Відповідь: Ми і наші мами Ні. Однозначно НІ. То якась погана українська традиція - типу як невістка має гопки скакати, щоб задобрити свекруху. Або вони його люблять і приймають за сина, брата і т.д. або вони його просто не сприймають. В мене в тому плані, ттт, зразу було ясно - моїм батькам він син. Як і я його батькам є дочкою. А дітей люблять просто так, а не за щось ---------- Додано в 22:02 ---------- Попередній допис був написаний в 21:59 ---------- Мені колись дуже давно мама таке сказала. Тоді я приймала серйозне рішення в свому житті і вона тим спробувала на мене повпливати. Моя відповідь була така "Мамусь, я Тебе дуже люблю і поважаю. Я ціню, знаю Твою думку і Твій досвід. Я все-одно зроблю по-своєму, але я буду дуже Тобі вдячна, якщо в цей момент Ти будеш зі мною, а не проти мене." Після цього в мамі я мала лише підтримку і періодичні розмови консультаційного характеру
Відповідь: Ми і наші мами ну та живемо в різних містах, то не зачасто.. При чому весь час їжджу я до них, за рік часу, що ми в Польщі і живемо ближче значно до них, то лиш два рази в нас були і то другий раз встигли посваритися , власне, бо чоловік сестри вчив мого чоловіка, який краще туалетний папір брати , плюс додалося те, що коли ми мали разом виходити на концерт, вони почали щось гуздратися і типу сказали-ви йдіть, ми самі закриємо. А мій чоловік для власного спокою любить перед виходом все сам перевірити, заодно кота перевірити нашого і тоді закривати добре хату. А так як ще й вони були з псом і їм наш кіт далеко десь, його це розізлило , от і вже спалахнув ( в мого мужа так є , він мовчить довго, а потім як випалить :D). І от відтоді такий холодок, мій чоловік тримається нейтрально, вони теж, а тепер заявили, що то просто він не старається заслужити їхнє добре ставлення.. Мене би влаштовував такий нейтралітет, але коли десь в розмові проскакує якась така троха зневага до мого чоловіка, чи якісь там знову як все поради, щодо його характеру, то мене то вкурвлює. Ну от вилазить ото їхнє ставлення до нього, тоді мені ясно, що болить ото... І головне ото так з сестрою найгірше, мама з татом впринципі спокійно. Тато ще на весіллі сказав, що тепер у нього є ще один син. Ми далеко живемо одне від одного, тому ясно в нас нема там супер рідних відносин, але всі спокійні, а от з сестрою і її чоловіком все якісь конфузи, вони щось від мене вимагають, а я не розумію, що вони від мене хочуть?
Відповідь: Ми і наші мами чому не спитати прямо у сестри це? обговорити і від того відштовхуватись далі як бути. але спитати не нанервах, а при доброму гуморі.без чоловіків.
Відповідь: Ми і наші мами Мені здається, що Ваші рідні приязніше ставитимуться до чоловіка, коли переконуватимуться, що він Вас справді любить і дбає. Думаю, для нормальних родичів це головне. Заслужити? Таки, думаю, трохи в тому є..., хоч слово якесь "рабське". Любити, як мама з сестрою, дбати, як мама з сестрою (чи навіть більше), балувати, шкодувати, допомагати, таке хоче побачити мама і сестра від Вашого чоловіка. Значить, вони того не бачать. А повиховувати... Ну не реагуйте так гостро, по-доброму, спокійно щось доводьте. З мого досвіду, щось може змінитися з появою у вас дитини, або, коли сестра з чоловіком отримають від вас якусь важливу значну допомогу у скрутну хвилину (я не бажаю, боронь Боже! просто, життя по всякому складається).
Відповідь: Ми і наші мами ну чоловік ніколи не давав приводу сумніватися в тому... Тут більше проблема в тому, що я стовідсотково завжди за нього і його підтримую, ну що я зроблю, що наші погляди і думки завжди співпадають, чого не можу сказати про нас з сестрою. І їх то часто нервує, я то відчувала. Мені неодноразово заявляли, що мені крім мого чоловіка більш ніхто не потрібен. Ми маємо гарні відносини з сестрою, але у нас часто такі гострі кути раптом з'являються... ---------- Додано в 21:24 ---------- Попередній допис був написаний в 21:20 ---------- по відношенню до кого змінить ? При чім тут дитина у відносинах родини, а не сім'ї? Ну бо для мене сім'я-то те, що ми створили 3 роки тому. То природньо, що я від'єдналася від сім'ї моєї мами з татом (то так переносно сім'ї, ну бо вони давно розлучені) і створила свою. Діти можуть змінити лиш відносини між нами з чоловіком. ---------- Додано в 21:24 ---------- Попередній допис був написаний в 21:24 ---------- питала і неодноразово. От не подобається їй, що для мене на першому місці авторитетом є мій чоловік, а не вона, чи її чоловік. Не знаю, чому так....
