Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Було б добре під час стосунків докладати зусилля удвічі більші і бути ще пахучішішою)). Можливо тоді на полювання і не треба буде виходити. та нічо, не сумуйте, слідуючий буде ще ясравіший.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? ви б знали куди цікавіше підкорювати власного чоловіка, впродовж життя вміти бути для нього різною, ото мистецтво... а напарфумитись включити маркетингову стратегію "зняття вершків" і все... бо ну роздів, ну попишався, покористувався... і все, не цікава більше. Таке розпорошення у вигляді полювання додає адреналіну, але опустошує, нема глибини, нема таємниці, рідності....але кожному своє.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? 100% Насправді, чужого якось простіше і більшість вибирає цей шлях. ---------- Додано в 17:10 ---------- Попередній допис був написаний в 17:09 ---------- 100% Насправді, чужого якось простіше і більшість вибирає цей шлях.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Валяй пораду. Бо в мене з назви теми випливає лише "Що далі?" І яскравості не видко. Але мусілам то зробити - розійтись. Хто читав, тому пояснюю. В Рудого очєрєдной період старчєского маразма і другої молодості - називаєсі "Мені тре побути одному". Коліжанка каже, шо перебіситься, але думаю, що я наберу сказу, поки воно сі перебісить... І такво ніби я змирилась... але як нахлине, то плачу. Ще й та недоленька своїми бідами ділиться і такво-во час від часу та й просить поради... А я ж не відмовлю і підтримаю, бо, як воно каже, воно того чекає... А чого чекаю я, сама не знаю. Прошу в Господа мудрості і витримки, чого і всім бажаю, хто опиниться в моїй ситуації.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? нема чого тянгути резину) Ви на ті самі граблі наступаєте. Вам в першу чергу треба вирішити ви хочете аби він повернувся чи хочете почати життя з нової сторінки? Якщо з нової сторінки, то треба його викреслити з свого життя, принаймні на кілька місяців.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Чекала Ваших капців в мою сторону Власне, шо граблі ті самі, а рішення інші. А хочу і того, і другого. Капєц! ТО, напевне, все-таки в мене старчєскій маразм
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? quote=Divchyna vesna;1626792]Хто читав, тому пояснюю[/quote] вашої історії не знаю, тому спитаю... а скільки років вашому старичку?)) а ви живете разом?маю на увазі чи бере якусь участь у вашому житті - вирішує побутові питання, фінансові, дозвілля? Він часом не з категорії "старий холостяк за сорок"? Такий, що конкретно нічого не обіцяє, але на всяк випадок звязок тримає, бо "малолішо"...Ну бо він так вже звик... Радити нічого не буду. Але скажу, що жінка потребує нормальної сім'ї, дітей і визначеності. І якщо чоловікові залежить на цій жінці, то він цю визначеність хоч якось, але дає. А якщо це постійне "йо-йо", "туда-сюда - і обратно"-то про що мова? Нерви жінкам не на користь.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? ой, мені вже ніяково, просто мені трохи образливо за вас, ви себе мучите тими стосунками. Я багато чого не знаю і не маю права судити, але хочеться аби ви мали файного чоловіка під боком, а не раз в рік перескакували з "кризи в кризу". Може захочете почитати "Їсти. Молитися. Кохати" ?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Разом не живемо, але останніх два роки участь у моєму житті брав активну, в т.ч і у вирішенні побутових питань. Зрештою, як і я у його житті. Аа, і він . Канешна, йому за сорок, але і мені за 30. ---------- Додано в 10:07 ---------- Попередній допис був написаний в 10:05 ---------- Та чьо? Я сама злосна на себе і чекаю, аби хто мене накопав по однім місцю.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? найдієвіший копняк від самої себе)) Він найбільше мотивує. Є купа різних практик - від сісти і на листочку все написати, прощення і тд, головне усвідомити нащо воно вам треба. Чи хочете ви міняти своє життя, перестати себе жаліти, а усвідомити, що ви молода і приваблива жінка і заслуговуєте на хорошого чоловіка, і що життя продовжується, що перший час буде не легко не згадувати і не плакати, але до всього звикається. А записатись на якісь танці/творчу студію, щоб руки і голова були зайняті - то ще краще
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? ну то власне... а якщо в оточенні є якийсь толковий мужчина, то можна діяти прямо зараз)))
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? +1000++) Якраз хотіла написати те саме. В деталях не знаю ситуації але вже не вперше читаю про Ваші стосунки- фактично виглядає, що ніц не змінилось за вже таки тривалий час. Не чекайте, що хтось дасть "чарівну пігулку" і все вирішиться/зміниться- Ви самі повинні це зробити
