Відповідь: Дівочі сльози за совітами Цікаво, а що поганого в тому, шо людина прагне до крашого життя? Як десь там ім добре, то супер, якби не було, то би вернулися. І ще цікаво яка ще має бути причина до зміни життя?
Відповідь: Дівочі сльози за совітами прагнуть всі, тільки кожен по різному будує собі те краще життя. не забуваєм за що боролись наші діди, прадіди...Вони ж також могли просто втекти у пошуках кращого. От в тому і полягає національність, ми вже це втрачаємо. Діти, які народжуються закордоном вони вже не є українцями, вони вже не повернуться в Україну, бо просто не виживуть. на сьогоднішній день я вже не бачу майбутнього в України (аналізуючи політичну діяльність за останні років 5), ми просто скочуємось і деградуємо. Хтось кращий виїжджає, а хтось просто тут доживає своє життя...гляну навіть на деяких своїх друзів, чесно страшно...декотрі навіть не знають де знаходиться їхній інститут, то ща зо спеціалісти виростуть? Що буде через років 50? можливо я занад-то драматизую...але нічого хорошого дійсно немає. потрібно щоб не поодинокі люди зрозуміли що ми котимось у прірву, з якої жертвуючи своїм життям викарапкувались наші діди...Декому і так добре, досить часто чую - "та ми вже якось і тут доживемо, а діти точно в Україні не остануться". Ну і про заробітки, скажу з свого прикладу, можна жити і без них, головне хотіти працювати. скільки закинутих полів зараз, а чому? бо ніхто там не хоче працювати!повірте, маючи невеличке поле, якихось тваринок в господарстві - і живете шикарно, АЛЕ ТРЕБА РОБИТИ! Не буде діамантів, іномарок і хоромів, а от скажіть для чого вони?але ж варто хвалитись...
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Круто...Так як я завжди твердо знала, що їздити можу будь-де, але жити лиш в Україні - то таки доведеться доживати. А це взагалі жесть: Тому що заперечити можна мало не кожне твердження. Тут вже, бачу скотилась тема зовсім на інше... До речі, не мала коли відписати , але дуже хотілось вставити репліку про роздуми на початку теми про "натуральні тканини", "здоровіші продукти".... - то тут нема чого згадувати СРСР як приклад. То загалом життя таке стало...набагато "синтетичніше", всюди і по всьому світі. Ото лише почали люди вже вертатись до природнього -стає і модно, і круто.., хоч дорого. Так що "совок" ну зовсім ні до чого.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами а як ви назвате оце http://gazeta.ua/articles/novak-andriy/_molodih-zhinok-ne-pracevlashtovuvatimut-oficijno/506030 хочете сказате це нормально? п.с. підгледіла в іншій темці знаю що написано дуже грубо, але я думаю ви можете порівняти з рівнем життя закордоном і в нас, скажіть чесно що в нас в Україні жити набагато краще?(є країни де жветься і гірше, але ще років може 10 тому не все так погано було і в нас) але всюди по всьому світі всі цінять натуральне і багаті люди вживають натуральну їжу, користуються натуральними тканинами, бо вони дорогі, а на заміну натуральному прийшло дешеве, але штучне, яким користуються бідніші. а ми маючи своє натуральне, проміняли на закордонне штучне...
Відповідь: Дівочі сльози за совітами И-и-и... Ну і скажіть будь-ласка, невже першопричина всіх проблем України є українська мова??? От і в парламенті так, які б законопроекти не сідали обговорювати все скочується до мовних суперечок. ((((((((((( Люди добрі! І на тих суперечках вже (ось тут написали) 20 років сидимо, а не бачимо, що помимо мови ми всі українці (і Схід, і Захід) маємо одні і ті ж проблеми, які треба вирішити, але продовжуємо сперечатися про мову. (((((((((((
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Та написано не просто грубо, а образливо для тисяч людей. Я, для прикладу, не важаю що в нашому інституті залишились одні ..."нерозумні" люди. Бо ми маємо купу співпраці з іншими закордонним колегами, нашу думку цінують, і взагалі. Не треба "під одну гребінку". Ця тактика ще нікому не допомагала. А тепер про науковців: Я Вам скажу, що в багатьох країнах науковці мають так само матеріальні труднощі і особливо -психологічний страшний дискомфорт, бо перманентні (постійні) позиції там вибороти страшно важко. І молодий науковець, маючи сім"ю, мусить свідомо йти на таке життя, яке також завжди під знаком питання. Я не кажу, що вони бідні, а ми супер-влаштовані. Ні. Але знову ж таки крайнощі.....то справа невдячна. І знову ж таки, в Україні є змога заробити, подаючи проекти, звертаючись нарешті по підтримку (а для молодих науковців це взагалі широка дорога! Тільки треба пошукати, де просити, а ще й для дівчат - гендерний великий "плюс" ). Це тяжко і надоїдливо, це відволікає від досліджень - але весь науковий світ так живе. То чому б нам не спробувати? Розумію, що є ще люди старої закалки, що можуть і в колеса палки повставляти. Ну різні ситуації.....часом і просто удача потрібна, згідна, але все ж не на 100% все "котиться". Ну і от особисто кожен із нас що робить, аби не "котилось"? Риторичне питання. ---------- Додано в 18:17 ---------- Попередній допис був написаний в 18:16 ---------- Ну в нас ще відсоток натурального не найгірший, думаю. І при чому тут совок?
