Відповідь: Дівочі сльози за совітами Я про це і писала: заляканість, страх перед невідомістю, зашореність - гарна формула для передбачуваних результатів. Тому той Акт і був рушієм і чудом, ну і виявом мужності однозначно. Ну продовження після написаного речення вроді це пояснює. Ну і знову ж таки - про яку країну йдеться? Якщо про розвал СРСР, то тут ой як мало говорити лише про Україну. Ну і все-таки, виглядає що ви таки виступаєте адвокатом СРСР в цій темі . Спочатку Ви підкреслювали те, що мовне питання в СРСР було толерантнішим. Далі матеріальне питання....А тепер вроді і більш глибинні речі піддаєте сумніву. Тяжко з Вами. Невже не маєте ЖОДНОГО сумніву у правильності шляху України як незалежної держави, чи в чому річ? Бо можна сумніватись в правильності тактики, але розуміти правильність стратегії..
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Я не згідна, що на початку 90х люди були "залякані, зашорені" та "боялись невідомості". Якщо так можна було би сказати про сталінські часи (враховуючи уявлення, яке люди зараз мають про той період часу), то тільки не про початок 90х - вже кілька років йде пребудова (тобто, плюралізм, демократія, гласність, відкриті кордони), люди почуваються набагато вільніше у виборі і прагнуть "перемін". Якщо б люди за таких умов хотіли розвалу СРСР - вони б про це обов"язково сказали. Там не пояснення, а продовження думки. Про СРСР Звичайно, що мало говорити лише про Україну. Але тут в темі якраз зачіпається в основному доля двох країн - СРСР та України, тому про інші республіки-країни дуже не говоримо. Просто зазначила факт. Те, що не все у країні було так вже і погано - теж факт, то чого б не доповнити? А чому тяжко?
Відповідь: Дівочі сльози за совітами нема, такого нема а в медінститут на платну форму навчання я поступила сама, а татова сестра, яка перфект добре вчилась, і є лікарем за покликанням, просто як народилась з тою професією, поступала 4 рази, поки мама не наскладала потрібної суми. То були 70-ті. Потім, з 2-го курсу її всюди посилали на всесоюзні олімпіади від того ж таки інтитуту такщо про поступили хто куди хотів кльово сказано. Який рік? хто куди поступав? моя мама не поступила на філологію, бо вона була донькою священника і не поступила б, а я якби напряглася, то би в 2002-му спокійнесенько вчилася в Німеччині на медицині, просто лінь взяла своє і я перехотіла вчити купу теорії на німецькій мові. Але то було реально, я просто приїхала в Дюссельдорф, подала документи на навчання в універ Бохуму, Пн Вестфалія, і мені дали направлення на здачу кроку-1 (теоретичні дисципліни) для повного визнання пройдених тут дисциплін. І хто за союзу таке міг? дєті партєйних дєятєлєй. о, то Ви певно були в числі задоволених, судячи з дописів всім зараз при зп в 2000 грн, можна купити джинси на розпродажі на гарному сайті, ті які подобаються за +\- 150 -200 грн - то 1/10 тої зп, а 60 ре, то було більше ніж пів зп моєї мами наприклад і то був дефіцит, а зараз всього є валом, бєрі-нєхачю та нє, нашо, можна було ходити в тім шо завезли адінакавом в універмаг і взагалі не пхатися ніде і ніц не прагнути як мені вуйко з Канади прислав яскравий жовтий комбінезон в 2-му класі, то мене цілий клас дразнив ціп'ятком, бо хто в нас таке носив? всі ходили в коричнево-сірих або синьо-гранатових лижних костюмах і юж. Де хто коли діток так одягав, як ми сьогодні. Наталю, то нашо тобі всякоє-разноє нинька? можна вернутись до такого життя, як колись практічєскі, не 100-про, але більш-менш - Білорусія і бацька не так далеко ПС. Вчора дідусьо мій, 86 років, до нас в гості приходив, він був викладачем в Поліграфічному кавалок свого життя, позачитувала йому троха Ваших перлів, посміялись від душі Правильно сказав: "не знають про шо пишуть і говорять, то най пишуть, добре шо не живуть як колись і тому за то шо написали ніхто їх ніде не викличе "
