Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? це якісь казки. Чому ж тоді всі не вістки не обожнюють свекрух своїх? Це ж МАМА, найрідніша, найтепліша, найдорожча і єдина в нього. немає нікого в житті людини такого дорогого як мама. По такій логіці,жінка яка любить чоловіка має обожнювати його маму, а як ні - значить вона його зовсім не любить. Любити чужих дітей дуже і дуже важко, і мало хто на це здатен, як чоловік так і жінка.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? :khomyak::rus::rus: Це ж яка має бути самооцінка, щоб такими способами маніпулювати нею? (..У мене після таких слів, одразу - в сад!" )
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Чо тут так роздули? Ну не хоче чоловік чужих дітей. Найде собі незайману дівчину, народять спільних, перших, чи заведуть собачку. І будуть жити-поживати. Шо тут такого страшного? Таке золото звільнилося, та я застара (впевнена, що вік жінки для Бандераса грає роль також), і певно занизька, і ще зарплата маленька, + двоє дітей в нагрузку(куди-то їх діти?)... Боже, Бандерасе, що Ви втрачаєте...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? а в кого є діти свої, особливо хлопчики, ви б хотіли щоб ваш син одружувався на розведеній і з купою дітей? чесно, без кривлянь?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? скажем там- виходячи заміж за чоловіка ви зобо"язнані поважати свекруху і бути з нею вихованою і чемною, принаймі тільки через те що вона мама вашої коханої людини. А то уявляю собі ситуацію, дівчина каже хлопцю: тебе я люблю, а от твою маму не сприймаю(бо вона ж мені не рідна, я ж не можу себе пересилувати). Давай не будем з нею спілкуватись взагалі.або казати- я шукаю хлопця щоб взагалі був без свекрухи) трохи кумедно получається. Я теж за те, що нормальний мужчина , якщо любить жінку, то приймає її разом зі всім її багатством(я маю на увазі дітей)
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я би проти нічого не мала. Якби це був його свідомий вибір, а не "любовь-марковь". Свідомий вибір, це дійсно бажання і бачення себе в сімейній гармонії саме з тою людиною, і навіть з причепчиком-дітьми. Але так само розумію, що не всі хочуть жінку з дітьми, це теж окей. Але це має бути свідомий вибір, а не "бо так правильно".
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? по-перше, сумніваюсь шо він в мене питатись буде але якщо мій син захоче одружитися з розведеною з дітьми і прийме тих дітей як своїх, я також прийму їх за своїх внуків. головне щоб та дівчина була сама по собі добра і щира як людина. може бути масса причин чому в неї життя так склалось, може її вини в тому і нема, і діти тим більше ні в чому не винні.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? ну ось, так само із дітьми, бути з ними чемним і поважати це так, але ж не любити? з якого дива він має любити не своїх дітей7 і чому це так обурює всіх? він або приймає її з дітьми або ні, але любити чи ні, це вже від окремих дітей і окремого чоловіка залежить, а не від того наскільки чоловік любить жінку ---------- Додано в 18:42 ---------- Попередній допис був написаний в 18:40 ---------- і скажем так, що жінка з дітьми має набагато менший вибір.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ну як вам сказати... Для мене це показник, що душа в чоловіка замаленька, малокаліберна... Мало в ній любові вміщається... ---------- Додано в 19:57 ---------- Попередній допис був написаний в 19:28 ---------- Самотній чоловік - мрія жизні. Жінка з дітьми - фсьо! капЄц жизні! Уявляєте, не для всіх жінок з дітьми чоловік у хаті - просто маст хев. Я так іноді дивлюся на свого чоловіка з його "заскоками" і "тарганами" і думаю (навіть казала йому колись) - Якби я з ним, от саме з цим моїм чоловіком розлучилася (т-т-т!!!), фіг би я ще раз заміж вийшла! Нє-нє... Ще під одного такого підстроюватися і притиратися?.. Дзуськи!!! І таких жінок теж є багато. Моя мама, наприклад, ще знаю пару жінок старшого віку з такими міркуваннями. Мій друг дитинства одружився вже давненько на жінці з дочкою (ще одну спільну народили). Ця старша дочка його називає "татом", не сідає вечеряти поки "тато" не прийде з роботи, спати не лягає, переживає, коли той затримується. А тут "чужі діти"... Але в кожного свій мозок.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А як же та з такою самооцінкою тих "тлумків" можна все життя міняти, нє? (то жарт) Якби все було так просто: свою дитину люблю, і жінку першу, то би не було стільки розлучень, не було би стільки щасливих повторно створених сімей. Бувають чоловіки, які хочуть прямо повний комплект принцеси з казки: щоб була красива, багата, з добрим характером, щоб її батьки повністю сім'ю забезпечували, а жили десь за океаном... а, і ще щоб незайманою була і не поміченою у будь-яких стосунках з чоловіками. Тепер питання: то в кого тут завищена самооцінка?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Жениться нужно на сироте! (с) к\ф "Берегись автомобиля"
