що намагатися і далі "достукатися" до нього у мене не виходить, тому треба долучати посторонню людину. І я вирішила запросити мою знайому психолога додому, щоб вона допомогла нам розібратися у тому, у чому ми розібратися вже нажаль не в змозі.. Подруга звісно була "під прикриттям", слово-до нас "прийшов психолог" невживалося, просто прийшла дуже давня знайома, ми вечеряли..слово за слово..ну в перший вечір у нас нічого не вийшло, бо коли почали задаватися деякі питання про особисте, у м"якій формі, чоловік закрився, тема була закінчена. Але я не здавалася. .. Прорвало мене і його на нашу третю зустріч!! Наталка слово за слово, зачіпила за живе і воно "само по собі полилося"..виявляється дівчатка все тягнеться від того часу, як ми втратили дитинку...... Наскільки багато виявляється ми змовчували, тримали в душі, плакали в душі... Мій Сашик насправді дуже важко переживав цю подію, але намагався це все сховати під маскою "безразличия", відсторонення від мене, від проблеми..так йому було наче легше..він втратив цікавість до сімейного життя, якогося руху у майбутнє, намагався уникати цього всього, тікаючи до друзів, на роботу..а я виявляється свою відраду знайшла у великій праці..чим більше я бігала, ганяла, тим менше у мене було часу обдумувати і колупатися у своєму болі...хтось у так моменти знаходить себе у кар"єрі, хтось "лікується" алкоголем, хтось йде у спорт, я ж себе взяла і загрузила працею дома, навчанням, двома роботами...а потім вже моє тіло та нерви почали "кричати" про те, що досить..що тіло не витримує, бо виснажується..виявляється я ще і схудла на 8 кг, через той стрес..але я нехотіла цього помічати...Перший зрив стався - і це був перший крок ( коли я писала свій перший допис, що більше так не можу і не хочу)...а далі я почала робити наступні кроки. Надіюсь у правильному напрямку! Сашик відчуває свою провину, що не вберіг мене від цієї втрати, кожен раз як як плакала, він тікав і краяв своє серце. Він незнав як помогти мені ,просто незнав, боявся мене навіть обняти, бо відчував, що я наче "ходяча рана" (його слова)..пишу це все, і знову сльози..дівчатка,як це насправді все боляче, таке ніколи не забудеться і не притупиться... я мушу це прийняти..ми багато що сказали один одному - і наче діра між нами зникла, незнаю, як це пояснити по іншому..Це досі мій коханий Сашик, просто він заплутався, розгубився... Ми потім ще пів ночі говорили про все, про наші плани на майбтнє, про нашу майбутню дитину чи дітей..Дівчатка, я вам скажу одне - боріться до останнього, якщо кохаєте, вірете, хочете бути з цією людиною. Адже велику проблему іноді насправід можна вирішити лише розмовою. Дякую Наталці за те, що дала нам ще один шанс, розтавила все в наших головах і з"єднала нас в одне спільне! Вірю, що будь-які проблеми, які будуть у нас виникати - будуть вирішуватися спокійною, конструктивною розмовою...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ваша розповідь дуже надихає. В усіх бувають важкі часи, то точно. І деколи просто руки опускаються. Але боротися треба поки є хоч найменша іскринка.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Але ще так дивовижно, що чоловік не почав розпитувати чого часто так подруга заходить і про особисте питає. Зірки складались у вашому напрямку, щоб допомогти зберегти родину.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ну в нас гості майже через день, друзі, сусіди, якось ми до такого звикші, чи вдома в нас, чи під під"їздом сидимо -балакаєм, іноді навіть шашлик смажимо у подвір"ї )))))))) А зимою кожні вихідні у нас завжди маленькі застілля, до нас люблять ходити, а ми любим приймати. Двері у нас завжди відкриті.. В мене в батьків так все життя було, всі свята та вихідні друзі збирались у їхньому домі, так і я започаткувала у своїй сім"ї. Також я роблю часто тематичні вечори з мамочками та дітками, або ж просто роблю міні садок, а мамочок відпускаю на 2-3 годинки і ми так міняємося... так що повірте, мій вже настільки звик, що в нас дома в любий час може хтось бути, що нічого і не розпитував... Звісно ми придумали невеличку історію, що то за людина з"явилась нова в нашому домі, а коли вже все сталося, я розповіла чоловікові хто ця дівчина насправді і чому я її покликала. Злився трохи, але він розумів, що це було варте того. І повірте, розмова велася настільки коректно і обережно, що мій навіть не запідозрив до останнього нічого))
