Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

надивились фільмів. Дуже мало чоловіків таке роблять. Для чоловіка головне заробити гроші на сім’ю. Тут є багато тем про те, але.. хочете сніданок в ліжко, зробіть самі 100 раз, на 101 може він і зробить а може і ні.

Я так живу. І дуже щаслива, і чоловік мій щодня мені говорить що щасливий, бо я нічого від нього не вимагаю. Хочу подарунок, пішла, обрала, дала в руки:"На даруй". Справжня романтика, це коли чоловік заробив на готель на березі моря, і нам вранці сніданок принесли. А отой весь романтизм, що в фільмах показують, то в дуже малій кількості сімей так є, особливо якщо дітки появились.
На мені усе, в т.ч. і спілкування з родичами чоловіка, вітання з ДН, виясняння стосунків з батьками його, закупівля продуктів, планування відпочинку, купівля одягу, прибирання, готування, усе. Але чоловік мене ні у чому не обмежує, звісно якщо вистачає грошей, ми все таки середній клас, а не мільйонери. Натомість я ні разу не чула від нього:"Чому не прибрано?, Чого їсти нема?, Чого одяг не праний?". ПО-перше тому, що у мене такого не буває, якщо не встигаю приготувати, то замовляю пельмені в господинь, якщо не встигаю прати, то є пралка, або купую ще 10 пар шкарпеток щоб точно вистачало до наступного прання. Не встигала прибирати, купила робота-пилососа (то був час, коли я ще на роботу ходила, до декрету).
Тобто мій чоловік бачить, що він заробляє, а натомість має комфорт, нуль ниття зі сторони жінки, він біжить додому, якщо є шанс (хоча приходить дуже пізно), бо знає, що вдома будуть мінімум улюблені пельмені в морозилці, і ласкава жона, яка може собі дозволити купити пельмені, ввімкнути робота-пилососа, і піти гуляти з дитиною на цілий день.
Якщо ви хотіли романтики, свічки, ванна з піною, ви мабуть не такого обрали, але "такі" трудоголіками є рідко. Хоча не факт що заробляють менше.
А тепер про головне. Якщо чоловік має час на випивку і друзів, а вам це не подобається, що логічно, як теж би не терпіли пиятики, то заповніть його час, але не собою. Видать від вас він тікає до друзів і пляшки. То буває, коли з’являються малі діти, і мине, коли дитина підросте, візьме тата за руку і скаже "поясни", "розкажи".
Я свого до прикладу записала в басейн на плавання з аквалангом, зробила йому такий подарунок на ДН, до того ходив на уроки (не скажу які), закінчиться плавання, запишу на ще щось, усе подаю як подарунок, повністю оплачений. У нього нема часу на випивон, та і взагалі після випивону не дуже ниряється)))
Якось так.

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

Не зовсім зрозуміло, шопоголік чи трудоголік ? Друге розуміє під собою той зміст, що людина згрубша 26 годин на добу працює. А ваш напевне працює і заробляє грошики, щоб покращувати статус ? А яка може бути ініціатива, якщо він "бабки" заробляє (з дописів розумію, що не зовсім мінімальні), приносить додому. А ти вже кохана давай хочеш гулі, то домовся, а я профінансую. Розумієте, так то не про Вас конкретно, немає все в одному флаконі, є щось одне, а інше зась і навпаки. Той, що буде ще дбати за побут і погуленьки (для прикладу) не буде гроші заробляти. Той, що заробляє - заправляє балом (роздає накази). А жінка, як той "Флюгер на бамі" має, то все розрулити з розумом, що вдієш, що мущинчикам (гарно ж висловлюється Фреймунд) на то му-му в голові бракує - поєднувати все. Тим в бльшості і різнимося з ними. А як вистачає, бо є й такі, то ще щось знайдеться таке, що треба терпіти. Оце "...сам не придумає ніколи нічого...", взагалі не проблема.

Старі люди кажуть - "Не будеш терпіти, не будеш жити". Десь жорстоко, але всі ми на щось закриваємо очі.

А от щодо попойок і гульок - проблема, то реально треба з цим вирішувати, бо чим далі до лісу, тим більше все заплутається. А в серці Ви (з дописів) до нього щось маєте + бебі, а то дуже важливо. І то не діло дай-за дай, типу гульнув нині -бартер-завтра гуляєм (розважаємось) разом. То він до того звикне і буде ще потім тим оперувати. Почніть з нього. Всьому початок дає слово. Треба реально поговорити, а як це зробити вдало знаєте лише Ви. Все буде ОК.

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

Ви праві, робота в нього така, шо на мозги давить конкретно, важко швидше морально, ніж фізично. Але от що робити МЕНІ, коли я навпаки весь день чекаю на нього і сиджу з малим в хаті?

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

Цо ма пєрнік до вєтрака?

