Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ну а дати дитині вибір? Умовний, звісно, з тих речей, які ви б хотіли теоритично купити? Бо це зовсім по-іншому впливає на дітей.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Допоможіть порадою - як мені поводитись при істериці малого(він під час істерики ладен знести все на свому шляху... побив мені квіти, вазу...) кричить так ніби його ріжу... людиии скоро сусіди думатимуть, що я його катую. Умовляння не помогло, ляпаси по дупі - тоже. Кричить і все.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А розповідати казочки? В нас дуже помагає "Жив собі в лісі зайчик, і всі його дуже любили. Одного разу мама купила йому дуууже гарний светрик, то зайчик його вдягнув і побіг до дзеркала дивитись чи йому пасує. А давай ти теж вдягнеш светрик і побіжиш до дзеркала як зайчик" На мою малу, зазвичай, діє безвідмовно. Ми такі казочки про зайчиків, лисичок, куряток і т.д., придумані мамою на ходу, дуже любим. Ще про її іграшки розповідаю казочки. ---------- Додано в 09:29 ---------- Попередній допис був написаний в 09:27 ---------- ну.. якщо вже аж так, що може щось побити - то хіба зловити, обійняти і тримати ))) ми після істерик стараємось проговорити ситуацію.. і бачу, що помагає.. вона вже добре все памятає, якщо їй нагадувати..
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? дівчатка, у мене малий вже десь 2 тижні без мене нікуди і кроку не зробить. тільки я відходжу від нього, він мене тягне за руку, щоб я сиділа саме біля нього і гралася з ним. дитині приділяю часу нормально. але навіть якщо на півметра відійду, сяду на диван наприклад, все - істерика, тягне мене за руки. це нормально? як зробити так, щоб він сам грався..вже і заціавлюю його різними іграми, малюваннями ..нічого.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ми на дитячі істерики потратили багато часу і нервів. Просто не звертали уваги, а потім спокійно розбирали, звідки вона виникла. Якщо дитина побачить, що істерика не дає бажаного результату, то вона перестане це робити.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Дуже цікаво було прослухати. Там і про дітей. http://www.youtube.com/watch?v=pR9AMU1luc8
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ниття... ниття... вже дістало те ниття. як реагувати? крім роздратування більше нічого зі себе не можу видати, на жаль. на мої питання не може відповісти, чого хочеться і шо бракує, просто стогне і все. як того позбутись?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ооо, знайомо)) бо часто навіть знаю, що доцька хоче, а вона просто пищить (типу як плаче) і смикає за руку, мовляв, пішли-туди-не-знаю-куди. зазвичай в таких випадках просто беру на руки, іноді даю цицю, а коли Оріянка заспокоюється, то спокійно пояснює що їй треба. як це не допомагає, намагаюсь переключити увагу на щось інше. в нас ще зараз останні кутні зуби лізуть (вже з місяць намагаються прорізатись)
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? от якраз відео дивлюсь, яке Арапета запостила.. Про дитяче ниття на 4.30 хв розповідають.. В нас теж ниття було, кілька сторінок назад писала про то.. Як каже мій чоловік - "винос мозга".. Трохи почитала-погуглила і вирішила не звертати уваги.. Або говорила малій "Скажи словами", "Говори гарно, отак (і повторювала спокійним тоном) " І коли вона повторювала спокійно - тоді хвалила і старалась дати те, чого вона просить, або лагідно пояснити чому не можу їй того дати. Спочатку вона плакала, що я їй не даю чого вона хоче, але я лагідно стояла на своєму. За місяць-два пройшло.. Не зовсім, але дуже зменшилось.. Ох, ниття то для мене найгірше.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В нас проблема - хоч сядь і плач. Все загалом було нормально поки не почали ходити в садочок (бувало що плакати міг по якісь причині та й істерики могли іноді траплятится але тепер то просто капець). Суть в чому: спочатку гарбузик кілька днів ходив в садок нормально. А потім почав плакати коли я його безпосередньо віддавала виховательці на руки (ну але то типова поведінка таких діток - нам 2,1 рочки). Після 2 тижневого ходіння почав ніччю прокидатися і кричати "Мами не хочу" "Мама йди", а коли я намагаюсь вийти з кімнати (щоб можливо заспокоївся таким чином), то починає ще більше кричати "Мами хочу", а як тільки повертаюсь назад - знову "Мами не хочу" і так 30 хв не дає себе заспокоїти ніяк (з рук виривається шалено і кричить ще більше на слова-вмовляння не реагує взагалі). В садочку вихователі кажуть, що він спокійний і бавиться нормально, тай вдома впринципі все нормально. Невропатолог порадила Магне В6 і гліцисед, але на 2 день прийому малюка посипало. В день часом також істерика може початись на рівному місці. Не маю вже ні сили ні розуміння нічого не вистачає Може хтось з таким стикася, порадьте що робити
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Стикалися... Те саме, нічні істерики з "йди сюди"- "іди геть". В нас були після лікарні в 2, 6 рочки. Виявилося розладами сну. Консультувалися на Орлика у невропатолога Павлюк Оксани Зінов`ївни. Нас направили на, здається, енцефалограму на Коцюбинського, (шапочку з дротиками надягати). Виявилися, типу, подразнення нервової кори (якщо правильно пам`ятаю). Прописала по половинці магне -б3, валерянку 3 на день по таблетці, і по столовій ложці такої біло-жовтенькоє бовтанки (якесь заспокійливе в рецептурному відділі робили). Десь тижні за 2 стан почав набагато покращуватися.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? омг, 2 р. 2 місяці - ви лікуєте дитині нервовий розлад від дитячого садку. моя скромна думка - ще елементарно рано для дитини той садок. то нічого, що він себе там гарно поводить, але ви ж бачите, що таки вплив є і стрес є. наші діти майже однолітки і я не можу уявити свою дитину в садочку зараз, хоча всі закочують очі, коли чують, що ми нікуди не йдемо і ніде не стали в чергу. це ще відверто мамин час. хіба є така нагла потреба, але тоді чи вартує причина наслідків?..
