Відповідь: А я не хочу другої дитини! Досить довгий період я хотіла мати лише одну дитину, напевно це пов"язано з тим що нас в мами було четверо і в тяжкі 90-ті нам було дууууже!!! важко жити, не було не те що в що вдітися, а їсти не завжди було що... але якось те все пережили і зараз ми дуже вдячні мамі за те що нас так багато (приїжджаємо в гості, помагаємо один одному). І ще на рахунок щастя, то по справжньому щасливою я стала лише з появою дитини, світосприйняття повністю помінялось і я зрозуміла що хочу ще не одну дитину, але напевно зупинимось на двох (чоловік більше не хоче). Ніколи і нікого не засуджую за його вибір, бо це справа кожної окремої сім"ї, проте і зрозуміти теж важко.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Для мене щастя - це сукупність чогось... І одним із тих чогось є народження дітей, і я впевнено можу сказати, що я стала щасливою, коли в мене народилося моє довгоочікуване чудо. ---------- Додано в 15:31 ---------- Попередній допис був написаний в 15:09 ---------- Хочете ви цього чи ні, але все одно народжуєте дитину для себе. Якщо я хочу ще одну дитину, і буду від того щасливою, то я є егоїсткою, цікаве твердження...,але це суто ваша думка, маєте право.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! І не тільки Ви) Чогось подумалось, а ті хто хоче лише одну дитину, так хочуть, бо з появою її стали нещасні і на тому вирішили припинити свої "страждання"
Відповідь: А я не хочу другої дитини! я нікого не засуджую, це кожного особиста справа, я вже писала, що одна в сім'ї, і мені дуже хочеться, щоб Яна мала рідну людину, братика чи сестричку. і дуже добре написала Holly
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Не в образу тим, хто не може завагітніти, чи втратив дитину, але все ж скажу. Щастя - це те, чого ти втрати не можеш. Воно або є, або нема. Все інше - ейфорія, прив"язки, бажання, все що завгодно, але не щастя. Ми дуже прив"язані до дітей. Всі без виключення. Боїмось їх втратити, боїмось не мати. Ми думаєм багато чого, кожен думає, що він не егоїст і він не тримає дитину, що він щасливий бо має/не має дітей. Але це самообман. Бо істинне щастя втрати нереально навіть смерть не забере його, воно виходить зсередини і ніщо не може на нього вплинути. Я ще за себе скажу, скажу чесно. Я дитину народила з егоїстичних міркувань: не могла завагітніти довгувато, тому захотіла ще сильніше, думала, що стану особливо щасливою, себто думала, що дитина принесе якесь дивне щастя в моє життя, а ще боялась самотньої сторості. Я люблю дитину, але чесно сама перед собою усвідомлюю що любов така - це прив"язка, бо є страх втрати ту дитину і страх що тоді буде. Я не стала якась гіпер щасливіша з появою дитини, все стало просто інакше. Саме тоді я задумалась для чого я хотіла дитину і де ж то щастя є насправді то. Просто всі ми говоримо і думаєм що любим тих дітей безкорисливо, хочем їм найкращого, але чогось наша любов потім стає хомутом на шиї в дитини, ми не годні відпустити ту дитину, бо ж тоді смисл життя пропаде. І це не поодинокі випадки, так є повсюди. От тільки зізнатися самі собі не хочем. Багато таких факторів і склали мою думку, що другої дитини я не хочу, бо поки в мені не буде щастя і гармонії, яку я не можу втратити, яку ніщо не відбере, то я не зможу дати це щастя тій дитині, то істине щастя і любов. Але це мій вибір і мій шлях, моє розуміння. Кожен іде до того розуміння по-своєму. Головне щоб кожен був певен в своєму виборі і не мучився від нього.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Можу Вам сказати, що ніодна знову народжена мною дитина не замінить мені ту, яку я втратила