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

Я так розумію говорено вже багато, шо чоловік на розмови і уваги не звертає. Тут тре шось радикальніше. Спробуйте сильно змініть свою поведінку.

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

А чому ви сидите з малим в хаті? Зараз стільки розвивалок/гуртків для дітей, є навіть навчання танців з мамою, в басейн з дитиною походіть. Якщо у вас є час скучати/чекати на чоловіка, то заповніть цей час, у вас же дитина є. Я не маю часу ні на що, сама ввечері падаю від втоми як і чоловік. Але за тих 5 хв, що ми обоє маємо до відключання, стільки всього нашепочемо один одному про те, як наш день минув. І не тільки він мені, а я йому більше розказую: "Малий з дівчинкою на площадці познайомився", "Ми нині водія правил дорожньому руху навчили", "Малий нині проплив 1 м. сам", "Ми нині Баха слухали.. нє, класіка не наше)))", "У Львові зоопарк, завтра ідемо", "Записались на анг. для малюток", "А ти знав, що у Львові є Двір забутих іграшок? Завтра туди ідемо". Все частіше чую: "Хочу з вами". Я вже не пам’ятаю, коли нила.

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

Промили ви всі мені мозок капітально))) Я дуже рада що я рішилася тут написати,бо ще б довго і нудно сиділа і жаліла себе. На рахунок тих гулянок маю надію колись то всьо закінчиться. А от на рахунок недостатку уваги напевно ви праві. Це мені було дуже потрібно. Дякую вам.

---------- Додано в 16:58 ---------- Попередній допис був написаний в 16:56 ----------

Ну це було до прикладу. Хочеться хоч часом якоїсь несподіванки. Думаю кожна жінка глибоко в душі такого хоче

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

Все слово в слово, тільки 6 років спільного життя.
Раніше ще й випхати з хати було неможливо, а якщо десь передбачалась ночівля, то нерви витріпував так, що я була ладна його задусити. Зато, коли вже повертались додому, йому все подобалось і був довольний. На початку спільного життя, це було дуже і дуже складно кудись поїхати.
Я мала все організувати, але й по дорозі вислухати, все що він про це думає, а думав зазвичай багато... Я обожнюю подорожувати, можу зібратись за 10 хв і їхати світ заочі, отак по трошки і чоловік втянувся. Тепер залюбки їздимо всюди разом і без буркотіння.

Щодо друзів, знаєте був період коли мій чоловік пропадав на гаражах, правда вони там майже ніколи не пили. А потім посварився з другом, який саме мав гараж, і маю чистий спокій. Звичайно чоловік з кумом деколи ходять на пиво, але то не так часто і не до ранку.

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

І то правда. Спробувати можна. Та чомусь мені здалось (а може помиляють), що балачки відбулись лише на ДП, а реального, конструктивного (хоча б монологу) діалогу ще не було.

---------- Додано в 16:59 ---------- Попередній допис був написаний в 16:58 ----------

Власне, а тепер буде ОК.

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

Так спробуйте знайти собі щось таке, що буде приносити вам море задоволення. Особисто вам. Тоді і на ситуацію ви погляне зовсім інакше. Це як в приказці: якщо не можеш змінити ситуацію, зміни ставлення до неї. Якщо вам буде добре, автоматично і чоловік це відчує і йому стане добре. Тоді і рішення правильне прийде.

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

Ну на розвиваючі заняття ми вже записані, чекаємо осені. На рахунок басейну чомусь вагаюся, йому всього рочок. Хоча тепер бачу що я вже прийняла рішення в позитивну сторону.

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

Не чекайте осені, йдіть завтра, хоча б на плавання.
Маю знайому, вона вже так два роки осені чекає, дитина раптом 3 рази гурток відвідала.

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

Просто там лише з осені набирають нову групу((
а в басейн запишу малого завтра ж

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

Підтримую. А то так чекаєм-чекаєм і врезультаті опа, і все пропустили. Це мені нагадало одну китайську приказаку. Учень спитав у вчителя, чи довго ще чекати змін на краще. А вчитель відповів, що якщо чекати - то довго.

