Чи можливе життя з батьками після одруження?

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Декілька сторінок назад я про це писала, але перекрутили і зробили з того казна що.)

---------- Додано в 20:58 ---------- Попередній допис був написаний в 20:48 ----------

Я вже також писала, що моя свекруха щозими заявляє, що їй важко фінансово самій оплачувати ком. послуги у такій великій квартирі. Тобто вона ще й хоче, щоб сини їй трохи допомагали. Але у нас немає формальних стосунків. Спілкуємося як з батьками, на відстані живемо мирно і ніхто нікому нічим не притикає і не заявляє, як можливо подумалося. Думки з приводу звісно є, але чисто з поваги до батьків їх ніхто не озвучує. Тим більше свекруха відразу ще на так званому сватанні за столом заявила, що свою квартиру обмінювати не збирається, дачу і хату в селі діти поділять тільки після її смерті. Жити вона бажає сама, або максимум зі старшим сином, бо так вона собі постановила, а молодший син з дружиною (тобто ми) можемо там перекентуватися по потребі, як я і писала, але жити постійно ні.
Перший раз ми дійсно перекентовувалися, при тому навіть сама свекруха нам допомагала підшукувати житло. Другий раз ми ішли на пролом і чоловік заявив, що там будемо жити. Мама жила в вітальні, тато в спальні, ми троє в дитячій площею 9 кв.м. При тому свекруха тримала в нашій кімнатушці всі свої манатки, займала цілий балкон, поставити там шось- тре було дозволу спитати, це при тому шо з татової кімнати там ще один балкон є. В кімнату заходилось по двадцять разів на день без стуку і просу. Навіть в тому куточку не було спокійного життя. І ше купа нюансів таких, що з тим розподілом не порівняти. Закінчилось все тим, що через не повний рік ми тікали світ за очі. Згадую ті часи як пекло... А якщо серйозно, навіть згадувати не хочу. Боляче.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

То тільки мені здається абсурдним, так само як батьки виставляють рахунок за харчування/навчання дітей?

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Добре що виставляти/виживати своїх дітей з власного житла не абсурдно...))) І думати тільки про власні інтереси і власний комфорт тоже не абсурдно. І най валиться цілий світ, а діти ідуть куда собі хочуть.
Як казала моя свекруха " а хто тобі винен, треба було собі знайти з хатоВ".)) То якось аж смішно...

І до слова, я не розумію того, коли батьки годують, чи оплачують навчання вже дорослим дітям. Не розумію не в плані того, що це не правильно, чи правильно. Я сама почала купувати продукти до хати, готувати їсти і вчитися заочно за зароблені свої гроші відразу після закінчення школи. Тому я не знаю як це, може тому прирівняння дане якось мені не в"яжеться.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Jalla, я перепрошую, можливо ви вже десь писали а я пропустила, а чому мова йде власне про свекрушині квадратні метри? А ви ло одруження де жили?з мамою, бабою? Там також не вийшло спільного життя?.. І ще , який компромісний варіант на ваш погляд можливий у відношенні квартири вашоі свекрухи? Тобто , ви реально що пропонуєте зробити з тою хатою?..

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Та пропустили. Я тут дуже багато писала, але мені не важко повторитися.
Я жила з мамою. Одна кімната, тому цей варіант для спільного життя після одруження не розглядаю.

Я нічого. То не моя хата і я дійсно не маю права її ділити. Чоловік трохи піниться, але він сам реально нічого не зробить, бо з батьками в відкриту війну не піде, а думка моєї свекрухи вже виставлялася пару дописів вище.
Варіантів шо зробити з трикімнатною квартирою, дачею і хатою в селі, щоб трошки віддати дітям безліч. Єдине- треба цього хотіти. Нема бажання, то нема про що говорити...
Я вже писала, що не сильно паримся в цьому питанні, просто інколи ми можемо з чоловіком торкнутися даної теми, але так прихапцем. То безнадійний варіант, тому вже аж такого обговорення не потребує.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

грохнути свекруху(шутка тобто жарт)

