Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

все чьотко пояснюється у відео, яке постила Арапета.. але послухайте все до кінця.. не полінуюсь і тут дати посилання на це відео

є три, так би мовити, "нагороди" на поведінку:
1) позитивною - є похвала (то всім зрозуміло)..
2) нейтральним є "виговор"..
3) негативним є ігнор..

Тобто, коли дитина хоче привернути увагу батьків і для того робить ЩОСЬ (зазвичай пакость), то отримати похвалу їй ясне діло не вдається і вона хоче отримати увагу хоча б у формі "виговору".. якщо ж вона на свою погану поведінку буде отримувати ігнор, то перестане робити пакість (як варіант - почне робити іншу пакість, бо ж потреба в увазі таки залишилась незадоволеною)...

і суть в тому, що коли людина (навіть доросла), на свої хороші вчинки буде отримувати ігнор (а не похвалу), тоді почне робити пакості, щоб отримувати увагу хоч би у формі виговору...

Іншими словами - якщо ви дитину/чоловіка/працівника на роботі не хвалите за хороше, то та особа буде робити пакості, щоби хоч якось отримати вашу увагу у вигляді сварки (лиш би не отримати ігнор)..

може сумбурно пояснила - той дядько там все на папері розмальовува - наглядно легше сприймається..

але його слова- направду, для мене прояснили стільки життєвих ситуацій!!! особливо я не розуміла, чому погані слухачі на лекціях завжди були такими популярними і викладачі звертали увагу на них, а не на хороших.. а хороших ігнорували.. так і на роботі - тим, хто всіх "дістає" - завжди найбільше уваги, і підвищення, і відпустки коли хочуть, і премії, а хорошим, терплячим працівникам - дуля з маком..

---------- Додано в 21:21 ---------- Попередній допис був написаний в 21:06 ----------

Вас хвилює що подумають люди?
на людях поводитись як вдома.. інакше диина привчиться, що на вулиці їй можна все, навіть те, чого не можна вдома..

я не так гостро реагую на те, що дитина може мене трохи погамселити ))) але от, хвилююсь, щоб вона не подумала, що то норма.. бо бачу, що деколи в неї проскакує така цікавість "А коли ж то мама нарешті зреагує?".. І щоб не пробувала таке на інших дітках/людях.. Найчастіше я то сприймаю як вихід агресії, але тепер думаю, може якось по-іншому ту агресію спрямувати.. Може запропонувати гамселити подушку, мякі меблі, ліжко? Бо забороняти агресію - не вихід.. диина має навчиись її виплескувати, а не придушувати.. Мені самій того треба вчитись, бо в дитинстві вчили її в собі придушувати і не проявляти.. а виявляється, що таке потім виливається в хвороби, неврози і т.д.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

по поведінці. Звичайно, що багато чого ми самі виховуємо в дітях, але власне така поведінка і показує, що основа для розвитку такого тиранчика-егоїста є. Ну він вимагає, і то так файно вимагає. Потім ми дивимось на поведінку в комплексі - чи така вимога є до всього, чи тільки до одного чогось. Якщо до одного, то розглядаємо те одне збоку, аналізуємо і над цим працюємо.

Я просто за те, щоб не спішити лікувати наслідки не усунувши причину. Тобто, якщо не зрозуміти тенденції то її не змінити.

---------- Додано в 20:55 ---------- Попередній допис був написаний в 20:48 ----------

в нас також були досить затяжні. Я їх не бачу! Просто розвертаюсь і йду геть, бо їх не бачу. (В реальному житті я все бачу і чую, але для дитини показую, що нічого не бачу і не розумію.) Кожну істерику треба розглядати в комплексі. Що спровокувало?
Щоб давати конкретні поради коли пора реагувати а коли ні, треба знати всі базові дані і похідні. Не можна вирішити завдання не знаючи деталей. Інакше виходить, як задачка - з пункту А в пункт Б виїхав товарний поїзд, скільки років машиністу якщо козир бубна.

---------- Додано в 21:00 ---------- Попередній допис був написаний в 20:55 ----------

Я всі їхні семінари передивилась і прошлябізувала. Потому ще витягла книжки про те як деякі жінки розвивають в собі таку владну маму, для якої дитина повинна вписуватись в її рамки інакше все неправильно. І добре подивилась на своїх дітей збоку і на їх поведінку. Потім помаленько почала вводити в життя позитивне заохочення поведінки і воно діє. Четверо різних, а діє.