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Щодо референдуму: якщо він був такий вже демократичний (17 березня 1991р), то чому лише в 3-х областях додали третє питання про незалежність України? Уявлення, ке має під собою реальне підгрунтя, а не підручники по історії, які зараз пропонують для вивчення в школі, де все "підмальовано, підтушовано, а де треба - гарно розмито". Роки "сталінізму" в Україні є найгіршими, найкривавішими та найнебезпечнішими для життя людей. Методичне та планове винищення у фізичному та психологічному сенсі, сіяння страху та недовіри до ближнього - це найменше, що могла написати. Чесно кажучи, аж руки тремтять та сльози на очі виступають, коли чую, що "За Сталіна було добре" Раджу перегянути для інформації http://tv.zik.ua/project/index/7/4001
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Та бо все, як у тій скоромовці: "лавировали-лавировали да не вылавировали" Все ж таки, чесно скажіть:
Відповідь: Дівочі сльози за совітами але вчителі російської отримували вищу платню Щодо Ваших тверджень про відсутність масових відмов, то, вибачте мені, повний маразм. Обов'язковість укр.мови в російських школах України була суто формальною. Будь-яку причину її не вчити визнавали поважною. Розповіді батька про заяви з відмовами я добре пам'ятаю.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Серед моїх знайомих починаючи з 85 року поступали. З села дівчатка-хлопці їхали в Київ, Львів, Франківськ, Рівне і поступали. Львівські теж всі, хто хотів, поступили. Були й такі кого "поступали". Щоб аж такої страшної різниці з нашим часом то не бачу. Моя мама і тітка( будучи дітьми політичного в"язня, бувшого куркуля і всяке таке) поступили вчитися в Київські ВУЗи, мама в Універ, тітка в медичний. Ніхто ніяких хабарів не давав, то я точно знаю, думаю, що батьки навіть не знали як ті діти поступили... Ага, оце фраза яка мене завжди бісить коли люди кажуть, що "нічооогоо не було". Зате чомусь всі все мали. Чую від людей дві речі про совдепію- одні кричать, що була бідося, інші кричать що було дуже добре. Ні в тому ні в тому правди немає. Але вже бідаа... І я теж ходила вдягнута як писаночка)). Бабця з Польші привозила, моїм подружкам ще десь звідкись привозили, ну та, по інтернету не мож було купити, і чого б це? А там що, по інтернету не мож купити? Клас, давайте подякуємо за можливість купити джинси з розпродажу, на секонді ( за поміч ношену в подяку весь світ цілуєм моцно в ..руку), і чого то людей з-та в 2000грн не влаштовує? Може, все таки, є просто люди різні? є кого і тисяча влаштовує. є такі що і 10 тис мало..Різниці великої не бачу. Пи.Си. Намірено пишу тільки про матеріальну сторону.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами а що було робити? Свого бізнесу не відкриєш - нетрудові доходи і стаття. Я дуже добре пам'ятаю можливості моїх батьків - вчителів "на ставці". Море вперше я побачив вже у зрілому віці і за власні гроші (зароблені за часів незалежної України, до речі). Бо двох ставок батьків вистарчало лише на найнеобхідніше. Зараз, в такій багатьма нелюбимій Україні, я купую своїй доці більше іграшок, ніж батьки нам із сестрою. І відпочивати ми їздимо, а не так як за мого піонерського дитинства: є бабусі на селі - добре, немає - три тижні денного піонерського табору на базі школи, а далі - квартира, вулиця. Не знаю, може ми жили не в тому Союзі, але "спокійно" жити на батьківські доходи не могли. І я радий, що мої діти мають більше, ніж мав я. Хоча, з іншого боку, не можу сказати, що всі мої спогади про совєцький період життя - негативні. Так, це було моє дитинство, і яким би воно не було бідним, воно було найщасливішою порою. З вічними чергами, в яких стояли також і ми, діти (щоби більше взяти), з вічними заборонами (молитися, бути українцями і т.п.), із страхами (Афганістан). Та й хороші речі тоді теж були: більш доступна медицина, освіта. І дуже приємно, що зараз я можу спокійно про це писати і навіть бути поблажливим до покійника. Добре, що його вже немає!