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Я можу сказати, що я сильно змінилася після народження сина. В мене змінилися думки\пріорітети.. Нарешті я потроху відкопую свої бажання і мрії, а не навязані соціумом і т.д. Таке враження, що з сином я знову проживаю деаякі моменти свого дитинства. Тільки я це не вважаю більшим щастям. Просто воно інакше. Не можу я того пояснити. Є така думка, що тільки народження дитини розкриває жінку повністю. Не буду стверджувати на всі 100 та в мене воно так і вийшло. Цікава думка. А що власне народження дитини їх вирішить? Вони ж ну дуууууууууууууже довго ростуть)). ---------- Додано в 16:30 ---------- Попередній допис був написаний в 16:27 ---------- Ну і ще до егоїзму. Як же мені подобається фраза- роди ще одне і тобі легше буде. Так ніби то діти повинні мені життя полегшувати.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! розкажу одну історію: сім’я з однією дитиною: бітькам десь по 45 років, доні - десь 20, поїхала вчитись від батьків у Київ. це сусіди моїх батьків. як дочка їхала вчитись - мама тиждень плакала і не могла відійти., приходила до моєї мами і казала: "яка ти щаслива, що у тебе троє дітей!". грубо кажучи, моїй мамі не було коли плакати, коли ми з сестрою йшли вчитися, бо залишався найменший наш брат, якому було кілька років, і за ним треба було доглядати-виховувати. так, звичайно, скільки б не було дітей, але вони колись підуть з хати батьків у самостійне життя, але я не про це. ще сусідка казала, що в неї постіно є страх, що "раптом щось, не дай Боже, трапиться" і вони залишаться з чоловіком одні, що "яка вона дурна, що не народила ще хоча б одну дитину раніше, а зараз вже пізно". звичайно, але залишитися зовсім без дітей чи втратити одну дитину (як би це жорстоко не звучало) - різні речі. є тут мами, які мають одну дитину, яка вже пішла у власне самостійне життя, і які зовсім не жаліють, що мають лише одну дитину?
Відповідь: А я не хочу другої дитини! )) Думаєте, якщо в мене після, народилась дитинка, то щось суттєво змінилось? Друга дитина була, власне, з тих, що не заплановані) і після тієї втрати я не хотіла більше дітей але така була видно Вища воля, проти якої я не могла йти адже, в самий страшний момент я теж була безсила. Але життя "після" без дітей прийняла б, як належне
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Я от про те і казала. Ми народжуєм дітей з сотні причин егоїстичних. Оцей страх самотності - велика сила. Але знову ж таки це наш шкурний інтерес, а не інтерес дітей. Ми це не відчуваєм, це підсвідоме, але оті страхи і бажання батьків на наше життя впливають дуже сильно. Я сама дуже боюсь що в мене одна дитина. Я одна в родині. Страх дуже сильний, але для мене страх - це ще один урок, ще одна перепона, і якщо ховатися від нього за дітьми в надії, що якщо їх багато, то це надійніше, то я той страх ніколи не перейду. Тому свідомо народити дитину через страх для мене - нонсенс. Моя мама не шкодує
Відповідь: А я не хочу другої дитини! я написала просто досвід однієї сім'ї. Ви б прийняли (на даний момент, але не можна казати, що було б через 20 років), а хтось інший - не прийняв би.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! А смисл? Все життя страждати? Смиріння - велика сила, якщо ми змиряємось з обставинами, вони не мають на нас впливу. Тут така штука, завжди, скліьки б дітей родина не мала, якщо щось має статися - воно станеться. Я маю знайомого, в якого в родині є жінка, яка мала 8 дітей, а померла в сильній нужді і голоді. А коли ми приймаєм свій страх і змиряємось, ми автоматично стаєм вільні і щасливі. Тому я дуууже сумніваюсь, що ті хто свідомо народжує дітей зі страху самотності щасливі.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! ми з чоловіком хочемо двох-трьох діток. ну двох - то мінімум гарно би було зразу близнят - дівчинку і хлопчика)) гуляю з мамочками у дворі, вони ровесники мого сина, то вони вже у серпні - вересні чекають друге - такі пузатики зараз бігають..аж самій так вже хочеться))) але вирішили трохи почекати, хоч півроку-рік.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! я ж не кажу, що є смисл. просто є люди, яким важко змирятися з складними обставинами. є такі, які втрачають розум і т.