З дітьми працювати миле діло. То тобі не старий і зацофаний дядько, який переконаний, що все, що він робить це єдиноправильно.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Тобто дитина полюбе слухатиме тільки одного з батьків?
Мені впринципі однаково- бо у нас з чоловіком тт все в вихованні злагоджено. Та все ж цікаво.

---------- Додано в 22:18 ---------- Попередній допис був написаний в 22:07 ----------

Мій такий самий. Списую то на характер. Ну і плюс тато такий самий був(зі слів свекрухи).

Я роблю. Чого не можна? Як дитина ще зрозуміє, що комусь може бути боляче?

Latane давала десь запис про агресію. Там то все гарно описано.

Не партеся тою освітою. Більшість відомих мені психологів не завжди справляються з власною дитиною. Потрібен погляд зі сторони.

Брати попід пахи і виносити.
Злить нереально. Особливо коли треба щось купити. Та помагає 100%.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

То від віку залежить сильно.
Для менших найкращим є послідовність поступків. ламає пульт-відволікли-забрали. Іншим разом мама зайнята- пульт ламається- та хай собі тільки би не кричав ( умовно).Тобто , якщо є річ яку ви не дали ламати одного разу, то має бути така сама поведінка на наступний раз ( а він буде , той другий-десятий раз, сто відсотків )
У мене це найбільша проблема- бути послідовною. Трохи попустила в цьому плані, тепер розгрібаю..

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Ви перекручуєте. Слухати вона буде обох. Просто з кимось одним завжди буде сильніший зв’язок.

Для прикладу, тато у нас керує такими речима як - пішли помились чи почистили зуби. Мама почитала казочку, заспівала колискову і поцілувала. Слухають однаково обох. Просто мама доносить це м’якше а чоловік жорсткіше, або навпаки.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

100%.

В нас так не виходить. Дома я можу "не чути" того, бо все безпечно і т.д. А поза домом купа всього небезпечного, а мій не лише кричить, а й дебоширить местами.Тому і виношу подалі від гріха.

+1000%
Ми навчили малого переключатися на предмети. То він або іграшками кидається, перед тим дууже добре дивлячись, щоб в нас не попасти, або кусає подушку\одіяло. Вимальовувати агресію йому поки не пішло.

---------- Додано в 22:26 ---------- Попередній допис був написаний в 22:24 ----------

Я))? Я просто питаюся)).

Тепер зрозуміло. В нас теж саме.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

і в нас так не завжди виходить )) то я сказала, щоб хоч приблизно старатись вдома і надворі реагувати на негативну поведінку однаково.. ясно ж, що мами - не роботи і не запрограмуєш себе "ні шагу влєво, ні шагу вправо".. але хоч +/- дотримуватись... вдома легше ігнорувати, бо справді все навколо є більш-менш безпечним, і дитині можна побігти і сховатись, і мама не буде хвилюватись, а надворі ж втікати від мами не можна навіть в приступі агресії... хоча, моя мала все частіше не втікає від мене коли плаче, а навпаки - хоче пригорнутись..

бо реально знаю маму, яка боїться виходити з дитиною надвір, бо спочатку попускала і дозволяла надворі те, чого не можна вдома лиш би дитина криками не позорила маму, а дитина то усікла і тепер для мами похід надвір - каторга..

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Не в образу, та я би в кінці поставила сумний смайл. Таких мам направду шкода. А ще більше шкода, що ніде того не вчать і нікому було та й є цю маму просто підтримати.
По собі знаю, як то важко, коли малий закатує істерики на пустому місці і в людних місцях. Всі плани йдуть в тарарам. Добре, що маю хорошу підтримку і такі ситуації проживаються легше.
Шото зранку думки о висшем)).

