Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Думаю, на це питання тобі краще дадуть відповідь жінки з більшим життєвим досвідом
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? прямо кажучи: потрібні сімейні відносини по психотипу "мама-син". Відповідно, вам тоді треба шукати дружину, яка буде в силі і в бажанні , окрім спільних дітей мати ще одну дитину-вас.В цьому немає нічого поганого. Це просто один із психотипів сімейних відносин . коли, в принципі, чоловік підсвідомо боїться відповідальності за прийняття рішень, тому покладає домінанту та опікунську роль на жінку, очікуючи від неї спонукання, мотивації і т.п. І цим виправдовує свої вчинки ( чи бездіяльність). Я не знаю, скільки вам років, але зі всіх дописів стосовно сім ї, виглядає так, що дружина має бути значно старшою за вас. Щоб узяти під своє крило- і опікуватися , мотивувати і т.п. Одним словом, класичні відносини "мама-син". та так і є. А потім розлучення - бо кожен у сім ю приходив з очікуваннями і вимогами до протилежної половини і найменшим уявленням, що він має зробити для сім ї.Звідси і невиправдані сподівання , і претензії до іншого партнера.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? чомусь мені здається, що Остап мав на увазі не зовсім такі стосунки. В жінки завдання таке - надихати, будь то чоловік чи син.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ну як? Начепити чепчик і фартушок, на голову бант, в руки опахало, а ще краще римську тогу і на арфі бренькати. І надихати-надихати. Соррі, ніколи не розуміла того надихання. Любити, жити самій і дати жити іншому - оце мені більш зрозуміліше.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? а то я вже думала що я в мріях літаю і від реального життя далека. розумію що треба підтримувати чоловіка, робити затишок в сімї...але інколи ти отак стараєшся, чоловіку то подобається, але він сам щось робити для ідеального життя не хоче. бо йому і так добре, для чого старатись, коли жінка зробить?! Це не жінки з "більшим життєвим досвідом" почали говорити про мотивування, а ви...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Гарно сказали. Важко щось радити... Divchyna vesna, так тривати вічно не може. Якщо Вам важко одразу відмовитися від цього чоловіка, то "розкладіть" цю проблему на кілька дрібніших - відмовляйтесь поступово. Просто з кожним конфліктом Ви будете наближатися до правильного рішення. Аби тільки це не затягнулося на роки. Варто дати людині кілька шансів, не тиснути, а тоді поставити питання ребром. Я думаю, Ви самі відчуваєте, чи є майбутнє у ваших відносин. Треба виключити момент "люблю-не люблю", а просто подумати, чи можливе спільне майбутнє. Бо навіть якщо сильно любите, але розумієте, що не будете щасливі, кидайтеся того ровера. ІМХО. Жалість до себе, то цілком природньо. І це мине (с).
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? якщо вже розглядати питання конкретно "надихати", то з чоловіком усе ясно. А тепер, з позиції мами ( ну от уявіть. що ви мама сина), поясніть, що розуміється під терміном "надихати сина"? Бо мені власне у класичному розумінні цього слова ніц в голову не приходить. Або я не так це розумію. п.с. а стосовно психотипу- так усі відносини у сім ї між чоловіком і жінкою базуються по певному психотипу. І в цьому немає нічого надзвичайного чи образливого. А чому саме таке уявлення у мене склалося- це не по одному цьому допису, а узагалі по дописам у різних темах : жінка-мама, жінка-домінант. Але це моя особиста думка і я можу помилятися. Форум- це не реал і тут якісь висновки можна робити лише з дописів, що не завжди відповідає дійсності.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? I менi дивно звучить оте - надихати сина, як? В моiй уявi мама може бути пiдтримкою, прикладом чистоти i жiночнстi. А надихати, ну, тато, можливо, хоча й тут не надихати, а бути хорошим прикладом мужностi, справедливостi. Я якось то так бачу.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? ну от і я так розумію. Надихати сина може тато- своїм прикладом ( хоча і тут термін надихати" теж не вірний. Бути прикладом- так). А мама- бути підтримкою, порадницею ( коли цього син потребує) і прикладом жіночності. Дружина може надихати чоловіка- власне своїми вчинками для сім ї, спільними взаємовідносинами ( емоційними, інтимними і т.п.)породжувати у ньому теж бажання робити все для сім ї. Взаємовідносини "мама-син" будуються зовсім на інших засадах, ніж "тато-син", "дружина-чоловік" і поняття власне "надихати сина" аж ніяк мені не зрозуміле.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? навряд чи мені вдасться вам пояснити, хай вже кожен залишиться при своїй думці.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А мені цілком зрозуміле. В кожного просто свої здібності і бажання, які розвивати, не критикувати, а навпаки підтримувати і морально, і допомогою, похвалою, потрібними речами-це і є мотивація. Бо можна ж банальною неуважністю чи невчасною критикою на корню зарубати всі починання дитини, а віра щира, що все у нього вийде якнайкраще мотивує.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Прямо в яблучко, Яруська! P.S.Hermi, ось про таких жінок я і мав на увазі! P.P.S. В мене батько якраз критикою рубав мої починання, мама - навпаки, не напрягала по-дрібницям....
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ага, тобто та сама мама у двох синів вірила, а в третього - вже ні?? Щось не клеїться..
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? третій іншої вікової категорії, характеру... Треба шукати підхід як достукатись до нього
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Плюс, ви всі забуваєте про вільний вибір того сина. Він бачив мамину поведінку і поведінку інших братів, проте обрав асоціюватись саме з чимось іншим. І це не погано, він просто інакший. Тому, до нього треба просто інакший підхід. Треба просто залишити, і не штовхати в плечі. Давати чіткі і конкретні завдання. Мій чоловік повернувся з України з ментальністю, що жінка все зробить а він такий собі король, якого треба обслужити і залишити в спокої. Нічого. Тиждень і я повернула його до реальності і пригадала, що я не служниця і не подавачка, а ОСОБА. Я вже більше нічому не дивуюсь. Чоловіка до сестри в гості більше не відпущу. Мені їх модель виховання, аж ніяк не підходить.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Йому 21 рік. А є ще менший, якому скоро 18. І той відповідальний, має якусь мету. То про які вікові категорії мова? В 21 рік вже хлопці дехто женяться, а не сидять мамі на шиї. Та нє, це погано. І дуже погано. Бо хоче він все мати, як ті, що працюють. А ні працювати, ні перепрацюватися - до такого не прагне. І ще бреханути змалечку був мастак, замість признатися, що він щось не вміє, не знає. Як він мене обводив кругом пальця, як не хотів навчитися читати. Кіндергарден закінчується, а він читати не вміє. Вчителька мені листа шле, що він не перейде в перший клас, як не буде читати. Я його перевіряю по тих книжечках, а він мені співає, як має бути. І я не можу зрозуміти, в чому справа. Аж раз мене осінило і я почала показувати йому вибірково читати. І о-ппа! А він все по пам"яті читав. Взяла я відгули на три дні, вареху в руки і за три дні читала моя дитина, як має бути! Таке саме було з табличкою множення. Не той хлопчисько, щоби перетрудитися. І так і донині.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А мене від слів, що жінка повинна надихати чоловіка щось вже аж трафляє. Блін, хтось каже чоловікам що він має надихати жінку варити борщ, а не надихне - хай сидить голодним чи варить сам?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я таке кажу, і неодноразово, якщо треба. Він мене має пошанувати як особу в першу чергу. Тільки тому, що я його надихаю не означає, що я йому служниця.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? І не тільки борщ, я б надихав....навіть по-кілька разів на день
