Питання, відповіді, пояснення...

Відповідь: Питання, відповіді, пояснення...

Я вам відповім не з точки зору християнства. Ви вчинили колись зле. Навіть може і не ви, а хтось до вас по роду. Все - є вчинок поганий, буде відпрацювання вчинку. Інакшого шляху нема. Покаятися можна, але очиститися просто покаянням в звичному розумінні цього слова неможливо. Є випадки, коли людина настільки усвідомила в якусь мить Бога, що її гріхи стираються автоматично. Але таке усвідомлення це менше 1%. Вона буває ну дууже рідко. Якщо ви ще пам"ятаєте той вчинок і він десь вас тисне, можна казати, що ви його не відпустили і не відпрацювали. Я пишу те, що я знаю. Воно може іти в розріз з християнськими нормами, вірити чи ні - ваша справа.
Але не зациклюйтесь, я бачу що вас дуже мучить питання: гріх-не гріх, а що буде, а коли припиниться. Відпустіть ситуацію, хай відбувається те, що відбувається. Ви причин цього змінити не годні, але якщо чіплятися постійно за це, то воно ніколи не пройде.

 

Відповідь: Питання, відповіді, пояснення...

Про кару. Але тут треба розуміти, що йдеться як про виховання, а не тиранію

7 Коли терпите кару, то робить
Бог вам, як синам. Хіба є такий
син, що батько його не карає.
8 А коли ви без кари, що спільна
для всіх, то ви діти з перелюбу,
а не сини.
9 А до того ми мали батьків, що
карали наше тіло, - і боялися їх,
то чи ж не далеко більше повинні
коритися Отцеві духів, щоб жити?
10 Ті нас за короткого часу карали,
як їм до вподоби було, Цей же на
користь, щоб ми стали учасниками
Його святости.
11 Усяка кара в теперішній час не
здається потіхою, але смутком, та
згодом для навчених нею приносить
мирний плід праведности.
(Посл.Св.Ап.Павла Євр.(12: 7-11))

ще гарне пояснення у блозі одного отця василіянина

З цього, як на мене, зокрема з цілого життя, можна немовби зробити висновок, що як людина себе, певною мірою, карає, так і Бог теж, адже Він, як гласить один із різних католицьких катехизмів, за добро нагороджує, а за зло карає. Дехто каже, навіть з духовенства, теологів, що Господь взагалі не карає людини, що це тільки вона себе сама... Ну так, і не так. Бо медаль двобока. Можна сказати, що за життя людини, якщо вона живе у гріхах важких, то Творець (справедлива Любов) може її тимчасово "покарати" їй же на користь, щоб схаменулась. Адже відомо, кого Бог любить того й карає, проте Його кара не кара тирана, а, швидше, як напоумлення. Це я про землю.

А от коли хтось помирає, то Господь тільки немовби підтверджує життєвий вибір людини добра чи зла... І коли людина жила все життя у болоті гріха, не хотіла добровільно з нього встати, вмити душу-серце водою покаяння, тоді і покарає сама себе найперше. Господь немовби поставить свою печатку, завірить те, що вона вибирала зажди в житті, адже дав нам розум і свобідну волю, щоб відповідно думати, діяти...

Нікого не посилає насилу в пекло. Це людина сама туди, на жаль, не раз преться, богохулить, зневажає все святе, просто не хоче вперто бути з Богом на вічному святі... Що сильно хоче, те отримує, звичайно...

Ось і відповідь на те, що чимало віруючих не можуть поєднати існування пекла із суттю Божою любові, навіть заперечуючи його чи зводячи до символізму.

Так, сам Всевишній любов, але дуже справедлива.. Після смерті тільки зможемо забрати в потойбіччя одне: добрі або злі діла. І підем з тим у відповідне місце відповідно до справедливості, що полягає в тому, щоби кожному віддати належне. А паспортом, аби потрапити в небесний рай є, отже, Божа ласка. Без неї нікуди, без цього чи не найважливішого документа для безсмертної душі християнина.