Відповідь: Дівочі сльози за совітами От власне, а чому не вдягалися "як всі"? Та в тому то й справа, бо кажуть, що колись корупції не було. Та була, була. Моя мама вчилася дуже добре в школі, то щоб поступити в медучилище треба було дати корову. Але моя мама принципова була - поступила в інший навчальний заклад. А оте все "з-під прилавка" хіба не породжувало корупцію?
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Дуже добре пам"ятаю можливості моїх діда і баби, вчителів на ставці. На море я з ними їздила щороку, причому не менш ніж на місяць, а то й два. та,в Париж вони не могли поїхати, але чи хотіли? Та чого не як всі? кажу ж , що страшної бідосі в одязі не бачила. Було коли не давали грошей на лахи, але , по-перше, нє очєнь то і хотєлось, по-друге гроші збирали на книжку)) хату будували, машини купляли.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами То вже більше місцева специфіка. Моя родина вчилася у 70-х у Житомирі, Києві, Камянці, то ніхто нічого не давав, правда, поступали з направленнями, але як треба завалити, то й направлення не допоможе, а свекруха - у Львові, то вже насухо не обійшлося, але свекор теж у Львові, нічого і нікому теж не платив.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Та в тому то й справа, що порівняти і поговорити про то не гріх. Але ж суть то не в матеріальному. Що матеріальне (навіть якщо припустити теоретично, що тобі ВСЕ було кращим) важить, якщо фактично ти є на милості в "старшого брата". Хоче він милостиво дозволити тобі вчити твою мову - дякувати треба (ще дійсно питання, як дійсно співвідноситься написане і те, що між рядками), дав тобі свою ідеологію - то нема чого про власні ідеали думати (це і віра, і відчуття національної єдності і багато чого), заморив в свій час голодом мільйони людей - ....... Скількома ковбасами то все перекритись може? Та за бабці Австрії теж багато чого добре було - то, може, пониємо, що хай забирають нас з руками і ногами?
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Як не розумієте то запитайте тата-маму як можна було прожити місяць на 20 рублів. І ще запитайте як працювалось людям в колгоспах. Я написала про себе але такі зарплати мали одиниці, я не була заміжня і мені було достатньо. Моя мама не мала тисяч щоб я поступила туди куди хотіла і тому я поступила туди де можна було поступити без взятки, були такі спеціальності. Вам бабця або мама діставали одяг хоч і "без напрягу" але не в магазині купували. ---------- Додано в 05:57 ---------- Попередній допис був написаний в 05:52 ---------- Мені треба було тому що не хотіла бути як всі. Нас тоді в Польщу не впускали, про Америку ми навіть не мріяли. ---------- Додано в 06:04 ---------- Попередній допис був написаний в 05:57 ---------- Самі ж відповідаєте собі: були люди, які мали зв"язки, і вееликі зв"язки. І їхні діти могли вчитися там, де хотіли, ане там де могли Всюди такого нема, тут, в Америці не даш взятку щоб поступити або здати екзамен, якщо не знаєш то здавай той екзамен хоч до пенсії.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами а зараз що не так само?ну ввели ЗНО, і толку? в мене і до самих завдань з ЗНО купа притензій, але то таке, воно ще все відшліфовується мені мама розказувала, як їй бабця на тиждень давала 5 рублів, вона весь тиждень жила за ці гроші(здому не було дуже як брати і все зїдалось за перший же день),+накуплялись продукти додому і мама мяким автобусом верталась додому(це типу найдорожчий був), хоч ми жили не дуже і багато. та і про гроші важко говорити. Якось з мамою говорила, то якщо порівняти зарплату з теперішньою і колишньою, і що можна було накупитина одну зарплату тоді, а що тепер - не дуже велика різниця (ну за винятком там певних продуктів). Дещо дешевше, дещо дорожче...
