Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Але то в нас люблять поперекручувати. Вже не перший допис схожий читаю, аж хочеться запитатися скільки сторінок перед тим ви прочитали і чи тільки по суті, чи ще поміж рядків на свій розсуд.))) Хто де писав, що хтось щось повинен, "свалюйте" і т.п. Мені вже трохи набридло таке читати. Чесно... Я може зараз пишу трошки на емоціях, то простіть мене грішну і все ж... Я вже навіть не хочу про то писати, бо говориться одне, але далі все перекручується, ніби хтось когось виставляє і "я собі не уявляю як так можна" і.т.д. і т.п. Або давайте тоді почнем обговорювати таку ситуацію з нуля, бо в попередніх дописах такого не було, то точно і мова зовсім не за те йшла..
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Чому ж не розуміють? В принципі більшості відомо, що колись квартиру можна було отримати від держави. Але люди перед тим як їх отримати стояли роками в чергах, вкалували на заводах і підприємствах, яке могло забезпечити в майбутньогму житлом і дітей народжували явно не для того, щоб отримати м.кв. В мене так тато отримав 1-кім. квартиру, а потім поміняли на 2-кім. (і однією з причин було наявність дитини, тобто мене) то що мені зараз забирати 1/3 частину квартири, бо вона мені належить на якійсь бумажці??? Тому не треба так обурюватися і писати, що хтось щось не розуміє, просто в кожного свої моральні і людські цінності і поступає кожен як йому дозволяє совість і виховання. Но відповіді на питання я так і не прочитала. ---------- Додано в 11:19 ---------- Попередній допис був написаний в 11:15 ---------- Нічого я не перекручую, як написано так і читаю, доречі і між рядками дещо помічаю, але це явно не пишу бо заклюють наніц. Тому не треба так ображатися, на коментар який іде в розріз з вашим світоглядом.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Якщо б мені моя "Іскра" на якій я вкалую 7 років не рахуючи декретів (з декретами 10) і від якої моя свекруха отримала квартиру за рівно таку кількість пропрацьованих років вже трикімнатну, а до цих пір був гуртожиток, малосімейка, я вже писала, але дах над головою був без орендної платні))) надала квартиру, виходячи з кількості дітей, то я б по-перше, ніколи не сміла заявити своїм дітям, що хочу жити сама, навіть якщо б і було таке бажання, але дитину свою я б з його квартири не виставляла- то по-перше. То питання ми б якось погодили по-людськи, якщо припустимо він не захоче жити зі мною, а захоче окремо. Хоча думаю в такому випадку- то вже не ообов"язково, хіба дійсно є таке бажання батькам тут якось допомогти, чи обмін, чи т.п.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ну та ясно що теоретично, ніхто не казав що так говорить батькам. Але ж думки такі є. Якщо пишуть "чому батьки не компенсовують квадратні метри які отримали за рахунок дітей", то чому оспорювання цього вважається перекручуванням?
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Звичайно) Але моє от виховання, принципи і т.д і т.п. не дозволяють мені на даний момент. вже зарас, думати про те, що моя дитина приведе колииииись мінімум через 18 років додому "якусь Хуаніту" і буде виживати мене з хати. То я, мабуть, така не далекоглядна, щоб вже він тепер чиюсь дитину вважати "загарбником" своєї власності. От вчора заговорила про то з мамою. В мами шок, каже, що живе для/заради дітей, внуків і ніколи в житті, допомагаючи чим могла, не думала про те, що зять/невістка будуть її виживати. Мама каже, що якщо так думати, то взагалі чого жити на білім світі?
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Навіть просто думки в порівнянні грубим виставлянням батьків за двері носять зовсім різний характер. Чи то одне і то саме, щоб зліпити все на купу?
