Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я б сказала, інстинктивно чоловіки хочуть робити одну річ – робити свою жінку щасливою, захищати та оберігати її. За умови якщо жінка правильно сигналізує свої потреби та бажання.
Якщо вона стає більш щасливою, коли він миє підлогу, а його особисте щастя від цього не страждає ніяким боком, то чоловік митиме ту підлогу навіть з натхненням.
В кожній ситуації і в кожної людини є точка кипіння, - тому цілком правильно пишуть – кому що важливіше та менш напряжно, той те і робить.

В нас в сім’ї роками вже якось органічно все склалось, без нервів та хвилювань –
Не можу займатись сніданками (сама можу не снідати, і хочу подовше поспати, відповідно готує сніданок чоловік і собі, і всім діткам), - звісно не з першого дня він це почав робити, але з часом зрозумів, що він легше і швидше прокидається і йому важливіше їсти теплі сніданки.
Ненавиджу ходити на закупи – поступово чоловік навчився обирати продукти не гірше ніж я – і в магазині, і на базарі. Ну так, спочатку обурювався, і не уявляв собі як він обиратиме свіжу рибу чи м’ясо, але порожній холодильник його дратував набагато більше ніж мене)

Рівнозначно є побутові речі, які він не любить робити, і такі двосторонні списки можна продовжувати безкінечно...
Я ніколи не купала сама дітей, не мила дитячих ванн, не переодягала постіль, не розвішувала постільну білизну та рушники, не виносила сміття і т.д. і т.п. Але я ніколи не пиляю і навіть не нагадую про щось, що треба робити. В нас вдома немає обов'язків і речей, які робляться насилу, чи "бо так треба" – всі роблять те, що хочуть в даний момент.

І, незважаючи на оту свободу, пазл складається. Бо поважаються бажання та настрої кожного і немає команд чи примусу. Бо є взаємне терпіння, повага, і розуміння того, що побутові дрібниці – це всього лиш маленькі Дрібниці.
В моменти, коли я відчуваю, що дрібниці стають важливішими, ніж базові речі, то я зупиняюсь, шукаю причини глибше в собі, і намагаюсь якнайшвидше їх позбутись.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

У нас дуже близько до вашого. І маєте спокій, правда? Навіть, якщо десь щось неприбрано, воно ж нікого не мучить бо є щось важливішого. А нє?

Хотіла подякувати кільком дописувачам в цій темі. Їхні дописи заставляють задуматись і проаналізувати свою поведінку. І воно працює. Працює, щей як працює.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ии... не думаю, що чоловіка тра виховувати, то є раз, а діти найліпше виховуються власним прикладом, хіба ні? не знаю, яка з мене буде свекруха, але з сином в нас дуже довірливі стосунки (мабуть волітиму, щоб жили окремо і я навіть не виділа, що там робиться) п.с. син мені допомагає

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

От, певно, в мене такий варіант, бо дуже часто помічала: сидить за комп*ютером, щось йому кажу, наприклад, "дитина нарешті покакала", або про ту ж саму "зупу", або я зараз йду гуляти з малою, тощо, проходить півгодини і він каже: " ну що, вона вже покакала?" чи "ти підеш гуляти з малою?". Я тоді знову нервуюсь "бо ж я тільки що сказала і ти відреагував, сказав "добре" чи щось типу того, а зарз знову питаєш те саме!" От мене ще це дуже нервує, інколи приходжу, розказую йому про свої проблеми, він ніби й слухає, а ніби й не слухає, все пролітає крізь вуха.... дуже від того мені образливо... вже не раз казала йому, що він мене тупо ігнорує.