Відповідь: Ми і наші мами Кльовий докір. Такому, як правило, радіти треба. А Ви скажіть:"Мама (чи сестричко), я така з ним щаслива... я його так люблю... В мене з ним все прекрасно". Яка мама/сестра від таких слів не розтане? ---------- Додано в 23:31 ---------- Попередній допис був написаний в 23:27 ---------- До чоловіка. Є для батьків і родини така різниця "чоловік дочки" і "батько онука". Бо в тому часто проявляються найкращі риси чоловіка, і родина переконується, що вибір дочки таки не був помилкою. То дуже тонкі матерії, важко пояснити.
Відповідь: Ми і наші мами Так ніби сестра , бо старша, несла за вас відповідальність, і не може тої відповідальності позбутися. Типу ревності. ну але вони просто можуть не сприймати вашого чоловіка, як людину. це ж також можливо. То хай собі. Трудно, але я впевнена ви то переживете, а , з часом, все втрясеться.
Відповідь: Ми і наші мами та вони ніби все й знають... Та ми 7 років до одруження разом були, то ж вже ж не випадково разом . От ревнують вони мене до мого власного чоловіка і то при тому всі, тато мамі писав колись докори, що я весь час свій проводжу зі своїм чоловіком , а не з татом :D. Ну бо він приїхав додому на місяць часу, а я не переключилася повністю на нього, а жила своїм звичним життям, зі своїм чоловіком. Ну коротче отакі у мене бредні відбуваються... Пишу ото і самій смішно :D. Оцей рік мені було добре, мені не треба було себе ділити на всіх, живемо вдвох і все. Бо в Брюховичах все як приїжджала мама, чи тато, то вимагали до себе максимум уваги і мене то трохи напрягало. Ну я ж то живу як і жила, нє? Вже ж не маленька дівчинка , яка чекає приїзду своєї мами , чи тата понад усе ( певно то таки ото, що вони так багато їздили і не були тут, коли було потрібно відбилося, я перестала їх потребувати, то сумно, але так є з тими, хто їде від дітей на заробітки. Я їх люблю дуже , але я стала самостійна досить рано). І якщо я закривалася в нашій кімнаті з чоловіком, то це вважалося як ігнор батьків . Ну а нам просто добре вдвох, ну реально, що я можу зробити... І ще до речі про заробітки-у моєї мами якийсь комплекс виробився, вона вирішила, що вона мені багато не додала в дитинстві, то тепер мусить надолужити-типу виховувати, ага . І то вже триває кілька років... То реально сумно, бо це вона мучиться, я то розумію, але ж я то вже не потребую того... ---------- Додано в 21:41 ---------- Попередній допис був написаний в 21:40 ---------- може бути, бо ми певний час жили вдвох, а потім до нас ще долучився її чоловік. Я тоді була школярка і вона відчувала відповідальність за мене.
Відповідь: Ми і наші мами Все дуже просто. Тому, що вона в вас бачить ту сестричку якою треба опікуватись, а ви бац... і виросли і вже авторитет у вас чоловік. Вона просто не навчилась показувати свою любов ніяк інакше. Поки я витирала купу понаписуваного, Наталя вже висказала мою думку. Добре, кажуть, що думки мудрих людей співпадають.