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Та дайте вже спокій Banderasu. Що його- те саме його знайде. А може трохи згодом він покохає таку собі жіночку з дитиною і сам того не сподіваючись, змінить свою думку. Ну не готовий він зараз прийняти чужу дитину. І взагалі тут тема "Розлучилась, розійшлась... що далі?" а не "Стосунки з дітьми від першого шлюбу одного з подружжя"
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я, канєшна, пойняла, шо нікому не цікаво. Але для наступних поколінь приходящих на форум тре шось наваяти. Певно, почну писати щоденник покинутої, розлученої і ващє, що далі...? Нічого далі! Абсолютна темрява і пустота. В кожного з нас свій досвід. Так от, мій особистий показує, що ніякий спорт, макіяжі, перукарні і нові знайомства не допомагають. НУ, мені - то точно. Я ще плачу періодично, в мене ломка і взагалі всі симптоми покинутої. Допомагає сповідь і молитва... І сильна віра... А більше нічого не допомагає. Ну, але в кожного по-різному...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? макіяжі, спорт, перукарня і нові знайомства зможуть помогти, коли пройде саме ломка, ІМХО. Побільше вам сил і тої ж віри, яка в вас є допомагає. А ще на форумі можна висказати, те що вас болить/дратує/мішає жити. Можливо хоч трохи легше стане.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я бачу такі ситуації: Якщо Ви розлучені, працюєте над собою - це великий плюс! Краще, ніж сидіти в когось з батьків на шиї і нити чому таке життя несправедливе... Можливо Ви кар"єристка? В тому немає нічого поганого, жінка або працює мамою або робить кар"єру... 2в1 не дано законами життя.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? ..відчуваю страшенний стрес.. не покидають думки про розлучення.. Вчора зірвалась на чоловікові - хотіла пожалітися, що я страшенно змучена, сплю по 5-5,30 годин на день, хоч якоїсь підтримки, допомоги, доброго слова...але замість того, щоб пожаліти мене, він підняв тон, відповідно і я, слово за слово - сварка, крики, сльози.. він не розуміє мене і навіть не намагається ..так образливо. Всі його обов"язки зводяться до того, що він працює з 8,30 до 20,00, приходить додому, я подаю йому їсти, потім дивиться телевізор, лежить відпочиває, може пивко собі випити на дивані, або з друзями біля дому, або на футбол на 4-5 годин піти, відпочити...раз на тиждень може лашки з балкону зняти чи посуду помити, а я встаю о 6 ранку, роблю сніданок, глажу дитині і йому речі, всіх бужу, годую, веду малого у садок, одразу на базар, додому їсти готувати, прибирати, прати, працюю тут в неті(це забирає максимум усього могу часу), забираю малого з садка, гуляю, годую , бавлю, вчу,приходить чоловік подаю їсти, мию посуду, зову прибираю (бо як всі знають,чистота надовго не лишається), кладу малого спати, прасую висохші речі, одночасно працюю в неті..спати лягаю 2-2,30 ночі...і знову все по новій...і так кожен день..а тепер ще мені приходиться виходити на навчання по підвищенню кваліфікації аж на 5 місяців!. Їздити в інший кінець міста(Сихів -Левандівка)і сидіти від дзвінка до дзвінка. Добре, що хоч ЗП за це платити будуть.. Прийшлось ще два тижні виділяти серед усіх обов"язків і проходженню медогляду в центрі, то не раз вставала по четвертій ранку, щоб втсигнути в неті попрацю вати, поки всі сплять..А тепер ще на наступні вихідні ми їдемо на весілля, треба купити плаття, клатч, туфлі ,малому костюм, взуття, чоловікові костюм,взуття, а ще на другий лень -там український стиль - треба всім вишиванки..ну от я скажіть коли це все встигнути?? коли я літаю з самого ранку до пізнього вечора, а мене мій бісить, бо навіть по хаті пересувається як черепаха, насолоджуючись життя.. Просиш його зроби то, поможи то, зараз каже, зараз....і то зараз затягується на годину....вже легше самій.....а потім розумію що припахала себе по повній програмі..а в нього отмазка одна - я цілий день працював, змучився, хочу відпочитии..знав би він як я хочу відпочити, просто лягти і нічого не робити, виключити мізки і за все забути, так ні, у мене там вирує каламбур, зразу список треба то зробити, потім то... Звичайно він каже, ляж відпочинь, які проблеми, але хто тоді це все буде робити?? а потім ж він сам буде жалітися, що їсти нема, чи ще щось..замкнути коло.... а при сварці він каже, що то період просто такий, скоро все пройде, "устаканиться", що я сама собі набрала проблем, і героїчно їх вирішую.. що просато на купу все звелося... але я чую, що мої сили вже на ісході, я вже як три хвилини їду у маршрутці - все прикачує мене і очі зліплюються..і кава не допомогає.. хіба важко частину обов"язків забрати на себе?? от я скажіть мені , чи виховувала його мати чи батько?? Чому я маю це робити постійно? вчити, просити щось зробити, терпіти?? Навіть його шкарпеткам я "допомагаю добратися до кошика з брудним одягом", хоча вже 4 рік прошу його це робити самостійно...