Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та це я так, дівчата, про себе...згадалося, не для дискусії...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

О, це по-чоловічому , доросла людина поводиться як доросла ,відповідальна людина .

Бо є і таке

Писати на цю тему можна багато, але всіх деталей, що там відбувається насправді, ми не знаємо .

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Як я впізнаю себе то просто ......напевно тому що теж терези Ну просто читаю про себе

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я хоч риби, але теж себе впізнаю)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

)). Як про мене пишеш)).

А якщо чоловік взагалі не захоче працювати От і До? А пару місяців в році працює- на решту року заробить і все- відпочивати. Такому шанс теж не дасте?

Вчуся. Тяжко йде. Та вже певні успіхи тт бачу.

Мені здається, що то в більшості жінок так. Я хоч ніфіга не спокійна та для мене це ж саме є головним в стосунках.

Як про мене пишете)). Мама так само злилася. Та й зараз як в гості прийде- згадає)). На роботу доречі я теж ходила бо хотіла)). Робота цікава\колектив приємний\гроші платили.

---------- Додано в 22:51 ---------- Попередній допис був написаний в 22:49 ----------

Ооо. Як же ж мій муж любить ті медитації)).
Про "деградацію" такого плану підтримую на всі 100.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я також терези, і баланс отримую тільки тоді коли чоловік вміє мої терези врівноважувати. Останнім часом він їх так тримає в балансі, що просто ЧУДО! Не лише у євреїв чудо це частина їх життя, у мене також. (Це я сьогодні почула по-радіо, що недавно було свято яке мало всім принести випробування і чудо. Ну я таке пережила, он тільки я не єврейка, а може всетаки? )

Та яка різниця хто. Як людині з тим добре, то чому має не робити саме ТАК.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Шанс на що?
Так, як описуєте, є в багатьох сім'ях, де чоловіки працюють сезонно. Якщо би було в нас, то значною мірою залежало б від того, наскільки за тих пару місяців наша сім'я є забезпеченою, ну, і чи тривале безробіття не впливає негативно на атмосферу вдома і на чоловіка.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А які критерії впливу? Там наїв пузо, чи проламав диван? Просто мені цікаво як і по чому люди вирішують, що інша людина деградує?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А як все вирішується? По-собі. Мені здалось, що інша людина деградує, ВСЕ! Він деградував. Я вже писала тут про рульку туалетного паперу. Та сама теорія.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

На чоловіка: чи не нудьгує, не перестає слідкувати за собою,
на сім'ю: чи не стає сварливим, дріб'язковим тощо.
Мені для чоловіка дивану чи їжі не шкода
Та й зараз про ті критерії можу хіба теоретично роздумувати, якщо би реально була така ситуація, то вже би по ходу подій орієнтувалася.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну, мабуть, близька людина відчує :

Бачте, хтось і при роботі може....а без роботи сидіти - ще гірше буває.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

прикол я взагалі-то в гороскопи не вірю, але дата мого народження підпадає під терези. і я не можу, коли в хаті не прибрано, не випрано, не зварено

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ось що мені ще подумалося. Ну чому, чому ті чоловіки (судячи з дописів, більшість) такі твердолобі? І у фільмах, і в книжках так гарно описуються "надуті губки" і емоції, які вони викликають, а що в житті..? Поки не роздовбеш все по поличках і не розкажеш популярно і "в лицах", "тут мы пишем, тут не пишем, а тут рыбу заворачиваем", то ніякого розуміння не доб’єшся. ((
Знову сумніви точать... Але ж є, є такі чоловіки, які все помічають, бо для них важливо , аби дружина була в гуморі...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я думаю, що в кожній сім'ї думки читає і бажання вгадує хтось один. Ну принаймні, у більшості. Залежить ще, що вважати розумінням. Наприклад, я колись хотіла, щоб він *сам побачив, як я почуваюсь*. І мене страшенно злило, що він не розуміє, як я втомлююсь (навчання на денному, грудний Дмитрик, домашнє господарство, підробіток). Стосунки трохи погіршились, бо я ті образи тримала. Потім спробувала щось там з'ясовувати, теж нічого не вийшло хорошого.
А тепер в нас так. Він бачить, що я бліда/маю температуру/заплакана чи ще щось - і питає: що сталось? і якщо я скажу "нічого", то можу не розраховувати на те, що за мною будуть бігати і випитувати. Нічого=все нормально. Ми щирі близькі люди. І замість сказати "нічого" і образитись на нерозуміння, я кажу: "Я погано виглядаю тому, що (наприкл.) в дітей вночі була температура і я зовсім не спала". Він мене пожаліє чи просто обійме... і все добре.
Я вважаю, що є і такі чоловіки, які вгадують бажання жінки, можуть просто так принести квіти чи зробити якийсь романтичний сюрприз. А є інші. Мій чоловік - інший... не гірший, просто - інший.
Мій приніс мені коробку шоколадок. Без стрічечок, без якоїсь особливої подачі того. І сказав так: я ж знаю, що ти любиш шоколадки. А квіти... вони і так засохнуть, їх шкода. Шоколадки смачні, я рада