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Нєєє, я така садомазо, що навіть її люблю. Не знаю чого, відчуваю щось рідне.
Раз про це сказала своїй бабусі, то та сказала що я здуріла, бо як можна любити людину, яка тебе свого часу ображала і принижувала. Ну, але реально батьків не вибирають... Та й любити на відстані завжди легше.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Я якось, ще з дитинства знала, що батьки квартиру мені не куплять, і маю сама розібратись з тим, жити ні з своіми батьками, ні з батьками чоловіка ніколи бажання не мали. Я дуже вдячна батькам, що дали мені освіту (вчилась я на бюджеті, але в іншому місті). Моім батькам нічого в житті не далось легко, і думаю, що вони заслужили жити в своій квартирі, відпочивати, побачити світ, бо раніше такоі можливості не було.
І ще, то тільки у Львові, здається, є поняття, "за зятя", "за невістку". Колись питання, ти за кого, викликало в мене здивування як мінімум. Можливо я так і не зрозуміла суті цих розподілень, але дуже тішусь, що ми даємо собі раду без допомоги батьків.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Жанночко, але ж якщо одразу це було відомо ( судячи з вищевказаного), то на що ображатися? Тим більше на секруху. Моя свекруха теж живе ( та і жила) у 4 кімнатах із чоловіком та молодшим сином ( на той час неодруженим). І нам ніхто і не пропонував ніколи жити разом .Навіть коли не було, де жити. І частка чоловіка у цій квартирі теж є. Але якось собі постановили, що самі впораємося. Тому і не маємо якоїсь образи на батьків, що вони не виділили "маєтків".

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Ох, капут ви мене так розсмішили, що аж мене живт почав хапати
так довго тут читала дописи останніх днів, а тут на тобі комедія.

І так щоб не зовсім офтоп.

Пишу суто за себе, відвикла я з кимось жити, і не жила б ні зі своєю мамою ні з чоловіка батьками. Звісно інколи трафляє, що викидаєш гроші в нікуди за зйомні квартири, але заради свого морального спокою і свого здоров"я, готова на це. Допомоги ні від кого вже давно не чекаєм, бо та допомога теж боком рано чи пізно вилазить.
Змирились просто з тим що дякуємо Бозі, що маєм все таки можливість знімати квартиру, а не змушені жити з кимось, і маю все таки надію і віру, що колись і до свого доробимось.
А шо стосується того що батьки можуть а що хочуть і роблять, то вже їхня ообиста справа, то їм з тим жити а не мені Для мене основне щоб просто тупо не лізли хоча б до нас і на тому дякую, бо оті балачки типу:"ох, ви ж такі гроші викидаєте на квартиру", а коли їх питаєш а яке конкретне вирішення проблеми можуть порадити, то всі тихенько замовкають, щоб часом на їхне не запретендували. То типу з їхної сторони "а пагаваріть".

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Ну, приїхали.
Де я писала про образи?

Ну, тай молодці. І ми самі впорюємося потихенько. І на батьків ніхто не ображається і не конфліктує за маєтки, сотий раз вже мелю то саме. Фуххх))) Просто висловила трошки своєї думки, а тут вже понакручували, пододумували, купу порівнянь написали...
Щось хотіла нацитувати зі свого, але трохи ліньки. Певно піду з тої теми, бо бачу щось зовсім не в ту стЄпь я закотилася зі своїми дописами. Зовсім не те хотіла сказати...

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

В нас теж чоловіка батьки живуть в одній квартирі, а іншу (покійного діда) здають квартирантам. Хоча, коли перед нашим весіллям перевозили діда з іншого міста (квартири міняли), то з чоловіка півроку гроші витягували - на переїзд "ну ты ж панимаеш, ето тебе нада, это ж твоя квартира будет". Вже два роки як діда нема, в його квартирі живуть квартиранти "это все ваше, вот нас когда не будет, все же вам останется". Звичайно, що ми навіть розмови не починали, хазяїн-барін. Хотіли дали слово, хотіли забрали. І образи немає, бо в принципі зразу було видно наскільки слова з ділом розходяться. Але..., є одне велике але.
Враховуючи, скільки чоловік заробляє, в нас є шанс купити власне житло в найближчі 10 років. І я чудово розумію, що в сімях, а це переважна більшість в нашому суспільстві, які не мають можливості доробитись до власного житла навіть до пенсії, цілком зрозуміло виникають розмови щодо тих приватизованих метрів.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Та бо батькам в більшості так добре. І більшість з них мабуть тихцем надіється, що діти якось та пристрояться. А якщо що- то ж не проблема вижити молоду сімю. Давити на болючі точки вони нажаль добре навчилися. Цього я теж поки не збагнула та маю пару таких прикладів (з собою включно).

