Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Давайте порахуємо скільки ми витрачаємо на свїх дітей та на себе (різноманітний одяг, фрукти, іграшки, меблі, автівки, відпочинок). Якщо жити "на радянському пайку" - досить легко за 10-15 років назбираємо собі на квартиру. (а саме стільки більшість працювали на заводах для "отримання квартири").
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Дівчата, яка тиха річка в Союзі? Можливо, житлове питання ще більш-менш, і то були свої нюанси. А моральна сторона життя? Жити в купі страхів, бо там підслухають, там донесуть... Мого тата з іншого міста не відпустили на похорон рідного батька, ібо робота важливіша. У декреті довго хтось міг бути? Я ходила в такий садок, де можна було діток на ніч лишати, бо мама, працюючи по змінах в один день до 8 вечора, а в другий з 8 ранку фізично не завжди могла мене забрати чи завезти в той садок. А не дай Бог, запізнюватись на роботу. О, а ще до сих пір пам"ятаю, як у початкових класах вчителька нам забороняла на Пасху до церкви йти. І як я вірила, що вона справді стоятиме під церквою і записуватиме всіх порушників... Звичайно, можна згадувати морозиво по 10 коп і булочки по 3 коп., ну і квартири; але атмосфера психологічна, яка тоді панувала - не вартує того.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? щелепа відвисла, і пробила дірку в підлозі до сусідів.. комуналки і хрущовки - оце було супер вирішення квартирного питання.. з квартирами було важко завжди, як колись так і зараз.. перше написала довгий пост.. але передумала, бо не по темі..
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Мій тато стояв, тільки потім діставав великий втик, що не було записано кількість порушників, а такі були... У мене те саме. Це у мене спокійне життя в порівнянні з тим, що мали перейти мої батьки, аби вигризти нам будь-що чи якесь життя. Жили ми завжди з моєю бабцею, не тому, що не було куди йти - було, але просто підхід такий був і виховання. ---------- Додано в 17:40 ---------- Попередній допис був написаний в 17:37 ---------- мій тато заробляв 60 рублів. На сім’ю з 4-рьох чоловік це було ніщо. Він був звичайнісіньким вчителем музики в селі. Тобто жили ми у Львові, а тато добирався в село на роботу, то мама нераз згадувала як він заробив 60 рублів а 40 проїздив в місяць, бо треба було якось добратись. Одним словом, не життя а казка. ---------- Додано в 17:43 ---------- Попередній допис був написаний в 17:40 ---------- Абзац!!! Ото вже споживацький підхід до життя. Я собі ножки задру а ти мені ДАЙ, ДАЙ, ДАЙ!!! ти мені зобов’язаний... а ще краще держава нехай дасть.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Це вже у нас пішов суцільний офтоп, але суперечка наша ні про що. У кожного своя сімейна історія, ми різного віку, батьки наші теж, отож ми говоримо кожен про своє. Мої батьки народилися в кінці 50-х, інститут закінчили у кінці 70-х, і я виходжу з того. А про споживацький підхід до життя я взагалі не зрозуміла, я ж не кажу, що треба лежати на дивані, а просто хотілося б спокійно працювати і мати якісь соціальні гарантії, а не долати постійні перешкоди, бо ота нестабільність і перебування у постійному стресі дуже псує нерви і скорочує життя.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ну це правда. Тільки я від вас старша, і пережили в системі відповідно довше. Кожен сам собі вкорочує життя. В моїх батьків і у ваших стресів було не менше, або й більше. Тільки ви обираєте їх не бачити.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Так прямо на роботі розбіглись і квартиру давали ,а ти тільки руки підставляй і забирай. Можна було ціле життя чекати і не дочекатись ,скільки таких випадків ,не злічити . Коли ми з чоловіком одружились ,нам не перепало ні з жодного боку,жили ми з його батьками в старій аварійній хаті ,умови не до оповідання,у свекра і свекрухи пенсії колгоспні --11 рублів і 24 рублі .Як кажуть ,все з нуля -- газ ,вода ,пивниця ,світло трифазне і т. д. І таких ,як ми ,багато . Одним словом ,треба трохи дупцьою рухати і рукам відпочинку не давати.Будову ми тягнули практично самі .Вікна ,двері ,підлоги ,побілку власними руцями робили.І будували в першу чергу для дітей.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Вся та заворуха в цій темі не про те. Я можу хіба за нас сказати. Мій чоловік зараз так тою дупцьою рухає, що я його бачу хіба по неділях нормально. І все заради достойних житлових умов. І батьки наші за своє життя так нарухалися, що о-го-го. Тим не менше, не хочуть лягти пластом в своїх хатах, хоч можуть, а рухають далі разом з нами. Сподіваюся, скоро ми всі разом розставимо шезлонги на новому подвір"ї і будем гріти свої дупці нарешті. Ага, можна було ще по-іншому зробити: не родити дітей, або родити і віддати на село, і мені теж йти заробляти, але ми того не хочемо, бо значно краще рухаються всі частини тіла, коли є для когось рідного, крім себе. Хтось казав тут прямо, що за Союзу не працювали тяжко? Працювали о-го-го, але саме в плані житла (конкретно житла, не чогось іншого) багатьом було значно легше. Ну і своя хрущовка краще, ніж нічого.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? І ми так. Економили і на робочій силі, чоловік пів здоров"ячка втратив на тих бетонах і т.д, і я з пузом за підсобника і трошки грузчика-розгрузчика). Але то того варто, бо і тішимся, що маєм і дитина має і буде мати, а не в певний момент сказати "шуруй, і сам так, як ми працюй". Мені так не сказали, а допомогли чим могли і не виживали з батьківської хати, а набрались сили, терпіння і так спільними зусиллями стало добре всім
