Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? от і ми доросли до істерик.. нам зараз 2 р 4 міс, і мабуть ота криза 3-х років вже починається, бо ще місяць назад я могла з малою домовитись, вговорити, переконати, чимось заохотити, а зараз ну ніяк!.. Зараз одне слово "Хоцю!" і все.. Якщо в процесі мого пояснювання починає розуміти, що не отримає те чого хоче вже і зараз - починається крик і плач.. Скажіть чи таку дитину вже можна залишати наодинці з собою, щоб заспокоїлась? Бо я щось десь таке читала, що таке можна робити з 5 років, а от чи в 2,5 р - не знаю.. А хоче вона тепер все, що побачить - чужі іграшки, все в магазині, намальоване в книжці, все по ТВ (ми дивимось розвиваючі мультики Baby Einstein i Brainy Baby, то вона всі іграшки звідти хоче).. Недавно зубик ліз, то її боліло, нервувалась, але вже ніби ок, а істерики не дуже проходять.. Додому з гуляння забрати неможливо, бо хоче постійно гуляти.. І ще жадність.. Але коли я стала їй говорити, що "То твоя іграшка, ніхто її не забирає від тебе, тільки побавиться трошки і віддасть" то деколи працює і ділиться. Але жадність то вже десь 3-4 міс, а от плачі, ниття і істерики - то тільки недавно.. І ниття.. розмовляє зі мною як киця "Мяяяяявв..." Точнісінько такою інтонацією. Колись не звертала дуже увагу, але тепер то стало постійним (тут сама винна, що одразу не навчилась правильно реагувати), і тепер кажу їй "Говори зі мною отак: ... і повторюю її фразу життєрадісним тоном..., бо я не розумію що ти хочеш сказати".. Тоді вона повторює за мною..
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Почитайте брошуру Ольги Писарик. Коротко - сльози це нормально. Дитина переживає те, що не отримає бажаного. Замість того, щоб заганяти це всередину. І краще плакати в маминих обіймах, або хоча б поруч. Мамі навіть можна нічого не робити. Достатньо дозволити дитині поплакати і бути поруч. Щодо жадності - не навішуйте ярликів на дитину. Це нормальна поведінка в такому віці. Вона не зобов*язана ділитись по великому рахунку. А от відчути що це її, що вона може на свій розсуд розпоряджатись своїми речима - це потрібно для того, щоб вона потім ділились за власним бажанням , а не тому що "треба" (кому??).
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? я би сказала - період усвідомлення власності. В 3 р Дмитрик гуляв на вулиці і чисто змерзав, бо єдине, чим займався - оберігав свої речі, щоб ніхто не взяв. Всі лопатки-пасочки в руки, в кишені - і стояв на місці. Зараз теж буває, але зараз простіше, аргументів всяких більше проти вредності. "Ти ж так хотів до Софійки в гості, а тепер шкодуєш їй покататись на самокаті" "Він тобі давав побавитись своєю машинкою, а ти тепер дай свою", зайняти чимось іншим. Десь в 75% випадків працює, я б назвала це успіхом Ну а тоді, в 3р 3міс все здавалось безнадійним
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Дякую, Suzi. Почитаю. Зараз стільки всього різного-різного пишуть, а часто радять кардинально протилежне. Вчора доня чуть з качелі не злетіла - так бігла відбирати свій велосипед від хлопчика, який до нього просто підійшов подивитись.. А колись було, що прийшла сусідка з своєю мацьопою (теж 2,5 р.) вгості то моя жодної іграшки не хотіла дати, все відбирала з рук.. То сусідка за півгодини пішла, щоб малі не нервувались.. Я не заставляю ділитись насилу, але деколи пропоную, спокійно пояснюю. Може того теж не варто робити, може вона сама має розібратись в своїх бажаннях?.. Буду читати..
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Угу. Тоді коли починаєш заплуватись, варто зупинитись і подумати - яка мета? Що отримає в результаті дитина?Мама? Суспільство? Чиї інтереси в цій ситуації вам важливіші? Я сама себе часом ловлю на думці, що штампами мислю. Ніби і знаю, але по факту часом говорю/роблю зовсім не те, що вважаю правильним. В мене то залежить від самопочуття - чим більше втоми, тим більше штампів. Поки вона ще вчиться, добре, щоб її іграшок було кілька, не всі. Тобто є якісь її, якими вона хоче ділиться, не хоче не ділиться. А все інше - мамине. Тобто в мами є іграшки, які вона може дати тоді, коли дитина не дає свої. Для початку може дитинині відро-лопатка, чи з чим ви переважно ходите гуляти. Улюблена лялька, візочок.Якісь іграшки несе дитина, якісь мама. А як навчиться ділитись-домовлятись - будете їй поступово добавляти в розряд "її" речей.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ми не робили нічого. Гості теж частенько ішли)). Зараз само почало проходити. Та бо ж інші машинки Такі цікаві)). Сам свої дає а інші просить. Не треба спішити. І зрозумійте, що дитина в такому віці всі свої речі уособлює з продовженням себе коханої. Це типу як кусок руки в неї забрати чи що.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я така хамка, що могла ще сказати іншим дітям "вибач, але то її іграшка і вона зараз не хоче ділитись, тому, будь ласка, віддай/ не забирай" ( якщо бачила, що ситуація така, що аргументи/ обміни не пройдуть) . Насправді от воно Вам реально розходиться, що дитина не ділиться? Ви ж своїми речима не ділитесь зі всіма бажаючими )) то просто наші стереотипи шожлюдискажуть
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я точнісінько так само деколи говорю діткам і зовсім не вваажаю себе за то хамкою ))) мені розходиться лиш в істериках коли хтось всього лиш підходить щоб подивитись на іграшки малечі.. або торкається до них.. доня одразу може почати істерити і надовго, добре що таке буває нечасто, але от останній тиждень - щодня раз в день таке трапляється. ---------- Додано в 23:18 ---------- Попередній допис був написаний в 23:13 ---------- Думаю, що причина не стільки в небажанні ділитись скільки в дискомфорті через зубик, бо жаліється що зуб пече.. тобто болить..
