Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Співчуваю...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Мої співчуття.....

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Щиро співчуваю....

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Галочка, співчуваю вашій неймовірній втраті. Батьки не повинні ховати дітей, але на небі є ваш ангелочок, який буде завжди з вами. Триайтесь.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Прийміть мої щирі співчуття

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Співчуваю Вашій втраті. Не буду заспокоювати що біль мине, але з свого гіркого досвіду

поховала свого синочка 3 з половиною років тому

скажу що легше стане коли з своїм ангеликом навчитесь спікуватись на відстані. Діти йдуть в садок прошу помолитись про менших, захворіли теж його про допомогу прошу. Через ці роки я бачу що він залишається поряд з нами.
Щиро бажаю Вам щоб сили пережити це горе, вірю Бог і Ваш ангелик допоможуть Вашій сім"ї йти дальше по життю

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Галочко, для підтримки напишу вам історію своєї тітки. Перша її дитинка, мій 2-юрідний братик, помер в 3 рочки... То була страшна втрата для всіх нас. А їй було неймовірно важко, тим більше, що рік перед тим її зрадив і кинув чоловік...Здавалося б все... З усіх фронтів таке горе... А їй було 22 роки.

Та Бог добрий! Тітка знайшла кохання, і то вже на ціле життя, чоловік її цінує, любить, одружилась через рік після втрати. Народила дитинку, за 5 років ще одну... Зараз вже дорослі хлопці!
Рана затягнеться, прийде світла смуга...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Галочко, щиро Вам співчуваю. Не скажу , що з часом пройде біль , просто з часом думки стануть не такі гіркі і болісні. Маєте свого маленького ангелика на небі, який допоможе бути сильною і пережити ті важкі для вас дні.

В моєї коліжанки також була в житті гірка і важка втрата. Перша дитинка при народженні померла (дівчинка). Це був біль для всіх. Оскільки молода , здорова дівчина , під час вагітності не було жодних ускладнень і нічого не попереджало про таку біду... час пройшов і через два роки вона вагітніє знову. Узі показало двійню - два хлопчики. Вже цього разу вона більш ретельно обстежувалась , лежала на підтримці, здавала частіше аналізи.... Коли родила, лікарі сказали , що дітки приречені ... діток в роддомі похрестили ( кажуть, що коли похрестиш, то дитинка може вижити..). Але один з хлопчиків таки, нажаль, помер.
Зараз вона щаслива від того, що в неї є один хлопчик ( йому зараз 5 рочків). Біль за втратою тих діток звичайно є, він не зникне ніколи, але життя не зупинилось, потрібно жити і чекати від життя тільки хорошого. А Бозя нам всім в цьому допоможе.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Прийміть і мої співчуття....
Перечитала цю тему від самого початку..серце розривається, як подумаю..всі вихідні її перетравлювала...і побачила що у дівчаток навіть після таких гірких випадків, зявилися лінієчки і Бог подарував маленьке щастячко. І у Вас Галочко все обовязково буде добре, Ви головне вірте!

Багато чула таких випадків...у знайомої дівчинка народилася трішки не доношеною і померла в перший день свого життя, але через рік з копійками вона народила знову дівчинку....і має своє маленьке сонечко! Подружкіна бабуся мала трійню (хлопчики народилися мертвими) і після цього з 1 трубою вона народила ще чотирьох чудових діток...Бог милостивий він чує молитви! Коли від нас щось забирають, то обов*язково дають щось взамін!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Сьогодні перший день після лікарні.... пустота... сльози... відчай... В четвер (18 липня) дізналася, що вагітна, але почувалася не дуже добре, якось все було не так як при першій вагітності. З суботи на неділю кровотеча, біль..., викидень..., лікарня..., лікарі..., наркоз..., чистка..., капельниці..., і всі довкола говорять, що все буде добре, що молода, що ще народжу, і я не хочу бачити нікого-нікого, бо знаю, що цієї дитинки не народжу вже ніколи...Страшний біль і пустота

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Сижу і ридаю... Сльози горохом течуть. Прочитала в темці прохання про молитву

Я вже бігла молитися. Думала, які молитви в наміренні відмовити. Читаю допис:

Дівчатка, помоліться за цю родину і маленького ангелика. Хай Господь дасть їм сили пережити таку втрату. Ну ніяк не можу зрозуміти, як у дитинки із постійною температурою лікарі не виявили пневмонію. Стоїть в мене перед очима образ маленького ангелика, який цицю шукаю. Бо знає, що це остання надія. Бо мама і циця завжди і у всьому допомагали. Бо тим людям, в білих халатах, конче потрібно мати свій цвинтар. Просто бракує слів.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Сижу плачу - не можу спинитись. Але чим мої сльози допоможуть цій родині? нічим. А ті лікарі то взагалі якісь бездушевні істоти, як можна було таке не побачити, невже ренген не робили? Чи кашлю не було? Як можна бути таким байдужим? Бог їм суддя. а Дитятка то вже немає, моліться за маленького Ангелика.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Я вчора говорила про це з Олею...питала про малого...і в ступор впала. Малий помер...і просила по мірі можливого озвучити прізвища тих

ІДІОТІВ

, які написали через більше місяця блискавична пневмонія!!!!Дівчата, температуру провіряють моментально: нирки, легені, сечовий! ЯК не можна було поставити пневмонію????????? Я з слізьми з Олею про це вела розмову! На них в суд треба подати...бунт зібрати..короче...вони за це отримають ще в житті...за малого серце розривається...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Мені теж цей випадок не виходить з голови. Винний мусить бути покараний , цього не можна просто так залишити, це жахлива халатність, яку вже неможливо терпіти.

