Відповідь: Ми і наші мами Читаю останніх декілька сторінк і не можу зрозуміти, чому дівчата переконують cjomcjomka, що вона сама винна, що мама їй постійно бреше. Чому вона то має сприймати то нормально, якщо в її сім"ї того не принято. І вона не хоче, щоб брехня була в її сім"ї, і як приклад для дітей. Мені навіть здається, що вона змирилась з отим крутійством, але не може ту лапшу собі вішати відрами на вуха, а лише порційно, тому і дещо зменшились мамині візити. Дівчата, то ж страшно, коли ти не віриш жодному сказаному слову, то ж і розмовляти не хочеться, бо ж все брехня.
Відповідь: Ми і наші мами а як же «Батьки, не дратуйте своїх дітей, щоб вони не занепали духом» (Колосян 3:21)?
Відповідь: Ми і наші мами Знаєте, думала, відповідати чи ні. Те, що мають невиправдані сподівання - це зрозуміло, але чи мають на то право? Я б не спішила їм того права давати. Тобто, нехай вони собі мають ті свої сподівання, але нехай натомість приймають дітей такими як вони є і не залишають за собою права оголосити про свої сподівання, які донька не оправдала. Будь-то перед родичами, чи перед знайомими. Якось так хочеться тої такої безкорисливої любові.
Відповідь: Ми і наші мами [/COLOR] буде дуже добре, як років так за 20-30 ваші діти скажуть те саме. Можливо, наші мами тих же 30 років тому теж думали, як ми. Так що будьмо добріші до власних батьків
Відповідь: Ми і наші мами таки буде добре. Буде добре якщо моя дитина відкрито зможе говорити зі мною на такі теми і відкрито, не стидаючись і не боячись образити мене викаже свою думку. Щиро прагну цього. Я теж не розумію чому всі так активно "наїхали" на Юлю. Чому вона має миритись з брехнею, навіть якщо обманює її мама? Тільки тому що це мама? Який приклад та мама подає Юлі, своїй дочці, своїм внукам? І ще питання до тих, хто захищає таку позицію: а як би Ви реагували на постійну брехню і заохочення Ваших дітей до брехні?
Відповідь: Ми і наші мами Можливо, хоча не пригадую. Моя мама вольова, хоч мала свої стикання із своєю мамою, тільки тому, що жили разом. Ви знаєте, якщо вони мені це скажуть, то це буде СУПЕР. Хоч мені не треба так довго чекати. Вони мені сьогодні це говорять. Я працюю над собою і приймаю своїх дітей такими як вони є. Я ввіряю їх щодень в руки Божі і якщо Бог хоче аби вони перейшли через "крим і рим і мідні труби", щоб досягти чогось з чого будуть щасливі, я це прийму. Бачте, я працюю над тим щоб акцептування їнших осіб в мому житті було повним і без застережень. Я писала. Постаралась провести лінію там, де це переходить межу, а решту - працювала б над сприйняттям іншої особи і молилась за неї.
Відповідь: Ми і наші мами може мама не хотіла шось ненароком зурочити, раз вона по бабкам ходить, то може і за те переживала. Просто деколи ми від людей чекаємо поганого і всі їхні вчинки відповідно трактуємо. В мене єдине питання, колись років так за 30, коли Ваші діти одружаться ким Ви хочете бути для них? Сімєю чи просто близькою родиною? Я б намагалася поговорити, раз, другий, пятий, "Шось типу, мам ти можеш мені не брехати скільки то взуття коштує, я рада шо ти маєш можливість купити собі щось хороше" і т.д. Якось так напевно, не знаю, я ні в якому випадку не хочу образити Цьомцьомку, просто всі слова шо я читаю, мені здається Ви просто не любите свою маму, вибаче, шо так пишу, Ви її поважаєте, вдячні за те що вона Вам дала, але от такої рідної любові не відчувається.
Відповідь: Ми і наші мами От цікаво, люди, які відносяться до поступків своїх батьків негативно і мають можливість спілкування обмежити ( живуть окремо), як будуть відноситися до аналогічних поступків своїх дітей? Якщо дитина почне брехати, або поводитися зле, то що, її теж дискваліфікувати? Обмежити спілкування? Чи працювати? Не маю на увазі відноситися до батьків, як до дітей, але десь/ так/якось воно є.
Відповідь: Ми і наші мами як сказано в Біблії, чоловік і жінка відділяються від своїх батьків і створюють нову сім’ю. а батьки в той момент стають родиною.
