Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

І я маю таке переконання, але дійшла до того не так з досвіду виховання своїх дітей, як з досвіду мого спілкування з батьками. Все моє доросле свідоме життя я намагаюсь зрозуміти причину своїх недосконалих стосунків з мамою і не допустити цього зі своїми дітьми. Ні-ні, не скажу що мені це вже аж так добре вдається, але аналізувати ситуації я для себе навчилась. Мій висновок - не так важливо що саме ти хочеш донести до дитини (бо переважно всі батьки хочуть своїм дітям донести більш-менш однакові моральні принципи), а важливо ЯК це робити. Покарання, крик, погрози - це спочатку може бути дієвий інструмент, доки дитина дійсно боїться, але в старшому віці страх переходить в спротив і тоді вже виправити помилки не так легко.
Теоретично - дитина повинна відчувати, що батьки - її партнери, а не опоненти, тому і дисципліна мала би бути партнерською. Як це має відбуватись на практиці я теж читала, але в реальних ситуаціях з дітьми часто емоції беруть верх і часто нема сили зупинитись і подумати як донести до дитини щось, щоб вона почула і це дало результат.

---------- Додано в 09:58 ---------- Попередній допис був написаний в 09:48 ----------

Наприклад вчорашня ситуація з Катрусею. Не знаю чи ще щось так виводить мене з рівноваги, як безлад в дитячій кімнаті, особливо тепер, коли там і іграшки і шкільні речі. Переважно кожного вечора Катя прибирає там зі сльозами на очах і моїми нотаціями. Вчора покликала її в кімнату, посадила собі на коліна, обійняла, спочатку ми поговорили про щось не пов`язане з кімнатою, потім я спокійно запитала чи їй подобається вигляд її кімнати. Вона запитала чи можу я їй трошки допомогти, ми разом прибрали і всі були щасливі, що обійшлось без зайвих емоцій.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

тема дуже багатогранна, якщо можна так сказати і зачіпає дуже багато аспектів сім"ї.

-на перше місце я б поставила послідовність, обов"язково двох батьків. Тобто ми обоє притримуємось певних правил, устроїв за будь-яких обставин, навіть якщо втомлений чи прихворів.

Коротко про що я: наприклад я нездужаю, і прилягла вдень або забігалася по справах і попередньо не попросила/нагадала синові про уроки (2 клас). Сина пробавився до вечора, потім був вечірній аврал з домашнім, батьки допомогли/підказали щоб швидше, а потім тиждень часу пожинали плоди такої своєї дурості. Можна було спочатку зорганізувати дитину, що от зробиш те і те сам, а це в кінці на чорновику, я тим часом приляжу бо хвора, і все було б ок.
Або інший приклад - гуляння на вулиці до 20.00, то це кожен день гуляння не пізніше 20, хочеться вам довше посидіти - то треба дитині пояснювати, що от сьогодні винятково гарна погода/говорю з другом - затримуємся, ну бо ми, батьки, собі знаєм чого то так, а дитина можна сприйняти як вказівку до анархії.

Загалом діти весь час перевіряють межі дозволеного, це я спостерігаю від грудного віку, і чим більше часу батьки спілкуються з дітьми, тим швидше зможуть зреагувати=менше пояснювати=менше зусиль на усунення

-другий не менш важливий крок - не створювати дитині ситуацій, коли вона буде змушена захищатися, викручуватися, проявляти впертість, замикатися. Як тільки такі риси проявляють, значить батьки десь допускаються помилки і втрачають довіру дитини.

думаю це актуально десь з 4-5 і далі

-акценти на позитивних вчинках, проступки пояснити і надалі ігнорувати/переключати увагу.

пам"ятаю тему про фізичні покарання дітей Як і тоді, притримуюсь думки, що фізичні покарання- це брак аргументів у батьків, показати своє верховенство будь-якою ціною (не знали що сказати, неконтрольовані емоції - надавали по дупці, запхнули в кут- отримали страх, недовіру, озлобленість).

Загалом мої хлопці вже трохи підросли і я бачу, що маєм тепер період коли вони все більше потребують довіри і поваги, вони хочуть росту в наших очах - працюєм в тому напрямку. Надіюсь фізичні методи нам і надалі не згодяться.

