Відповідь: Ми і наші мами Зроблю припущення, що мама- це просто зеркало того, що у вас в підсвідомості. Можливо ви самі себе не любите, не приймаєте, критикуєте і не задоволені собою. А мама то всьо тільки озвучує. А налагодите стосунки з самою собою, полюбите себе з усіма своїми недоліками- і мама перестане шукати в вас недоліки. А поки можна , звичайно маму видрессирувати. (З часом батьки старішають і заради дітей та онуків стають згодні на все. Але щастя ця дресура всеодно не принесе.) Бо не буде мама вас строїти, то зайде сусідка, кума, подруга. Допоки не полюбите себе, завжди знайдеться хтось, хто тикне носом вас в ваші проблеми. Це Бог так хоче щоб ви себе полюбили.
Відповідь: Ми і наші мами Мова не про гостей. А про вашу МАМУ. Чоловіки зраджують, друзі йдуть від вас,а мама -це назавжди. Якщо почитати західних психологів , то все правильно- чоловік , діти - це сім'я. А я от читаю східних психологів- індійців, іранців, китайців. Так от там пишется, що чоловік- це близька людина і партнер по життю, але не родич. ( І з цим навпевно погодяться розлучені дівчата). А мама- це сім'я, це найближча і свята людина в моєму житті. Мамина любов , навіть якщо вона іноді странно виглядає,найбезкорисливіша в світі. Бо за тими своїми брехнями і маніпуляціями . вона всеодно вас дуже любить.Тому мама вважається, найважливішою після Бога. І східним психологам особливо я довіряю більше. Бо можна все зробити правильно- виставити кордони, відвоювати територію,примусити поважати себе , а щастя не буде. Бо щастя з'являється тоді, коли є любов, прийняття і прощення. Це мій дуже гіркий ( нажаль) досвід стосунків з моєю мамою.
Відповідь: Ми і наші мами ні. Мама в себе вдома - значить вдома. В мене вдома - значить, у гостях. Який би не був бажаний гість. я так не вважаю. Чоловік один на все життя, з усіма труднощами. Мама теж одна на все життя. Колись я жила в її сім'ї, приймала її умови і дякувала їй за матеріальну підтримку. Тепер я маю свою сім'ю, підтримую маму матеріально, люблю її і запрошую до себе в гості.
Відповідь: Ми і наші мами Східні психологи? Ви говорите про східні вчення. Китайці живуть із своїми батьками все життя і зобов’язані ними опікуватись, але повірте мені, що нема у них такого відокремлення чоловіка від мами. Знаю, бо працювала з одною і вона мені розповідала. Хоча проблем у них з батьками не менше. Десь років 10 тому був чудовий фільм саме про відносини мами і доньки декількох поколінь. Хоча, я не розумію, чому ви переконуєте християнку в східних вченнях? Якщо вона обирає поставити чоловіка на перше місце, так як вчить церква (бо приліпиться чоловік до жінки... і що Бог з’єднав нехай людина, будь-то чоловік чи жінка, не роз’єднує), то чому вона має бути класифікована як така, що маму не поважає? Мені вчора розповіли як одного разу одна жіночка прийшла відвідати іншу, і почала ту вчити, що вона неправильно повісила туалетний папір. Вона була здивована, що невже існує правильний спосіб яким треба користуватись при встановленні рольки туалетного паперу. Виявилось, що є. (хоч це тільки особиста думка іншої) Проте, якщо жіночка в своїй хаті щаслива, і їй не перешкаджає та ролька в неправильному положенні, чому вона має то конче перевішати?
Відповідь: Ми і наші мами Цьомка, все Ви правильно ніби пишете. Але оце місце з брехнею - дууже слизьке. Що таке брехня? А що фантазія? Де перебільшення? А що таке недоговорена правда? Розумієте? Для себе конкретизувати можете?
Відповідь: Ми і наші мами Оце важливо. Хоч, я б лишилась того ровера. Я знаю, що моя мама любить прибріхнути, той б покулупалась в собі чого воно мене так зачіпає і сказала мамі. Я також проти рукоприкладства і залякування дітей. Мої батьки вважають це нормальними методами. Мої діти від цього потерпають, але я знаю, що щоб я їм не казала, вони вважають інакше. Тому, єдиним вирішенням для нас - відсторонити їх від будь-яких спроб виховання. Нажаль діти потім будуть мати ОГО—ГО які проблеми. Ба... вони вже є. І мені то тепер розгрібати, але я вже колись про то писала.
Відповідь: Ми і наші мами Я також християнка Ніякі це не вчення, а сучасна психологія, до релігії немає АБСОЛЮТНО ніякого відношення. Українці все ж таки відрізняються від американців чи від європейців за менталітетом та звичаями ( не властивий індивідуалізм та ін.), тому для мене особисто важливо брати не тільки із Заходу , але і зі Сходу. Бо в моєму житті поради західних психологів часто не мали успіху. Наприклад , добре пам'ятаю одну з порад- коли мама приїздить до вас у гості, то най живе у готелі, бо це повага до вашу особистого простору. Але, з огляду на НАШІ традиції, якщо б моя мама так зробила- то я б на неї образилась .Бо все ж таки ми троха інші. В нас ще є наше чуйне українське серце, якому ми довіряємо.
