Дівочі сльози за совітами

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

а що правда все так було за взятки? по власних знаннях не можна було?

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

У нас на селі й досі так є. І картоплю садять спільно по декілька сусідів, і коли свиней ріжуть, то четвертину точно роздається найближчиим сусідам чи родичам. Людьми можна бути при будь-якій владі

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

за совком плачуть тільки споживачі.
окремо виривати з контексту неіснуючої країни, а просто авторитарної системи під назвою "радянський союз" джинси, книжки і речі в принципі є ознакою виховання не тих цінностей, в яких мене виховували, і в яких я виховую своїх дітей.
курорти-гулаги, колгоспи після голодомору, сталінські репресії - це найкраще що подарував радянський союз. Таки-так, є за чим поплакати.
Інтелігенція і ті, хто крім спожицтва мають потребу ще у духовності, свободі слова і вільному диханні за совком не плачуть, а моляться, щоби не дай Боже такого повтору не було хоча б у найменшому прояві.
Найцінніше - життя, в радянському союзі воно не цінувалось. Тільки ідеологія системи закритого суспільства.


тут багато можна прочитати
перезахоронення жертв сталінського голодомору


абсолютно не наганяю нікому жахів
просто радянський союз в моєму розумінні був суцільним жахом, тому плакати я і моя родина якось не мають за чим

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Моя мама закінчила школу з золотою медаллю, її фото було на дошці пошани, завжди мріяла стати лікарем. Ха! В бабусі і дідуся не було грошей на вступ в мед і мама стала інженером. Хоч вона чудовий спеціаліст в своїй області і є затребуваною, але мрія все-таки залишилась мрією. Якби народилась зараз - могла б поступити, взяли б кредит на навчання, є гранти... За союзу вона була головним інженером в містечку з населенням 100тис. Зараз - головний інженер на малесенькій фірмі і живе набагато краще, може дозволити собі море і подорожі за кордон, а головне - говорити те, що думає.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

"одягнена як Писанка" то гарно
Діти отця Охримовича, священник-куротник з ГУЛАГу, з яким мій дідо познайомився на курорті, а їх було 5, коли дзявкали шо хочуть їсти, то він казав, ми вже нині їли, дав одному-другому кляпса по дупці і пішли спати, лягав і молився, шоб завтра не було ше гірше.
Отець Охримович, отці Харини, отець Гринчишин, отець Кубай з Зимної води, отець Тихий і сотні інших... були вивезені на курорти Сибіру і переслідувані до середини 80-х років. До Горбачова. Більшу частину свого життя.
Про Чорнобиль промовчу, тихо згадаю що мій чотириюрідний брат донині не є психічноздоровим після Афгану.

Що ще? треба ше щось?

---------- Додано в 20:53 ---------- Попередній допис був написаний в 20:44 ----------

хтось там пікав "моя мама об'їздила.."
ну так от: моя кума об'їздила з пластунами на початку 90-х всі Карпати, на початку 2000-х причетна разом з отцем Батрохом до прикордонного співробітництва
мми були кілька раз на зустрічах Нового року, організованих Тезе, моя кума була з своїм чоловіком в самому Тезе і так далі.
Можливості... савєцкі можливості були безмежні, тіко шото всюди обмежувались та й обмежувались.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Почались "діагнози по аватарці", судячи з дописів?

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Перечитую тему, і виникла така думка: будь-яке впадання в крайнощі не наближає до істини чи правди.

Не знаю, чи таке порівняння абсолютно адекватне, але напишу.. От ми ту говоримо.. голодомор, репресії.. Коли я була мала, по телевізору йшла реклама "Нас 52 мільйони". Памятаєте? А скільки мільйонів нас зараз? За скільки років? Паралелі прослідковуються? Просто тоді нищили швидше: висилали (як мого діда), розстрілювали (цвіт нації - військових, поетів, митців). А тепер те саме, просто без війни.

Більше того, нас нищать культурно - як націю, розвалюють інститут сімї, насаджують фальшиві цінності.

На цю тему більше не буду говорити, бо колись розлого висловилась в темі про еміграцію.

Непрадва, була.

