Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

значить, поки мужа без роботи- мужа у відпустку по догляду за дитиною. А самій- на роботу. В цьому випадку супермуж буде отримувати допомогу на дитинку і буде "при ділі" ( може тоді зрозуміє, що це "не фігня"), а жінка- вийде з хати і чоловік ( можливо) почне більше цінувати ( ну бо жінка не вічно у хаті, не обвішана дітьми з ранку до вечора і на думку багатьох чоловіків- "нічогонеробляча в декреті", а й має інше коло спілкування- красива і потрібна, а також- на неї звертають увагу не лише мами на майданчику). Ну а якщо щось- у відпустку по догляду завжди можна повернутися.Інколи така "стрес-терапія "дає свої результати

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Щось мені підказує що він відмовиться.)))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

відмовлюсь в першу чергу я не той ще вік, щоб лишати маля.
гроші заощаджені маємо, писала на минулих сторінках.
та хай буде супер, хай рахує себе найкращим, хай. але і я хочу похвали, а не відповіді - не хвалю, щоб не зазнавалась.
ми теж 8 років разом, я і цьомцьомка, і теж усвідомлюю, що зовсім один одного ще не пізнали.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Женічко, шкода, що ваш чоловік не усвідомлює, яку терплячу має дружину.((
Шукайте когось іншого, щоб хвалив (я не маю на увазі коханця, єслі шо).

Ви б рухали його щоб роботу активніше шукав, а то, може, перехвалили і він розслабився. Не можна ж все життя на заощадження жити, а коли закінчаться?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

я можу помилятися, але в принципі можна пояснити поведінку чоловіка. Усі люди різні. І є частина чоловіків, для яких, коли вирішені основні питання, немає сенсу "напрягатися" і щось робити ( реально чи вербально): народила жінка за 2 години , а не за добу- "то що там родити"? матеріальне питання поки не нагальне, то чого напрягатися- і так нормально? дружина в хаті з дитинкою в декреті- то куди вона дінеться? Проблема в тому, що такий хід подій їх влаштовує і "затягує". І немає нічого більш постійного, ніж тимчасове.

значить, ще є ціле життя для пізнання . І чоловік повинен відчувати себе значущим у сім ї. Але не шляхом самоствердження за рахунок дружини ( читай- тим, що фактично своїми діями та словами просто певним чином принижує жіночу гідність), а за рахунок власного вдосконалення і саморозвитку.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну та як матеріальне питання не нагальне, якщо люди не мають ніякого постійного джерела прибутку? Заощадження ж рано чи пізно закінчуються...що тоді?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Щодо роботи. Цi пiвтора роки вiн не сидiв, склавши руки, крутився, вертiвся, багато чого придбав додому, одягав малих, тут я жалiтись не можу. На даний момент, чекае остаточно вже на постiйну роботу, до мiсяця часу робота буде, залишились деякi формальностi. Згдна з Снiжною багато в чому.
Значущим в сiм`i вiн себе однозначно вiдчувае от тiльки я себе значущою не вiдчуваю. I поки що, направду, не знаю, як себе такою вiдчути, тобто, як донести то до нього, що без мене зле йому буде таксамо, як i менi без нього.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та йой, хваліть себе самі.
Он від мого мужа похвали теж треба кілька років чекати, то я після якогось серйозного вчинку сама кажу: бач, яка в тебе дружина розумничка. Що би ти без мене робив
Мені доводиться хвалити та підтримувати нас обох.
А, і ще синочка постійно хвалю.
Чого то всі хороші слова тілько мужу?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

В ділах сімейних ніц не тямлю, але думаю що якщо Ви щиро самі усвідомите свою значимість, то і не буде потреби то чути і не будете чекати тої похвали. Воно так працює, чим більше чекаєш, тим менше того отримуєш, на жаль(((

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

У мене така ж ситуація відносно чоловіка - він у нас всьо: сонечко, найкращий, без нього ніяк. А я? А я не переймаюсь, чесно. Мені навіть тої похвали не треба, не треба визнання значимості. Я є яка є і це сприймаю. Тут просто треба виявити смиріння - ну є така ситуація, ну і що? Самогризііння не вирішить нічого, а лиш загосртить. Змиритися і просто собі робити те, що маєм робити. І воно з часом саме перегорить, ви просто перестанете перейматися тим. І жити буде легше. Просто оцей момент - перестати перейматися і просто спримати як є - дуже тяжкий, спочатку відчуваєш себе мало не шматою, об яку ноги витирають, але з часом внутрішній стержень кріпне, і розумієш, що зовнішнє ставлення - то тільки пилюка, головне це як ми себе відчуваєм.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

та яке виправдання! тим словам виправдання немає.
Я про кризу написала, бо Женічка раніше писала - то про друзів, то про порівняння з чиєюсь жінкою... от мені і подумалось, що щось її чоловіком крутить зсередини.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

100% я коли виходила заміж мені мій бувший директор дав пораду, щоб чоловік не розслаблявся і не мав часу і сил бігати по сторонам тре на нього повісити якомога більше проблем (ремонт і тд. і тп) кредитів. Так і роблю))))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ледь не била себе по руках...але не можу стриматися, напишу і закидайте мене хоч тапками, хоч помідорами.
Я фігєю, дорога редакція, які наші жінки терплячі.
В анамнезі маємо - на роботу чоловік наразі не ходить, але по господарству і з дітьми особо не допомагає, тусується в своє задоволення з друзями, порівнює рідну дружину з чиєюсь там жінкою (щоб на базар сама з дітьми ходила, бо в декреті ж ніфіга не робить), хвалити жінку нема за що, пологи - то фігня, прилюдно може образити...нє-нє-нє, він дуже хороший, просто в нього криза.