Тут хіба набратися смілості і розмінювати квартиру.

То добре так писати\говорити. Тільки в реальності часто виходить по іншому. Я раніше теж так думала. Та пометавшися трохи по квартирах і по рідних думка в мене змінилася. То таки важко все життя без свого кутка прожити.

Ви знаєте мою маму? Її при чому накрило вже 2 рази. Перший після мого одруження, а другий- після народження сина (ми мали "щастя" з нею в ті періоди трохи пожити).

Це на жаль (чи на радість) на їх совісті. Нам аби такими ж не стати на старості. Я вже сама після цієї темки задумуюся- я як Я хочу жити на старості і з ким.

Станеться станеться. Як послухати мою маму- то прям світ перевернется.
І шо саме цікаве- до одруження все так файно виглядало.

Та то класикою бачу вже стає. Я ніяк тієї премудрості не пойму- по якому принципу батьки ото вирішують- кому помагати, а кому ні...

Ми теж так вирішили і спимо (ну принаймі намагаємося спати) спокійно.

Шось почитала я останні пару сторінок і знову щось на душі тяжко. Не все я видно ще відпустила з приводу родичів і квадратних метрів.

А про можливість купівлі житла- чесно радію за людей, які на таке наважуються. Для мене кредити- то є рабство. В прямому значенні. Це ж засинаєш і просинаєшся з однією думкою- чи виплатиш ти то житло чи ні. Як якісь перебої з роботою чи з з\п- то обріжутся всі видатки окрім кредиту. Як то люди витримують... Чи то я одна так думаю?

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

дивлячись на свекруху, теж за таке думаю. Вона має купу майнових претензій до своїх батьків. Але по відношенні до свого єдиного сина вчиняє абсолютно так само, а може ще й жорсткіше, і впритул не бачить цього.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

От, читаю я й думаю, чи то я просто не бачу можливості отримати/заробити на квартиру, чи...
Живемо окремо (знімаємо кімнату в гуртожитку, бо на квартиру недотягуєм), пів року жили в моєї мами, в свекрухи навіть не пробуєм (хіба біде безвихідь), бо я в тій хаті буду жити/займатися дітьми/тощо по її правилам, а чоловік регулярно входити в конфлікти... Не маю бажання так жити! Хоча він один син, а там 3 кімнати, про розмін мова не йде (ми ту тему взагалі не обговорюєм - то квартира батьків). Ідентично в мене (2 кімн.), різниця в тому, що є ще неодружена сестра, яка там живе, і, думаю, буде жити.
Тепер про купівлю/оренду/бізнес: дохід наш майже вполовину менший від озвученої вище суми в 6 тис., до того ж зарплата видається нерегулярно, в результаті чого відкласти щось практично нереально. Далі, для того, щоб почати свій бізнес, потрібно мати якийсь стартовий капітал, і фінансову можливість прожити сім'ї в той час, поки чоловік "розкручується"... Фінансово батьки нам, фактично, не допомагають (хіба, часом, щось куплять-принесуть.) Хоча, як не буде грошей, то виручити, звичайно, зможуть, але про купівлю квартири мова навіть йти не може. На заробітки я чоловіка не відпущу, а кредит брати... я не впевнена в наших доходах настільки, щоб брати кредит, та їх і не буде достатньо...
В даному прикладі я не жаліюсь і не нарікаю на батьків, просто, аналізуючи ситуацію, не бачу на сьогоднішній день можливості придбати квартиру...

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

та ні, тут напевно 30% впевнені що на свою квартиру не зароблять

та то всі напевно переживають, просто вірять що все буде добре

О це точно.

смішно до сліз, це така розрядка)

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Я все рівно не розумію, яке відношення діти мають до квадратних метрів батьків, щоб отримувати з них гроші за проживання. Ну так, то були ті щасливі часи, коли квартири всім так просто роздавали, треба тільки дітей мати, і бажано різноі статі, і будь ласка, трикімнатна квартира ваша.
Я даже не знаю, чиі то звичаі утримувати дорослих дітей, поім ще й онуків доведеться, бо ім теж треба якось вирішувати квартирне питання.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Отаке відношення діти і мають. Якби не було дітей, то і квартири б не було.