і саме страшне те, що я задаюсь собі вже в голові питанням - а навіщо він мені потрібен??? з дитиною я справляюся сама, заробити- заробляю (завжди заробляю половину його ЗП, нам цього з дитиною вистарчить), а зараз буде і більше.. навіщо мені такий тягар? Про яку тут любов можна говорити, як мені балагополучно сіли на шию і їдуть..сама довзолила скажете ви..певно сама..бо ж люблю сильно..але останнім часом відчуваю, що любов десь пішла, одне розлючення.... Він міг би хоча б частину обов"язків взяти на себе, але ж ні... тому мені так сумно, хочеться постійно плакати, втікти від усіх..це точно стрес, а може навіть і депресія... Р.С. ніколи не подумала, що так буде..невже я сама його так розпустила? він мене не чує, не розуміє, коли кажу, що дуже в томлена, нікуди відпочти не ходжу(часу немає), про секс взагалі мовчу - його просто немає..одна битовуха..мені здається, що почуття померли і в мене до нього і в нього до мене....раніше якось він і попилесосити міг(без нагадувань) , і посуд помити, коли бачив, що лежить, і кашею навіть малого нагодувати...і кохання було, і гуляли в обнімку.. а зараз якась лень його розібрала..розбалувала..(((( якщо чесно мені хочеться розвестися, бо я так не хочу все життя, просити.. дивлюсь на його сім"ю - то там мати і батько самі по собі, мама наварить їсти один раз на тиждень, кожен сам собі гріє, кожен в своїй кімнаті зі своїм телевізором, як щось не так -то перегавкуються, посилають один одного, хіба коли кудась ідуть - то під ручку з дому виходять(показуха галіма), а додому заходять і в різні сторони..я там ледве рік витримала жити, найшла зйомну хату, втікла туди з чоловіком за 1 день..то за той рік я вже 250 раз хотіла з чоловіком розводитись, бо за цілий день мені так виїдали мізки його батьки..що я думала, здурію, там така обстановка напруження, що ви собі навіть не уявляєте! в мене в сім"ї зовсім по іншому, тато турбується про маму, мама про тата, батько мамі гріє їсти, як вона приходить з роботи, обнімаються, цьомкаються..відчувається якась любов чи повага....і я розумію, що мій чоловік повністю повторює сім"ю, в якій він виріс, бо по інакшому він не вміє, хоча вже у його роки можна побачити як буває і інших, було би бажання.. а моя братова(дружина його брата) вже розводиться зі своїм чоловіком, бо уявляєте ситуація там ідентична,копія! навіть поступки, слова які він говорить - повністю аналогічні зі словами і поступками мого чоловіка, як дві копірки, ви уявляєте??!! вона теж має дитину, трохи старшу -але каже, що вже все, тікає, бо стала псіхом, більше так не може.. я розумію, що я наступна, бо мого терпіння вже немає.. Я ж хочу лише любові, поваги, підтримки.. ---------- Додано в 11:47 ---------- Попередній допис був написаний в 11:45 ---------- ПРОХАННЯ ДО МОДЕРАТОРІВ - якщо я написала не туди, то прошу не видаляти,а перенести в потрібний розділ..
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? konfety, ех! у всіх одне і те саме ))) Вам в тему: "Мистецтво бути дружиною", це якщо не хочете розлучатися і маєте запас терпіння і бажання побороти (себе)))). Розберіться просто з вашими обов’язками. Чоловік правду каже, Ви надто багато на себе звалили і тягнете, а він ні до чого. Звичайно, хотілося б щоб він підбіг, підставив своє мужнє плече, допоміг, розрадив... на жаль, таке буває лише в кіно... (або буває, але не з такими жінками, як Ви (і я, і т.ін.)). Власне, в тій темі МБД були золоті слова: "ляжте на диван", дозвольте собі це самі для початку.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Розлучитися завжди встигнете. А зараз - що це змінить? Будете менше змучуватися? Чи менше всього робити? Спробуйте поборотися. Введіть нові правила. Поділіть обовязки, і робіть тільки свою частину. Сядьте на той диван.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ну в мене одна відповідь на це: Змінить те, що розраховуватиму лише на себе, і не гризтимуть мене думки, про те, як кльово хтось собі прилаштувався... )) Ціна, звісно, велика, але іноді воно вартує того. ---------- Додано в 09:36 ---------- Попередній допис був написаний в 09:34 ---------- Звичайно менше, на 1 (найбільшу і найважливішу)))))) особу менше готування, прання, прасування і т.п. А ще менше сварок, нервотріпань )) і т.п.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? такі рішення слід приймати тільки і виключно у спокійному стані. А у вас зараз емоції після сварки, сама знаю, що в пориві емоцій можна і розлучення хтіти і ще невідомо чого. Тому наразі заспокойтеся, обдумайте, що ви можете змінити. Те, що ви самі на себе то все звалили-то трохи правда, правильно дівчата пишуть навчіться відпочивати, так як ваш чоловік вміє , зрештою самі ж пишете: значить то не від вимагає від вас тої паханини, а ви самі від себе того вимагаєте. Воно вам треба??