Відповідь: Ми і наші мами Знаєте, ви отак одразу із кількох фраз робите такі глобальні висновки - цікаво, які то такі психологи-книги вчать так геніально швидко ставити діагнози? Тут наче всі трохи начитані, але ще за 200 сторінок до єдиної причини проблем з мамами та шляхів вирішення не намічається. Справа у тому, що ми всі різні, тому й методики у спілкуванні є різні - одним підходять одні, іншим- інші. Як на мене мама поводиться так, бо вважає, що старша, тому знає все краще, а ще тому, що вона лідер по натурі, бо потребує багато уваги, і ще тому, що вважає, що їй допускається так поводитися, бо вона МАМА, і розуміє, що ми ніде від неї не подінемося. І звичайно ж як дуже близька людина, при бажанні мама може натиснути саме туди, де буде боліти. Щодо дресирування - ми ж не про тварин тут говоримо. Єдине, що можна старатися змінити, це своє відношення і поведінку, завдяки чому можна сподіватися на руйнування стандартних моделей і породження бажання у мами прийняти нові моделі (сподіватися, що таке спілкування теж стане для неї комфортнішим).
Відповідь: Ми і наші мами Такс Вкотре переконуюся, що нема чого по ночах дописи писати, бо зранку дискусія хлине понад ними бурхливою рікою, і кануть вони в Летту.. Тому ще раз цитую себе кохану пишу всім бажаючим почитати щось толкове: Ловіть "інструкцію для розрулювання втручань" : Генри Клауд, Джон Таунсенд – Барьеры Чудова книга. І про мухи і котлети, І про очікування-неочікування, І про "чи тато-мама така ж сім'я, як і чоловік діти", І про те, коли доречно розкидати каміння (читай: виводити маму на чисту воду), І коли краще те каміння збирати (коли і як будувати стосунки, і які вони мають бути) і про те, за що на Великому Суді будемо звітувати І про те, за що ми Богу духа невинні, а все-одно сповідаємося І про шанування батьків, дітьми, які постійно очікують, що їх дратувати не будуть і про дратування батків, бо діти їх не так шанують, саме так, як вони (батьки) цього очікують, і взагалі чомусь не виправдовуют жодних сподівань) - про все все.
Відповідь: Ми і наші мами також читала цю книгу, вона суперова ! все відразу стало на свої місця, якщо уважно читати і робити висновки
Відповідь: Ми і наші мами Я не ставила вам діагноз, а написала "зроблю припущення", різницю відчуваєте? Одна і та ж людина ( мама) може з різними доньками поводитись по -різному. Чому? В кожному робочому коллективі є такі "любителі вказувати", але вказують вони не всім, до деяких людей тільки на "Ви і пошепки", чому? Тому що , якщо в людини все нормально з самооцінкою, нікому в голову не прийде тикати її носом, мов мале кошеня. Але вибачте , якщо вас заділо моє повідомлення, не варто було мені писати. То все ваші проблеми , я можу вирішити тільки свої.
Відповідь: Ми і наші мами Якщо справді покулупатись в тому питанні, то відповідь дуже проста. Коли дитина росте з онтакою мамою, вона з дитинства дуже уважно слідкує за поведінкою батьків і обирає на чию сторону встати. Одна бачить поведінку мами, як правильну, і каже собі що якщо ти хочеш чогось досягти - будь така як мама. Інша дитина бачить поведінку мами кардинально протилежною, тому обирає НЕ БУТИ такою як мама. Ось вам і вільний вибір. Прийде. Таке в голову приходить багатьом, ось тільки тому, що у людини все в порядку з самооцінкою вона вміє не реагувати на ті тикання і поставити іншу особу "на місце". Колись моя мама розповідала мені про відносини в одній інтелигентній львівській родині. Так ось там не було ніяких відвертих агресій, які були у нас, проте там все було дуже чемно і культурно. Наїзди припинялись на корню, але так чемно і так культурно, що інша особа навіть не знала що і коли її гримнуло, але чомусь повторювати наїзди знову у тої особи бажання не було.
Відповідь: Ми і наші мами Читала недавно в Сюзі статтю про зручних і незручних дітей. І помітила, що у нас стосунки з мамою добрі, поки я зручна для неї. Тільки я щось роблю не так, як би вона хотіла - вся любов щезає, починаються істерики і я (разом з сестрою) п'ю мамину кров, ну бо як інакше можна назвати те нахабство, що я разом з чоловіком йду в похід в гори з палатками аж на три дні? Нас же там змії поїдять і взагалі... І сестра, теж якась немудра, ну нащо їй ті Карпати здались? Пробую мамі пояснити, що не може вона кожен наш крок контролювати, а вона злиться і ображається. І завдяки тій статті зрозуміла, звідки в мене почуття провини постійно вилазить. А то ж зручна дитина постійно почувала себе винною, бо як тільки щось робила не так як мама хоче - всьо - я вже погана,, не чуйна, невдячна і т.д. І сестриця масло в вогонь підливала, словами "то все через тебе".