Можливо якби рідні погодилися говорити, варто висвітити цей випадок в ЗМІ...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Від вчора не можу не думати про це. Так страшно, так до болю шкода рідних малятка... І його, таку квіточку маленьку
дивлюся на нашого ляліка і плачу

І страшно, бо якщо якісь незначні проблеми, то можна так-сяк самій розібратися, можна профільтрувати поради лікаря, щось давати, щось ні...
А коли щось серйозне - куди йти? До кого??? Якщо, мабуть, відсотків 80 просто "відробляють" гроші, заплачені за навчання, якщо за суцільним перестраховуванням ніхто не думає саме про людину, яка приходить з болем, а лише про те, щоб все було "правильно", якщо щось, щоб НАПИСАНО було так, аби не підкопатися. А як в реальності - who cares? Кого обходить те, що відчувають осиротілі діти, чи батьки, які втрачають свою дитинку і не можуть ніяк допомогти...
Направду, серце розривається а ще по свіжих слідах своєї втрати...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Зранку ще молилась за малюка, не знала, що він вже ангелик.
Нехай Бог допоможе його батькам і рідним це пережити.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

без згоди матері ми нічого не зробимо, як група підтримки, нажаль. Треба папери після експертизи, потім призначається повторна експертиза, юристи добре пояснять...але однозначно це лишати на самотік не можна,дівчата

Хіба написати(подзвонити, зустрітись) з кимось з Зіку, моя дружка там працює, була колись газета Інформатор, не знаю, чи ще є....або в Експресі є журналістка Світлана, яка любить займатись "гарячими справами"...купа можливостей..але треба юридично знати, що можна робити, а що ні

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

За рік жертвами лікарських помилок стали 45 українців

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Насправді таких випадків і є дуже багато.
Районний центр. Лікарня, реанімація. Зав. реанімацією був такий собі лікар якого і лікарем не назвеш, знаю його особисто. До нього привозили хворих, а він до них не підходив поки родичі грошей не дадуть. Цього я не знала аж поки не забрали в реанімацію мамину подругу. Ну привезли її вночі, мама прийшла зранку відвідати, як побачила в якому вона стані, виявилось що їй не надали кваліфікованої допомоги, мама відразу викликала санавіацію з області і там в обласній подругу врятували. Мама підняла прокуратуру, ЗМІ, трохи йому дісталось, але за таке треба судити. І таких випадків ой, нажаль, як багато.
І помилки роблять лікарі бо не вчились в університетах, а башляли за екзамени їм багатенькі "папи" , книжок в руки не брали, практики не мають, душі теж. А в нас ще таке є, що лікарі зі стажем не хочуть вчити молодих, ну хто хоче чогось добитись то всіма силами буде добиватись щоб чогось навчитись. Молоді лікарі їдуть за кордон на практику. А оті неуки калічать людей і терапевти, і хірурги. Страшно звертатись за мед допомогою, бо не знаєш хто тобі попадеться.
І робиться беспрєдел і в медицині і в правоохоронних органах, а більшість мовчать, а мовчати не потрібно, треба діяти, тоді почнуть боятись.
Тому хто знає родину хлопчика, допоможіть їм, є юристи, представники ЗМІ, не можна то так залишати.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Душа болить, просто розривається..Не знаю, де себе подіти, чим себе зайняти, щоб трохи заспокоїтися. Знаю, що мушу заспокоїтись, бо часом мій синок на мене перелякано дивиться. Але якщо мені так погано, що ж тоді відчуває мама Миколки? Які слова знайти, щоб її втішити? Вона вчора дивилась на свого синочка, не відриваючи очей, бо знала, що бачить його востаннє. Ще в неділю дитина бавилась, а в четвер вже поховали.
Господи, як це важко..Не дай Боже нікому такого горя.
Я не виходжу з квартири, але мене на балконі припильнувала сусідка з палаючими від збудження і цікавості очима. Може, я їй загрубо відповіла, але не можу я задовольняти її цікавість, щоб вона мала що коліжанкам переказувати.

Дякую, дівчата, за співчуття і молитви.
Мама Миколки не хоче ніяких розбірок з лікарями, каже, що Бог їм суддя. Вона настільки виснажена, що ледь на ногах тримається. Але прізвище однієї "лікарки" я таки мушу взнати. Оля(мама Миколки) жалілася лікарям, що дитина дуже тяжко дихає, особливо в останні дні, але одна "лікарка" слухала малого і постійно казала: "Все добре". Я не знаходжу слів, як її можна назвати.
Дитині брали навіть на аналіз кістковий мозок, після чого Миколка ледь на ногах стояв. А визначити, від чого дитина горить, не змогли. Оля хотіла поїхати з малим до Києва, але її переконали, що в них "клініка європейського рівня" і що вона дарма витратить час
В свідоцтві про смерть написали: імунна недостатність чи щось таке, дослівно не пам"ятаю. Мамі сказали, що в дитини імунітет - нуль, тому вони його не змогли вилікувати. А хто ж дитині вбивав той імунітет протягом більше ніж місяця лікуванням не того, що треба? Вимучили дитину, спалили нутрощі, а потім мамі сказали: здайте аналізи, щоб в вас друга дитина теж без імунітету не народилася.