Відповідь: Дівочі сльози за совітами Третя міжнародна мова: http://ru.wikipedia.org/wiki/Международный_язык
Відповідь: Дівочі сльози за совітами ну це не правда, бо молодь дуже вчить іноземні мови. Хіба якщо на території Польщі іноземці хочуть порозумітися іншою мовою-то гонор може включитися. Я з тим трохи згідна-їдете в ту країну, повчіть перед тим мову тої країни хоч мінімально.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Вчити і знати - то різні речі. І я, доречі, написали: Щось ті поляки у Львові також виключно польською спілкуються. Чого ж вони української хоч мінімально не вчать?
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Якщо трохи поцікавитися історією, то зрозуміло чому. 60% населення Східної України після голодомору 32-33 років вже не було українським. Тих, кого не винищив голодомор, порозпихали по російських глибинках, а на територію України привезли під різними приводами або й без них російське населення. Українці там залишилися переважно в селах, і якраз в селах ще можна почути українську мову. Можна дискутувати годинами, але варто один раз побачити документи тих часів з приводу переселення, і стане зрозумілим, що нема там людей, для кого українська рідна. А той мізер, що залишився, давно асимілювалися. Були розроблені цілі плани з "викорінення". У Львові ситуація нічим не краща, хіба масштаби менші, тому й збереглися мова, традиції. Тому всі ті розмови про "главное, чтобы человек был хороший", то є наслідок політики і режиму. Зрештою, мені особисто ніщо не заважає спілкуватися з хорошими російськомовними людьми своєю мовою, ну і поправді, може то я неуважна, або мені чисто фіолетово, але ніколи не чула, щоб мені люди молодого покоління притикали націоналізмом через те, що не переходжу на російську. Може то тому, що не маю комплексів стосовно своєї рідної мови. А по темі. Я жила в Союзі всього 4 несвідомі роки, тому моя думка, та й думка решти людей мого віку, просто не може бути об"єктивна. Для мене прикладом є історія моєї свекрухи, яка більшу частину життя змушена була прожити під іменем чужої померлої дитини, щоб не втрапити вруки НКВД. Її батька, діда мого чоловіка, червоні спалили живцем на другий день після її народження, решта родини роками поневірялася по Сибірах. Але вона якось дуже добре відмежовує особисте від неособистого. Каже, що за Союзу певні речі були простішими, інших взагалі не можна було собі дозволити. Оскільки працювала медиком, то добре знає ту кухню зсередини, що корупція і зв"язки завжди були. Після училища "рядових" студентів відправляли в забиті села, які б вони здібні не були, а дітей впливових батьків залишали в місті. Тобто ніякої рівності не було, то все ілюзія. Про те, що після зміни в лікарні мусила ще йти і відпрацьовувати наділ колгоспних буряків з річною дитиною на руках, теж багато згадує. То моя баба любителька поплакати за Союзом, бо тоді "шось давали". Але то натура така, бо якщо подивитися, якою ціною те давання їй обходилося, то забирали значно більше. Дали медальку за служіння народному господарству, а вона з 5 ранку і до 12 ночі "ударнічала" на колгоспному полі. І за всі 70 з лишнім років бачила тільки те село і райцентр.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Я згідна, що не треба його використовувати не за призначенням . Думаю, що йшлось скоріше про боротьбу в сенсі - хотіти навчити своїх дітей розмовляти нормальню українською мовою, а не суржиком чи сумішшю....А за те реально поборотись треба. Я суджу зі своїх похресниць, які дивляться російськомовні передачі, мультики. І вже те мале вставляє фразочки російською. Або доводить (!!!), що бавитись хіба російською можна, бо українською мовою нема такого, як.....(якщо згадаю)....ні... Щось типу рахувалки про крокодилів . Ну менше з тим. Я при ній же взяла і їй переклала того нещасного віршика на українську - вона погодилась, що не гірше. Але ота "прихована" спадщина - то щось. Я себе пам"ятаю в малому віці, коли перед дзеркалом бавилась у ведучу чи співачку - то лише російською бавилась. І усвідомила то вже значно пізніше, згадуючи. Насправді я абсолютно не цураюсь говорити російською, коли дійсно з іноземцем. Ну і нічого не кажу, коли до мене звертаються, але відповідаю так, як хочу. Ще дуже надіюсь колись і англійську знати хоча б так,я к російську...ще б якусь . Тобто це дійнсо нас збагачує - знання мов. Але все одно не треба підміняти поняття, бо якщо ми не будемо старатись підтримати свою мову, то вона буде під реальною загрозою просто спочатку забруднення, а тоді - хтозна.. ---------- Додано в 11:54 ---------- Попередній допис був написаний в 11:50 ---------- До речі, ілюстрація цікава з життя Я зараз є в Англії, то мала зареєструватись свою візу у поліції. Там зустріла палестинця, який колись 7 років вчився в Харкові. Він почав ламаною російською говорити -ну я відповідала. Він так щиро казав, що його найщасливіші роки пройшли в Україні, що чисто мене розчулив. Але мова не про те. Спитав, чи я говорю українською чи російською. Кажу, що українською. Він так: "що прямо від батьків навчилась?". Ну я відповідаю, що так, звичайно. І він : "мне когда-то говорили, что где-то на западе Украины разговаривают так......а Вы (себто Львів) официально принадлежите к Украине?"