тут ще одна відповідь
Між іншим, у наш час можна не раз почути, навіть серед католиків, що, мовляв, Всевишній Бог карає нащадків за гріхи предків аж "до сьомого коліна". Часом з посиланнями на св. Писання тощо. Однак хочу зазначити, так було більше саме у Завіті Старому. Ми ж, натомість, живемо в інших часах. Із приходом Христа на землю, Його доповненнями до закону тощо, тепер більше кожен особисто відповідає за свої гріхи перед Богом. Наслідки від нерозкаяних гріхів наших батьків чи прабатьків можуть на нас поширюватися, проте все з Божого допусту та за певних обставин. Це не догма. Для прикладу, про особисту відповідальність перед Господом надалі є мова у старозавітній книзі Єзекиїла (пор. 18, 1-32). "... Син за провину батькову не буде відповідати, батько за провину сина не буде відповідати. Праведність зостанеться з праведним, а гріховність із грішником", - знаходимо там.

 

Відповідь: Питання, відповіді, пояснення...

дівчата з гуртожитку читають кожного дня одну молитву. Дослівно я її не памятаю, але там розповідається скільки разів Ісуса Христа били і чим, що ця молитва є великим скарбом, який переховували царі щоб зберегти, а найбільше мене дивує кінець молитви - "Якщо ви будете читати цю молитву кожного дня, а особливо в пятницю, то простяться вам всі ваші гріхи". Що не можна переховувати ту молитву, бо будете покарані, а якщо будете роздавати іншим то отримаєте що забажаєте...може хтось знає цю молитву, бо описала дуже грубо...І цікавить мене чи це дійсно молитва, бо молитву мені не нагадує, чи це такий же "лист щастя" - носи з собою і зроби 4 копії і до тебе прийде щастя.

 

Відповідь: Питання, відповіді, пояснення...

моляться з книжечки? Що за видавництво? Дуже часто деякі релігійні видавці навіть богословської освіти не мають, а друкують, та й треба щоб було таке що дозволено церковною владою і ким саме.

не хочу нікого образити, але як на мене це з розряду релігійного фанатизму, краще щиро своїми словами або молитвами котрі є традиційні в церкві

 

Відповідь: Питання, відповіді, пояснення...

ні, хтось на привокзальній їм дав ту молитву. і то зараз перетворилось на якийсь обряд. От не знаю чому, але це читання мене бісить. Декілька разів на цю тему говорили, в них одна аргументація - в тобі сидить щось зле і тому йому не подобається ця молитва Дивне в мені зло живе, інші молитви, церкву нормально сприймає...

 

Відповідь: Питання, відповіді, пояснення...

а невже вчинки можна забути???? відпустити так, а забути...я маю добру память)))

Ви неправильно зрозуміли, мене не мучить, я вивчаю релігію, мені вона цікава і тим самим практую на собі. Он мого чоловіка важко переконати, що якщо одружуєшся другий раз, то це гріх. Він каже, що тепер петлю на шию і терпіти, якщо шлюб перший не складається??? Я йому кажу, так, терпіти, працювати над ним( це не стосується саме нас з ним, тут йде пояснення прикладу), кажу, бачили очі, що брали...і йдуть далі від нього аргументи..да ну, ти мене не грузи релегією, а дивись реально на життя. Типу, що жінка має сама дітей тягнути??? А чоловік в пянку піти, бо не можна, бо гріх??? І так далі..

---------- Додано в 14:49 ---------- Попередній допис був написаний в 14:43 ----------

Почула в одній розмові таку фразу: У сьогоденні Біблію адаптують до сучасності, не притримуються всього того, що Бібілія забороняє чи забороняла в ті часи, людство робить все для полегшення життя людині..наприклад..різні досліди на ДНК, штучні заплідення і такого плану наукові прогреси.....я таке вперше тоді почула

 

Відповідь: Питання, відповіді, пояснення...

Ну не фізично забути, але та подія при згадуванні виглядає "як в тумані" і не тяжко від неї на серці. Тоді можна сказати, що вона пішла. Коли людина вже сама за собою не бачить того гріха, прощає собі.

:
А ну я судячи з цього допису подумала, що ви про щось своє, наболіле:

 

Відповідь: Питання, відповіді, пояснення...

нє, то як приклад, що буває чи буває так. Моя тітка каже, що вона мучиться певною хворобою через те, що її батько має позашлюбну дитину, вона несе покарання за діда..

 

Відповідь: Питання, відповіді, пояснення...

