Шлюб

Відповідь: Шлюб

Це чиста правда...В мене є коліжанка,яка через те,що він хотів пожити разом щоб попробувати чи вони підійдуть один одному,розійшлися Мотивував тим,що шлюб це перед Богом і розлучення не приймає як варіант...а от пожити без проблем))

 

Відповідь: Шлюб

Річ в тому що ми двоє не з Львова.
Я раніше жила у гортожитку, після закінчення навчання, коли мені запропонували одружитись, висунулась і пропозиція жити разом. Це було дуже зручно, бо на той момент я "бомжувала".

Можливіть є завжди, але на даний момент рішення розїзатись принесе багато клопотів і витрат. Самі розумієте не так просто знайти житло. Надіюсь що через 3 місяці ми будемо сімєю, тому на такий термін ніхто не захоче здавати квартиру...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а чи кожна або кожний (мужчина) після розлучення наважиться жити САМА чи САМ, без статевих відносин, без нікого, як закон Божий пише, чи багато підуть на церковний розвід??? Чогось думаю, що якщо подаєш на такий розвід то і на церковний треба одразу подавати, щоб було все чесно.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

імхо, це, за аналогом до того, чи багато так живе до шлюбу, чи не так?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Навпаки. Дуже важлива частина, щоб зберегти позитив в свому житті. Я он не виконую одного табу і щоразу стаю на ті самі граблі.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я теж вважаю, що життя лише з терпіння, то не життя. А хіба то чесно, заплатити 1000 грн. чи 1500 грн., почекати рік і церква розлучить ? Маю на увазі чи має то якусь законно-Божу силу? Бо слово юридичну сюди не пасує. Це тільки для людей відмазка і заробіток для "батюшки", а так то мені здається люди собі полегшення вигадали. А ще знаю, що сусідня (не називаю, думаю усі знають) конфесія, взагалі чекати не треба, давай гроші і засвідчуй, що маєш нового претендента на звання "хазбенд" і відразу (там два листка загальностей виписав) розлучають. А завтра знову під вінець.
Дипломатизм має бути у стосунках, такий собі толерантний спосіб домовитись, якщо стосунки "живі".

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та так... Якщо до шлюбу не зберігається чистота, то яка різниця що буде діятись після розводу, навіть якщо нема церковного уневажнення шлюбу.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

і я про те, особливо враховуючи на "цирки з уневажненням" де дають дозвіл там, де не повинні, і не дають де мали б.

а про терпіти в сім'ї - буває всяко, так щоб взагалі ніц не терпіти так не буває, от лише терпіти і більше нічого - то, мабуть, таки не варто, особливо коли то загрожує життю/здоров'ю

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ТО виходить, що я виходила заміж вагітною, і то гріх великий, наприклад, якби я розлучилась і подала на церковний розвід так само. І сповідалась би про свій гріх дошлюбний, і просила у Бозі вибачення - то всерівно не буде мені прощення щоб я не робила???? Правильно я зрозуміла?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

З точки зору релігії, вагітність до шлюбу так як і статеві контакти - це є гріх - перелюб.
Але знаєте, хто з нас святий у тому відношенні, є звичайно - одиниці. А більшість, живе за темпом шаленого світу. А вибачення у Бога, думаю, є завжди. Він найдобріший і на відміну від людей - голови не відвертає. Тільки то все приходить, як у тій українській поговорці "Як тривога, то до Бога по тривозі нема Бозі !". І я в тому числі. Люди ...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

я до Бога звертаюсь і дякую за все без тривоги і без причини

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Перелюб - так, а вагітність - сумніваюся

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Перефразую. Вагітність - наслідок перелюбу, якщо до шлюбу були статеві стосунки (як виявилось плідні). В одній лінії все стоїть. Чи може, то якось інакше трактується ?

---------- Додано в 16:44 ---------- Попередній допис був написаний в 16:40 ----------

Аналогічно. Лише на нього і уповаю. І вже не один раз переконались, що якби не його промисли ніхто і нічого би мені не допомогло. Не перетягуйте на себе. Нікого не хочу зачепити і мети такої не мала. Трактую, як розумію, якщо розумієте по-іншому, поділіться. Я лише буду вдячна.