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Так ми тут думки й обговорюємо, хіба ні? Я за те щоб батьки допомагали. Але мені більше хочеться щоб моя мама була задоволена. Ще скажу такий секрет - чим менше очікуєте - тим більше отримуєте. Перевірено! Але не так, для галочки, це треба дійсно усвідомити.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Знаєте, от коли читала то все, то було подумала, що мама, можливо, хоче жити для себе вже, в спокою хоч ніколи і натяку на те не було... Тому і пішла з тим до неї і пошкодувала в той момент, бо їй аж сльози вийшли на очі. Цим все було фактично сказано, от тепер боюсь, щоб собі чого бува не подумала(
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ви так хочете жити з свекрухою в ти її "метрах", а тим часом багато людей мріють жити окремо. Подумайте, може це не вартує ваших нервів та здоров'я, а варто шукати варіанти комфортного самостійного проживання своєї сім'ї, а з свекрухою спілкуватись на рівних, без претензій. До речі, думаю що ваш чоловік може успадкувати це житло, а поки дайте свекрусі спокійно пожити в її квартирі, батьків не вибирають, а хорошим ставленням можна більше досягти, навіть в перспективі, дивно що ви з чоловіком не розумієте цього. Особисто я не уявляю, щоб мене мама чи свекруха виставляла з хати, і не припускаю виживати батьків з їх чесно заробленого житла, це ще аморальніше, і, на жаль, поширене явище (частіше, ніж виставляння дітей).
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Та хто як. Читаючи щось типу а увіть якби вас отак прийшли і виставили, "свалюйте" і т.п. підкрадається думка, що тут трохи звалено все накупу. Якщо є можливість і бажання. Але я вже писала що не стільки про допомогу йде мова, а навіть про те, щоб хоча б банально дозволити дітям жити в їхній хаті. А якщо є таке непереборне бажання жити самим, заселитися в вітальні, мужа копнути в спальню, бо на старість різко почав заважати, а з дитячої зробити кладовку, то тоді компенсувати при можливості, бо моя мама хоч головою стіну б розшибла, з одною приватизованою на двох кімнаткою не зробить ніц, допомогти, надати старт. Про те що батьки на старість вартують пожити у розкоші, ніхто не спереречається, але з дітьми трошки треба рахуватися. Я тоже багато чого хочу. І що з того? Всіх повиганяти, чи як.))))
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Понаписували стільки, а «віз і нині там…» У мене поки що немає дітей. Але я дуже сподіваюсь, що коли вони будуть, і стануть дорослими, то будуть знати, що дім, де живе їх мама, де вони виросли, це також ї їх дім, і дім їхніх дітей. І все рівно як ця квартира стала можливою, і скільки праці я туди вклала. Ну як можна вважати нормальним, коли найрідніша людина не хоче прийняти в хату власних дітей, онуків. Відколи то стало нормою? Як можна казати, що вони(батьки) мають на це право. Ну так, з одного боку, мають. Як і має право, наприклад, чоловік не подати склянку води хворій дружині. Ну має ж право? Ну так, має… Але як же людські цінності, сімейні цінності? Егоїзм чистої води. Небажання поступитися своєю зоною комфорту заради своїх же дітей. Карочє, я таких людей не розумію і «оправданий им нет»…
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Не зрозуміла... Я ж писала))) Процитую, бо мені вже голова кругом від цієї теми)))) Дівчатка, ну, або я чого не розумію, або мене не чують.))