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В нас були істерики в магазинах...І кричав і плакав і на землю падав. Я спочатку пояснювала, розказувала, сварила, намагалася підняти з підлоги.
А знаєте, що виявилося найдієвіше - ігнор Він кричав, плакав і т.д. впав на підлогу - я просто сказала, що йду додому, а він якщо хоче, то може залишатися, розвернулася і пішла. І що ви думаєте, він побачив, що я не жартую, а справді пішла, швиденько встав і побіг за мною. Зразу перестав істерити. Ще трохи по дорозі піднивав, але то таке. Вже по до розі додому я йому зробила "виговор" і т.д. спокійним тоном. На питання "ти мене зрозумів?", почула "момумів"

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

то я випадково, замість дві крапки.. звичайно, що то не смішно.. вже виправила..

угу.. в нас, з того, що я помітила, найчастіше три варіанти - хочеться уваги, нервує якась незадоволена фізична потреба (поїсти, попити, сходити в туалет, жарко, холодно і т.д.), дослідити.. але от, зазвичай, (то я розказую як в нас - 2,5 р.) коли вона хоче щось дослідити - то перемкнути увагу на інше досить нескладно, а от коли перші два пункти - тоді значно складніше...


ще хотіла поговорити про те, що писала вище: чому мені здається, що плакати - погана реакція на дії дитини, навіть якщо вона боляче вдарила.. Отже: сльози показують нашу слабкість.. відповідно коли дитина бачить, що мама плаче - підсвідомо відчуває, що мама проявила слабкість.. тут є три варіанти чого це (на мій погляд) зле:
1) авторитет мами буде послаблюватись, бо дитина шукає захисту в сильнішого, відповідно і хочеться слухатись сильнішого (емоційно чи психологічно), а тут: мама плаче = мама не така вже й сильна;
2) дитина може відчувати себе винною у тому, що мама плаче.. підсвідомо хочеться зробити все, щоб мама не плакала, а впливати на дитину, маніпулюючи її почуттям провини (а в подальшому, якщо таке повторюється часто то можна говорити і про розвиток комплексу вини) то є досить легко, але не корисно..
3) ну і коли дитина відчуває свою відповідальність за настрій мами (крайній випадок, але і таке буває) - то зовсім зле.. бо фактично дитина все робить не з власного бажання, не з своєї ініціативи, а лиш для того, щоби мама була щаслива.. тут, так би мовити, частково (або й повністю) придушується індивідуальність дитини.. дитина не повинна відчувати відповідальність за маму, природно коли навпаки..

Знову ж таки, мама - не робот, тому якщо вже не стримуєшся і плачеш в дитини на очах - ну нема на то ради.. як є - так є.. але, мені здаєтся, що часто робити того не варто... ну і показувати, що мама незадоволена не дитиною, а її вчинком.. але якось я наразі не знаю як показати такій мацопі, що я незадоволена її вчинком, а її саму дуже люблю.. щось мені здається, що вона то сприймає однаково - не любиш що я роблю=не любиш мене..

хто що думає? бо я такого, наразі, не читала.. але на основі різних статей склалась така думка..

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

о, і мої так. особливо, коли насварю, то відразу мене починають обіймати. Я хоч і в нервах, але завжди обійму, так і мене швидше попускає. Я навіть часом не розумію такої реакції дитини. Бо малий сусідки в такому випадку починає або всім кидатися, що під руку попаде, або ображається, йде від неї подалі, насупившись стоїть в куточку хвилин 10, а потім йому проходить, на її обійми реагує агресивно, виривається з рук.

а в нас нова проблема, мала плаче, ниє чуть не цілий день по причині і без. Я постійно її втішала, питала причину (хоч її в основному немає або та, що хоче ту саму забавку, що в братика, чи щось не поділили між собою), вона відразу заспокоювалася, але частота таких постійних сліз і плачу у всю горлянку не зменшилась, а навпаки зростає. Включила ігнор, то ходить за мною по цілій хаті і кричить щосили. А в мене наприкінці дня голова як баняк і вся знервована, відповідно дуже виснажена. Як мені себе вести з такими плачами? Я ж не можу лише їй приділяти увагу весь день, чи догоджати їй у всьому, та й хатню роботу ніхто не відміняв.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Це не простий ігнор, а розрив прив'язаності. Дитина перестала істерити просто від страху, що може вас втратити. Це стосується всіх отих- "ну все, па-па, мама пішла сама, як ти не хочеш іти з нею\слухатися і т.д".