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Яка своя? За Союзу нічого не було вашого. Та сама хрущовка ніколи не була ваша. Зараз ви будуєте свою хату. СВОЮ!!! Не державну! В 90-тих роках мої батьки мусіли заплатити державі, щоб мати право власності на те помешкання в якому жили їхні батьки ще до того часу коли нас освободили. Так, що за Союзу нічого свого не було. Навіть якщо комусь давали помешкання від держави, то воно всеодно бралось в оренду від держави. Ви орендували в держави, і якщо б держава вирішила у вас забрати те помешкання, то забиралось дуже просто. Андропов планував повернути ті часи страху але йому не дали - помогли вмерти. Як можна плакати за тим чого не знаєш?
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? мої батьки з середини 50-х, а я - дитя "із 70-х"Про яку тиху річку ви говорите? Навітьу ці часи це не була тиха річка. Складнощі є у кожному поколінні. І будуть у майбутніх. І їх не можна вимірювати "кому було гірше". На кожне покоління випадають свої випробовування. Он послухайте мудру жінку, яка значно старше і за мене і тим більше за вас- тому знає, що каже: це стосується усіх часів.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Це все так, але тоді всі були в таких умовах, а коли з"явилася можливість приватизувати - стала власною хатою. Ну і я не плачу за Союзом, то здогадки. Але те, що зараз молодим людям з житлом дуууже тяжко, не варто заперечувати. Мій батько отримав квартиру ще й на правах інваліда, нікому таких прав не побажаю. Але приватизував і залишив дітям. Тепер інваліду з двома дітьми без підтримки хіба завернутися в білу простиньку і топати самі знаєте куди. Ну і я не жаліюся ніскільки. Я просто дякую Богу і батькам, що не покидають нас і ми маєм щастя мати свою хату (ще трошки). Не всі мають. До ре, ото посиділа і нагадалася. Мені якраз-то захищати Союз ніяк не випадає, бо його перший прихід посадив мою прапрабабу, яка мала гектари поля, маєток і наймитів, на віз, забрав все на потреби "народного господарства", а бабу з дітьми чудом повіз не в Сибір, а просто в покинуту розвалюху в інший повіт. Про те, що Союз зробив з прадідами чоловіка, теж можна багато писати. Але стосунку до теми проживання на зароблених батьками метрах воно не має.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? от додам до цього: моя бабця з дідом вже будучи майже у пенсійному віці затіяли будову на своїй дачі. І власними руцями збудували будинок з нуля. У мого чоловіка була теж така собі мрія- будиночок у мальовничому місці. Коли мали змогу трішки підзаробити і купили кавалок землі, то теж своїми руцями будуємо там невеликий будиночок. І хай ця будова тягнеться вже "енний рік" ( бо фінансування і власного часу не завжди вистачає), але це приклад того, що і покоління бабусі , і наше покоління, якщо хотіли- робили, а не сподівалися на "авось" і не нарікали. що попередньому поколінню було легше.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? З свого досить поважного віку зробила висновок : кожному поколінню випадає своє випробування.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Та бо не треба відписувати і кожному пояснювати. Хтось прочитав все, хтось лише щось останнє, кожен при своїй думці, кожному хочеться вставити 5 копійок. Я б не вважала, що всі "закиди" є особисто до тебе, Жанно. Дай собі спокій. Людина собі вилила душу, можна так сказати, пожалілась..ну бо тяжко реально, бо дихає вона випарами від пофарбованого вікна, і так виглядає, що нікому голову не прийде запросити вагітну доньку чи невістку хоч на трохи десь перебратись. Ну або може сама Жанна проти - ми всього не знаємо. Крім того, у ВСІХ життєвих ситуаціях є дві сторони медалі і ЗАВЖДИ екстремізм у будь-якій позиції однозначно є неправильним. І всі супер-гострі заяви типу "вони - паразіти - виживають мене чи когось", чи то йдеться про батьків чи про дітей - то вияв екстремізму, на мою думку.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? точно. колись за додаткові метри дітей народжували, розлучались або одружувались, мій знайомий 4х кімнатну квартиру за пляшку горівки получив( просто був в потрібний час у потрібному місці), коліжанки мама на підвальній 2 квартири захапала помацавши в мягких місцях одного мужчинку.... тепер значно жорстокіші методи а хтось як змісяця звалився, хапнув там- тут, настрочив і все ) бувають і такі.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я бачу, то загальна біда, читати через рядок. Валентина Соболь, якщо стосовно рухання дупцею, то до мене, то я ж писала, що квартиру я маю, і будинок у процесі. Але я маю купу родини, знайомих мого віку, які того не мають і їм наразі не світить. Вони не пияки, не гниляки, з освітою, мені гірко, що молоді, освічені, працелюбні люди туляться по кутках і не мають перспективи. І ніби дупцею рухають. І коли порівнюю, як прийшлося їм, а як їхнім батькам, то порівняння не на користь молодшого покоління.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? А ще є китайське прокляття: "А щоб ви жили в епоху змін!" От ми й "попали" на "перестройку" і становлення "незалежної", коли "хто раніше встав, той більше всіх вкрав..."
