Дівочі сльози за совітами

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

А зараз можна і добитися високих посад самим, і працювати за реально гідну зарплату? Хто в нас працює в верхах ті ж самі куми-брати-свати-діти, і добре, якщо хоч є розумними і працюють, але ж більшість тільки керують а робити реально не хочуть. Навіть недавня ситуація з СБУшніками, які попали в аварію по п'яні - молодий пацан до 30р. і вже має досить високе звання, до якого реально дослужитися в років 35мінімум (і то за заслуги), а так в 40, скажете своєю важкою працею і відданістю отримав? А і ще зразу на дорогущу машину чесною праіею заробив? Наше сьогодення нічим не краще за минуле в тому плані, але колись співвідношення зарплата-ціни було більш реальним чим зараз.

І тоді їздили, звичайно важче це було, але люди відвідували і інші країни. А зараз що сильно їздять по світу? Не дуже бо і грошей не вистачає на всі захцянки (один авіапереліт чого коштує), ну і візові проблеми. Так раз в рік десь відпочити і то переважній більшості це за щастя.

тут не знаю як всі, але мій тато отримав квартиру без хабаря, просто стоячи в черзі. І до речі він починав як простий інженер, об'їздив весь союз по роботах, певний період працював в Болгарії, і доречі сам дослужився до посади начальника без кума-тата чи інших родичів в верхах. Це я до того, що все залежало від людини.

Звичайно, що все залежить від нас, але щось нічого не міняється вже роками. Хоча я рахую, що кожен народ заслоговує те що має і в плані влади, і в рівні життя.

А зараз все життя в одній маршрутці, смердючій, напханій, перекошеній, з агресивними водіями.
Я ще раз кажу я не захищаю, а просто порівнюю.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

))) Ні, не правда. Можна змінити маршрутку на іншу маршрутку ))). І не завжди водії агресивні, але навіть як і так, то зараз, якщо Ви не помітили тільки водії маршруток і бувають агресивні, навідміну від совдепії, де у всіх установах, закладах, магазинах і т.д. хамство цвіло буйним цвітом. І особисто я дуже рада, що зараз вже такого немає.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Тут на Закарпатті досить легко було поїхати за кордон. Бабця часто їздила в Угорщину, родичі там були. Привозила жуйки, цекерки і... одяг - такий гарний, кольоровий, ранець в школу в мене не був важкий дермантиновий, а легкий, кольоровий.

Але... Пам'ятаю, як вперше їхала з мамою і татом в Угорщину приблизно у 88 році, то на кордоні добре що зуби золоті у мами не порахували. Бо треба було записати всі ланцюжки і кульчики золоті, щоб недай бог продали там і трохи збагатіли...
Мама їздила туристичною путівкою в колишню Югославію - то з групою поводяться як з в'язнями - від групи не відходити, нізким не спілкуватись і т.п.

***

Дідусь мій займав хороші посади, але йому ніхто не допомагав - все сам. І за таких посад ніколи нічого не крав і не користувався своїм положенням. Був надзвичайно чесною і порядною людиною.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

От саме те, про що я написала коротко. Я теж з Закарпаття і моя баба вільно їздила щотижня в Угорщину бо брати і сестри поїхали туди жити за часів війни,мама їздила у Югославію, Чехію, Словакію, з цим проблем не було і іграшки я мала з Угорщини, але це не значить, що я ціню і памятаю тільки статок, а цураюсь голоду і прочего...по путівках ми їздили у Моршин відпочивати і їх дали тому, бо лікарка призначила у санаторій поїхати. я це просто запамятала, а про те, у чому моїм батькам і бабам було важко, вони не розповідали мені, моя память видає те, що там осіло. І чомусь мені здається, що у нас на Закарпатті люди менше бурчать на життя..Хельга, що там Ужгород каже???
І коли моя баба помирала, я щоб відволікти її від адської болі, просила розказати, як вона заміж виходила, як їй жилося з 14 дітьми у хаті(її мама народила 14 дітей), от тоді вона розказала з сяючими очима... я читала, що радять так робити з хворими, щоб вони трохи про біль забули

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Надуті підприємства, штучно встановлені ціни. Хліб білий 20 коп. Як ви собі уявляєте може бути така вартість хліба, якщо стільки людей і техніки були задіяні в його виробництві? Штучні дефіцити, коли з під прилавка все, а на прилавку голо. Сьогодні порвані дитячі босоніжки не трагедія, все можна піти і купити інші (на любий гаманець), а коли я вирішила зробити із своїх босоніжок шльопанці, то мама мало інфаркт не дістала, бо купити інші було важко, якщо пощастило знайти, то треба було вистояти чергу і хапати те, що є, бо вибирати не було з чого.
Люди працювали все життя на одному підприємстві, бо для того щоб змінити роботу треба було мати вагому для цього причину, інакше, це виглядало підозрілим.
СРСР то велика роздута мильна бульбашка. Штучна економіка, штучна ідеологія, реальний террор і геноцид на реальних людях. Фантастичні по своїй казковості звіти на пленумах, з"їздах і мітингах ЦК КПРС. А в реальності? Все, що залишилось від союзу хорошого, то мультики і фільми, але і ті треба дивитись із примруженням очка