Цікаво було б послухати і мам підлітків, думаю там теж багато нюансів.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Для мене отаке батьківство без покарань - це дружба з дитиною. Коли ми спілкуємося як на рівних. І я можу в нього вимагати відповідальності, але і він в мене теж. Бувають проколи, але якшо не забувати про ту рівність, то працює.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

А хіба потрібно без покарань? Навіть дитячі психологі гворять, що покарання мають бути, інша тема, які саме покарання, за що, з якого віку..

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

от так я б хотіла.
а як поступати при про позитивній дисципліні з абсолютно некерованою 2.6 річною дитиною наприклад.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

О так!!! Мої помаленько переходять в той вік. Син у мене простіший, тому з ним легше якось спілкуватись. От з донькою, то цілий атас. Вона така скандалістка і у неї так гормони грають, що то абзац. Єдине, що можу це багато її обнімати. Дуже багато говорити, що її люблю. Перепрошувати. Покарання? Хіба ігнорування неадекватної поведінки і багато пояснення, поцілунків і обіймів.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Десь Читала, що оці примусові завдання типу: "Йди помий руки" чи "Прибери за собою" варто замінювати на весело-заоохочувальне, приміром - замість казати щоб помив руки, сказати :"Споримо, що вода з твоїх рук потече чорна?", або замість "Прибери за собою " Сказати, що якби ти був чарівником і міг зробити так, щоб тут було чисто... чи сказати хто скоріше почистить зуби, тому дістанеться найбільший шмат торта... Ну а як вже станеться прокол, то вва
жаю, що не варто застосовувати фізичних покарань, просто зловити момент й поговорити з дитиною по душам, як це написала irushka.
На своєму досвіді ще з такою мацьопою стараюсь робити так: оскільки дитина ще маленька, ще багато чого не розуміє стараюсь пояснювати часто що то-то неможна, а як бачу, що вона всеодно робить заборонене переводжу її увагу на щось інше. Напрокладдуже хоче вилізти на стільчик з якого вона впаде, то я кажу що неможна туди лізти і питаюсь "А де ж твоя улюблена іграшка киця? Де вона? Знайди її " Й вона переводить увагу від стільця на пошуки киці

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В мене аналогічно з батьком. І причину я знаю. І навіть обрАз на нього не тримаю, але, на превеликий жаль, відносини у нас навряд чи будуть вже колись рідними чи хоча б близькими...
Прекрасно пам"ятаю свій підлітковий негативізм. Доходило до такого, що я життя могла б віддати за СВОЮ правду! І чим більше батьки на мене тиснули, тим більшим був мій супротив. Розумієте, настільки сильне було бажання відстояти свою позицію, що могла б пожертвувати ВСІМ, я чітко пам"ятаю ці моменти. Насправді це страшно, бо підліток не усвідомлює ЩО він робить, він живе у СВОМУ світі і вважає себе господарем там.
Тобто на власному досвіді знаю, що покарання фізичні чи нефізичні полюбому вилізуть рано чи пізно боком. А для своєї дитини я таких психологічних травм не бажаю.

Згадала брошуру О.Писарик про прив"язаність, Suzi рекомендувала, корисно почитати.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

в мене якраз з цим проблема. Дружні стосунки - це чудово до рочків так 5-ти, а потім стає складніше. Коли дитина вже йде в школу (а ще є друга дитина), то розказувати цілу історію про брудну воду (щоб помив руки) чи ще щось - просто немає часу. А щоб уроки робив... це взагалі халепа. А так хочеться, щоб я сказала помити руки (вдіти тапки, сісти рівно...) і мене почула дитина і послухала. І з дружніми стосунками я зайшла в тупік - виникаютьчасто фрази, що я це зроблю, якщо і ти це будеш робити. Таке можливо, якщо дитина одна і ти весь час приділяєш тільки їй...

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

З цим я би палку не перегинала. Дитина має розуміти, що вона живе не в ідеальному світі, що люди не роботи і т.д. Потім в дорослому житті можуть виникати проблеми з несприйняттям неідеальності інших.

Я думаю, що дитина має відчувати певні незручності через непослух. Питання в тому ЯКІ саме незручності і через ЯКИЙ непослух... Відповідальність за свої вчинки ще ніхто не відміняв.

Тут головне, щоб дитина відчувала що є дорослі, які за неї піклуються(вертикаль відносин).