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Мені в "квартирному питанні" пощастило. Скільки себе пам"ятаю, моя мама завжди говорила, що зі мною вона жити не хоче, хотіла, щоб вдома залишився мій брат( він майже на 10 років молодший). А тому, я по плану моєї мами, мала жити в квартирі у Львові, яку мої дідусь і бабуся не отримали від держави, а купили самі. І хоч я , напевно, вже і не буду жити в Україні, мама все-таки переписала квартиру на мене, за що я їй дуже вдячна. Мій брат залишається жити з батьками у просторому 2 поверховому особняку, який мої батьки за радянської влади будували 10 років.І в моїй родині я бачу такі ж позитивні приклади допомоги батьків дітям. Можливо, бо їхні батьки їм також допомагали у свій час. Мені дивно чути, що буває по іншому.Можливо, просто не довіряють. Скільки вже було випадків, що пенсіонери залишалися без квартир, тільки тому, що зашвидко переписали їх синам чи дочкам. І в Німеччині все частіше бачу, що батьки оплачують навчання у вузах, кругосвітні подорожі, перші внески за земельні ділянки своїм нащадкам. Звичайно, тільки ті, в яких для цього достатньо грошей. Так, є і такі, які дозволяють дітям жити в них і платити за це гроші, але переважно це якісь 150-200 євро, які та дитина проїсть. З мого спостереження, це люди,які не заробляють багато, які до цього часу діставали "дитячі" гроші, і тому в них просто нема більше в " сімейному" бюджеті. Мій чоловік свого часу також платив батькам, бо його батькам треба було поставити на ноги 6 дітей і виплатити кредит на будинок, а не через жадність.Вже останні роки мама дуже багато років утримувала одного свого сина, у якого були тимчасові фінансові труднощі через, я сказала б, лінощі і зависоку про себе думку. ---------- Додано в 00:52 ---------- Попередній допис був написаний в 00:45 ---------- Я розумію, що порівнювати Україну і, наприклад, Німеччину важко. Зараз так виходить, що маючи 30 відсотків стартового капіталу( він переважно потрібен,щоб дістати кредит на вигідних умовах), побудувати власне житло і виплачувати банку кожного місяця відсотки, виходить дешевше, ніж таке ж житло винаймати. Але з кредитами люди розплачуються тільки переважно виходячи на пенсію.А це також добрих 30 років життя у деякій напрузі, бо також можна втратити роботу і т.д.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Але ж не всі вміють красти і по трупах йти ,на щастя .Мені здається ,мова не про те.Не бачу нічого дивного в тому ,що комунальні послуги треба оплачувати спільно ,якщо дорослі сімейні діти проживають з батьками,хоч і тут все залежить від обставин --- діти не мають роботи ,мають дрібні діти і малу зарплату і т. д.Бо ж переважно спільне проживання двох сімей - це ще один холодильник ,додаткове прання і прочая і прочая... Народна мудрість каже - де згода в сімействі ,там мир і тишина,щасливі там люди ...Відпочивала з жінкою ,з якою в одній квартирі проживають два сини з сім*ями,треба було чути ,з якою теплотою вона розказувала про них,про те ,що вони мирно проживають. А ще скажу ,як мені моя внучка каже ; "Щоб на вас напали гроші і ви не змогли від них відбитись !!!!!!!!!!!!" ---------- Додано в 08:24 ---------- Попередній допис був написаний в 08:16 ---------- Рада за вас.Ще раз повторю - кожному СВОЄ .Легкого немає нічого.Так ,є везунчики .Але ж не всі. І в тих везунчиків купа своїх проблем .Так ,з батьками жити тяжко ,правда .Але ж і з дорослими дітьми теж непросто,тим більше сімейними.
