Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання Ну я не хочу бути в такому стані. Полюбити певно варто, ви от гарно завжди пишете, що любити себе треба будь-якою, але як любити те ниючо-плачучо-скигляче чудо? Та нема аж таких проблем, щоб отак буйно реагувати. Просто трохи напружений період в житті, всякі дрібниці вилізають, а реакція о-го-го. Я впринципі не схильна тікати від проблем, навпаки, стараюся не звалювати їх в купу, а зараз в мене якийсь ступор, бо я не можу розкрити рот, щоб висловити своє невдоволення, щоб попросити щось, просто щоб з кимось потриндіти. Ну і відповідно накопичується всяке в голові, а потім виливається в сльози і соплі.
Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання Значить на те є причини. Плач - це корисна річ. З сльозами виводиться надлишок кортизолу. Той, що виробляється, коли організм переживає стрес. Себе треба шкодувати. Берегти. Холити. Леліяти
Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання То певно мало бачили на свому віку )))) ---------- Додано в 02:59 ---------- Попередній допис був написаний в 02:57 ---------- Я плаксива жахливо. Їхала забирати своїх з аеропорта - плачу. Подумала, як вони до мене скоро прибіжать - плачу. Стою, виглядаю їх, а сльози горохом котяться. Чокнута.
Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання і мене трохи та депресія накриває, себе взагалі не розумію, то щаслива, то замучена, то шкода себе, то стидно за щось.... а найголовніше: кожен день знаходжу новий привід себе у чомусь винуватити, бо ж приймаю рішення я, а страждає потім дитина і часто мучать сумніви, що не справлюсь, хоча як виглядає оте "не справлюсь" я не знаю а часом думаю, що моя дитина більше мою маму любить, ніж мене
Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання Нічого собі гормони бушують! Ви для лялі - цілий світ. Найгарніша, найкраща мамуся, втілення любові і всього найкращого. Думаю, почуття Анюточки до Вас - привід не для депресії, а для того ,щоб полюбити себе більше, відчути свою значимість і важливість. Тих, хто часом примовляє немовляткові: та мама ніц про дітей не знає, не всіє тебе біднесенького/у нагодувати/вдягнути - у тему ЗАБИЛАМ БИ!!! . Не давайте тим бздурам на серйозі проникнути в мізки. Про відповідальність згадалось. Для мене перебування в ПБ після народження Дмитрика було першим у житті перебуванням у лікарні. Там було якось страшно і так хотілось додому... і от дуже памятаю це відчуття: я б так і вилізла у вікно, але тепер я не одна... я маю думати і вирішувати ще і за ЦюСвоюЧастинку... відповідальність трохи гнітила, було страшно. Снились сни про 10 немовлят, з якими я не даю ради десь до його 3х місяців. А потім минулось, і з Їжачком відчуття відповідальності було вже природним. Тобто, власне, окремого відчуття відповідальності нема. Просто є собі малявка, йому треба то, то, то, я йому то все дам... і люблю...
Відповідь: Перші дні життя дитини Дівчатка, привіт! Можливо в цій темі моє питання не буде доречним. Може хтось підкаже де можна про таке почитати. Чи у когось після пологів твке було - відчуттЯ тривоги і перенапруження і посилене серцебиття. Лікар каже, що ще йде гормональна перебудова організму. зачекати до місяця часу. Порадили пити чай з пустирника. Може у когось з вас таке було у перші тижні після пологів - поділіться, як легше це пережити ??
Відповідь: Перші дні життя дитини гніздуватись, як що є кому допомогти приготувати їжу і помогти по господарству просто залягти у ліжко з малечею на пару днів
Відповідь: Перші дні життя дитини було таке, разом з післяпологовою депресією на 8-ий день їхала шви знімати - думала "дах поїде" я нічого не пила, пристосувався організм фізично і психологічно до нового стану і пройшло а взагалі, мені здається, це в "здоров*я під час вагітності та після пологів"
Відповідь: Перші дні життя дитини В мене було щось схоже. Я незнала де маю себе подіти, як стати, як поїсти, як від дитини відійти))) І справді була така якась тривога, напруга на серці постійна. Воно пройшло з часом звісно. Вбулась вдома, усвідомила свій новий стан, звиклось. НУ і правду кажуть, спробуйте якнайбільше часу проводити біля малечі, так простіше обом Я й досі не прийшла до такого стану релаксичного, який був до дитини. Та і не прийду вже напевно. В житті з'явився хтось дуже важливий, хто повністю від мене залежить. Постійне відчуття відповідальності присутнє. ---------- Додано в 10:58 ---------- Попередній допис був написаний в 10:56 ---------- Мене доречі таке "щастя" оминуло. Хоча, зважаючи на свій характер, я чекала тої дипресії... В мене навпаки, за тижні 3 після пологів прийшла якась така ейфорія, незважаючи на всякі коліки і т.д. я не ходила, а літала і не могла насититись тою дитинкою, тим щастям своїм))
Відповідь: Перші дні життя дитини В мене теж таке було. Так само спішила поїсти, помитись. Не могла навіть нормально думати вся ніби з переполоху. Це пройде. Через місяць попустило а на другий місяць, то вже все супер. Не переймайтесь все минеться.