Відповідь: Дівочі сльози за совітами вот і через отаке я стала настільки категорична...і коли тобі пропонують дійсно цікаві проекти, ти відмовляєшся, бо там не настільки великий бюджет щоб їх виконувати (навіть не суть в запрлаті, а в тому що просто так треба буде заплатити за дурну бюрократичну тяганину і навіть часом доплатити з своєї кишені!) признайтесь собі чесно, невже вас держава повністю забезпечує, і чи вигідно бути науковцем, не беручи участі в міжнародних проектах (що і в свою чергу відволікає від наукового процесу, якщо ви ще і викладаєте), і навіть коли ви пробуєте щось зробити добре так сама гарно вам сприяє? так, вибачаюсь перед тим кого обідила. але я це написала щоб кожен задумався над тим як він живе і чи може він жити краще, чи він живе дійсно так, як цього бажав і що він робить щоб "не доживати"... п.с. на рахунок доживання це було практично як цитата моїх знайомих, я дійсно нікого не хотіла обідити, бо сама ще не планую виїжджати з України, надіюсь що щось зміниться і в нас. якось дуже-предуже грубо вийшло, аж не зручно
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Цікаве питання щодо мови. Як на мене-немає єдиної мови, нема єдності в державі, відповідно усе важче робити, бо нема в нас єдиної держави і єдиної цілі.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Вже говорячи тут про "совок" ...в СРСР було ніби багато мов, нє? Але котра із них основна - питання не стояло. От я б сказала, що коли такого сумніву не буде щодо української - тоді "велкам всі мови до нас в гості". Бо я згідна, що то питання далеко не другорядне.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами купуй vöslauer чи römerquelle, 0,5 л - 49 центів ну і про чудову проточну воду не варто забувати
Відповідь: Дівочі сльози за совітами А мене дуже зворушує така категоричність, коли вона йде з уст молодих людей. Я, до прикладу, себе не вважаю наразі настільки досвіченою, щоб категорично висловлюватись. І вже навіть на свій вік зрозуміла, що ніколи не буває абсолютного чогось: хіба у ідеальному газі разом із сферичним конем, як в тому анекдоті. Спитайтесь будь-кого з тих, хто вас зараз оточує - чи є хоч одна особа яка повністю усім задоволена? Звичайно, що багато що дратує ...але з таким відношенням, то хіба накритись простирадлом і повзти на кладовище, бо "що вже ми варті і котимось у прірву". І не лише в грошах справа. Я вже наводила приклад і психологічних аспектів, через які мені тут (я зараз в Англії) кожен 2-й молодий PhD заздрить, коли розказую, що маю постійну позицію...ну поки не скажу про зарплати, звісно Я не намагаюсь це все ідеалізувати. Ні! І якщо ще про часИ поговорити.... Не відчуваю себе в силі впрягатись у суперечку, чи "колись" було краще. Взагалі є таке явище, як "молочні ріки і медові береги", які були десь, колись, в інший час чи в іншому вимірі. Це все гарно ілюструється приказкою "там добре, де нам нема" . Але особисто мені приносить величезне задоволення, коли я бачу проблиски національної свідомості в молоді, коли бачу, що студенти задарма озвучують фільми українською, роблять українські вечірки, співають українських пісень в центрі під гітару, вітають з днем матері на вулицях і так далі. Це так гарно! В такі моменти я не можу думати про деградацію. Інший приклад - у нашому інституті молоді згуртувались у групу, яку зареєстрували в Європейському фізичному товаристві Young Minds. Зараз подають проекти на невеликі, але власні ж-таки вже гроші, для проведення різних заходів. Я чесно скажу - коли електронна скринька заповнена не спамом, а перепискою учасників дискусії про те, як організувати цікаві лекції для школярів чи, скажімо, екскурсію в обсерваторію - в мене душа співає
