втручання моїх батьків у нашу сім'ю

Перш за все хочу сказати, що дуже люблю і у нас дуже близькі стосунки з моїми батьками, вони завжди мені дуже в житті допомагали і досі багато допомагають у всіх планах нам із чоловіком, але мій батько завжди звик керувати і тепер, навіть у нашій з чоловіком сім'ї хоче усе знати і вважає, що ми повинні з ним про все радитися і тд, що часто викликає непорозуміння, як між нами з батьками так і між нами з чоловіком, от хочу запитати вашої поради, як правильно мяко пояснити татові, що у нас своя сім'я?! і ми готові до нього у чомусь прислухатися, але часто він перебільшує і щоб його не образити, бо він одразу починає ображатися, що ми не цінуємо його допомогу і тд...

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

а живете ви разом з батьками чи окремо?

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

кожен раз, коли він починає влазити у ваші справи, спитайте його чи буде він нести відповідальність за результати своїх порад. Середньостатистична людина сказала б, ви відповідаєте за себе, самі приймайте рішення.
Не впевнена наскільки це подіє, але я би так зробила

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

живемо окремо, але зовсім поряд!

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

Думаю, доречіно ще поцікавитись "сімейним стажем", бо сама пам"ятаю на початкАх всі лише звикали до нових ролей, в тому числі і батьки. Дуже добре розумію щодо тата - в мене мій теж авторитет майже безперечний , але все-таки з часом усі ми навчилися розрізняти "пораду" від "втручання" і будується нова сімейна структра відносин. Все притирається і устаканюється з часом.

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

truskaffka, ви відверто це сказали, чи просто якось своїми діями показали батькам, що можливо їхне піклування є перебільшиним? і є речі якими ми не хочемо з ними ділитися, чи радитися, а вони всерівно намагають дати поради та ін.

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

Ніяких "відвертих розмов" сильно не виникало - просто з часом все само влаштувалось. Тато міг часом сказати типу: "ну от ЯКБИ ви мене спитали перед тим, як те-то і те-то робити...."....але мене то не сильно напружувало, бо він говорив, я в чомусь погоджувалась, в чомусь відмовчувалась. І якось без гострих моментів. Ну, може, справа у тому, що ми дійсно дуже часто дослухаємось до думки тата

(він у нас, на жаль, лише один на двох)

. А, може, тому, що батьки побачили, що ми самі вміємо вже вирішувати всякі питання, то прийшла довіра.

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

якщо не хочете ділитись - не діліться. тоді і порад стосовно того не буде.

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

Ну якщо вони втручаються у всі справи, то виходить, що Ви їх про це повідомляєте, типу звітуєтесь, ділитесь планами. Може спочатку треба стати самим самостійними? А якщо після питань "А чо ви мене не спитали, не порадились", сказати, що наступного разу обовязково спитаємо твою думку, звісно при потребі.

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

О, знайома до болю ситуація В мене батько то справжній генералісімус. Він все і про все завжди має бути в курсі, всі мають робити все так, як він сказав, бо ми ж не мудрі і молоді, а от він в нашому віці... ех!
Коротше, щоб вийти з цієї ситуації я докладала багато зусиль, і мирно пояснювала, і сварилася, і по два місяці ми не розмовляли (хочу додати, що з чоловіком в нас ніколи не було непорозумінь щодо втручання мого тата), а потім, побачивши, що нічого не допомагає, я просто ЗАБИЛА!
Коли він давав настанови (бо порадами той устав назвати не можна), ми мовчки кивали головою, або казали добре-добре. Робили ж, ясне діло, все так, як нам потрібно. Якщо все виходила добре, він казав "От бачите, як я вам порадив", ми "Та тато, дякуємо" Якщо ж не виходило, на його питання "А чого ж не зробили, як я казав?", ми казали "А ти хіба казав?" От так тихо все само собою залагодилось. А з появою нашої другої дитини він якось і сам певно зрозумів, що ми вже не маленькі, і можемо самі приймати рішення.
А інколи, між іншим, є корисним послухати поради батьків. Для того вони і батьки, щоб радити своїм дітям, як їм правильніше жити. Ми теж колись будемо на їхньому місці
Я наприклад, дуже шкодую, що не послухала тата, і вийшла вперше заміж, коли він був дуже проти. Хоча реально могла відмінити все за один день, але ж яке! Я ж доросла! От і їм ту кашу вже 8 років. А тато казав!

