Відповідь: А я не хочу другої дитини! Я свідомо вагітніла в 24 роки, щоб до 25, максимум 26 мати дитинку. Далі після родів ставити ВМС - і баста діти, для нашої сім"ї. Мій чоловік дуже хоче лялю ще - дівчинку - я наразі категорична. Не готова і ще довго не буду. Мої коліжанки вже по другому колу пішли, а я пасую бо банальній причині - брак матеріального становища і не впевненість в майбутньому.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Думаю тому ти так і мислиш. Ну, та і маєш право...)) Бо я щоранку встаю і дивлячись на свого маленького сплячого хлопчика розумію, що він перевернув моє життя, вніс в нього щось таке прекрасне, про що я собі ніколи і уявити не могла що таке є впринципі. Я з твердістю можу сказати, що з появою дитини я стала в тисячі разів щасливіша. Ну, от якось так... Щось тут все дуже тяжко.) Але то моє бачення. Думаю в житті не можливо все прорахувати з чіткістю на сто відсотків і не промахнутися. Є страх, потім нема страху, потім він з"являється перед чимось іншим, потім в силу обставин пропадає. Тай життя інколи само за нас багато чого вирішує. І ми мусим прилаштуватися. А часто і думаєм що добре що так вийшло. І до слова, привезла мені нині моя коліжанка з чоловіком купу дитячих речей з малого. Хлопчик вже в школу пішов. Обоє здорові, мають квартиру, машину, в фінанси ніби не впирається, як в більшості. Я її дуже відмовляла спочатку, казала, що можливо ще пригодяться речі, але вона мені з твердістю відповіла, що вони прийняли рішення мати тільки одну дитину. Ну, та йщо. Їхнє право, їхнє життя. Хіба би хтось мав право їх судити? Тай далеко не тре йти. Бачу що в силу обставин я б сама відтягувала народження другого на невідомий термін, а потім вирішила б шо то вже нема коли. А так вже як є так є. І то дууууже добре що так є, бо знадчить так мало бути і буде в мене подвійне щастя.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! я теж усі речі малого повіддавала племінникам одразу, як ті народилися. Прсто ми найстарші у родині, всі двоюрідні- троюрідні від нас молодші. Оскільки ми з чоловіком теж налаштовані були ( та і є) на одну дитину, то все, з чого виростав малий- пакувалося у пакуночки і чекало лише свого нового "господаря" ( аналогічно було з візочками-велосипедиками і т.п.). Думки про те, що "хай стоїть, авось колись може і нам ще згодиться- не виникало". ---------- Додано в 19:51 ---------- Попередній допис був написаний в 19:43 ---------- думаю, що тут малося дещо інше. Дитина вносить в уклад будь-якої сім ї нові яскраві моменти; з появою дитини у будь-якому випадку змінюється життя і просто не мається на увазі,що от жила сім я без дітей і все так було погано , сіро і нещасливо. І ось в один день з являється малюк- і вуаля- веселка на небі зійшла і все так рожево-глянцево. А потім з являється ще одна дитина- і щаслива сім я стає уже просто суперщасливою. З являється третє- і сім я уже не суперщаслива , а мегащаслива, і так з появою кожної наступної дитини. З появою кожної дитинки у сім ї багато змінюється, з являються нові щасливі моменти . Це просто життя. Не журнально-глянцеве щастя, а просте, реальне. І воно не залежить від кількості діток.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Та власне, що щастя не є еквівалентом "належного". В принципі, я вловлюю думку Neverland і розумію, чому ми повинні були б бути щасливі БЕЗумовно. Але до того, мабуть, треба духовно рости ще дуже довго....ну я про себе