---------- Додано в 13:20 ---------- Попередній допис був написаний в 13:12 ----------

Крали. Ой як крали! Своє відбирали від держави, бо вона добровільно давати не спішила. То було як відстояти свою честь - вкрасти від держави ОБХСС(Отдел по Борьбе с хищениями социалистической собственности) боялися, але крали!
А КГБ (Комитет Государственной Безопаности) боялися інші люди, ті що думали широко, розуміли, що відбувається, хотіли щось змінити.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Закарпатці такий народ, що приживається до різних умов. Була і Австро-Угорщина, і Чехословаччина, і "совіти", і, ось вона незалежність. Стільки змін влади, стільки національостей, що нема змісту бурчати. Треба жити і працювати. Ну, і звичайно той факт, що Закарпаття у складі СРСР тільки з 1946 року теж дається взнаки.

А Ужгород що каже? Прекрасний Ужгород, який збудували чехи, зараз успішно руйнують свої...

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

можна, не у всіх галузях, але можна, маю кілька близьких знайомих, які починали з низів, а зараз - вже очолюють цілі відділи з десятками людей підлеглих. Їм зараз до 30-ти або трохи більше 30. Крім того можна заснувати свій бізнес, так, тяжко, держава вставляє палиці в колеса, дуже тяжко морально, але вовка ноги годують і я маю родичів, які такою працею заробили і заробляють. І маю родичів, які б могли підключитись до того бізнесу, на все готове, тільки трохи зусиль і бажання, але вони побоялись - та то не стабільно, хто зна що завтра, а я не справлюсь, краще сидітиму на держ роботі, зате ставка, а за років 20 - пенсія, мені і так добре - от таким людям за союзу було б добре.

так, в столовій за рубль можна було поїсти перше-друге і компот, але чи смачно було? А піти до ресторану? Ха-ха-ха! Там можна було лишити пів зарплати і більше, і то - ще треба було попасти в той ресторан, але всі місця зайняті були не простими робітниками. Ну і про асортимент магазинів - не буду повторюватись. Яка різниця по чому ковбаса, якщо її нема?

родиною? на відпочинок? Тільки по одному, щоб не повтікали, під пильним оком КГБ, здебільшого у відрядження. І то якщо досьє ідеальне

все вирішується - візу зараз зробити не така вже й проблема, для молоді - християнські табори, програми обміну, інші програми- маю багато знайомих, одногрупників, які так півсвіту об'їздили, на автобусах, на попутках, поїздами.

так, було й таке, але то винятки, вони були, але альтернативи не було, можна було хіба сподіватись на чужу порядність, на добре керівництво, на те що начальник не просто протирає штани за столом, а дійсно щось робить. А якщо не пощастило?

То мені нагадує кріпосне право- були і добрі пани, були і нелюди. Цікаво, а коли селян звільнили від кріпацтва - багато було тих, хто за ним жалкував?

Змінити роботу було проблематично, бо ринок праці був обмежений, поскаржитись - нікому, та й небезпечно, тому й працювали все життя в одній конторі, їздили одним трамваєм, їли в одній столовці, відпочивали в одному санаторії. Зате стабільно.

і зазвичай більше залежало від іншої людини, тої що згори

а я бачу зміни, багато змін, хоч то більше схоже на вальс - 3 кроки вперед, 2 назад, 1 вбік, 3 назад... і ніколи не відомо куди той танець приведе

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

моя бабця з моєю мамою їздили в Польщу тричі(в 70-их) і в Югославію(відпочивати і до родичів). До нас в 70-80 роках тричі приїжджала бабусина сестра з Америки з подругою, жили в нас. Проблем жодних не було. так що не все так страшно було))

а чьо не смачно? Дуже навіть смачно. Я ще пам'ятаю)))

та й зараз ніхто не боронить там лишити пів зарплати....та чого - не простими? моя мама(тоді ще звичайна цехова палітурниця) з подругами раз на місяць ходили до ресторацій на "дівішнік". Повно фоток з тих часів лишилось.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Польща, Югославія, Болгарія - то трохи не те, там теж соціалізм продвигали, дружні країни

з Америки в совок - без проблем, головне щоб не навпаки. Ну і, думаю, вашу домівку не один співробітник КГБ "пас" за час гостини

на кожен смак товариш не всяк, хтось досі згадує парові котлети і молочні булочки, але мене б не радувала перспектива їсти їх впродовж років, щодня, бо варіантів інших нема - робоча столова одна, меню збалансоване і затверджене