Відповідь: Ми і наші мами Мені також, тільки я дуже незручна дитина. Вічно щось витворяла, а он сестра то вона в нас зручна. Мама завше казала, що моя сестра народилась дорослою.
Відповідь: Ми і наші мами Я проходила тренінг "спілкування із складними особистостями", на якому нам власне розповідали, що у людини, в якої все ок з самооцінкою, яка бере відповідальність за себе і свої вчинки, яка загалом живе з задоволенням від життя, ніколи не буде чіплятися інших людей. Тобто, якщо на вас хтось кричить чи наїжджає, то означає, що проблема в тій людині, котра так робить. До речі, з того ж тренінга - кожен з нас коли щось читає чи чує, то розуміє з того всього щось своє. Тому ваші припущення, звичайно ж, мають право на життя Можливо власне коли з Вами так чинять, то Ви знаходите причину власне у тому, про що Ви писали - у проблемі своєї самооцінки та комплексів. Трохи зроблю офтоп, але якщо в мене на роботі зустрічалися люди, котрі любили "понаїжджати", то вони не рухали хіба тих, хто мав за них вищу посаду, або хто мав за собою плечі, і їм було все-рівно хто і як реагує (їм певно важливий сам факт наїхати, а не реакція на нього). А як на таке реагувати - то вже справа кожного з нас, як про то писала Маруся-мама.
Відповідь: Ми і наші мами Так, звичайно , є вампіри і психопати, які до всіх чіпляються, хто б то не був. Але якщо мова йде про систематичне чіпляння, то це вже не тільки справа в вампірі. Я пройшла це вже. Допоки я сама про себе думала не дуже доре, допоки почувалась винною,картала за різні дрібниці- мене постійно тато критикував. Коли пробачила себе та багато іншого, якось він перестав це робити (по відношенню до мене). Мені не довеловь з ним говорити чи ставити на місце.Звичайно, він тепер набагато рідше до мене дзвонить , бо я не донор вже. Коли людина любить себе , то вампірів і психопатів просто оминатиме- адже це некомфортно для неї. І навіть якщо психопат- то тато чи мама, то доля складеться так, що буде багатокілометрова відстань до них. Я переконана, що наші оточуючі- це дзеркало нашого ставлення до себе. Ми самі себе мучимо їхніми руками. До нас ставляться так як ми дозволяємо до себе ставитись. Такий МІЙ життєвий досвід.
Відповідь: Ми і наші мами От і я так думаю, що всі ці самооцінки (визнання себе), то заспокоєння душі своєї. То теж гарний спосіб знайти і утримувати спокій та співіснувати у грмонійних стосунках з батьками. Але мама чи тато (для декого останній є як мама) все би хотіли, щоб діти були ще кращі, ще розумніші, ще спокійніші, делікатніші, дипломатичніші, .... , завжди питали поради, обговорювали свої проблеми і потребували долучення до їх вирішення. Так воно є, на то вони і батьки - яйця курей не вчать - так то розуміють батьки. А діти, то виросли - "Мамо Ваші діти як птиці .... забриніли крильми ...". Зрозуміти, пустити, то в серце не просто. От і виходить конфлікти часом, бо владарювати хочеться і право є, а час не спинити - усе змінилось. Виросли. Я за себе пишу, також не все гладенько, хоч я і одна у батьків. Стосунки далеко, далеко не ідеальні. Але вони (батьки) - як не заплачуть, то скривляться.
Відповідь: Ми і наші мами Так, наші батьки люблять маніпулювати, що не кажи. Але ж їх виховували наші бабусі, які пройшли голод, війну, дурнуваті сталінські часи. А вони самі жили в радянські часи, де індивідуальність - це було ніщо, а коллектив усе і т.ін. Тобто психологічно нормальними їм бути практично немає звідки. Тому такі вже в них бздури, нічого не поробиш. Але якщо підійти до них з розумом ( адже у нас, на відміну від них є інтернети та купа книг), любовью і повагою, то є шанси на гармонію. От моя мама любила контролювати сестру. То сестра їй сама звонила і розповідала ВСЕ про незначні моменти- ну там , які вареники варила, і завжди питалась якоїсь дрібної поради. То мама себе відчувала потрібною, вона заспокоїлась і менше контролювала. А я робила категорично- просто не брала трубку , коли вона звонила, бо мене то дратувало. А зараз, коли мами не стало, я вже розумію, яка я була дурнувата, і що мамину любов ( навіть дивну і контролюючу) не замінить ніхто і ніщо і ніколи. І що мами , мені давно дорослій , буде ТАК не вистачати.