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

Тата треба слухати ... і все. ))) А чи виконувати його поради чи ні це вже Ваше право. Мій батько такий самий, приходить говорить, научає, ми уважно послухали, а потім робим так як краще нам виходить. Я не відкидаю досвід старших, але в деяких питаннях у молодих його більше.

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

О ні, якщо вже звикли слухати, то і виконуєте поради уже на автопілоті. Ну хіба окремо живете, то простіше в одне вухо пустити, а в інше випустити.
Я не знаю який то має бути самоконтроль, щоб не реагувати на поради.
Ну і є безліч ситуацій коли є неможливо слухати поради і не реагувати на них.
До прикладу з дитиною: тато каже виключи кондиціонер, які ваші дії? 40 на дворі, але вітер, а тато - дитину продує іди до хати де нема чим дихати, що ви?, ліжко до хати купуєте - а тато вам - не те, не так? а стіну перемальовуєте, а тато вам не в той колір, на море зібрались, а тато каже треба в гори.
Поясніть мені, як тоді слухати і робити по своєму. Як це виглядає? добре як скажеш поїду в гори, а сама на море і збрешу що послухала? Чи в спальню куплю таке ліжко як сі хтіла, а татові не покажу?
Шось ви гонете в своєму дописі
Тато мій взагалі не любить радити, але для того в мене є мама, бабця, свекруха і свекор. А тато лютить видати ну от бачиш, я знав. Але оскільки ми окремо живемо, то катастрофи нема ніякої і всі поради стосуються лише дитини? Але вже і то поменше.
І більшісь порад то від поєї бабці, і то не поради, а накази і коли я возбухаю, то бабця на мене ображається, але їй 85 і я зі всіх сил стараюсь не нервуватись, але репліки типу дитину треба берегти, а ти їй шкарпеток не одіваєш інколи виводять мене з рівноваги. А ще питання чи Мієчка поїла, чи не голодна, теж мене страшенно дратує. Правда Мійка про це знає і кожний раз як прийде від моєї мами то каже, що вона такаа голодна
Батьки теж мають слухати дітей і надати їм можливість помилятись.

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

Ми теж до багатьох порад і прислухаємося, але от "підказки" у дрібних побутових справах нервують особливо, бо на все у батьків є своя думка і погляд, як то краще зробити, лишній раз при батькові вже стараюсь нічого не робити, бо і те буде не так і що він зараз мені покаже як то краще зробити- ну просто Дитячий садок!

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

Між слухати і чути є різниця.
Слухати можна будь-що, а от чути- то вже інша річ. Думаю, що саме це мала форумлянка на увазі.

дивне зауваження.

---------- Додано в 23:32 ---------- Попередній допис був написаний в 23:30 ----------

сто відсотків так краще, ніж вступати в баталії і доводити свою правоту ( при умові, що люди є ось такі, а не інакші).

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

Ох. і вмене ідентична ситуація, правда я ще не заміжня, але приготування вже трвивають. І вже стільки сварок стосовно цього було, що з татом що з майбутнім чоловіком стосовно цього як все має бути. Не слухати батька-скандал, не слухати хопця-знову ж таки скандал, я між двох вогнів, вже сиджу і думаю а чи воно мені треба,стільки сліз вже виплакала.

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

мої батьки люблять наполягати, щоб я робила так, як вони сказали (так було завжди, я дитина і повинна слухатись, то нічо, що мені вже 28 і маю свою голову)..

