Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Певний розподіл обов"язків мусить бути. Бо то є зле, якщо в сім"ї хтось переобтяжений. Для мене так є.
Для прикладу, купуючи на базарі товари які можу купити лише я (м"ясо ...) йому це зле вдається, можу ще й горошок в банці взяти, але ні нехай купує він. Не справа, що мені важко та він теж має брати участь. Даруйте за паралель, думаю зрозуміло. Так от і вдома теж має бути розподіл. Маю цілий день запитий справами, як і він та прийшовши додому мушу ще й ІІ зміну попрацювати (вечеря, дитина ...). То не зле, що чоловіку теж треба виділити його частку. Таке собі сімейне виховання. Я погоджуюсь, що ця писанина не є панацеєю для всіх. Кожен має свій стиль поведінки. Теж вважаю, що є речі коли можу обійтись сама і не зачіпати, бо розумію, що і він живий. Проте, завжди нагадую що має зробити і часом не шкодую того, щоб він зайвий раз підвівся з дивану.
Даруйте.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ой, похвалила мене дякую

дійсно, правильніше сказати - "не заробляю".
я дійсно можу організувати то діло так: "милий друже, я тут цілий день готую, запираю плями тощо. А ти давай-но, пропилосось, а Дмитрик тим часом буде складати конструктор, а ми з Сергійком підемо погуляємо". Але не хочу я - і все. Краще я пропилосошу раніше (не так важко знайти час, насправді), а коли він прийде - ми будемо разом на прогулянці або вдома бавитись з малюками. Разом. Мені так бракує спілкування з ним, що не можу не скористатись нагодою побути нам всім разом.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Гарно написано. А як резюме - у всьому має бути міра. І зі сторони сильної статі також, зайвий раз допомогти або хоча б спитати і вже на душі потеплішає. Він тебе пошкодує, ти його - от воно кохання.

А щодо цього вислову, швидше не погоджусь, нічого такого в словах інших особисто я не вичитала, просто кожен своє життя будує по-різному, по-різному сприймає, нічого поганого в тому немає, мають на це право. Друге питання, що не всі розуміють, що кожному комфортно лише у своїй тарілці. Тому і не зрозуміло (дивно), бо залізли не у свою.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Не хотіла більше писати, але скажу. Вчора говорила з одним індусом і вдасне говорили про те наскільки для них важливо складати гороскоп для молодоі пари. Мета такого гороскопу - побачити чи молоді лоповнюють один одного, чи іхні схеми однакові, що пророкує важке життя. Не в гороскопах справа. Суть яку я хочу сказати, що розуміння шиі і голови трохи хибна, на його думку, і ми повинні радше старатись бути двома половинками одноі голови. Тобто, доповнювати один одного, щоб був баланс.
Я зауважила, що чим більший стаж мого подружжя, тим більше ця теорія співпадає з нашим побутом.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ну так хотіння торчати воно час від часу і виникає, а не нон-стоп. Ну і мені їсти варити хочеться, і прибирати, от і роблю, що хочеться А не хочу то не роблю, бо потім те нароблене ще розгрібати.

та неважко знайти час на прибирання, чогось на манікюр тяжко (мені)... а взагалі я в шоці

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

я з "висоти" свого подружнього *я ещё только учусь* можу погодитись на 100%.
Адже важливо не те, як стосунки в окремій сім'ї оцінить хтось. А те, чи по-справжньому влаштовує подружжя їхнє спільне життя, чи вони щасливі. Ми з чоловіком - детальки однієї картинки. Може, комусь не зрозумілої. Але ідеально доповнюючі одна одну детальки.

---------- Додано в 16:15 ---------- Попередній допис був написаний в 16:11 ----------

нє, ну я не буду намагатись пригадувати, коли я востаннє була в перукарні. Але на домашній манікюр - чого ж тяжко?

чистку+ванночки для нігтів можна зробити ввечері, на ніч кремчик. Зранку, йдучи на прогулянку, посадити ляльку у візок/слінг за спину, намалювати нігті лаком, пройтись по вулиці хвилин 15 - "повтикати", нігті сохнуть. Або на базар чи куди там збирались дійти. Лак нормально висох. Тоді - випустити дитя в пісок чи на гойдалки/іти далі і робити справи, які планувались. З художнім манікюром тяжче, але для таких як я китайці роблять непогані наклейки

Мені з прибиранням тяжче, бо хлопці - то 2 нестримних вентилятора, і поскладати щось можна лише коли вони припинять свою бурхливу діяльність=заснуть.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Мені якось не дуже. То Ви того горошку таки не купите, а коли знадобиться, то чоловік за ним має піти, бо то його обов'язок? НМД такі порахунки "дай" за "дай", чи "а я цього тижня вже тричі хліб купляла, а ти тільки раз!" і т. п. не надто сприяють позитивній та довірливій атмосфері в сім'ї.
Але то мені так, виходячи з поглядів та звичок, притаманних нашій сім'ї.
А так загалом, щодо розподілу обов'язків, то ще років так 6 тому я була би дуже категорична і критична, наприклад, щодо описаного Цьомцьомкою. Але коли почали одружуватися близькі друзі, а потім і ми, то все більше переконувалася (і продовжую) в тому, що як би дивакувато, незвично, неправильно сім'я та стосунки в ній не виглядали ЗБОКУ, це зовсім не означає, що то робить нещасливими її членів. Зсередини краще видно, і якщо їм так добре, комфортно, то хай собі хоч на стелі сплять, що кому до того.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

хто, я?