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Начиталась тут історій....мама не гарюй!І вирішила викласти свою! Після 7-ми років спільного життя з чоловіком (2 з яких у шлюбі) подала на розлучення бо сил терпіти це все вже не залишилось. Дуже хочеться щоб в моєї дитини була адекватна мама а не істеричка. А починалось все дуже гарно,романтично познайомились ще в школі,зустічались,розходились,знову зустрічали і знову розходились. Після 3 розходження зійшлися вже остаточно. Почали разом жити і я була по вуха закохана. Але була в мого коханого одна проблемка....це залежність від ігрових апаратів. Про це я знала і дійсно вірила що зможу змінити його і позбавити цієї залежності. але як виявилось одного мого бажання замало. Як остання дура інколи бігала по апаратах забираючи його звідти,де він просаджував останні гроші. Такі ситуації з іграми траплялись не часто,тобто були моменти коли він себе контролював. Згодом запропонував одружитись і певний період взагалі не грав. Я була на всі 100% що все минулось. він говорив що хоче дітей. А я невдовзі завагітніла. Він був мега щасливий...ну як і я! але під час моєї вагітності....о Боже я як згадаю скільки нервів моїх пішло на то все. А він відповідав що от народиться дитина і все зміниться..а я наївна дура вірила. Після народження моєї принцески все справді змінилось,але ненадовго....перший рік життя був чудовим...а от потім.....цілий рік я жила в суцільному гамні,безгрошів"ї,скандалах і образах і кожень день приносив мені впевненість в тому що ця людина не достойна бути поруч зі мною і моєю донькою. Ми з малою зібрали його речі і виставили з квартири. Вже пів року живемо окремо....тато особливо донькою не цікавиться,гроші на неї не дає.....а як взнав що треба малій взуття зимове купити то взагалі трубки не піднімає. Шкодує лише за одним,що моїй малечі попався такий тато,якому вона зовсім не потрібна і не цікава...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Сиджу, так серйозно перечитую дану тему, вдумуюсь в кожне слово і тут натрапляю на цю фразу...))) +100000
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Жанно браво! направду багатьом чоловікам не потрібно 100 страв на вечерю чи ідеально вимита хата( Реалії життя Шкода! Шкода дитину, шкода потраченого часу. Але я в таких ситуаціях намагаюсь себе переконати "що все буде добре" Вірте що буде ще у вашої дитини хороший тато, нехай не рідний...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Так справа в тім, що чоловікам, то може і не треба, але багатьом жінкам то таки так. Я, для прикладу, ну, от не можу існувати серед бруду. А для мене найменша пилинка вже буде брудом іпочинається нікому не потрібне пуцування, а як на кухні є бодай одне не вимете горнятко, я не зможу лягти і полежати, відпочити, навіть якщо буде така нагода, я піду його мити, бо мене буде мусолити той факт, що воно там є. А помию горнятко, поставлю в шафку, то побачу, що там трохи не так поскладано, почну перескладувати, ой, ще б поличку протерти і пішло-поїхало...))) І я б не назвала це своїм достоїнством, це такий конкретний недолік. Бо зараз є надто важко зберігати якісь таку суворі порядки і мене від цього реально плющить. Хоча якщо вже на то пішло, то я вважаю, що розлучатись із-за одної битовухи то трохи не серйозно.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я теж так вважаю. Взагалі несерйозно робити скандали через банальну битовуху, не те що розлучатись. Але не всі так думають. Коли битовуха хоч для одного з подружжя постійно і незважаючи ні на що стає приводом для бурхливого з"ясування відносин, а поміж тих всіх постійних сварок за ніщо росте дитина, і така обстановка явно не йде їй на користь то.. теж не серйозно? Але, певно, не пиляєте свого чоловіка за те горнятко? Бо інакше співчуваю йому..
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Не співчувайте. Не пиляю. Я розумію що це мій недолік і ніхто не зобов"язаний через нього страждати. Я все роблю-мию-прибираю сама, а якщо зробить щось він, то потім буває втіхаря переробляю, бо воно мені не так, як треба, але йому про це боронь Боже не кажу. Нема дурних, більше точно не буде навіть пробувати щось робити.