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Дякую, дівчата. Заспокоїли. Десь я підозрювала, що то нормально, а ви мені додали впевненості )))
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Дівчата, прошу поради. Останні тижні три Дмитрика як підмінили. Став страшно капризний, як щось не по його - зразу нерви, крики, тупання ногами, лупить кулачками все навколо... Паралельно почалася трохи криза з висаджуванням, може хотіти в туалет, але коли висаджую, то викручується, нервується, а потім за 2 хв. налюрить. Цілі ночі висить на грудях і, відповідно, встаємо пісяти по 4-5 разів (раніше 2 рази за ніч), я зовсім невиспана. Думала зуби, але щось то затягнулося все. І вдень спить добре, головне щоб я була поруч. І ще щодо сну, вкласти спати тепер його нереально, чим більше хоче спати, тим більше капризує! Як тільки заходимо до нашої кімнати і я закриваю двері - зразу крик. Як намагаюся залюляти (каюсь, навчила отого люляння), то ще більше нервується. Лягаємо перше на ліжко їсти цицю, а потім десь з хвилин 40 він шиється і тоді я його беру люляти і він засинає. Хоче все, що побачить, як даю те, що стоїть поруч, бо не зрозуміла, що хоче, починає ту річ бити. Як не можу дати те що хоче (небезпечно і т.п.), то кладу на ліжко і даю цицю, тоді трохи заспокоюється. З візочка намагається вилізти, не хоче сидіти. Гуляли в слінгу як було прохолодніше, але теж не хоче і видирається. І оті постійні крики, бо йому щось не так, не по його, я вже того не витримую. Дитина змінилася на очах!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Почитала і посміялась. Маю такого самого Дмитрика)))) Це вже починається період коли дитина починає розуміти, що вона чогось хоче і може то вимагати і перші випробовування меж - як мама зреагує, чи піддасться. Ну і в нас зараз ростуть 4 зуби - 5-ки вже прорізались і ікла прорізаються. Я їх як побачила то і перестала нервуватись на безперервне ниття і капризи.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? я маю Сергійчика, але суть та ж. Може лягти на підлогу, битись головою в стінку. я стараюсь на вулиці відволікати, а вдома - теж лягаю коло нього на підлогу і погладжую, потім він бачить, що і мама теж валяється... і починаємо бавитись
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? То кажете це перейде? Бо я вже починаю втрачати надію... Крики-істерики, все хочу, починаючи від іграшок в магазині і закінчуючи речами які строго-настрого заборонені бо це небезпечно для життя. Перепади настрою. А жадність.....минулого року своєму братику віддав би всі іграшки, аби тільки баватися разом, а зараз.....кОшмар. Правда бачу ніби десь тижні два тому почало трііііішечки легше. Вже часом можна пояснити, попросити і він послухає. А раніше, навіть чути нічого не хотів.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? мусить. В такий час, як в тебе зараз (по віку дітей) я теж деколи втрачала надію, а деколи - і терпіння. То все проходить так повільно, і так - 2 кроки вперед - крок назад, 2 вперед, 1- назад... терпіння, любов - наша мамська доля. Все буде добре. Зараз теж є з Дмитриком нюанси, які, здається, не минуть ніколи. Та і я зараз така вся часом ніяка... тож не вимагаю забагато ані від нього, ані від себе. І вважаю кожен день, який вдалось прожити рівно, з любов'ю, не впадаючи у крайнощі і не ведучись на провокації, - кроком на шляху до того нашого "перейде"...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Моєму вже 4 роки, але істерики також присутні, особливо коли їдемо на закупи в супермаркет і проходимо повз відділ іграшок - ото вже "крокодилячі " сльози. (Допомагає "міліція" - яка може за крики забрати) І ще не хоче нічим ділитися з сестричкою, хоча в садочку все нормально, бавиться з дітками, бере свої іграшки з дому і вихавотелька каже, що все добре. А як мала підійде до машинки - то мушу бігти і розбороняти...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ха-ха))) ми теж міліцією страшимо))) і сусідом- алкашом( малий каже що то бабай), але то тільки в безнадійних ситуаціях, а восновному я говорю "хочеш я тебе обнімлю" і малий погоджується і в обіймах дуже швидко перестає плакати
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я проти щоб страшити дитину міліцією. Може та міліція в нас не ідеальна, але дитина не має її боятися, а знати що в разі чого міліція може допомогти і врятувати. Поясню чому. Раз були ми в гіпермаркеті якомусь. І я побачила що маленький хлопчик сам плаче, раків 4 мав. Загубився. Кажу - не плач, йдемо до охоронця, від допоможе знайти батьків, оголосить імена. Дитина як побачила і почула про охоронця - ше більше почала істерити. Значить батьки страшили. А є багато випадків, коли вони можуть допомогти. Ми вчимо малого в разі чого йти до людей в формі - до охорони, міліції... Страшити дитину то взагалі не вихід.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Моєму 5 і 4 місяці, таке буває теж..хочу, але доходить скоріше ніж у 3 роки))) І ділитись не любить іграшками. А як то поділити іграшки мамині і твої? Якщо то іграшки від народження дитини були?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? крім того шо сама не лякаю, так ше й намагюсь присікти коли довколишні починають лякати - от я тебе зараз заберу!!!! ненавиджу таке