щоб нікого не образити я кажу "Можна я сама прийму рішення?".. Так спокійно.. Але деколи все одно ображаються.. Бо я ж дитина і не маю досвіду )))

А коли бувають ситуації, що чоловік за одне рішення, а батьки наполягають на іншому - стараюсь дослухатись до чоловіка.. Але ми живем окремо (дякуючи Богу і моїм батькам), тому такі ситуації бувають рідко і з кожним роком все рідше..

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

Можливо, Ви щось неправильно зрозуміли? Спробуйте його не вислухати уважно і зразу дістаємо скандал, це по-перше. По-друге, старші люди звикли давати поради і не завжди вони погані. І, останнє, в мене своя голова на плечах і я тільки прислуховуюсь до їхніх порад, як і до порад друзів.

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

Мені уже зовсім не 28, а повчання існують і досі. Особливо це стосується найменшого члена нашої сім"ї - малявки. От усе я маю робити так, як вони то бачать. Хоча батьки у мене дуже наближені до сучасності не дивлячись на те, що народжені не в сьогоденні. Та елемент того, що вони "кури", відповідно "яйця курей не вчать" є. Я якось то все спочатку сприймала з важкістю, бо не маю достатньо дипломатизму і часами за навішування "свого" (їхнього) можу і посваритись з ними. Але у тому всьому вивела для себе таку річ, що все таки можливо вони і не розумніші за мене дорослу (бо теж вже давно не дитина і маю свій розум), проте у них мудрості більше, і є багато моментів коли вони говорять раціональні речі, які варто прийняти до уваги. Інше питання, що це є у наказовому порядку (не наказ 100 %, але подається то все з тим "присмаком") і певно це мене і дратує найбільше. А ще скажу, що дійсно вчитись треба на чужих помилках, так би було добре, але люди то є люди вони мають мати свій світ і з позитивом і з певним негативним досвідом - це все і формує їх життєвий досвід. Часом є корисно навчитись на своєму. Через те, щоб діти уникли певних помилок, які колись робили батьки вони певно так і "диктують" свої умови. А ще їм певно прикро, що діти виросли, так би притулив до себе, а то вже хлопець на 100 кіля, де той пупсик з 1983 року ?

"Я дякую тобі за те, що я розумію ті речі, які не пояснюють в книжках...
Мам ти мене вибач, що я став дорослий і вже минуло 43 осінь, коли я вперше побачив свій дім ...".

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

+100!!! як про мене..

Слухати треба, деколи прислухатись.. тобто міркувати з розумом - коли слушне зауваження, тоді прислахатись, коли ні - тоді робити так, як вважаєш за потрібне..

То ніби добре вчитись на чужому досвіді, але деколи і на власні граблі треба наступити, щоб по чолі лупнуло - набагато краще запамятовується ))) а батьки то хочуть, щоб ми без синців і гуль повиростали.. не буває так..

Цікаво чи я теж так не буду дозволяти моїй дитині робити помилки.. Ех, не хотілось би..

 

Відповідь: втручання моїх батьків у нашу сім'ю

Чисто як про мене написано. Ніби вже пояснила мамі, що я самостійна і роблю так як вважаю за потрібне, і сама відповідаю за те, що у мене позитивне і негативне, але всеодно...
Особливо дуже вона любить мені помагати співати в церкві. Он в неділю стою я собі переглядаю книжку, що ми співали, що ще не співали... а вона давай мені вказувати, що це вже було. І так мене відволікла, що заспівала Амінь з запізненням. Я їй потім так зі сміхом в машині сказала, що моя мама мусить тримати руку на пульсі так, що навіть мене збила Вона правда мене почула, бо тепер я вмію не ображатись а колись дуже ображалась.

Я також дуже довго була саме між двох вогнів. Це, я вам скажу, жахливе відчуття. Так ніби я сало на шнурку і мене то проковтнуть, то назад витягнуть. Проте з часом я зрозуміла, що треба тягнути за чоловіком а не за мамою.