Після того,ю як прочитала Ваші і інших дівчат дописи - вирішила "ну його нафіг, не буду нічого казати" і що ви думаєте: сам пішов, викинув сміття, яке стояло вже три дні, все ж таки воно йому, певно, почало смердіти) а потім сам поїхав в супермаркет і навіть без мого списку купив те, що треба було, так що не все так погано

дякую, саме так вчора і зробила - поки що результат втішний, зараз ще тільки поставлю миску з морквою, типу намек "зроб фреш"

---------- Додано в 08:34 ---------- Попередній допис був написаний в 08:32 ----------

ми слава Богу живемо окремо, том мені так важко без його допомоги особливо зараз, коли малятко на руках. При батьках не напрягаю, але думала свекрусі все розказати, але не буду і цього робити, передумала.

---------- Додано в 08:36 ---------- Попередній допис був написаний в 08:34 ----------

саме так і є в нас: мої прохання просто не чуються, ігноруються, він каже "добре, пізніше, зараз, потім", а виявляється, що він нічого не чув. Я чекаю, що він це зробить, наприклад помиє ванну для дитини, чекаю пару хвилин-півгодини-годину і мене то дуууже виводить з себе. Я не знаю, як з тим боротись? Я ж не мебля, я жива істота, яка потребує розуміння, уваги, співпереживання, допомоги ітд ітп

---------- Додано в 08:39 ---------- Попередній допис був написаний в 08:36 ----------

100%! от в мене зараз такий стан, що я просто вию, бо немаю на то сил, ні покластись немаю на кого, ні не впевнена, що мене чують, причому, Маруся-мамо, я часто повторюю, буває, що і раз п*ять і не кричу чи напрягаю, а кажу "сонечко, будь ласка, зроби то, зроби то", ну якщо я сказала п*ять раз так, то на шостий раз мої нерви просто здають я або роблю сама, (відповідно, чимось жертвую: або не піду гуляти з дитиною, бо мушу робити його роботу, або не прийму душ чи не попрасую одяг чи не ще щось, бо мушу робити, то, що попросила зробити його...) або кричу на нього і після скандалу він то зробить, але ж ну сил нема кричати постійно!

---------- Додано в 08:43 ---------- Попередній допис був написаний в 08:39 ----------

+100! так в нас і було: ми жили разом 2 роки до одруження і до дитинки 2, 5 роки, то він був золотий, особливо, коли я була вагітна, то і прибирав раз в тиждень, і мив посуду раз в день (бо ж цілими днями ми були на роботах, топосуду брудного багато не було)... а зараз такої потреби значно більше, в рази більше і я не справляюсь зі всім сама

---------- Додано в 08:44 ---------- Попередній допис був написаний в 08:43 ----------

)) саме так кажу вже місяць і що - морква зігнила...

---------- Додано в 08:45 ---------- Попередній допис був написаний в 08:44 ----------

о Боже, сніжна ви прямо говорите моїми словами, я вже півроку йому кажу, що він в мене інопланетянин

---------- Додано в 08:48 ---------- Попередній допис був написаний в 08:45 ----------

Ок добре, а як Ви того досягли? Невже ніколи не пиляли, невже ніколи не нагадували? Ви кажете, що це було не з перших днів, то як Ви особисто того домоглися?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та ні, прибираємо ми таки раз на тиждень. Нічого особливого не робимо - попилососити, помити, витерти пилюку. Не вимагаю складати речі рівненько в шафі, чи під лінійку вивішувати рушнички у ванній/кухні. Але постійно вислуховую, що я "ненормальна", "помішана на прибиранні", "фанатик", що нікому це не потрібно...Особливо це добиває, як мають прийти гості, здебільшо його родина і куми на ДН дітей...Все робиться, але скільки треба нагадувань і нервів...І повірте, для менеце не дрібниці (бо робота, діти, 4 кімнати), хоч із дрібниць складається життя.
І так, з роками "набивається рука", швидше і простіше зробити все самій, ніж тріпати собі нерви. Самій прибрати, самій помити ванну і дітей, самій з ними погуляти, самій організувати і оплатити літній відпочинок, самій знайти, хто прикурить машину, коли в дощ ввечері під роботою, на підйомі, вона не заводиться, самій...і все частіше виникає думка, а нащо ж він мені потрібен..? Для щовечірніх та щовихідних з"ясувань відносин?