Відповідь: Дівочі сльози за совітами вся та ваша не побоюсь того слова ДИБІЛЬНА суперпозитивна фігня має ДУЖЕ БАГАТО НЕГАТИВНИХ явищ ЦІНОЮ - ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ голодомор розстріли Гуртки Насмішили))))))) Музшколи - запхані діти бездарнограючі на скрипці - мені давалась скрипка, сестрі так-сяк, 80% учнів моєї вчительки .. Моя мама працювала санітарним лікарем тресту ресторанів Москва (нині СПЛІТ) - але сміялась з Ваших Гостів))) Ше скажіть шо тараканів не було в ресторанах і шо не обважували, не крали, шо в роддомах не платили, шо халатності не було, ше напишіть про індивідуальний підхід в радянськім союзі і всьо, то буде свіжак для 95-го кварталу. Єдині, кого зараз дуже шкода то пенсіонери. Вони все жття пропрацювали вже, а наша держава поставила їх на коліна і наплювала на них. Решта - вина самої людини. Хто Вам заважає пильнувати Ваших дітей? Пласт, прошу дуже, коштує шалені гроші??? ні! Волонтерство? будь-ласка, пильнуйте своїх дітей, займайтесь ними, а не звалюйте на роботу з 8-ї рано до невідомо якої ввечері. Або працюйте, забезпечуйте тоді іншим чином догляд за дітьми, нема однаково для всіх і кожного, рівність то і був дибільний совок, але можливостей бути щасливим є вагонище. Було б бажання ---------- Додано в 08:17 ---------- Попередній допис був написаний в 08:07 ---------- В моїй сім'ї совок виглядав так: бабця (мами мама) вийшла заміж за диякона, котрого за недовгий час висвятили на священника, народила дівчинку в 43-му мин ст, в 46-у та дівчинка померла від щеплення на дифтерію. В той час бабця не могла її навіть поховати, бо би зійшла з розуму, на руках тримала немовля, другу доньку, котрій було 1,5 місяці і 2 місяці вже майже щоденно лишала немовлятко і летіла до тюрми - носила передачі своєму чоловіку, котрого арештували, бо він не підписав православ'я. Далі чоловік захворів на тиф і бабця цілими ночами просто молилася, аби вижив, одного дня прийшла на чергові відвідини, а його хворого вже у вагоні везли на Сибір. Далі 10 років донька росла без батька, і коли дідусь одного дня просто постукав у двері своєї хати, то його дитина його просто боялась, так до кінця його життя і не прийняла його у своє серце, хоч дуже його любила. В 1956 році дідусь повернувся і бабця завагітніла втретє, а наприкінці 56-го, маючи на руках третє своє немовля прийшли совєцкі солдати і перекреслили паспорт дідусеві і сказали до 24 годин забратися зі Львові. Майже 1,5 року мама також росла без батька, його переховували рідні в Підгайцях на Тернопільщині, звідки він був родом. Рідні, котрих ясно шо обшуковували. Обшук в нашій хаті, останній в 1984 році вже я пам'ятаю. Мені було 5 років. Приходило троє, шукали предмети церковної атрибутики, інтенції тощо. Перевертали шафи, ліжка, могли шось пошкодити і так десятки років... І Ви це хочете протиставити якимось дотриманим держ стандартам чи гурткам? ТА ВИ ШО... ---------- Додано в 08:28 ---------- Попередній допис був написаний в 08:17 ---------- ага ще що доброго совок подарував моїй родині: бабця була з багатодітної сім'ї, їх було 6: 4 брати і 2 сестри. В 90-му році ми святкували 50-річчя дідусевого священства, приїхали всі бабцині брати, ті двоє, що тут жили і один з Канади, куди втікав в свої 18 років, інший з Австралії, де його висвятили на священника і він працював на українську громаду в Австралії, за що до його мами постійно навідувались і шукали доляри і "предмети розкоші". А старша сестра, яка пораненого чоловіка на фірі вивезла звідчи, а потім вони потрапили до Канади, так і не наважилась приїхати, мою бабцю в 89-му році спаралізувало після того, як католикам віддали Собор Св. Юра і на Ратуші підняли синьо-жовтий стяг, а цьоця Ліда просто не змогла себе перебороти. Навіть мала вже раз укладену поїздку, і вернулась з аеропорта додому. Дзвонила нам і казала "Галюсю, я не прилечу, може у Вас там вже свобода, а маю думку, а як мене назад не випустять?". То радянський час. З його гуртками, ГОСТАми, лавочками-вечірньо-посиденьковими, сукнями з 70-го року і паперовою ковбасою. Ціна тому всьому, якби не хотілось закрити очі і так не думати, мільйони людських життів. І ніякий позитив цього не прикриє з жодної сторони.