Відповідь: Перші дні життя дитини а мені ше крім того плакати хотілось, бо ставало якось так себе шкода, особливо ввечері я аж боялась, щоб то та славнозвісна депресія не була. але минуло, навіть досить швидко, десь за тиждень. як я кажу- просто мозги повернулись на місце)))
Відповідь: Перші дні життя дитини і голова теж, в мене руки зайняті то були, але ревіла якогось милого щодня
Відповідь: Перші дні життя дитини ну я першого разу тоже шизувала а другий раз- якось всьо протореною стежкою тьопала і не булочасу
Відповідь: Перші дні життя дитини Ото мені цікаво як воно з двома, бо першого я нікому до пів року в руки не давала і навіть не помічала того
Відповідь: Перші дні життя дитини То точно! Я тоже плаакала і думала, що тепер нікуди ходити не буду всьо нормально....потім побачила,що діти гарно сплять коли гуляють.
Відповідь: Перші дні життя дитини Я також спочатку по вечорах плакала, якось все на кучу тоді було, зміна обстановки (я ж то в роддомі 1,5 місяця жила, як вдома вже була), роди, дитятко, родичі, здача диплому, різкі зміни, шов болить (робили невеличкий надріз) ех....я теж думала що то надовго....але нічого все швиденько пройшло Також переживала що то надовго, бо як лежала в роддомі розказували дівки про ту депресію, що вони довго відходили одна казала 1 місяць а інша 3, а в мене до 2 тижнів пройшло))))
Відповідь: Перші дні життя дитини Як тільки приїхала з пологового також було відчуття тривоги, хоча все добре, пологи без ускладнень, дитя здорове а дивишся на нього і не віриться, що це вже твоє маля, що всі ті 9 місяців очікування пройшли. Мені декілька днів після пологів хотілось бути лише в трьох, я чоловік і синок, так як ми живемо окремо, то дзвонили, питали чи потребую допомоги, щось їсти приготувати т.д. але комфортно було милуватись своїм щастям в тишині. А вже через тиждень ми пішли гуляти в перше, і для мене це було дуже важливо, після цього ми кожний день кудись ходили, їздили, добре, що чоловік має таку можливість, а як не мав, то відвозив до моїх на цілий день, чи до його сестри, чи батьків і сама зміна обстановки, спілкування не давала впадати в якусь депресію, бо в хаті як довго сидіти, то сама як не своя. Ну і плаксива теж дуже була, та й зараз є , з легкістю могла пустити сльозу розказуючи щось про синочка, чи дивитись на нього і плакати На Різдвяні свята, залишила малого на 15хв. з родиною і поїхала переодягнутись до дому (їхати 5хв.) то я так гнала, і переодягалась як ніколи швидко, бо все думала за моїм хлопчиком, аж сльози на очі навертались ну нормально? а він собі спокійно заснув, зараз вже легше до того ставлюсь, але всеодно краще тягнути буду скрізь з собою,ніж десь лишу його, хіба з чоловіком спокійно лишаю. Воно все внормується з часом, але переживати і думати за те чудо тепер будемо завжди
Відповідь: Перші дні життя дитини Дякую за підтримку! А то я начиталась про післяпологові депресії і ще страшніше стало . Консультувалась з лікарем, бо вночі погано сплю навіть коли синочок спить спокійно. Ендокринолог каже, що після пологів ідуть значні гормональні перебудови і стан такої тривожності може бути їх причиною. Кажуть треба зачекати, до місяця часу усе минає. Поки нам два тижні - залишилось недовго чекати
Відповідь: Перші дні життя дитини Я напевно якийсь унікальний випадок. В мене взагалі не було ніякого депресивного стану. Така рада була, що нас швидко виписали. Хоч в шпиталі і були комфортні умови, вдома було набагато краще. Спокій. Перший місяць була перевтома через недосипання, але це не мішало відчувати щастя від того, що ми стали батьками і нас вже троє. Через місяць якось адаптувалась, малеча стала спати довше вночі і життя повернулось у звичний ритм
