Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

о, і в нас те ниття, в малої, йдем туди- не знаю куди, дай того- сама не знаю чого. Я теж часто зриваюся і те ниття переростає в плач, тоді заспокоюється на руках і все. Але розумію, що то не вихід, бо і мені "криша їде", я скоро тіпатися буду
А відносно сну, то в нас в обох були такі ночі. В малого десь 3 міс. тому нічні зривання (кілька раз), а в малої десь місяць назад, теж кричала "мама йди", тоді колисав тато, я просто сиділа поруч, бо коли виходила ще більше плакала. Десь протягом 2-х тижнів майже щоночі. Минулося само, хоча теж вже почала переживати.

також це помітила. Коли я спокійна то і діти якісь чемніші(спокійніші).

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Додам, що у нас були аналогічні ночі з Іринкою десь у віці 2 років, це було пекло, причиною виявилось приймання препарату від кашлю Трайфед. Після відміни препарату покращення реальне наступило аж за 10 днів, поки повністю не вивелось з організму.
Можливо і ви приймаєте якісь медикаменти, у всіх діток реакції різні.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

і я вже починаю зриватись але то хіба ще гірше. От після вчора наше вечірнє ниття перейшло в плач, а потім в істерику....а початкова причина невідома...бо то, що вона почала істерити, то я так розумію (потім коли заспокоїла почала розбирати ситуацію) від того, що я її ігнорила. Тому такий варіант нам точно не помагає. А вчора зранку вже проснулась охрибша, бо так накричалась...

ну, як на мою думку в такому віці діти не дуже розуміють значення слів "хочу-не хочу" я коли Устину питаю хочеш-не хочеш, то вона мені каже як їй вимовиться не залежно від її бажання. Я кажу ну нехочеш, то нехочеш, а вона починає нити хочу, перепитую хочеш, каже не хочу.... А десь після двох років теж було, що вночі починала плакати причому у сні, я її брала на руки, а вона виривалась-відпихалась лізла до чоловіка і на ньому зверху засинала. То десь два місяці таке було але я собі з того не робила трагедії. Зараз може теж вночі понити у сні, зразу ж беру на руки і все спокійно.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Чому діти ниють?
Стан ниття пов'язаний з ... Будь-хто з нас знає, що йому хочеться нити тоді, коли йому нудно!
У віці 2-3 років діти готові почати грати в рольові ігри. Змініть іграшки і покажіть як ними грати. Купіть набір посуду для приготування їжі і пригощання ляльок, набір інструментів, лікаря, будівельника-майстра. Сядьте поряд з дитиною і покажіть як грати, дитині сподобається, вона швидко запам'ятає що і до чого і з часом зможе самостійно гратися а ви матимете якийсь час для себе.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

згідна.
але бувають ситуації, коли не повинно бути нудно, але ниття продовжується. наприклад, минулого тижні на форумівці, в парку, дітки бавляться, а моя приклеїлась до мене і все. можливо, такий трохи тривожний стан, неспокій, пояснюю для себе зубками, що трохи її дратують.

недавно теж для себе відмітила таке. запам"ятовує сценарії і потім сама їх намагається повторити.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в такому віці з чужими дітками ще важко самостійно знайти мову, краще в мами під боком сидіти і піднивати, а раптом мама надумає і піде з нею до діток. З мамою цікавіше

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

не знаю чи писати, бо як тільки так відразу все навпаки, але останні місяці Домінік бавиться сам, от реально може годину-дві гратися, розмовляє з іграшками, вони йому типу відповідають, то так круто спостерігати

пам"ятаєте в "наша раша" був чувак , що розмовляв з телевізором? Домчик іноді говорить з героями мультика, ну питає ніндзб черепашок який сочок вони люблять і чи поїдуть на море

, іноді кличе щось йому допомогти поскладати бо хоче інший конструктор, іноді питає що я хочу щоб він склав, але частіше просто каже щоб я не заважала ггг Вперше він почав справді довго 30-40 хв бавитись сам в 2,5 роки і то було складання пазлів, а до того всюди мала бути моя участь, а на попередніх сторінках хтось писав що дитина не дає відійти і в нас теке було, то вік такий, минулося.
Але і таке в нас є

з дітьми дуже вибірково йде на контакт, але я не бачу в тому нічого поганого бо і для мене нові люди завджи було не просто і не відразу та й чоловік в дитинстві не був комунікабельний
ниття в нас з"явилось недавно, просто кажу, що не розумію його і якщо він заспокоється і скаже нормальним голосом то ми обов"язково щось придумаємо/вирішимо, в більшості випадків діє

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

І в нас, не знаю, як боротися з тим, бо то так напрягає... І пояснювала і казала, що не розумію, і робила вигляд, що не чую коли вона ниє, але поки все марно... А ще час від часу пробує закатати істерику. Починає плакати і дивиться чи хтось бачить, а якщо я вихожу з кімнати, то йде за мною, щоб я обовязково дивилась)