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Вставлю свої 5 коп. Думаю, що взагалі дорослій людині жити з батьками некорисно (для неї в першу чергу) і по можливості непотрібно. І тут мова не йдеться про метри, які батьки наче б-то отримали "на дітей". Вони, загалом не на дітей їх отримали, а на себе з розрахунку на те, що мають дітей і їх треба теж на якійсь площі розмістити, тому з огляду на їх кількість і стать давали більшу площу. Але та площа виконує свої функції на користь дітей лише доки діти є дітьми, а далі у випадку спільного проживання грає проти них самих, бо псує стосунки, які могли б бути чудовими, якби батьки і діти мешкали подалі одне від одного. На дітей батьки отримували квартиру хіба у виключних випадках - от як могла бути дитина-інвалід, яка через свій статус претендувала на першочергове покращення житлових умов, а переважна більшість квартири отримала від власних підприємств за свою на них працю. Мої батьки свою квартиру теж отримали, але ніхто із трьох не претендує в ній жити - всі тікають подалі і то навіть при тій умові, що мої батьки вилиті з чистого золота (це складається таке враження, коли я читаю відповідні теми) Хоч усе написане вище не означає, що батьки, якщо вони добрі друзі своїм дітям, не мають підтримати їх у складні моменти життя, головне щоб діти хотіли бути самостійними, а не сісти на голову і звісити ноги, тобто щоб допомога батьків не стала правилом, а моментою підтримкою.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Та й про претензії ніхто не писав. Ніхто ніяких претензій їй не виставляє. Живемо вже роки окремо, тримаєм відносини і бла-бла, повторююсь по кругу. З нею жити не хочем, бо то не можливо. Було б можливо і терпимо і вона б цього хотіла- жили б. Чого тут. Відкладали б ті гроші, що платим за оренду і з часом може-може... Як тут пишуть дівчата, для того щоб щось мати, треба трохи помучитись. От би і мучилися.))) А так мусить бути як є. Щось я вимурдувалась від тої теми чисто.))
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Далі те саме( Хто таке писав? Зокрема в дописах Жанни хтось таке прочитав? Я от не розумію батьків, які живучи в комфорті, дозволяють своїм дітям і внучатам поневірятись по зйомних квартирах. То не відносно Жанни, маю коліжанку, яка вже багато років отак "подорожує" з дитиною на руках, тоді як батьки не надто прагнуть допомогти, а сесстра живе в особняку на три поверхи, побудованому батьками......??????
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я так розумію що їх ніхто не виганяє. Просто свекруха каже що не хоче ні з ким жити. З опису jalla вони жили разом і були постійні сварки. Мабуть свекруха тому й не хоче. І не важливо тут "кто прав, кто виноват". Люди не сходяться, і нема чого псувати життя один одному, треба жити окремо в такому випадку, ІМХО.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? А Just me десь писала, що то певного допису стосується? Людина висловила свою думку цілком адекватну, до речі. Досить вже перекручувати і пересмикувати кожен допис (не до Вас конкретно, а взагалі). Бо то вже часом смішно читати про ті крайнощі. Ну і щоб не оффтопити, то моя думка така - в кожній сім’ї прийнято по своєму і для людини з вулиці то може бути шоком. В когось прийнято дати піддупника в 18 років і тим самим підштовхнути до самостійності, в когось - влаштовувати комфорт і своїй дитині, і її парі, і їхнім дітям.. Ну але ні одне, ні другу не є поганим. Воно інше.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я так і думала, що прочитано було не все, тому я і я на кожній сторінці майже повторюю, тлумлю щось. Але то так не можна, дівчата, коментувати, висовлювати свою думку- то класно, але вже тоді потрібно вникати повністю в ситуацію, а не частково, бо тепер я розумію, чому виходить, те, що виходить.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я процитувала допис Just me, бо на той момент був останнім, в якому мова йде про те, про що не говориться, а було таких досить. Доречі, перекручених і пересмиканих, з чого "все" і почалось Так, як і у всьому в житті.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? А тут хтось таке пропонує ? О майн гот, де в моєму дописі ви побачили обурення ? На мою думку, розмови про "от ви виплатили кредит, а вам приводять ..... і кажуть....." це розмови про сферичного коня в вакуумі. Це абсолютно різні речі, в першу чергу з правової точки зору. З моральної т.з. більше йде мова про те, що не розуміють позицію, коли мають можливість допомогти а не хочуть. А не про те, що хтось щось комусь зобов"язаний.