то ще залежить від років, я говорю про часи молодості моїх батьків, часи, коли їм було як мені зараз, тато інженер, мама теж, це були 80-ті, всі ресторани Львова, їх було значно менше ніж зараз, були зайняті "мажорами", щоб попасти в ресторан - треба було дати на лапу швейцару, посидіти нормально, але без чогось надзвичайного - пів зарплати інженера. Зараз, звісно, можна й дорожче заплатити, але, принаймні у Львові, ресторанів-кафе-барів-пабів до кольору-до смаку, є бюджетніші, є шикарніші. Вибір - є, тоді - не було.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

та звичайно, весь світ відкритий . Тільки от як почитати книжки відомих радянських музикантів, то щось не так радужно. Так, вони якраз їздили по цілому світі з концертами. Ну просто в СССР то було престижно, в СССР завжди говорили, що в нас найкращі музиканти, найкраще все. Але з тими музикантами завжди надсилали якусь свою людину, з КГБ, яка за кожним кроком слідкувала, аби не ляпнули щось не те, аби не втікли-бо таки багато хотіло. І тікали. От дружина Ростроповича(віолончеліст) Галина Вишневськая (відома оперна співачка) писала в своїй книзі про своє життя, про втечі і як то все було важко. І який тиск був на них в СССР. Так що не знаю, що там можна шукати не такого поганого в тому СССР, то хіба така вуаль, за котрою всі жили і були переконані , що все добре-бо так вселяли в то людям, заставляли в то вірити.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Ага, і з правом написати відмову. Переважно, писали, і не тільки заїжджі військовослужбовці, яких було не так вже й багато, а й мєстні хруні, які сі вибили в люди, ставали прапорщиками, і не хтіли, аби їхні діти вчили мову батьків. Мій батько все життя пропрацював вчителем історії в російській школі в маленькому галицькому містечку, тому знаю не з чуток! Тому не треба про "розвиток" укр.мови за совєтів.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

я власне мала на увазі 70-ті роки. Щойно спитала маму, то вона сказала, що тоді таких ситуацій у них не було.

та ніхто й не шукає спеціально. Я народилась 1980 року і маю зі свого дитинства лише гарні спогади. Хіба я можу їх викреслити чи забути? Вони залишаться зі мною назавжди.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Не конче. Один з них міг жити в тій домівці. Член родини тобто

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Тобто, вас не влаштовує те, що людям давали все ж таки право вибора???)))

Діти військовослужбовців мали право не вчити за бажанням, бо батьків могли у будь-який час відіслати до іншої республіки. А от на рахунок "мєстні хруні" - то хто винен, що українці самі за власною волею "не хтіли, аби їхні діти вчили мову батьків"?

Вказівки "з гори" - то одне, але багато чого залежало від директора. У школах взагалі-то працювали українці, які самі обирали - чи вступати у партію та чи впроваджувати ту чи іншу політику.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

без вступу в партію жодна керівна посада була недоступна, в тому числі й посада директора школи

вибір - це добре, але вчити мову землі, на якій живеш - це нормально. Інша справа що тоді Україну намагались розчинити в країні рад, в тому числі й за допомогою такої необовязковості української мови в школах

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Вірно. Але хто не хотів - той не всиупав. Хіба когось силували?

Українська була обов"язковою, але за певних поважних причин можна було отримати звільнення. Повальної відмови вивчати ніколи не було. Навіть у "мєстніх хрунів" мала бути дійсно поважна причина (або, принаймні, віглядати поважно) щоб відмовитись.

За це мова взагалі не йде - звісно, що нормально.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Гм, право вибору. Чи мали його ті, кого відправили на святковий парад 1 травня 1986 року в Києві? Або ті, кого відправили без будь яких захисних засобів гасити пожежу на ЧАЕС? Чи ті, кого відправляли в Афганістан?

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

А чому керівництво УРСР не відзвітувало як мало бути, а до кінця приховувало масштаби трагедії? Чи це теж Москва винна?

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

обов"язково і право вибору, то трохи різні речі, хіба ні? так обов"язковою була укр мова чи ні? оприділіться.

я від російської в школі відмовитися не могла, за будь-яких обставин. бо її вивчення було ОБОВ"ЯЗКОВИМ.

---------- Додано в 19:18 ---------- Попередній допис був написаний в 19:15 ----------

Ви були членом того керівництва, що так достеменно знаєте, хто про що звітував. анегдот якийсь.

 

Відповідь: Дівочі сльози за совітами

Обов"язкова з можливим звільненням за вагомих обставин. Про це вже писала вище, повторюсь - мені не важко.

Взагалі-то про "право вибору" був жарт - ви спеціально проігнорували смайлики в кінці цитати?

Тому, що російською говорили у всьому СРСР, а українською - тільки в УРСР. Ви направду не бачите різниці між загальносоюзною і республіканською?