ні-ні, я не сперла всю коробку за тиждень

А ще мені дуже сподобався терапевтичний ефект отого проговорювання всього вголос. Сама себе слухаю - і розумію, чи то просто я вередую, чи насправді чогось хочу. Наприклад, якось на самому початку цієї вагітності в мене був страшний токсикоз. До запаморочень доходило, і мені здавалось, що не помітити того було неможливо. І одного разу він спитав "що сталось?" я сказала "нічого", бо була вже дуже зла, що він не бачить, як мені тяжко. А він каже: "Ну от чого ти хочеш?" я подумала - і сказала правду - що хочу, щоб він ще кілька разів спитав, що сталось, а я розповім. А він так серйозно: "а скільки разів ще спитати? Перший рахується?" і ми посміялись, а потім я йому розповіла про важкий день... а він мені - про свій на роботі. Та і все.
Або: "Ти на мене ображаєшся?" "Так, я страшенно зла на тебе, тому що лишила тебе з дитиною на 5 хвилин - і за ці 5 хвилин дитина зламала мою помаду і шматок з'їла, а ти дивився в комп і навіть того не бачив. Хоч обіцяв, що будеш сидіти з ним, не відводячи очей." "Блін, Юльчик, пробач. Більше не буду"
А могло би бути: "Ти на мене ображаєшся?" "Та ні" - і піти в кухню. А він за мною не піде, а я ображусь гірше...

мене наша рівновага в такому вигляді влаштовує.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну я думаю що все помічають в основному в початкових стадіях стосунків, потім їм то набридає. І нема нічого поганого в тому, щоб делікатно нагадувати про свої потреби і побажання. Бо як просто чекати, коли ж то чоловік додумається, то можна і не дочекатися.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Класна позиція, набридає, може і я йому набридла вже і пора на іншу міняти..? На мою думку, звідси і ростуть ноги у багатьох сімейних негараздах. Бо йому бачте надоїло за мною упадати, а я сприйняла це як в порядку речей.

Та нема... То я так, чисто риторично питала...
Ну бо для мене, просто саме те, що він поряд і нікуди не йде, це не означає, що він мене цінує. Але коли його турбує, що зі мною, і він переживає за наші стосунки, оттоді насправді можна сказати "Так. Цінує і дорожить мною".

---------- Додано в 13:02 ---------- Попередній допис був написаний в 12:54 ----------

То я не про те пишу. От якби він навіть не питав, тоді про те.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Нє, я розумію що звучить не дуже гарно, але десь так реально і є - нам теж шось робити набридає. Плюс бувають припливи-відпливи. На жаль, не буває завжди солодко.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та як не крути усі є особливі. Один спитає, ін. от чекає щоб його до того підтрунули. А ще є такі, що взагалі бачать свої інтереси. Я думаю,(зі свого досвіду), що то після бою руками немає чого махати - "бачили очі, що брали ...". Щодо себе пишу. Треба вміти пристосовуватись один до одного. І пам"ятати, що не буває все 100 % "абгемахт". Якщо в чомусь зле, то варто подумати, а от у тому добре. А в когось того немає, навпаки. Мій чоловік, що попросиш ніколи не скаже - геть чи то не моя робота ... Зробить по-типу - "команду принял, команду выполнил", але є одне но ! Все треба казати, що він має робити, сам може переступити і піти. Такий вже є. Але є інший позитив, він вміє все зробити, я не знаю, що таке майстри і не лінивий, хоче на сім"ю заробити, аголовне ніколи не кричить і не свариться (чого не можу сказати про себе). Деколи мене та неуважність (неувага) страшне як дратує. Але швидко перегораю і думаю та є ж інші позитиви. А те, що більшість чоловіків неуважні, то не дивно такі вони є, хочуть все себе біля дружини почувати дитиною, хочуть до себе уваги. А як є вже такий уважний педант, то він тобі так мозги випарить за те, що на 2 вареника більше зліпила (образно), що ну його .... краще самій подбати і мати спокійні нерви. Так, що озирнешся навкруги і подумаєш та не все так і зле.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А мій не питає - я по його вигляду бачу, що бачить . Отак можемо півдня ходити - грати ролі. Але коли надоїдає, то я питаю так коротко: "будеш щось казати?", а він "вибааааааач" - так, ніби вже не міг дочекатись, коли я озвучу. І так зовсім стає необразливо - як дитина, чесно . Найбільше люблю моменти, коли після буквального пари фраз у нас знов все ідеально добре -як ні в чому не бувало...ВИдно, що нам час від часу ці вистави потрібні