А приготувати борщ, рибу, м"ясо для нього не проблема, коли є настрій, бажання, охота...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

тут важливий тон голосу, емоції на фейсі і аби чоловік то побачив, якщо ж Ви то сказали в спину, ну то результату не буде
тобто кажіть так, аби були впевнені, що Вас почули
дівчата, нагадайте як того пастора звати, що є його відео-лекції на ютубі? якраз будуть в тему різниць мислення чоловіків і жінок
і ще, чоловікові бажання Ви виконуєте? те, що він любить

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Rona,, кажу раз п'ять гарно " сонечко, зроби будь ласка", потім " ну коли ти вже то зробиш?", потім " ну блін, зроби вже нарешті", потім - скандал і о, диво зроблено!
На рахунок бажань, то в нього було завжди бажання, щоб я гарно до нього говорила, гарно про все просила і вживала обов'язково слово " будь ласка", тому що в мене в сім'і з батьками було таке звернення: " можеш зробти то і то? Зроби то і то.", моєму чоловікові то дуже не подобалось і я перевчилась говорити так як йому подобається. І що: в результаті маємо з моєі сторони просіння- благання, а з його сторони- ігнор, думання " про глобальне", чи просто бажання слухати від мене постійні прохання і претензіі? Що саме смішно, що в нього ніколи немає до мене претегзій чи бажань, нема істи в хаті, то й добре, підем в кафешку або не будемо істи нічого, з"імо канапки, нема чистого одягу, то й добре, буду ходити в брудному або ще краще: витягну зимові вельветові штани і буду в них ходити нема чистих шкарпеток- піду на базар кулю нові, зашити ніколи нічого не просить, вобщем не просить нічого, тільки гарно з ним говорити і не грубити. Раз взагалі таке було, що мала проснулась вночі, хотіла істи, певно, і нила, я не чула, бо дуже втомилась і міцно спала, він замість того, щоб мене розбудити- взяв іі заколисав! Звичайно, на другий день я дивуюсь, чого ж це дитина встала аж в 6 ранку істи, а виявляється вона вставала і раніше, він просто іі заколисав. Капец, я сказала, що ще раз таке буде, обов'язково хай мене будить!

Як в нас було нині зранку з ти довбаним фрешем: я приготувала миску моркви і манго ( яке він купив з дцмкою, що буде робити фреш ще 3 тижні тому назад. Благо, що то манго ще не зігнило), витягнула соковижималку ( вона в нас завжди в тумбочці), зайшла в кімнату і кажу: там тебе дещо чекає. Пройшло 20 хв, я вже майже приготувала сніданок і кажу: ти бачив там миску з морквою? " так, бачив, а ти що зранку хочеш фреш?"
Я чуть не впала. Кажу " так, сонечко, я люблю зранку пити фреш і говорю тобі про то вже місяць. А він: я коли вирішую робити фреш, то то завжди ввечері, а потім згадую, що ти ввечері не хочеш.... Люди, де тут логіка? Хтось щось зрозумів???

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

в перший рік спільного життя трохи нила та підпилювала, допоки вчасно не проаналізувала і не зрозуміла, що воно не працює, а навпаки шкодить.
Після того, "пила" - моє табу)

Ну і що ви, я цього не добивалась ніяким чином... і то звісно не було ніколи ціллю.
Ціль – це взаємна гармонія, розуміння, повага, і щастя.

А побутові речі, на мою думку, складаються самі собою в процесі – як наслідок спільних довірливих розмов, обміну думок та мрій, жартівливих та більш серйозних обговорень, побудови спільних пріоритетів і правильної взаємної мотивації.