Відповідь: Ми і наші мами От я коли вилила свої думки в текст, то зрозуміла, що багато проблем у моїй сім'ї. Тато ходив на ліво на право і не потребував нікого, а потім відчув самоту. Мама змушена була поїхати, коли мені було 11 років і у неї багато мук з того приводу і вона вже не знає, як то поправити, хоча я їй вже скільки разів казала-не треба, я не чую себе обділеною, чи ображеною. А сестра перейняла на себе роль мами моєї ще коли то було надто рано для неї і вжилася в ту роль , а найгірше, що я для них всіх лишаюся далі маленькою дівчинкою, яку треба виховувати-вчити-наставляти і так ще досі :D
Відповідь: Ми і наші мами мене влаштовувало, щоб мого чоловіка просто прийняли як мій життєвий вибір і як мою другу половинку. Проте, коли мама ближче познайомилась з моїм коханим, то вона не могла не проникнутись до нього теплими почуттями. бажаю, щоб так і було бо взагалі, для родини часто поява дітей = чудовий привід почати цілодобово хоч би в телефонному режимі вчити Вас життя
Відповідь: Ми і наші мами хіба тим, що любить свою дружину і вона з ним щаслива. для рідних це і має бути критерієм оцінки, а на все решту не звертайте уваги. то, звичайно, дуже наприємно коли рідні мають не дуже добре ставлення, але просто варто їм сказати, що вам неприємно. а "неприємно" і "не залежить на думці", то зовсім інші речі, і якщо вони хочуть щоб ви обмежили ваше спілкування, до телефонних розмов, бо ж вам просто некомфортно у такій ситуації, то нехай продовжують в тому ж дусі. і ще запитайте чого вони добиваються таким відношенням. вони хочуть розлучення, сварок, чого?
Відповідь: Ми і наші мами Тільки що дізналась, що моя мама і хресна мама ( мами рідна сестра) вже тривалий час обсуждають мого чоловіка. Виявляється мені "найменше зі всіх повезло з чоловіком"... Мда, нема слів передати мій шок, огиду і не бажання спілкуватись з ними надалі. Ледве стримуюсь, але я не буду подавати ніякого виду, що я знаю про іх "перемивання кісточок", мені дуже неприємно, я не була готова до такого... Не знаю, боюсь, що в один прекрасний день я вилию весь той бруд і злість що накопились в мені... Фу, противно!!!!!!!!!!
Відповідь: Ми і наші мами А таке часто трапляється, вони просто з іншої сторони дивляться на нього, а ще бувають такі випадки, що любі родичі навмисне хочуть знайти в людині щось погане, таке враження , що їм це приносить задоволення.
Відповідь: Ми і наші мами Знаєте, а такі думки виникають практично у кожної мами. Ну ж бо для кожної мами її дитина найкраща, а відповідно- заслуговує на більше. Просто не всі мами це озвучують. До пори до часу. А ще можливий такий варіант, що колись десь ви ненароком "пожалілися" мамі на свого чоловіка. Ну от простий якийсь побутовий епізод, якому не надали значення і вже про це дано забули. Але не мама. У мами же це закарбувалося і розвинулося почуття образи за власну ж дитину. Або до заміжжя ви були дуже близькі з мамою, а зараз віддалилися . Або мама звикла контролювати ваше життя, а після заміжжя ця "опція" перейшла до чоловіка і мама теж не хоче уступати лідерських позицій. Причин може бути багато. Скажу чесно, моя мама досі вважає, що я себе "загубила за цим чоловіком . І могла б досягти значно більшого і т.п. ". і, до речі, цілком допускаю, що з коліжанками чи так само тіткою чи бабусею вони це обговорюють ( ну як не обговорити своїх зятів?)
Відповідь: Ми і наші мами мабудь)) моя якось теж сказанула, що "напевне було б ліпше тобі за якогось хлопця із власним житлом заміж вийти, ато живете в орендованому будинку, обоє на держ.роботах - до свого точно не доробитеся.." Але я роблю скидку на те, що мама вже дууже хвора і може всяке говорити...
Відповідь: Ми і наші мами То так, але реально дуже неприємно знати, що рідні тобі люди за плечима обговорюють людину, яку ти кохаєш... Звичайно, мого чоловіка є за що обговорювати, він не такий вже й ідеальний, але я нікому не жаліюсь і вважаю, що тільки я маю право його "виховувати" ( ну, може, ще його мама, але то вона сама собі вирішує, чи робити то), ніколи нікому не розказую про наші сімейні сварки чи проблеми. Цікаво просто, звідки моя мама і хресна взяли, що " Наталі найменше повезло з чоловіком", цікаво, "найменше " в порівнянні з ким? Короче, я зла, дуже зла, але вирішила бути вище того. Хай собі обговорюють, а я собі знаю своє, буду намагатись зробитии наше життя таким, яким мені було б комфортно, а не комусь зі сторони, імхо!
Відповідь: Ми і наші мами Дійсно неприємно.. але то є Ваша сім)я.. і Ваше майбутнє.. і дуже важливо щоб ці обговорення не впливали на Вас і не псували стосунки в сім)ї.. пс. в моєї знайомої була схожа ситуація.. і все дійшло до того, що вона була вимушена змінити місце проживання.... подальше від мами.. прикро, що так трапляється..