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Мамочки, от порадьте мені.
Мій молодший не травить мого похресника. Шо дєлать? Тобто, в гості зі мною туди не хоче ходити, коли вони приходять до нас, то навіть уваги на нього ніякої не звертає, про ігри навіть мова не йде. От про свій день народження вже заявив, що запрошувати не хоче ні в якому випадку, бо це його день народження і не треба псути йому настрій Якесь таке несприйняття, що капєц. Як поступити?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Дякую за ссилку. Справді цікаво).
Мені от стало сумніше. Не встигаєш одне розрулити, так інше приходить. А жить то когда)?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

О, мала таке зі старшим.
Поговорили на тему, що є і мої гості на його святі ( яке є і моїм), і ті гості приходять зі своїми дітьми. Ти ж не зможеш куму не запросити? От, є гості не тільки його, а ті гості то є не просто люди, а мами, зі своїми дітками. І з різними людьми треба знаходити компроміс у спілкуванні.
Домовилися про нормальне проведення часу, не обов"язково щоб було "близьким", просто неконфліктним.
Підкупити також можна чимось Тобто домовитись, не впросити , щоб дитина терпіла, а домовитися про чемну поведінку. Цілком розумію, що дитина не хоче такого нав"язування, але межі теж треба ставити, буває.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

меньше думайте, больше чуствуйте...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ти розумієш, спілкування і не є конфліктним. Малий просто не звертає на похресника уваги, ніякої, залазить в комп чи скайп, а той ходить і жаліється, що Марко з ним не хоче бавитись. Тобто-один ігнорує, а другий стучить

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Не знаю, як у кого, та з появою Тео гамма моїх почуттів знаааааааачно розширилась. Таке враження, що ми одними почуттями і живемо. А ви кажете).

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В мене зараз меньший "ставить" свій командний тон. "Я сказав..." Став страшенно впертий. Я-то його не дуже слухаю, але це проскакує все частіше та частіше. Це якась криза в нього? Він якось раніше теж пробував командувати, але зараз просто пік.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну то і проблеми нема. Хай собі хлопи розбираються
я би не ввязувлася в їхні стосунки, і не проговорювала їх з подругою, абстрагуватися, та й все.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ми винайшли спосіб , як боротись з істериками в магазинах- купи-то, купи інше. Може звичайно мене тут знов тапками закидають, але я вже звикла що мої поради сприймаються вштики))). Але спосіб настільки дієвий, що навіть чоловік прозрів. Отже: коли Богданко побачить щось і починає "купи-купи"(йому 2,5 роки). Я присідаю і питаюсь. А ти маєш вдома інший ровер, машинку, пістолет? (то що він просить купити). а якщо і скаже такого немаю, то я переконую що він має щось дуже схоже. а далі розказую про хлопчика,маленького і бідного, який зовсім немає іграшок і ніколи немав, і він дуже хоче такий ровер(чи іншу іграшку) і прошу." давай ми залишимо цю іграшку для хлопчика". діє безвідказно. він так серйозно слухає історію про бідного хлопчика. і потім без всякого віддає іграшку зі словами " то не для мене, то для хлопчика, я маю вдома багато іграшок". то саме стосується цукерок: питаю ти вчора їв цукерки чи зранку чи коли він їх там їх їв?... а хлопчик ще ніколи не їв цукерок. можна ми їх залишимо для хлопчика?він потім прийде в цей магазин і собі купить ті цукерки. діє так само

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

не зовсім про сльози але..не знаю як діяти, наприклад, в такій ситуації.
Має улюблену іграшку песика( вже такий він нещасний, всюди його таскає, без нього на вулицю не виходить) і от в парку кидає іграшку в смітник, потім дістає і знов кидає.. Коли я забираю іграшку з смітника ( або він її забирає) то пояснюю, що так не можна, бо песик буде брудним - дивиться з розумінням мені в очі і прямо таки не відриваючи погляд далі кидає в смітник , начебто дивиться а що я буду далі робити чи казати йому.... як діяти ?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

попрати песика, покласти на вищу полицю (щоб він бачив і не міг дістати) і сказати- від того що ти його кидав в смітник песик набрався мікробів і захворів і тиждень не буде з тобою бавитись. через тиждень віддасте

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

перу іграшки, вішаю на балконі, а як доня їх шукає, пояснюю, що вони випрані, бо Оріянка їх вимастила, а тепер доведеться чекати, поки висохнуть.
важко сказати, як це діє в якості виховного моменту, бо доцька радісно тицяє пальчиком і коментує "мокра мишка (бджілка, котик, песик, ведмедик)"