Ну от це вже дуже навряд. Цікаво звідки вона то взяла, що саме через це?

 

Відповідь: Питання, відповіді, пояснення...

Чоловікові на день народження подарували... як би то пояснити... фігуру якогось фен-шуйного божка і ще коли вручали, то пояснили в яку сторону та штука має дивитись, щоб приносити щастя. Ми християни і в такі речі не віримо, але та фігурка стоїть в коробці в хаті і не знаю що з нею робити. Викинути? Шкода, що люди витрачались. Поставити в хаті - не дуже хочу, та і то напевно богохульством буде? Чи якщо не придавати ніякого значення і поставити де-небудь як цяцьку, то не гріх? Що би ви робили з такою річчю?

 

Відповідь: Питання, відповіді, пояснення...

не знаю, так каже завжди, але потихеньку та хвороба відступає, тітці 61 рік, каже, що то все молитви, сповіді дали

 

Відповідь: Питання, відповіді, пояснення...

десь так і є. Люди шукають легшого шляху, ніж піти молитись до церкви йдуть до ворожок і вірять у забобони, ну бо молитись це доооовго і тре мати віру...
є всілякі напротехнології, які дозволені Церквою, але люди ходять у вірять всім моживим докторам, і у штучне запліднення є останньою надією . Як то, кажуть, природній процес - це коли дитину творять троє - чоловік жінка і Бог. Останнє слово всеодно каже Бог.
так само і Методи розпізнавання плідності це дозволено Церквою, але завжди є купа відмазок, бо є легші варіанти, всілякі контрацептиви і .т.д. Це такий щоденний вибір

 

Відповідь: Питання, відповіді, пояснення...

Дивіться. Ми часто говоримо, що коли щось робимо руками, то "вкладаєм туди свою душу". А якщо на душі смуток і депресія, то що ми туди можем вкласти? А з розрадою, воно так працює, що коли річ приносить нам розраду, то ми просто віддаєм їй свій негатив і тим самим нам стає легше. В деяких народів, наприклад, заборонено кухареві готувати, якщо він в поганому настрої, чи чимось хворий. Але я не закликаю в жодному разі зараз бігти і все викидати, бо то шизо тоді вже якесь Просто якщо є підозри стосовно якоїсь речі, то краще сходити з нею в церкву. І це зовсім не:

Бо людина ж ходить до церки, щоб через певні речі/людей з"єднатися з Богом. Ікони, священники, свята вода - це ж не магія. Просто в церкві є певна атмосфера (енергетика), де спалюється негатив. Там спокійно і затишно. Якщо річ там просто побуде, вона то вона можна так сказати очиститься. Але знову ж таки, не варто зациклюватися.

 

Відповідь: Питання, відповіді, пояснення...

мені здається що тут варто розглядати 2 види негативу. перший це коли люди навмисно хоче нам нашкодити, робить щось з умисними поганими намірами, а другий - це якраз про те що тут дискусія. Людина хоче допомогти своїй душі, розрадитись. можливо людині в цей час стає легше і вона хоть тою маленькою часточкою добра ділиться під час роботи. в мене досить часто поганий настрій, і коли я сідаю вишивати стає легше на душі і не думаю що мої роботи несуть щось погане...

 

Відповідь: Питання, відповіді, пояснення...

Я собі не уявляю, як це, наприклад, вишивати і бути в поганому настрої, злою і недоброю, я б так і десять хрестиків не вишила - нитка б заплуталася від того дьоргання нервового, бо це та робота, яка вимагає зосередженості і спокою. Як на мене, то коли сідаєш вишивати, шити, малювати... то якраз і все погане кудись дівається і думки відпочивають, зосереджений на роботі, не розумію, як можна тоді щось погане вкласти в роботу, бо це ж розрада від всього поганого.

 

Відповідь: Питання, відповіді, пояснення...

Не вважаю, що коли ми щось несемо до церкви щоб посвятити, або запалюємо свячену свічку вдома чи освячуємо свяченою водою, то хтось думає, що саме ці речі помічні, самі по собі. Власне через них, як і через ікони ми звертаємось до Бога і просимо його помочі. Магією я вважаю зовсім інші речі - це наприклад бабульок, які з допомогою молитви викатують яйця, зливають віск, каву і всяке інше.