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? думаю, вам потрібно зробити першІй крок і він має бути рішучим і остаточним!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? То був великий сарказм Форумлянка писала, що між хлопами вона вийшла на яскраве і коротке полювання, раз-два, і вже сидить в печері і пожирає чергового мамонта :xaxa: Чи може це бути керівництвом до дій? в двох випадках : якщо якість мамонта не дуже то цікавить, і якщо сподіватися на "авось" повезе. Маєш виплакатись. Пошкодувати себе, понюняти. Перестати злитись ( на себе в тому числі). Не забитися в куток, бути відкритою до людей, намагатися бути активною ( навіть через силу). Уявити собі свої майбутні стосунки, людину , яку ти хотіла б бачити поруч з тобою, взагалі своє яскраве і сонячне майбутнє ( саме так і не інакше). Без пафосу: дуже круто Рудий влаштувався. То йому так, а потім наперекосяк. Маніпулює тобою, як хоче , а ти піддаєшся. От , зуб даю, він твої сльози нутром чує, і кайфує від них. То ти маєш своїм життям керувати, а не через Рудого чути повноцінність життя. Панімаєш? Чи він є, чи його нема- є ти, сама головна.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Люди не міняються. Підозрюю що у вашого Рудого цих криз надцять на рік. Це називається єгоізм чистоі води, і ви з тим нічого не вдієте, тим більше людина доросла, котрому за 40. Скажу зі своєі колокольні. Лишіться того ровера, тим більше що у вас спільних дітей не має. Розкажу про себе. Мому теж за 40, і останні 5 років старчєский маразм тільки прогресує, і всі моі старання зберегти стосунки звелись на ніц. Моє терпіння не безмежне, і нервові клітини не відновлюються. Я закривала очі на всі його псіхи, на ото - мені тре побути одному ( при тоді вже двох дітей)), закривала собі писок же би щось поперек не сказати , бо то буде знов сварка, а не привід для задуматись що він робить не так. Ми не розписані і шлюбу немає, ми просто вирішили жити разом. Минулоі зими він рішився на одруження, бо подумав і озвучив мені що він вже не молодий, на нові стосунки його вже не вистачить, і його такого ніхто не терпітиме. Класно пра? І я ще мала сказати - так любий, я вийду за тебе заміж))) . І благаполучно через пару тижнів новий заскок. З того всього плюнула і маю чистий спокій вже майже 8 місяців. Колись коли молилась, то просила терпіння, просила в Бога сил щоб перетерпіти та щоб був мир та спокій у моій сім'і. Зараз прошу тільки спокою. Терпіння вже не хочу і не прошу, бо то можна терпіти до скону
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? То, звичайно, від людини залежить, але так по гарячих і болючих слідах "діяти", то, мабуть, треба бути дуже сильною. Добре би просто зібратися докупи, зробити порядок в голові, почати знов нормально дихати, а там вже видно буде, як жити далі.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Саме тим займаюсь. Вийде директор з відпустки, я звалю. Наразі завалюю себе роботою, бо її справді купа. А далі видно буде, бо ж мене все попереду. То Рудому менше, ніж мені залишилось. Во! ЗІ. Але я ще троха тута понюняю. Ну і в інших темках, чуть-чуть.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Не знаю теж вашої ситуації, але думаю раз стосунки тривали не один рік, то важко викреслити людину з свого життя раз і назавжди. Цим треба перехворіти і відпускати поволі, а можливо дійсно перебіситься і все налагодиться. Але от не варто плакати і себе жаліти, нічого воно не поможе. Я б радила знайти позитивну сторону в ситуації, що у вас зараз склалась. От подумайте чого ви б не змогли зробити, якби стосунки і далі тривали, можливо з кимось зустрітись, кудись поїхати, підстригтись, чи на якийсь концерт рванути. Зробіть це, не стримуйте навіть самі дурнуваті бажання і вам відразу стане легше. А хлопи не люблять коли жінкам без них легко і добре і зазвичай швиденько вертаються, а от чи вам вже треба їх повернення вирішувати вам.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Дівчата, вибачайте за трохи грубе порівняння, але якщо в магазині продавець Вам дасть кілограм підгнивших абрикосів за 20 грн, при тому що можна в магазині поряд купити солодкі абрикоси за таку ж ціну, то чи будете Ви їх брати? Навіть якщо той магазин Вам більше подобається, продавці улесливо-солодкі і т.д.? Не будете. Нащо гнилі абрикоси? Ви достойні тільки солодких, тим більше що розрахуватись є чим. Щось подібне в стосунках. Якщо чоловік не хоче дати Вам того, чого Вам потрібно (ми наразі говорим не про шлюб, а власне про зустрічання), а потрібно сімю, захист, дітей (і чоловік то чудово розуміє), то роками тягнути, терпіти і чекати поки він захоче - нема змісту.. Я колись теж така була.. Думала, от чоловіки бояться серйозних стосунків, бояться одруження, бояться шлюбу - ніфіга. Коли чоловік хоче - він нічого не боїться. (Тобто може і боїться, але його це не буде стримувати.) Почала то розуміти тільки коли зустріла свого чоловіка і зрозуміла якими є стосунки коли чоловік планує одружуватись.. А остаточно переконалась в тому, коли прочитала Стіва Харві "Думай как мужчина, поступай как женщина". Давати чоловіку тепло, любов, інтим, затишок, якщо він Вам дає (роками) тільки обіцянки і нічого конкретного - це (грубо порівнюючи) те саме, що вважати себе достойною гнилих абрикосів.. Divchyna vesna, Lamara і інші, в кого подібна ситуація - Ви достойні бути коханими дружинами! Жодну секунду в цьому не сумнівайтесь, будьте відкритими до людей і до стосунків - і чоловік який теж буде так думати - знайде вас. С. Харві я би радила прочитати.. Книжка орієнтована на дівчат і жінок, які шукають серйозних стосунків, але наразі їх не мають..
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Та нормальне порівняння. Остатньо я й сама задумувалсь, а воно мені треба. Але