Ні в "тій" державі, ні в нашій теперішній - вистражданій, не все так просто.
Про "працюйте для цього". Згадалася розповідь брата. По роботі йому довелося працювати з одним хлопцем, якщо не помиляюся з Тернополя. Історія його бізнесу довга - починав з того, що легковою машиною возив товар з Чернівців, продавав в Тернополі. Доріс до того, що став заснував власну дистрибуторську фірму, яка займалася продуктами харчування. Фірма мала великі обороти, ексклюзивна дистрибуція відомих марок і т д і т п. Прийшли до нього "хлопці" зі Сходу і сказали, що якщо хоче жити, і щоб сімя його жила, тихенько віддає все їм. І він віддав. Напрацювався аж неможу. Тільки не на себе.
То таке, прикладів можна наводити "розмаїтих", але не треба ідеалізувати в теперішній Україні того, чого не треба, і не треба заперечувати, що в тій державі не все було погано.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Те саме намагалась сказати, але іншими словами

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

НЕ ПЕРЕКРУЧУЙТЕ! Про тодішні ціни я написала для прикладу, писала не з слів батьків, а те що я собі купувала, то я купувала на гроші зароблені мною. А дитинство було таке як і в всіх моїх ровесників( звідки ви взяли що я жила бідно?) було ЯК У ВСІХ. Про сіно теж почитайте... Якщо ви вважаєте що на 20 рублів пенсії можна було жити....це не було життя, а виживання. Розвалився союз і ми побачили в чому ми жили, пенсіонери Європи, Америки обїздили майже пів світу. Ваші баби- прабаби , які були нароженні 1900-1940 роки багато бачили? Тому і зараз такі пенсії, на виживання, тому що було розвалено все "визволителями".
( тут не тема про мою родину)

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

А де хто таке писав, що все? Просто погано було те, з чим не можна миритись і з чим не можна нормально жити, і те, чого не можна простити. А так...все решта було нормально.... Як і у інші різні часи.

---------- Додано в 00:19 ---------- Попередній допис був написаний в 00:13 ----------

До речі, з цим не можу не погодитись. Бо і зараз часи не медом мазані. То правда. Коли прочитала десь історію про ту бабусю, яка 1 (!!) картоплинку важила в магазині - бо на більше грошей бракувало....то плакала. То геноцид прихований...

Але від одної біди плакати за іншою - то дивно нє? Певно, вже поколіннями позабувалось...то можна он Богданки дописи почитати.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

То правда, Совєцький союз навчив людей тішитися дрібницями. То в нас зараз вимоги ого-го, а тоді все просто: не вмер від голоду - радій, не забрали в тюрму - ура!, не відправили сина в Афганістан - Боже, яка файна влада, дістали через знайомих дефіцит - життя прекарасне, вистояли кілька годин в черзі за маслом - вау!

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Ціни в СССР (Esquire)

---------- Додано в 09:01 ---------- Попередній допис був написаний в 09:00 ----------

Шкода, що біля продуктів/речей не написали тривалість вистояних годин в черзі...

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

а ще порахуйте

Середьня зарплата бухгалтера в банку 3000грн/120=25/4=6,25 в нас так і коштує хліб можна і дешевше взяти ну і вирізку порахуйте 120/5=24частина 3000/24=125грн ми дешевше берем)

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

а мені ціни не видаються такі суперові.. ну так - голодний не будеш і в кіно можна хоч кожен день ходити

(ще квартплата вразила, бо в мене невиправдано висока, касирші при оплаті комунпослуг часто перепитують чи то квартира чи особняк)

чомусь тут нема цін на одяг-взуття нормальної якості, меблі, ювелірні вироби, автівки