З власного досвіду- авторитет втрачається тоді, коли батьки не в змозі доказати дитині, що їх слова\вчинки є правильними\корисними\потрібними.
Наприклад кажуть батьки- вчися і будеш мати багато грошей (а в самих по 2 червоних дипломи і з грошима туго).

Класна брошура. Книжка ще більше пояснює цей механізм.

Latane давала посилання на класну статтю про дитячу агресію. З 3 до 7 років вона є нормальною і починання з себе можуть не дати бажаного результату. Тут теж треба дивитися.

---------- Додано в 00:47 ---------- Попередній допис був написаний в 00:43 ----------

Я же мені не вистарчає онтого ОДИН раз сказала- і син послухав...
Після сидіння в жж Писарик склалася думка, що виховувати дітей з привязаністю важче, ніж класично. Син це теж підтверджує нажаль. Поки єдина думка- що ці діти в силу адекватного виховання є сильнішими за батьків.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я вчора наткнулась на статтю Возрастные особенности развития. Понятие о кризисах и стабильных периодах. Их особенности http://soznatelno.ru/razvitie/vozrastnye-osobennosti-razvitiya.-ponyatie-o-krizisah-i-stabilnyh-periodah.-ih-osobennosti-11148.html

мені стало легше. Соня стала спокійніша цілісна, і, так , як що наш тато по старій звичці пробує з позиції сили я сказав ти зробила супротив набагато став сильніший.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Позитивне батьківство якраз на тому і грунтується - нема покарань, але дитині допомагають зрозуміти наслідки її вчинку і знайти шляхи вирішення. Наприклад, дитина розлила сік на підлогу, можна в емоціях (які природньо при цьому виникають в замученої мами), висловити обурення, а можна сказати щось типу: "ого, як в нас тепер стало мокро, липко на кухні. Я думаю, що треба це прибрати, неси швидше швабру". Мораль - помилятися може кожен, і дорослий і малий, але кожен має шанс виправити ситуацію і дитина мала би розуміти, що є вчинок - наслідок - шляхи розв`язання, а не вчинок - покарання - злість і образа на весь світ.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

У відповідт на розлитий сік та липкість можете почути, що дититні то подобаєтья. Як варіан, ще одна порція соку буде на підлозі.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

а вам шкода
Я думаю що в два рочки це нормальна дослідницька поведінка, ну а в п'ять це вже десь щось пішло не так, але будь якому віці, як що насварити, дитина тільки образиться, а як що запропонувати шлях вирішення проблеми зрозуміє

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Ще допишу...
Я раніше раділа, що можу з малим про все домовитись. А тепер складніше - я вже і фізичні покарання роблю (аж ніяк не від браку аргументів). Наприклад ситуація - дивлюсь старший намотує такий тоненький кульочок довкола шиї маленького (і то так туго намотує). Я зразу дала по попі (щоб закцентувати, що це важливо, щоб він мене уважно слухав), а тоді вже пояснила чому так робити не можна. Просто йому треба 100 раз повторити (про чищення зубів наприклад я можу повторити, а про безпеку дитини - ні). Я щось роблю не так. Я завжди була категорично проти фізичних покарань. Ми "дружили" з малим до 5 років. Тобто ми домовлялись, що сьогодні дружній день і ми все робимо разом (гуляємо, бавимось, готуємо їсти...) . Йому таке підходило, але ситуації змінюються, і хоча він дуже любить маленького, він може кричати, коли я вкладаю його спати, будити зранку, тягати за руки через весь коридор... А я фізично не можу стояти над ними весь день.

дайте будь-ласка ссилку на ту брошуру від Сюзі

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

http://alpha-parenting.ru/ це сайт Ольги Писарик
http://alpha-parenting.ru/library/broshyura/ брошура

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Може і таке бути і ще купа різних варіантів, тим то наші діти і стимулюють нас до саморозвитку, що потрібно щоразу знаходити нові способи позитивного впливу на них . Про сік - це тільки маленький приклад маленької ситуації, універсального рецепту для всіх не існує, і я як мама двох діток дуже добре тепер знаю, що слова, які впливали на старшу дитину, можуть бути взагалі не дієвими з меншим і для нього треба вигадувати щоразу щось нове, але розуміння "партнерської дисципліни" деколи допомагає знаходити вирішення проблеми в позитивному руслі. Хоча вдається не завжди .