Якщо я прошу чимось допомогти – допомагає, якщо то для нього не важко; щось мені купити – він купує, якщо то ненакладно, а якщо накладно сьогодні, то робить так, щоб було ненакладно завтра; прошу кудись мене чи діток відвезти – везе, і т.д., якщо паралельно він знає скільки радості та посмішок то нам принесе, наскільки ми станемо щасливішими. Ну і я також відповідним чином намагаюсь догодити та потішити.
Головне, як у відео Арапети – "правильно винагороджувати". І дарувати своїй половинці тільки "+", і уникати в стосунках покарань, т.зв. "-".

А в побуті я не роблю речей, котрі для мене не важливі, ну і відповідно (що логічно) не можу нервуватись, якщо чоловік їх не робить. Якщо речі для мене важливі, але я не хочу чи не можу їх робити – прошу, розказую про свої бажання та мрії. Якщо чоловіку легко і просто мені допомогти в даних моментах – він це робить з задоволенням – бо навзаєм отримує мою позитивну енергію та задоволення. Якщо ж йому важко щось зробити, тоді намагаємось разом переглянути потреби, і якщо вони справді важливі і ніхто тим не хоче займатись, шукаємо альтернативні методи)
І направду таких побутових "каменюк спотикань", котрі час від часу "вилазять" є дуже мало – одна-дві максимум, але ми над тим працюємо, щоб їх усунути взагалі.

раджу вам заспокоїтись, відкинути той дрібний негатив, що трішки назбирався; набратись позитиву, довіри та впевненості в тому, що вас чують і що вам є на кого покластись.
може повторюсь надцятий раз, але здебільшого чоловіки дзеркалять наші очікування на підсвідомому рівні.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Моя мама в дитинстві любила 100 разів повторювати те саме прохання, її дратувало, що я негайно не йду виконувати. А я в той час сиділа і займалась своїми справами, десь далеко чувся голос мами, по інтонації знала, що ситуація не критична і продовжувала свої заняття. Коли мама дратувалась і вибухала, то це був для мене сигнал, що пора діяти. Або бувало, що я мала намір без нагадувань помити за всіма посуду, але мама вбивала це бажання словами: "Могла б і посуду за всіма помити!" Оскільки в її свідомості я вже була лінтюхом, то навіщо напрягатись? А от коли просив тато, я його чула з першого разу. Він казав один раз, хвалив і завжди дотримував своїх обіцянок, я відповідала взаємністю.
Мамині ж прохання були для мене звичним фоном, шумом, аж поки не переходили в крик.

Гангора слухала, багато з чим погоджуюсь, але повторювати можна по різному.

Значить може, якщо хоче.

Це і є ключик. Brenda, з появою дитини багато що змінюється в стосунках. Можливо вам варто зараз зосередитись не на побуті, а на почуттях між вами і чоловіком.

Золотий чоловік! Але ж має бути щось спільне і важливе для вас обох! Вечірній масаж? Доречі, скільки часу на добу він проводить за комп"ютером?

Фреш таки зробив?

Це погано?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Працює з 9 до 5, а потім ще програмуванням займається до 1-2 ночі. Поміж 5 вечора і 1-2 ночі я його постійно "озадачую": то з дитиною погуляти, то помити ванну, то ще щось...

---------- Додано в 12:51 ---------- Попередній допис був написаний в 12:46 ----------

Зробив, мало того я сказала, що тепер соковижималка буде завжди стояти так і я буду кожен ранок йом давати миску з фруктами. Промовчав.

Для дитини - так, бо їй вноі треба їсти, адже вночі молоко найцінніше, а для мене - це доюбре, бо я висплась. Звичайно, що в нас зараз потреби дитини - це пріоритет, тому я вважаю, що це погано.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Brenda, яка у Вас ціль? що Ви хочете від чоловіка? судячи зі всього писаного, я б на його місці не тільки в комп тікала, а взагалі з хати (вибачте вже мене за правду, але то якось мимоволі таке природнє бажання виникло)

якщо Ви хочете, щоб було як у Фіяни, то треба буде трохи попахати над собою (не над чоловіком), бо він просто вказує Вам на шлях розвитку, дзеркалить і більше ніц