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Я не знаю тої статистики, я знаю два випадки коли друга дитина була не планованою і не зовсім мяко кажучи обовязковою, один випадок зраз це пише, інший відгуляв минулого тижня випускний. Все. Ось і вся знайома мені статистика. Я теж переживаю найкращі моменти з малою, недавно зловила себе на думці що так багато як я усміхаюся зараз за день, раніше такого не було, але мені цього достатньо. Тобто я щаслива від того що я переживаю зараз зі своєю дитиною в її 2 роки і мені не потрібне друге немовля, щоб відчувати щастя знову, я відчуваю його сповна і з однією дитиною. Хоча я не зарікаюся, ніколи не говори ніколи, бо воно обовязково трапиться, тобто в разі чого я готова народити вдруге, і буду любити ту другу дитину, а може через років 12 я зрозумію що хочу дітей ще. Просто, то я вже повторюся, на даний момент мені комфортно з однією дитиною, вважайте мене егоїсткою, але саме зараз з однаєю дитиною я відчуваю себе гармонійно, тобто відчуваю шо в мене є все що мені треба.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Саме так...В якійсь мірі будь-яке прийняте нами рішення, в першу чергу, робиться задля наших власних інтересів.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Та я то розумію. Але я стала в рази щасливіша з появою дитини і я це відчуваю. Я не можу сказати, що просто все стало по-іншому. Я таки "мега" щасливішою стала. І якось як якісь проблеми, негаразди, я завжди згадую про свою дитину, його очка, губки, милий мій-мій і мені здається що то все ніщо в порівнянні з тим, що Бог мені дав таке щастя. Може не всім то зрозуміло, але ми всі різні. Я не стараюсь щоб мене зрозуміли, просто говорю про свої відчуття. І правильно то, чи ні не задумуюсь. Отак живу, отак відчуваю та й по всьому.)) Взагалі не бачу як то може бути пов"язано з егоїзмом.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! От думаю я сьогодні про цю тему цілий день, згадую все, що пережила з дітками, і розумію, що я стала надзвичайно!!! щаслива, народивши двох дітей. Якщо в цьому вимірюється егоїзм, то я - егоїстка. Нічого в моєму житті не принесло мені стільки щастя, скільки малята - ані червоний диплом, ані речі, ані друзі, і т.д. Дивлюсь на ту беззубу посмішку донечки, яка з'являється у відповідь на мою, на ті рученята синочка, які мене обнімають і, як він, з усією любов'ю свого серденька каже:"мама", і розумію, що я надзвичайно щаслива! І то не просто лірика, то моє життя, бо життя наше складається з дрібниць, а такі чарівні дрібниці я бачу щодня. А на рахунок другої дитини, я не уявляю зараз життя без донечки. Так класно дивитись на те, як синочок, якому лише 2 рочки, обнімає її, цілує, несе іграшки і вкладає у ручку, як вона до нього сміється, я розумію, що їм добре разом, і мені теж дуууже добре! Я не розумію, чесно (не в образу нікому), як можна не хотіти другу дитинку, можна боятися змінювати життя, але не хотіти малятко - для мене нереально. А про високі матерії, типу, нащо мені діти, з якою метою я їх народжую, я не думала. Я просто живу і насолоджуюсь ними, дякую Богу за те, що Він дав мені таке щастя, як мої дітки, і, особливо, тішуся, що їх двоє. І ніякі проблеми: ані квартирні, ані фінансові, ані труднощі з дітьми-"погодками", не в змозі зруйнувати те щастя, яке вони мені дають.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Та всі ми егоїсти. Хто стверджує протилежне - той або обманює сам себе або просто лукавить. Бажання бути щасливим - найщиріший і найсвітліший тип егоїзму. Любити себе - нормальна річ, більше того, навіть любов до ближніх ми можемо зміряти любов"ю до себе, як то чітко сказано у заповіді.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! І я не хотіла до недавнього часу другої дитини, але сталася затримка, і я обдумуючи різні варіанти, зрозуміла, що таки хочу. Але... Планувати, наразі другу лялю таки не будемо, бо зараз досить стресовий період намічається на рік-два для нашої сім"ї, проте як тільки трошки все стабілізується - я розумію, що захочу другу лялю.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Що Ви маєте наувазі? Діти беруться відомо як. Якщо не застерігатись, то однозначно буде вагітність, а якщо контролювати протизаплідні засоби то звідки береться вагітність? сама по-собі? (щодо того, що презіки рвуться чи від прерваного вагітніють, то все на контролі у дорослих) Це теж стосуєтться фрази:ми не планували, але так ся стало...само не станеться..