а я в п"ятницю

я на таке не готова. І погано уявляю, як можна намалювати нігті (рівно) з стрибаючою за спиною дитиною, а вона буде стрибати точно.

хто, я?

нє, я все знаю, про хто хоче ... може мало хочу, а може просто чогось іншого хочу більше

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Шкода, що не зрозуміло.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

та ні, звісно - Петрова Ганька. Я образно, насправді лак однаково добре сохне і по дорозі на базар, і по дорозі на виставку Розповіла, як я роблю манікюр. Ну раптом комусь здасться?
А потім хтось в селі шепоче про мене, що "то така нероба, глянь які руки". А в мене розмір обручки 15.5, і нігтики перламутрові, і квіточка на тому пальчику, де обручка. Хі-хі.

---------- Додано в 16:35 ---------- Попередній допис був написаний в 16:33 ----------

за спиною - хіба прозорим малюю. А коли ляля гризе пряник у візку - шик і блиск

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а двері як закрити, ключі сховати, сумку нести і той свіжий лак не пообдирати? (про дитину вже мовчу). Це якесь мистецтво?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

думаю, це найближче до істини. Але головне що? Ви щасливі, бо маєте те, що треба Вам. А я - бо маю те, що треба мені

---------- Додано в 16:38 ---------- Попередній допис був написаний в 16:36 ----------

ні, я малюю вже десь надворі, де ніхто не бачить. Їжак надійно зафіксований у візку. Малюю досить швидко.
ну а як треба щось сильно особливе - тоді ввечері, коли всі сплять.

---------- Додано в 16:40 ---------- Попередній допис був написаний в 16:38 ----------

для мене - моє особисте ноу-хау, яке може поєднувати мої напади пристрасної любові до кольорових лаків і мій стиль життя.

А манікюрну чистку роблю вдома достатньо добре. Останнім часом ще і шліфувати навчилась. І в більшості випадків цього вистачає

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Оце головне, золоті слова. Вміння бути щасливим у своєму світі - мистецтво і спокій душі. А, що вже кому не зрозуміло, не так і важливо. Але файна співбесіда і десь може й суперечка (в гарному сенсі) = народження істини.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Це точно. Насправді, якщо ви всі щасливі, то мистецтво бути дружиною Ви оволоділи. Головне щоб чоловік теж так думав і тим дорожив.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

звідки пішла ця мулька, що чоловіка спершу тре нагодувати, а потом щось говорити, розказувати, просити і т.д....бо голодний наоре і так далі...чи не має мужик бути мужиком незалежно від стану шлунка???? Ми ж жінки не бурчимо голодні, невиспані (ну так "гучно", як мужики)...це мислі вслух...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ага, я теж.
А взагалі я розумію Цьомцьомку. Я зараз працюю не кожен день і коли в мене вихідний, то стараюсь всю хатню роботу зробити поки чоловік на роботі, щоб ввечері займатись разом чимось приємним. На вихідних ніколи не прибираю, не хочеться на це час витрачати. Хіба, якщо щось фізично важке, на що потрібна допомога чоловіка. І вечерю стараюсь приготувати так, щоб як він зайде в квартиру, все вже було на столі. Бо я знаю, що йому це приємно і створює відчуття, що вдома його чекають. Пам"ятаю, як я любила, коли прийшла зі школи, а вдома вже пахло чимось смачненьким, бо мама чекала і поки я мила руки, обід вже був на столі От чесно, гріють душу ті спогади.
Хоч деколи буває, що разом приїжджаєм з роботи і по дорозі ще треба заїхати в магазин, бо вдома нічого нема, але не робим з того трагедії. Що є, то є.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ну та бо він іде додому - після роботи, іде відновити фізичні сили і духовні. Фізичні сили відновлюються все ж їжею
Мій чоловік носить з собою домашній обід, бо нормальне кафешне харчування на щодень не по кишені, а канапками за цілий день можна і гастрит заробити. Ну але обід-то о 13.00, додому приходить не раніше 19.00. Хоче їсти, і то нормально. Хоче визутись і йти по чистій підлозі - і то нормально. Хоче на прогулянку вдягнути чистий одяг, шкарпетки без дірок; хоче лягти у ліжко на чисту постіль. Мені то все нормально. Я теж хочу відкрити шафку і взяти грошика з конвертика - і піти і спокійно з задоволенням купити те, що нам потрібно. І завдяки йому відкриваю того конвертика - і беру. Хочу їхати на село не в автобусі 3 години з пересадками по жарі, а в нашій машині - не згнившій від ліні господаря десь у гаражі, а відремонтованій-відрегульованій. А рахувати по списку, хто чого більше зробив - можна, звісно. Але якось не для люблячих людей ті підрахунки, правда. Адже не поціновування і не вдячність справді цінні, наприклад, для мене. Для мене цінне задоволення, з яким він йде додому.

---------- Додано в 21:30 ---------- Попередній допис був написаний в 21:25 ----------

стопудів. В мене того часу і нема з селами-городами-дачами. Кожна хвилинка-годинка разом така цінна, які тут пилососи

На третю добу такого щастя я можу тупо плакати цілий день. Особливо якщо діти хворі - переживаю, то всьо гіпертрофується. Працювати на роботі в такому стані не змогла би точно. Ну, тобто, працювала би, але прийшла би ввечері додому і як дала комусь по чердаку!

а от моя мама готувала все дуже просте, пекти практично не пекла, компотів і варення не варила. І я, не наївшись того з дитинства, варю, печу, компоти і все решта. Хочу, щоб мої діти то мали - хай тупо-пласко-тваринно, ну як же я люблю булочки і яке то щастя, що вони так просто робляться!!!