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Цілком згодна що наші чоловіки відтворюють поведінку, яку бачили у своїх батьків. До прикладу, мій свекор(найчемніша людина) минулих вихідних вперше за 15 рокув собі зупу варив; бо свекруха мусіла на тиждень пойхати. Отак у мого чоловіка в сімї все влаштовано- мама його встає на годину-дві швидше за всіх і кошеварить. Ну може то їй так класно від того, все чоловікові підносить, ще й тарілки прибирає. А як тепер маю я втовкмачити її синові, що це ненормально?!
Ненормально жінці робити все по хаті, ненормально доводити її щоб мусила весь час нагадувати, при тому що зайнятість майже однакова. Топто він заробляє ну не стільки більше від мене, щоб можна було кинути роботу і стати взарцевою домогосподинею.

Варіант не "залишити йому вибору" працює дуже не передбачувано. Робити робить, аби як звісно(інакше не вміє). До того ж часом вирішить, що тобі не цікавий, бо ти ніяк не піклуєшся про нього.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

+ 100 хлопові. Молодець.
У мене би та соковижималка, з морквою замість палива, вже би крила дістала і на орбіті би літала

Бренда ( наперед перепрошую) здається, що ви такими проханнями на себе увагу перетягуєте. Бо бракує уваги. Для вас увага- це якісь фізичні дії на ваше благо. Але дістаєте зовсім протилежне- він ховається, і підсвідомо абстрагується ( через це і пропускає повз вуха ваші прохання, забуває про них). ну то мені так виглядає, судячи з того що ви написали. Спробуйте отримати потрібну для вас увагу таким чином , щоб і йому було цікаво це робити.
Наприклад- ви любите фреш. Якщо це так важливо, то зробіть так,щоб він звик до вживання фрешу зранку, і тоді він сам буде зацікавлений його зробити. Ну і вам кєлішок перепаде.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Rona, ось моя ціль:

Я НЕ МОЖУ робити все сама, я НЕ МОЖУ постійно все говорити, просити, нагадувати, благати, я хочУ, щоб він брав на себе якусь частину обов*язків.

---------- Додано в 15:45 ---------- Попередній допис був написаний в 15:44 ----------

та то шо він промовчав то ше нічо не значить, то скоріше за все "ні", він просто в мене такий "мовчун"

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я думаю всі зрозуміли, що це скоріше "ні". А +100 йому скоріш за те, що не послав (ну або ще щось в такому роді).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Вам треба пояснити, що для Вас важливі вчинки -зробити фреш, допомогти з малечою, прибиранням... А що важливо Вашому Чоловіку? - з того варто і "плясати": Я -Тобі, Ти-Мені...З появою діток, стосунки змінюються і вимоги жіночі також стають іншими, але все внормалізується -було б бажання та терпіння Двох.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну, чоловіку важливо аби його не рухали: в нього є робота, хобі, ну і сім'я теоретично також. А ті всі щоденні клопоти йому десь (то моє бачення прочитаного). Тут два варіанти, як на мене, або просити чоловіка нехай найме людину, яка би допомагала по дому, або робити все самій. А з часом може і чоловіку захочеться допомогти... або не схочеться...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Треба просто донести то до чоловіка, і повірте з першого разу підібрати правильні слова, інтонації, не вдається. А коли ми підвищуємо тон чи зриваємось на крик, то діє миттєво, але не створює потрібного рефлекса.Ну і мотивацію ніхто не відміняв, нє?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а у вашого чоловіка є якась людина(авторитет), яка має на нього вплив? чи там взагалі все безнадійно.. скаладється образ такого собі холостяка-нарциса, сорі,якщо зачепила ваші почуття, Брендо. Ви разом хотіли дитини чи так вийшло.. ? Увас колись були розмови про майбутнє, плани, тощо? Якось не докінця картина намальована, як на мене..