Відповідь: А я не хочу другої дитини! )) Так, відомо як і взялось, лише не плановано), тому тепер ми ретельніше з цим, бо не полануємо. Але все в руках Божих
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Жоден протизаплідний засіб (окрім утримання) не дає 100% гарантії. Я думала, що про це вже всі знають
Відповідь: А я не хочу другої дитини! І ні один протизапліджний засіб, включно з утриманням, не додає плюсиків здоров"ю жінки, ну і чоловіка, зрештою. То так...мєждупрочім.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Кх-кх, я тож так думала. Виявляється не завжди. Та само не станеться. Але навіть якщо ситуація дуже-дуже контрольована- всякі казуси можуть відбутися. Тут добре казати ніколи-ніколи, але буває всяко, хоч і дууууже рідко, якщо обоє цього не хочуть. І тому мається на увазі, якщо не планувалося, але так сталося, то так мало бути. Мав на світі жити ще один чєловєчєк.)))) І не завжди ми, мудрі люди, то все можем проконтролювати. Хоч звісно в більшій мірі таки так. В мене знайома зі спіраллю завагітніла за рік після перших пологів. Ну, то кого має винити? Вона собі тої спіралі не ставила. Хоча я геть проти такого методу і все ж. Має два синуліка- щаслива. Чого тут.) А другого таки ніяк не планували на разі. Во-во.)
Відповідь: А я не хочу другої дитини! То ще питання, відколи для конкретної жінки вагітність вважається вагітністю.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Якби ж то твердження було аксіомою, темка б "як стати мамою" була б не актуальна. А так, нажаль...:no:не так все кольорово, як хотілось би: застерігаєшся-не вагітнієш, не застерігаєшся - вагітнієш. Не в нашій то, дєвушкі, компетенції. І кінцеве рішення не нам приймати. В нас є бажання/не бажання. А воля на все йде зверху.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! і ще добре, коли оргАнізм грає з вами в одну дуду без збоїв але це і є , мабуть, те що не від нас смертних)
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Знаєте, від знайомих, у яких власне так ставалося ніколи не чула, що вони шкодують, чи жаліються. Проте знаю сім'ю з 3-ма дітками, в якій жінка надзвичайно виснажена, дратівлива, даються чути різні болячки. Перерва між дітьми була невелика, дітки хворобливі, менші дві постійно щось між собою поділити не можуть і тд і тп. Здебільшого мама цілими днями сама з ними. Фінансово вони забезпечені. Звичайно, дітки виростуть, їй стане принаймні фізично легше. Але я не засуджую людей, котрі не наважуються на такий хід подій. Богу видніше, але, мабуть, краще, коли все-таки рішення Бога і сім'ї про час появи діток співпадає і приймається сім'єю усвідомлено. Дуже часто коли люди кажуть "якось буде", то насправді добре усвідомлюють наявність певної "страхівки". Наприклад, можна жити окремо від родини, проте ти свідомий з того, що якби так сталося, що потрібна допомога, то таки допоможуть фізично чи фінансово. Звичайно, що всіх обставин не передбачиш, проте як на мене все ж варто тверезо оцінювати свої можливості (маю на увазі в першу чергу духовні - чи сім'я готова до появи нового життя, чи є готовність надати дитинці максимум уваги та любові).
Відповідь: А я не хочу другої дитини! І ще..чомусь люди постійно вживають фразу Бог дав на першу дитину, дасть і на другу...але якщо ти не будеш старатись, то само "дасть" нізвідки не візьметься. А про так ся стало, раз ти лягаєш у ліжко з чоловіком, то це може статись..чому тоді..так ся стало)))))чи не краще казати, ми це передбачали) ---------- Додано в 11:48 ---------- Попередній допис був написаний в 11:46 ---------- а як силою поставили?)