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Не памятаєте коли навіть цікаву книжку неможливо було купити? Я знаю як мої батьки збирали на машину, на зарплату на неї назбирати було неможливо. І чи багато людей мали можливість побудувати хату? Ви пишете про кінець вісімдесятих, тоді вже було зовсім інше ніх 70ті роки і початок 80тих, вже навіть не чіпаю роки від приходу освободітєлєй.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами по-перше, не хотіли, ну то і викручувались там і інший варіант - самому щось шити. Я не знаю як там з тканиною було, але в мене вдома цілі шафи ще з часів "совєтів", я так розумію що не дуже то дифіцитне було. ---------- Додано в 15:17 ---------- Попередній допис був написаний в 15:14 ---------- ну висновок один, кожен жив по-різному в мене вдома досить велика бібліотека всі томи Дюма,Вольттера, Гоголя,навіть Шевенка і ще купа різних авторів(встидно навіть не пригадаю), книжки по кулінарії, якихось травах, догляд за різними видами творин, рослин... і то все куплено(точніше замовлено через пошту) саме в 70-85 роки ---------- Додано в 15:21 ---------- Попередній допис був написаний в 15:17 ---------- в мене в містечку будувались всі (рік 50-70), просто брали землю і потрішки будувались. Хату в якій я живу збудували в 1958 і збудували за гроші, які бабця наскладала за продаж молока і теляток, ну і звісно щось відкладалось з зарплати...Так, треба було від багато чого відмовлятись..але щоб таке було не реально..Я б не сказала, більше проблема була роздобути будівельні матеріали(цей висновок я зробила з розповідей)
Відповідь: Дівочі сльози за совітами А вугілля купити на зиму, дров, заплати щоб сіно, конюшину з поля привезли, а щось відремонтувати біля хати.... чи дуже би розігнався на 20 рублів в місяць. Це пенсію дали 20 рублів, а в колгоспі платили три рублі з копійками але давали мішок цукру і пшеницю, насапаєшся в колгоспі цілий день , а вдома теж господарка. Мали ті що крали але не всі можуть просто вкрасти.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами ну я також зі села практично, дідусь на залізниці працював, вкрасти як так не дуже і можна було, бабуся вдома з господаркою...але щоб аж такі бідні були ніколи не розказували...навіть як мама вчилась, то її стипендію на щось відкладали(якусь техніку чи щось таке серйозне), а батьки гроші їй давали. то значить хватало. та і треба не забувати скільки тоді то все коштувало, точно що не так як зараз..
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Питала. От і цікаво, з чим порівнювати? Давайте по темі, порівняємо з теперешнім часом. Як вам сьогоднішня пенсія? на неї можна прожити так як тоді на 20 ре? Не пам"ятаю. Бо у нас стільки цікавих книжок було в хаті, а як не могли купити то з бібліотек тягнули стосами. Звичайно не забороненої літератури, хоча і таке в домі водилося. Ага. Зараз зовсім не так)). Тільки те що по селам і на мішок цукру не заробиш, через те і поїхали люди на заробітки. Та і в магазинах. Ми собі шуби з мамою купили, в ЦУМі, в розстрочку. На рік. Де би то мені зараз шубу в кредит продали..? А хто хотів бути супер крутим- купляли дорого, або шили на замовлення. Самі ж писали Розумію ще якби писалося- от, мала купу грошей, але не могла собі купити джинси. Але ж могли? І , в принципі, з такими самими напрягами як і зараз. Різниці з сьогоденням теж не бачу. То для чого то дітей страхати...