Погодьтеся, те що я описала (словами віршованими) має місце у нашому житті.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А дошлюбні стосунки вважаються гріхом для жінки і чоловіка чи тільки для жінки? На своїх помилках треба відкрито вчити своїх дітей, щоб син немав ніякого інтиму до шлюбу, бо якщо вона виявиться "не та" то буде ой-ой, вже буде грішна..а чи зрозуміє мене син???

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та для всіх то є гріх без виключень. Але то так важко навчити, та навіть як навчити, то треба, щоб людина доросла, свідома знала, що робить у першу чергу боялась кари Божої. Не знаю десь так. Я також не виключення і той гріх за мною теж є. Але як то так зробити, щоб культура, чистота стосунків між молоддю була належна не знаю. Сама маю дитину і так подумати, пояснити певно зможу, але от як зробити, щоб вона висновки реальні зробила.
Щодо чоловіків. То в нас останні чомусь, по тій причині, що вони в штанах, собі того гріха спустили. А так розібратись, то сильна половина людства більше має рильце в пушку ніж слабша.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я не розбираю ваші конкретні гріхи, і не показую ні на кого пальцем. Ви неправильно зрозуміли. Просто якщо ви знаєте, що конкретний вчинок веде до гріха, то ви, якщо віруюча особа, повинні його уникати. Бо, тоді гріх з несвідомого переходить в свідомий, і тут він вже важчий.

Тепер, якщо я співжила з чоловіком до шлюбу, то це не означає, що я повинна співжити з кимось іншим поки мій шлюб ще дійсний. Просто, я знаю, що якщо одного разу я вирішу подати на сепарацію, у мене нема підстав для церковного розводу (тобто уневажнення шлюбу). Я вже надто довго прожила з чоловіком, аби бити на те, що я його не знала до заміжжя. Навіть якщо я вкажу на певні речі в його поведінці від якої потерпаю я і діти, то я можу надіятись лишень на сепарацію. Тобто з свого боку я не можу понадіятись на те, що тільки тому, що я вже не живу з шлюбним чоловіком щось зміниться для мене.
Знову ж таки, все що робитиме чоловік після того як ми почнемо жити в різних локаціях, це його вибір. Мій вибір - залишатись чистою перед Богом і своєю совістю.

Так, що на рахунок прощення чи непрощення, це не до мене. Я не священник і не Бог.

---------- Додано в 18:13 ---------- Попередній допис був написаний в 18:10 ----------

Неправильно. Не кари Божої повинна боятись людина, а того, що гріх засмучує Бога. Всі кари людина накладає на себе сама. Бог не карає!

Але то вже інша тема.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Не можу цілковито погодитися, та вважаю, що і мої і Ваші слова - є складовими, що формують розуміння відповідальності за свої вчинки перед Всевишнім і той тонкий невидимий зв"язок Бог-людина.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

як то? Щиро шкодуєте за свої гріхи, сповідаєтесь, спокутуєте, виправляєтесь, живете християнським життям. НМСД, шлюб - чудова нагода розпочати справді нове життя.
А якщо розцінювати гріхи до шлюбу як пояснення того, чому у шлюбі не все гладко з християнської точки зору - хм, ну що ж, класно придумане виправдання.

Мені дуже пощастило виправитись у шлюбі. Бо, хоч до шлюбу і жила *через пень-колоду*, але щиро шкодую про це, чоловік мене пробачив, у Господа пробачення попросила на Сповіді і стараюсь жити так, щоб більше Його не засмучувати. Звісно, багато вважає це лицемірством, але до шлюбу в мене пройшло 19 років життя, а у шлюбі-то до самої смерті ще є часу пожити нормально

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

не знаю як правильно пояснити: пишу попростому, якщо жінка мала інтим з майбутнім чоловіком і вагітною за нього вийшла і взяла шлюб чи буде їй прощення за цей гріх, якщо молитвами і сповіддю буде просити пробачення у Бога??? чи такий гріх не прощається???

---------- Додано в 14:35 ---------- Попередній допис був написаний в 14:34 ----------

а чоловік за що має пробачати??? за то, що жила до нього як хотіла??? чи про шо Ви?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Зараз модератор прийде і когось з нас забанить, бо є тема у релігійних. Але Господь пробачає того, хто щиро кається. І нас вчить пробачати.