Відповідь: Дівочі сльози за совітами це було сказано в розуміні, що колись люди боролись щоб розмовляти рідною мовою, а зараз самі цураються державної мови, я вже не буду говорити про людей які не "кровні українці".вийдіть на вулиці Львова і послухайте скільки людей зараз розмовляють російською(і якби ж то була російська, а не який суржик), їх також примусово привезли?!так в нас зараз свобода вибору якою мовою розмовляти, але з такими темпами наша мова загине.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Ну та й зараз так. Заапелюйте до людей, що піднімете з/п бюджетникам чи пенсію пенсіонерам, то швидко побіжать за вас голосувати. Але за який рахунок то робиться і звідки то буде братися мало кого цікавить. Бо поки людина турбується про те, що їй поїсти, вона не буде думати ширше. Але любому політику завжди буде вигідно тримати народ в таких умовах, краще замилить йому очі мовними проблемами і підняттям пенсій. Тому мусимо самі роззирнутися і не бігти за тим куснем хліба, упускаючи куди більші можливості.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами і мене досить часто "східняки" (не в обіду нікому) запитують "а ти завжди українською спілкуєшся, і в інституті, і в побуті?". Ну і ще одна проблема, про яку мене (особливо тут в Австрії) питають - не любов львівян до росіян, молв на захід росіянам навіть потикатись не можна, всі тут з рушницями, шаблями ходять, а найприкріше що про це говорять представники США, і дізнавшись що я дружу з росіянами запитали як мої батьки,друзі відреагують на таку дружбу...
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Категорично не згідна з Вами. Багато з моїх знайомих на Сході України, які декілька років тому тільки підсміювалися з нашої мови, національних питань і т.ін. вже зараз трохи по іншому дивляться на речі. А ще як приїдуть до Львова, то в дикому захваті від нашого міста і традицій, і тої самої мови. І звісно, в кав’ярнях та ін. закладах з ними спілкувалися на російській, бо якби вернули носа і починали говорити на поки що незрозумілій для них мові, то ефект був би протилежний. Не треба нікому нічого нав’язувати, тоді все буде добре.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Ви все ж таки розділяйте державну та рідну - то є різні речі. Люди живуть у вільній незалежній країні, де їм конституцією гарантоване право говорити своєю рідною мовою. Що не так?
Відповідь: Дівочі сльози за совітами а де проходить межа між рідною і державною? я розумію різницю між цими поняттями, але спостерінаю досить часто ось таке, як навела приклад ну і якщо ти громадянин України, то чому ти не володієш державною мовою?!для мене це просто загадка. от приклад, якщо батьки, діди розмовляли українською, а вже діти перейшли на російську (народженні вже після 1991року навіть). російська стала рідна, яким чином? все, треба завязувати з цим мовним питанням
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Та давно треба Але повертаючись до теми - за СРСР усі мали знати "державну" російську, але ніхто ніколи не забороняв, а навіть заохочували вчити та знати рідну мову - у нашому випадку це українська.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Нескромно сама себе процитую : Я так зрозуміла, що ви навели той приклад як позитивний. Саме так - знати мали всі...І вже за цієї умови - могли знати і інше.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Звичайно. Коли є величезна країна, до складу якої належить 15 республік, кожна з яких має як мінімум одну (а деколи і більше) національну мову, то якость усі мешканці різних республік мають між собою розумітись? Українця-спеціаліста могли послати по роботі у відрядження в любу республіку - і як він мав там спілкуватись, українською? Чомусь в усіх "російських" школах предмет "українська мова" був обов"язковим для всіх учнів з другого класу. Де ж тут "могли" знати? Мусили.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Тоді ж і всі ті національні мови так собі позаочі прирівнювалися до непрестижних, провінційних. От я собі так почала згадувати, хто був головними героями анекдотів - молдавани, грузини (вірмени), чукчі та прибалти - якраз ті народи, яким російська мова найважче давалася. Офіційно - всі мови та нації рівні, та одна - "найрівніша". Вважаю, зараз українську мову потрібно не заставляти насильно вчити - це хіба що викличе спротив, а популяризувати. Як приклад можна навести український переклад кіно - зараз багато російськомовних погоджуються, що він є кращим, а у 90-х навіть мені з незвички різало вухо. Чи "Океан Ельзи", чи ВВ, а не так, як фізкультурник на Х-факторі, коли на сцені російською, а вдома з жінкою і дитиною - українською. Та й не тільки фізкультурник - там як подивишся, складається враження, що навіть у Львові україномовних не залишилося. Знову мову тихенько опускають до рівня "сільської".
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Хто Вам казав, що вивчення української мови заохочувалось? та ще за царів гнобилось, спеціальні накази видавались щодо насадження російської. Нать термін був- Малоросія. А за союзу був такий закон, згідно якого вчителі російської мови та літератури отримували зп на 20 чи 25 процентів більше, ніж вчителі української. Це заохочення? ну так, для вивчення не своєї мови. А зменшення кількості українських шкіл , закриття газет і журналів? І це відбувалось, ще починаючи з часів Шевченка, і закінчуючи, певно, розвалом СССР.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Випадково в новинах натрапила на цитату В. Медведчука про дивні речі пишете, в судовій справі моєї бабці, як однією з причин арешту було зазначено - розмовляла українською а на рахунок школи, на жаль була свідком як діти на сході навчаючись в українській школі не могли і два слова до купи звязати українською...
Відповідь: Дівочі сльози за совітами я би сказала не статок, а захищеність, безпеку життя (хати, дітей) багато хто пам"ятає 90- і , коли був безлад і чим далі тим страшніше Ви би ще послухали , що кажуть таксисти, як їм народ жаліється що совєти закінчились і що кажуть в чергах в ДПІ і інших держ органах про українські порядки, закони, владу..
Відповідь: Дівочі сльози за совітами То, певно, говорять ті люди, яких не торкнулись репресії та арешти. Захищеність народу в ті часи- то дуже спірне питання. Було, все було, і проституція, і наркоманія, і кримінал, просто не писалось про те в газетах.