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я теж вважаю, давати в садочок дитину такого віку ще зарано. Нам у вересні буде 2 роки, я спочатку думала давати в садочок, але пожаліла дитину, зрозуміла, що то ще дуже зарано. Дитина в такому віці ще дуже потребує мами, і для неї стрес, коли мами так довго нема поруч.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? цілком згідна. Наш малий такого ж віку, і хоч через літо витягнувся і вже багато говорить (як на мене, то є дуже важливо, коли дитина може пояснити), теж не уявляю його в садку. І теж дууже всі здивовані, що не віддали в садок, і дають поради періодично, що чим раніше, тим краще і тд. Я не є противноком садку, але на все свій час. Відносно сновидінь - в мене самої в молодших класах школи був період, коли снились жахіття, дуже добре пам*ятаю ці сни (( І зараз, коли малому щось насниться і він говорить крізь сон, намагаюсь його всіляко заспокоїти, і циця, і колисання Зрозуміло, вирішувати Вам, та й не у всіх є можливість бути з дитиною, але все ж..
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Дуже дякую всім за відповідь, особливо Arapeta (я думаю ви якраз найкраще розумієте мою ситуацію). Але питання не стоїть чи давати дитину в такому віці в садочок чи ні - це вже вирішено. Він в нас не "мамин-мамин хлопчик" і зі всіма найближчими родичами завжди без проблем залишався, і говорить прекрасно як на свій вік, і з їдою все нормально і т.д. І мені шкода що я змушена так зробити, а не бути разом з малюком ще принаймі 1 рік (мене це також мучить не подумайте що ні). Я по факту хочу нормалізувати стан дитини і прошу в цьому допомоги - поради, власне для цього призначена ця тема чи не так?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Як на мене, в такому випадку більше пасує в гілку про здоров"я, а не про бешкетників :confused:
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Тобто Вам принципово поради тільки від тих, хто має таку ж ситуацію? Дарма, погляд зі сторони часто буває тверезіший. Ну менше з тим. В нас ситуація може не така критична, але схожа. Вдень дитина спокійна, а вночі зривається з криками "Мама!" і ніякі заспокоєння не діють. То не завжи, але більшість ночей саме такі. Я вже питала поради в темі про спання, то ще кілька дівчат писали, що мали подібне. Вже були ті крики припинилися і я списала на прорізування кутніх зубів. Доля зубів в тому є сто процентів, бо мали трохи спокою після прорізування нижніх, але більше то залежить від мого емоційного стану. Я стала дуже плаксива і часто зриваюся по дрібницях, дитина постійно зі мною, тому хоч не хоч, а на ній то відбивається в першу чергу. В такі стресові дні якраз і ночі в нас найнеспокійніші. Тема про сльози і вимоги, а не про стреси дітей, якщо вже на то пішло. Хочете допомогти - наберіться терпіння. Пробуйте притулити, обійняти дитину до того, як він починає істерити. Нам помагає. Коли бачу, що починає крутитися і хникати, підсуваю до себе, беру за ручку, погладжую. В мене сон чутливий щодо малої зараз, тому в більшості випадків вдається попередити кричання. Ну і спокій мами в першу чергу. Якщо вас щось і має мучити, то не те, що ви змушені віддати дитину в садок, а те, що ви самі створюєте їй стресову ситуацію і хочете спокійної реакції. Ну так не буває. Всі діти в 2 роки навіть якщо ви хочете думати інакше. То не залежить від їхніх навиків чи комунікативних здібностей, вони однаково потребують маму, хоч і поводяться по-різному. Я б казала навпаки додати дитині відчуття, що він "мамин-мамин", маленький і буде таким доки йому треба. Обіймайте частіше протягом дня, цілуйте, на руках носіть. Не робіть дитину дорослою передчасно, навіть підсвідомо. Ну і про медикаменти я б навіть не думала. То як підкласти в ліжко кнопку, а тоді дати знеболююче, щоб не відчувалися уколи. Знаєте причину, то з нею і працюйте.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? в мене зараз те саме((( вже нічого не допомагає, ні розмови, ні вмовляння перестати кричати і плакати.... він так "ричить ", що "мама дорогая"... Списую на то, шо такий період
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ой, це не моя цитата зверху, але менше з тим. Вдень дитина теж була марудна і нервова, але й не дивно, вона ж не висипалася так як і ми з чоловіком тоді, такі нічні істерики її теж знесилювали. Це було дуже страшно, схоже на ледь не епілепсію. Саме та "шапочка" мала підтвердити чи зняти таке припущення. Можна уявити, я ледь не посивіла, поки чекала на результати, а потім по дорозі з Коцюбинського мені стало погано і почала зомлівати... Зараз це давно позаду і більше не повторювалося. Ми тоді пробували все - обняти (навіть силою), класичну музику і казки на ніч, свячену водичку і пити і вмивати (свекруха), подушечку із заспокійливими травичками, більше гуляти, відміна повністю мультиків... Все було марно. Ми пробували 1, 5-2 місяці, істерики не переставали. І дитина, і ми були знесилені. Пішли на Орлика і отримали толкову консультацію і лікування.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Про дитячу агресію після 3-х років, багато стало зрозумілішим http://getnewpost.livejournal.com/363431.html