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами тому що в той момент коли я зним говорила, я вжила слово по-російські, а не на іншій мові, тому й спитала, чому ти не розумієш російської, тобі не завадить знати...П.С. всі мови не завадить знати, але російська загальнопоширена мова. От скажіть мені, з мови таку проблему роблять і у інших містах чи тільки у Львові??? Бо у нас на Закарпатті таким не переймаються - "главное, чтоб человеком был"... ---------- Додано в 09:17 ---------- Попередній допис був написаний в 09:13 ---------- а що Ви цим хотіли сказати у мою адресу????можна детальніше??? Особисто я написала про ті часи, як і всі...
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Мiй чоловiк прожив 10 рокiв на сходi Укр., то розказував, що там такi розмови, типу теперiшньоji, навiть не пiднiмаються. Говорять собi росiйською i нiхто не задумуэться, не дискутують Сам вiн, повернувшись до Львова, через кiлька тижнiв вже говорив чистою укр.мовою, але до сьогоднi не розумiэ тих розмов/дискусiй навколо мови.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами моя мама розказувала мені прєлєсті радянської торгівлі: як крупу від хробачків просіювали, як ковбасу мили, і т.д., бо повернути як зараз постачальнику не можна було, брррр...
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Та там на сході взагалі нема української мови, то певно, що не дискутують. В мене коханий 2 літа підряд працював у Харкові, розказував, яка там мова, половина російська, половина мати. ---------- Додано в 10:07 ---------- Попередній допис був написаний в 10:06 ---------- І зараз ковбасу миють і олією протирають.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Ото власне .... А може варто було би задуматись. Хоча це однозначно, що то питання використовується в якості важеля, як затикачку у будь-якому питанні. А проблема та суттєва. Спитайте білорусів, до прикладу, як часто вони говорять білоруською. Теж, вроді, не було чого переживати.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами тобто загальнопоширена? То англійську варто знати , бо вона загальнопоширена, а російську не так вже й обов'язково знати. От поляки молоді зовсім її не знають і не страждають від того абсолютно... А про совок. Які тут можуть бути сльози? ну була ілюзія того щасливого життя-всі рівні, все файно і так далі, але ж всі ми знаємо, що то було насправді. Міліони загублених життів за просто так-мурашки по шкірі від цього. Як можна сказати, що тоді було добре?? Кому? Чиновнивникам хіба і тим, хто з КГБ співпрацював. Але то продані душі і пропащі люди...
Відповідь: Дівочі сльози за совітами А зараз - свобода, якою люди хочуть, такою і розмовляють Нащо зараз боротись "щоб розмовляти українською", якщо це державна мова, яку не забороняють? Чи ви мали на увазі змушувати людей розмовляти тою мовою, якою вони не хочуть? Так це якийсь тоталітаризм та насилля) ---------- Додано в 10:27 ---------- Попередній допис був написаний в 10:25 ---------- Поляки і англійської взагалі не знають (або принаймні роблять вигляд, що не знають і не розуміють), і німецької вони не знають, і французської... тільки своєю польською вимагають спілкуватись.
Відповідь: Дівочі сльози за совітами Особисто я за те, щоб поки що відсунути те мовне питання на другий план (ще не все так погано на сьогоднішній день у нас, взяти хоча б до прикладу того ж Азарова, міг би плюнути і розмовляти російською, і впевнена, що йому би простили, але ж ні - тужиться, коверкає... ))))) Але допоки всі (і в першу чершу урядовці) зависатимуть на тому питанні, то ще довго в нас не буде прогресу.