д. і взагалі, важко говорити про смерть діток. я навіть не хочу ці слова набирати на клавіатурі. тут я повністю погоджуюсь з вами і з Трускафкою. але це звучить для мене дивно. я, наприклад, багато чого в житті боюсь. але навмисно робити ті речі, які я боюсь, щоб побороти страх - не буду (боюсь болю, але різати себе не буду; боюсь жити в злиднях - але навмисно ставати безробітною, щоб пожити в злиднях, не буду. хоча розумію, що це не дуже вдалі приклади). з іншого боку не родити дитину, щоб побороти страх, - ще більший нонсенс.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Так робити речі не треба Просто коли ти страх усвідомлюєш і приймаєш, ти з ним змиряєшся і він перестає на тебе впливати. А коли ми робим щось щоб не боятися, то тільки затовкуєм той страх всередину. Ну так, такий же нонсенс як і народити через страх. Просто речі требьа приймати такими, які вони є. Якщо Бог дає багато дітей, треба це приймати, якщо не дає - теж. Я цілком свідома того, що якщо я зараз зробила неправильний вибір непланувати більше дітей, а Бог вважає інакше - я це прийму. Але тим не менше теперішнє усвідомлення того, нащо мені дитина, привела мене до цього рішення яке є зараз.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! з однієї сторони це так, це прояв певного виду егоїзму, а не народжувати з якихось причин (не за станом здоров`я) це є теж вияв егоїзму, заради своїх інтересів, чи не так?
Відповідь: А я не хочу другої дитини! та в будь-якому випадку це ж Я хочу чи Я не хочу. ніхто ж так не робить: так не хочу дитини, але народжу, щоб демографічну ситуацію покращити)))
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Дівчата, як на мене, то ми самі робимо наші рішення правильними. Адже більшість сімей зупиняється на 2-3-ох діточках, і таке рішення опирається на певні аргументи. А для багатодітних сімей - то не аргументи Тому я впевнена, що є сім'ї з 1-єю дитиною, котрі переконані, що їм так найкраще, і їм насправді буде так найкраще. ---------- Додано в 20:13 ---------- Попередній допис був написаний в 20:12 ---------- Принаймні в цей час в цій ситуації
Відповідь: А я не хочу другої дитини! у однієї маминої коліжанки є троє дітей. Усі т роє вже більше 10 років живуть у різних країнах ( Англії, Німеччині, Штатах). Сюди навідуються не так часто і повертатися на Україну не збираються ( у кожного там свої сім ї, своя офіційна офісна робота). Між собою брати-сестри теж бачаться в кращому випадку раз на рік ( а то і менеше). хоч відносини у них дуже добрі- просто усі розкидані по світу.От ніби троє діток у сім ї, але батьки все -рівно вже багато років лише удвох. У маминої сестри одна дитина- і теж уже 14 років мій брат живе у Канаді. Мамина сестра тут вже багато років одна, чоловік помер, а візити сина раз на рік чи два на кілька днів до України не рахую. Сама тітка лише двічі за 14 років по місяцю часу гостювала у сина і поверталася сюди ( у сина там своя сім я , свої устої ( дружина -громадянка іншої країни). От ніби в одній сім ї троє діток, у інші- одна. Важливо одне: вчасно відпустити від себе дітей. І з народженням кожної дитини вже розуміти, що народжена дитина не для себе, не для неодинокої старості,не для того, щоб старшій дитині було не самотньо бути одинаком ( бо двоє, троє і т.д- це ж класно). Не розглядати народження однієї дитини- як прояв егоїзму батьків, чи народження багатьох діток- як прояв альтруїзму.Серед моїх коліжанок є такі, у яких є 3-4 діток і вони щасливі; є такі, де лише одна дитина ( вже дорослі і мають свою сім ю)- ці дві коліжанки свідомо хотіли одну дитинку і не шкодують про це, навіть коли діти виросли. У моєї ж найкращої коліжанки діток немає і уже не буде. Але вона з чоловіком сприйняли цю ситуацію і теж щасливе подружжя вже 20 років. Хоч лише удвох. Зате ця коліжанка має аж 9 похресників. Кожна сім я знаходить щастя у своїй кількості діток ( чи навіть їх відсутності, якщо же так склалося ) Погоджуюся з тим, що