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В нас таке майже завжди є передвісником хвороби, коли нема ще ніяких видимих симптомів. От вчора і позавчора так нив, ридання з будь-якої мікропричини, а вже сьогоднішня нічка була "весела",з температурою і всім набором

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я з всього прочитаного\прослуханого і т.д. так думаю- як плакати хочеться - то треба поплакати. Діти ж і так ті негативні емоції зчитають.
Бувають ж дні, що ну мус поплакати. ПМС наприклад, вагітність нова, просто гормони скачуть.
Якщо часто ради нема- то треба збільшити відпочинок без дитини+звертатися до когось на консультацію.
Щодо биття дитиною батьків- то можна просто присікати. Я в 99% наперед це бачила і просто стримувала руку\спускала з рук і т.д.

Я пару сторінок назад про це ж питала. Наразі дійшла до того, що малі діти не розрізняють незадоволення ними і їх вчинком. Шо делать? Сама не знаю..

Залучіть когось на допомогу. І самі побільше відпочивайте. Виснажена мама- капець усім. Сужу по собі)).

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

От у мене останнім часом таке враження, що малий саме так і сприймає. Коли кажу, що не дуже гарно вчинив, то малюк за деякий час намагається якось підкреслити, що він хороший і чемний. Тому маю відчуття, що поняття"погано вчинив" і "ти поганий", ще не зовсім розрізняє. Заплутано, але якось так.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

в нас ніби вже хвороба позаді, сподіваюся скоро не повернеться (двічі підряд й так задуже для нас було)

Я це швидше пов"язую з якоюсь нудьгою/погодою швидше(ну для нас це майже одне й теж, бо коли на дворі погана погода, дощ, то сидимо в хаті), от як в дорослого поганий настрій від погоди, так і дитина напевно проявляє свій емоційний стан, бо коли ми ходимо на двір, то все добре, і на дворі гарно бавляться, і в перервах вдома. Але ж ще осені ще 2 міс.

якби ж то було так просто, я б з радістю.

---------- Додано в 16:00 ---------- Попередній допис був написаний в 15:53 ----------

тобто так говорити не можна? бо я кілька разів так казала, то діяло безвідказно.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Мені то теж не просто. Навіть дуже непросто. Та без цього діла діла не буде. Ну принаймі в мене.

То діє безвідмовно, бо основане на страсі втратити маму. А це один з базових страхів. Дисципліна, зав'язана на страсі- то є зле.
Краще брати під пахи і нести.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В мене певно дитина неправильно, бо на моїх не діяло. Кажу йду, а воно ну то йди. Я йду а воно ані руш. Я радше лякалась ніж вони.

Тому я трошки вдосконалила той ігнор. Казала їм, що ми вже йдемо, ходи подивимось що є в іншому відділі, а якщо не реагує тоді обняла, на ручки, притулила, поцілувала і вперед в інший відділ. Діяло, і діє.
Ігнор вимоги - був на першому місці. Ігнор додаткової уваги також. Просто треба дитину вчити, що підтримую і пропагую лишень позитивну поведінку. Негативна залишається незауважена.

Доречі, незауваження негативної поведінки діє навіть на маленький трирічних не тільки дорослих підлітків. Мала випадок, коли малючок робив непотрібні речі в церкві. Робив для того аби привернути до себе увагу. Я сказала всім - не дивитись на нього, ми показуємо, що зараз робимо інше - молимось. Малючку дуже скоро стало нецікаво його заняття і він переключився на інше. Бачу позитивну поведінку - всі на малятко дивимось, посміхаємось йому, киваємо головою на знак згоди. Негативне саме в цей момент - відвертаємось і не бачимо того.

---------- Додано в 15:42 ---------- Попередній допис був написаний в 15:38 ----------

Якщо то не виходить (когось залучити) тоді шукайте в свому дні щось від чого можна відмовитись на користь власного я. Мама повинна бути щаслива і задоволена, інакше всім буде дуже зле.

---------- Додано в 15:44 ---------- Попередній допис був написаний в 15:42 ----------

Дівчата, ви тільки не плутайте двох речей - дитина змучена і вередує і дитина вередує просто так. То два ріжних пара кальош! Просто так - працюємо, усуваємо, ігноруємо... все йде в рух, щоб такого не пропагувати. Змучена - навпаки, все йде в рух, щоб це усунути.