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

Про гулянки: проходили ми через це, ше навіть дітей не було, а вже собі дозволяв загуляти на пів-ночі. Спочатку я зривала йому телефон, - він відключав або збивав, коло дверей чекала мало не з мітлою і зустрічала зі скандалом і вереском аля "нігадяй, житя мені споганив!", ранком "йшла від нього" до мами - не допомогло, ще гірше робила сама собі- стала в його очах істеричним стервом... Пройшов час, я перестала йому надзвонювати, о 18-й поздвонив, типу пятниця-вечір-тре- півка-попити-з-кулєгами.. Ок, спокійно йому дала 'візу'. Десь о 22-й подзвонила запитала чи живий при тямі- сказав все ок, що 'трошки' посидимо-в трубці вже клюбна музіка, дівки регочуть. Ок, відкрила си дома вино, подивилась куно. Пішла спати. Не дзвонила більше. Тіха як жулік вночі в двері шкребеться- чемно зустріла, спитала як відпочив, вложила гарно спати... Ранком помогла прийти до тями, він перші рази трошки озадачєнний)). Було так пару разів, а потім взагалі в нього до того пропав спортивний інтерес). Я на висоті- чемно його дому зустрічаю, -доглянута і ласкава. Йому і додому захотілось приходити і зі своїми друзями мене знайомити і таскати на такі вилазки захотілось. Тобто муж мене радше як друга побачив, а не ворога-жінку)). Типу "зауважав")))
Щодо ревнощів: спочатку, я переживала муки пекла- сиджу дома і думаю 'що він там і з ким робить'???(( а були і серйозні загули- начальство в клубі вигулював ( а було то начальство київське женского рода), тривалі відрядження з вечірньо-нічними загулами. Але якщо так подумати-зрадити можна будь-де (і вдень і на роботі, і можна на годинку в супермаркет на вихідних поїхати), не обовязково на гулянках. І якщо постіно про це думати, то здуріти можна!!!! Чесно! Треба просто довіряти і все! Без задніх думок))).
В мене муж вспокоївся, коли побачив, що я йому довіряю, цікавлюсь щиро і спокійно з ким і де був, чи гарно провів час. Він мені почав розповідати, що і як було. І якось ці загули пройшли. Я йому пояснювала, що дітей двоє зробили, то і двоє їх мають пильнувати, придумувала альтернативний пиятикам сімейний відпочнок, який приносив кайф нам обом.
Ух, сімейне життя, то для жінки велика праця, головне не опускати руки, завжди гарно виглядати, бути спокійною і ніжною- до таких жінок чоловіки вертаються рано і з радістю))).

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

В мене раз було, що муж додому вночі не прийшов, і телефон не відповідає. Це ще було, коли ми дитини не мали. Я так добре себе накрутила, зранку від додому - я з скалкою і криками. А зараз згадую - блін, яке ж то я дурне було))) І голвне, що я о насправді тоді і кричати не хотіла, а так, для проформи, бо як ж так, моя гідність рпринизили. А зараз їздив в Надвірну до бабці, мав приїхати ввечері, а вернувся зранку. А мені ще бабця його дзвонить і каже, що він виїхав на львів в 4 дня, і має бути в 10. Я йому в 11 дзвоню - каже, що буде завтра, довго розповідати, щавтра розкаже. А в телефоні теж регіт і гітара. Я собі без задніх думок дитьо спати, сама з друзями ще посиділа, манікюру зробила, поспала. Зранку щасливий муж розказав, що він в поїзді з якимись класними неформалами гітаристами познайомився і вони його вигулювали по Франику. Всі щасливі, ніхто не злиться.

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

захоплююсь, я б так не змогла

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

Ну да, хочу, але я зі своїм "хочу" не нию чоловіку, так, інколи подрузі скажу "забув про моє ДН", щоб було про що потриндіти, і щоб не дуже мені завидували.

Я сама вчила, книжок начиталась і вчила, в 5 міс. сам ванну пропливав. А потім відрубувався на цілу ніч, і я мала час на чоловіка))) Зараз виріс з ванни, але я не маю часу на басейн)))) Якось так у нас день побудований, що нема куди той басейн впхати. Може по суботах з чоловіком будемо ходити.
Класно, що вас так легко переконали, насправді рідко таке бачу))

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

Це точно ,ви молодець, от і я собі деколи думаю,що краще рот закрити...а деколи не стримуюсь...і накричу. а ще у голові пролітають думки ,що якщо не насварю, то щоб не вийшло так що сама дозволила і вчасно не провела профілактичну бесіду.
У мене мама завжди мені каже ,щоб я була хорошою актрисою, бо з чоловіками тільки так і треба, ніжністю хитрістю ,винахідливістю.

 

Відповідь: Наболіле...Дівчата допоможіть!

Я теж ще рік тому дуже тислась, щоб чоловік всюди зі мною був, бо як так - сім"я. А потім плюнула то все, бо від того, чи кричу я, чи хвилююсь нічого не зміниться, тільки я свої нервові клітини угроблю. Та і щасливим особливо ніхто не був. Бо я хотіла займатися чимось своїм, він своїм. А оце все разом - якось дуже обмежувало і тисло. Ну вистарчає нам менше, але якісніше. А якісніше почалось коли ми обоє почали дозволяти іншому робити те, що він хоче, а не те що треба. І тепер порівнюючи те, що було і те, що є, то я нізащо не повернусь до того, що було Бо в мене тепер голова не болить, депресняків нема, нервів нема, чоловік втішений і навіть похудавший, бо нарешті їздити на ровері почав. А взагалі кожному своє. Це я так, до прикладу привела, може комусь стане в пригоді.