Щоб там не крутило зсередини - то не привід зневажливо ставитися до сім"ї і дружини!
Всі ж вже бачать що тактика Женічки ніц не дає. То, може, досить "пряників", а дати скуштувати "батога"?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Bulavka, згідна на 100%. Мого, наприклад, треба тримати в "ежовых" рукавицях, бо трохи попустиш - все! розслабляє булки і думає, що так і повинно бути, і це він такий хороший, що біля нього так крутяться ))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

проскакувало в мого чоловіка якесь таке ставлення, ніби я маю йому "зірку з неба діставати" за те, що він зі мною одружився (хоча сам робив пропозицію, одруження було з його ініціативи).. і коли я таке ставлення зрозуміла - стала ненавязливо розповідати і нагадувати, що до нього в мене теж були хлопці, яким я дуже подобалась, і навіть коли вже з ним зустрічалась - то мене все одно кликали на побачення, але всім відмовляла, бо для мене він був на першому місці і кожну вільну хвильку хотіла бачитись тільки з ним.. тобто я хотіла, щоб він памятав, що для мене він - важливіший за інших, але то не означає, що не існує чоловіків яким я подобаюсь )) вони є, але мій вибір - бути з ним, і він має то памятати.. так само як і його вибір - бути зі мною...

Женічка, Вашого чоловіка треба трохи опустити з неба на землю, бо він якраз і зазнався.. лагідно (а може і не дуже лагідно то вже як вийде) нагадати, що Ви справитесь і без нього, і вибираєте бути з ним перш за все через Вашу любов, а не лише через те, що Вам з двома дітьми буде важко самій.. Нехай не думає, що привязав Вас до себе дітьми - але треба щоб і Ви самі так не думали і знали, що в разі чогось - справитесь самі ))) мені оте знання, що я і сама справлюсь дуже піднімає самооцінку і власну значимість.. і так і говорю мужу "Я з тобою, бо люблю тебе, а не тільки через твою зарплату і через те, що не справлюсь сама з дитиною".. І взагалі, всіма способами самі піднімайте свою самооцінку, тоді простіше сприймати критику )))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та бо неправильна там тактика. Там не треба чекати чогось і мучитися, що не хвалить/не розуміє, там просто треба розслабитися і забити. Так нормально забити. Чоловік сам зарухається, коли відчує що він не підгодовується ні негативною ні позитивною енергією зі сторони жінки. І не треба там зайвих рухів і "єжових рукавиць", бо це призведе до того, що кожен з поджужжя накопичить образу на іншого, а потім болячки підуть, нерви... Кому то треба? Негативом негатив не витравиш. Тут реально просто розслабитися і все сприймати як є, і головне не перейматися. І чоловік з часом стане абсолютно нормальний і перестане думати негативно. Он вчора ввечері на мене чоловік нагиркав і накричав просто так, ну знервув трохи через щось своє. Я не жаліла себе, не намагалась щось йому довести, пішла собі спати спокійно. А зарнку він вже нормальний, конфліку нема, всі щасливі. Так і треба - робить щось чоловік не то - забити і робити своє. Головне щоб в той момент всередині не крутило від злості, бо тоді всі старання на смарку.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

так, здоровий пофігізм дуже помічний в багатьох ситуаціях, але треба пильнувати щоб пофігізм до несуттєвих речей не переріс в байдужість загалом, коли все одно чого там чоловік нервується, що його турбує. Та й часто буває - для когось якась річ або ситуація несуттєва, а для когось - важлива, і відсутність емоційної реакції сприймається як байдужість з боку рідної людини. І будь тут мудрим

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

То рабство чистої води. За що ж ви так з ним, а?

І про тимчасове непрацювання чоловіка давно хочеться написати.
Звільнивіся чоловік з роботи. Гроші в сімї є, щоб пів року\рік\скількись там років жити на попередньому рівні.
ЧОМУ треба обовязково гнати того чоловіка на роботу? Він же ж має повне право відпочити трохи. Особливо як робота була важка. Навіть попри малих дітей вдома.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та чому гнати. Люди деградують дома. Ну і чим довше він дома сидітиме, тим важче знову почати працювати.
Але то таке, деколи і можна відпочити. Тут справа в тому, чи планує він щось міняти, чи його все так влаштовує. І яка би в нього робота не була, він має до дружини ставитися добре і поважати те що вона робить.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

тому що частково є у цьому істина

я би сказала трішки інакше: питання у тому, чим у цей період буде людина зайнята. Якщо немає сенсу думати про хліб насущний, дружина подумає про забезпечення комфорту ( маю на увазі не матеріального) для усієї сімї, а чоловіку реально буває ліньки щось робити далі, то з часом його вільне проведення часу ( якого дуже багато) зводиться до комп ютеру і друзів.І це затягує. І хоч щось робити чим далі- тим більше не хочеться. Якщо матеріальний стан сім ї дозволяє не працювати,чоловік все-рівно повинен мати якесь заняття, яке б давало йому можливість самореалізовуватися і самовдосконалюватися самому, а не за рахунок лише дружини. Хтось хату починає будувати, хтось сад садити і т.п.Немає нічого поганого у тому, щоб чоловік відпочивав від роботи. Питання у тому, чим він буде заповнювати той час. Людина. яка при "якомусь ділі" не потребує самостверджуватися за рахунок іншої людини. Бо вона відчуває свою потрібність і значущість і не виникає бажання це відчуття отримати шляхом приниження гідності іншої людини.От знаєте, як по аналогії, інколи на певну жінку кажуть, що "пора їй на роботу , бо вдома дуже дурь чіпляється" ( тобто коли діти виросли, на роботу не хочеться, бо ніби-то і матеріальне питання не нагальне, хоббі ніяких, і взагалі "скучно жити". І тоді починається докопування чоловіка і всіх домашніх)