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Мама мала зарплату 80 рублів, а тато 120. Якщо вже так впирається в матеріальне, то 20 рублів з 80 то знаєте...самі бачите, яке шикарне життя.
Так, можна було взяти путівку від профспілки і поїхати наприклад в Сочі (батьки були два рази), можна було відпочивати на Шацьких озерах (що ми і робили регулярно), але мій тато від 3 до 15 років жив у засланні. Його з батьками і сестрами вивезли на Сибір. Його старші сестри валили ліс у люті морози, вони повернулись хворими і спрацьованими, хоча ще були молодими і все життя мали потім проблеми із здоров"ям. А чого вивезли? Бо то були працьовиті люди, які мали землю, на якій працювали, кавалок лісу і хату, кілька голів худоби і на період врожаю до них приходили підзаробити молоді люди. Дідусь був розумним і начитаним, в його хаті постійно було повно народу, такий собі дискусійний клуб Це не змінилось навіть на "курорті" (с) Маю знимки з того часу.
Мій тато має багато спогадів з тих часів, дуже цікаво його послухати, то було його дитинство зі всіма атрибутами - лаження по деревах, ковзанки і лижі, ягоди і чужі сади, діти - всюди діти, а коли їх в товарняку везли, як скотину, як діти вмирали по дорозі і їх закопували в землю на проміжних станціях, то окремий розділ у спогадах. Думаєте, сумує мій тато за тим часом?
Ми ніколи багато не жили, так - не голодували, голі-босі не були, але щоб так було, то треба було не просто наробитися, як тепер, а крутитися, шукати знайомих, які мали знайомих etc. http://www.youtube.com/watch?v=mFNAUv17QFc

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Е-е-е, Наталю, то Ви ще добре жили. Пам’ятаю, що серед моїх друзів і знайомих в ті часи, море - це було якоюсь рожевою мрією, взагалі. Як їздив на море 1 раз в пятилєтку, то таке було щастя.

Я теж не бачила, бо моя бабуся вміла шити. Але коли настала можливість біль-менш вільно їхати за кордон, то заздрощам до тих діток не було меж, заздрили всі навіть через кулькову ручку, що вже там казати про манюнькі калькулятори, та ін. гаджети, або яскравий і красивенний одяг, про який ми навіть і мріяти не могли (бо не знали, що такий буває).

---------- Додано в 08:51 ---------- Попередній допис був написаний в 08:44 ----------

Порівнювняння - "тоді" і "зараз" некоректне, на мою скромну думку, оскільки, незважаючи на всі негаразди і проблеми, все ж наша країна має перспективи щось змінити в кращий бік, на відміну від "тоді".

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

недавно писала схожі слова про своїх діда і бабу, але витерла. Їх вивезли в Сибір за просто так. Дідо з мамою і братами втік одразу, добирались назад чим попало, переховувались в сусідніх селах, гнилу картоплю шукали, щоб хоч щось поїсти. Бабуся з батьками прожила там до 16 років, ледь там не померла, бо захворіла, а лікувати не було чим, їсти теж не було що.
Діда звільнили з роботи, бо він відмовився їхати чи то куполи знімати, чи хрести (вже добре не пам'ятаю).
Вже в 70-80 рр мої дід і баба щось там наскладали на книжку, ну всі знають де ті гроші зараз...
Словом про ті жахливі часи можна писати скільки завгодно, від того нічого не зміниться, але знаю точно що сумувати не має за чим.
До речі, черги і я ще запам'ятала. Стояла за хлібом, а бувало, що мене продавщиця не побачить, бо мала, то я ще раз у черзі стояла.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

та добре))
сільські вчителі їхали на море, надовго. А скільки золота залишилося- ого, і то не подарунки, а куплено було.
І батько мій добре заробляв. Не крав, не був якимось партійним керівником, але був рідким і цінним спеціалістом в технічній галузі. З однієї поїздки на 3-4 тижні по Союзу міг 1000 ре привезти.
Дядько з жінкою працювали в Тюмені . Як приїжджали з вахти то все їхали або в Одесу, або в Ялту. Пили шампанське в номерах. Мали гроші, ага.

Вово. От коли настала така можливість - отоді чорний час настав.
Якраз з того часу пам"ятаю і , навіть, голод. Я вже тоді жила сама.

А я про що?
ой, чує моє серце треба припиняти такі речі писати:xaxa:
відчуваю, насувається грізна тапочкова хмара.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

от ви тільки про якість тої вирізки забули. Якщо без біодобавок то вона не дуже дешевша.Але в сучасних українських магазинах я безбіодобавок ще не зустрічала

біодобавки-премікси. Я людина яка виросла на домашніх продуктах таке мясо їсти не можу

п.с. я не за позитивні наслідки СРСР.