Відповідь: Ми і наші мами Я знаю, шо сказано в Біблії, там йдеться про приорітет стосунків між чоловіком та його дружиною над батьківськиими батьки-чоловік або батьки -жінка, але там не сказано шо батьки стають родиною, взагалі не розумію, як мої батьки, які мені близькі і рідні - хоп і після одруження стають родиною? Родина то моя цьотка, яку я десь колись бачу "весілля-хрестини-похорони", а батьки то моя сімя, і надіюсь бути і для своїх дітей сімєю.
Відповідь: Ми і наші мами мабуть, залежить від означення поняття родини для кожного. так, саме "хоп і стають родиною": можуть бути секрети у чоловіка і жінки від батьків, справи, у які не хочеться, щоб втручались батьки, власний погляд на виховання дітей і т.д. тобто роль бабусь-дідусів є у сім’ї їхніх дітей, але саме на рівні родини, а не на рівні сім’ї.
Відповідь: Ми і наші мами Я зробила величезну помилку, коли сказала свекрусі прямо в очі що ми окрема сім"я з чоловіком, ( з її сином) і одразу стала ворогом №1. але чесно кажучи на мою думку, не можливо бути сім"єю з чоловіком, коли ви сім"я з батьками. Батьки це звичайно найрідніші люди, але вони теж повинні думати щоб не нашкодити своїм дітям, щоб не було конфліктів і сварок.
Відповідь: Ми і наші мами Ловіть "інструкцію для розрулювання втручань" : Генри Клауд, Джон Таунсенд – Барьеры Чудова книга. І про мухи і котлети, І про очікування-неочікування, І про "чи тато-мама така ж сім'я, як і чоловік діти", І про те, коли доречно розкидати каміння (читай: виводити маму на чисту воду), І коли краще те каміння збирати (коли і як будувати стосунки, і які вони мають бути) і про те, за що на Великому Суді будемо звітувати І про те, за що ми Богу духа невинні, а все-одно сповідаємося І про шанування батьків, дітьми, які постійно очікують, що їх дратувати не будуть і про дратування батків, бо діти їх не так шанують, саме так, як вони (батьки) цього очікують, і взагалі чомусь не виправдовуют жодних сподівань) - про все все. Сама читаю-перечитую ось з таким виглядом :shok: Муж читає-перечитує, його мама поки-що просто читає )) Моя, дасть Бог, колись почитає.. і знову я від неї щось очікую блін Пи. Си. А взагалі, я не встигаю за темпами життя: заходжу-заглядаю - все тихо, тема стоїт пів-тижня, ніхто ніц не пише. Глухо як в танку. Зазираю сьогодні, може хтось щось написав? Написали! :tanksmile: Аж п'ять сторінок, мама рідна
Відповідь: Ми і наші мами А уявіть собі все те саме, але тільки щодня? Я шукала різні слова, підходи, начиталася літератури. А результату ніякого... Мама навіть хворіючи не забуває нас всіх "построїти" і "перестроїти". Загалом в таких ситуаціях радять міняти своє відношення до таких слів, поведінки, але згодьтеся, якщо ти чуєш цілий день мільон зауважень, то тяжко всередині залишатися спокійному. Ще читала таке, що така поведінка наших мам пояснюється тим, що вони "голодні" на увагу, похвалу і тд., і відповідно, стараються "прогодуватися" принаймні негативною нашою реакцією на їхні слова. Але знаєте, пробую згладжувати, відповідати приємністю, проте враження, що у мами така поведінка вже ввійшла у звичку, а в такому віці майже нереально щось змінити. Тому для себе знайшла один вихід - прагну максимально пропускати крізь вуха, не реагувати, і любити її такою як вона є. Адже це мама, і я знаю, що у тяжку хвилину вона все мене пожаліє, допоможе чи просто пригорне. Вона така як є і я вчуся сприймати її такою. Тяжко, звичайно, дуже, але я вдячна Богу, що вона в мене є, і я вірю, що то що вона робить - це не зізла а від харизматичності натури....
Відповідь: Ми і наші мами Як то кажуть "туши свет"... То не вихід. Ні в якому разі не вихід. І література, яку Ви читали, щось ето , підозріла Але це дуже добре що Ви сюди зайшли, написали.. Інакше ніхто б і не зміг порадити Вам щось реарьно вартісне. Як от книгу, яку я допис вище пропонувала. Або ще "Фактор матері" тих самих авторів.
Відповідь: Ми і наші мами Знаєте, власне вичитала, що всі ті "зачіпки" то власне робляться не з тою метою, що їй справді щось аж так не подобається, а власне з метою привернення уваги. Тому власне стараюся не реагувати на слова (себто не ображатися, не виправдовуватися, не нападати), а власне звертати увагу на ситуацію, і стараюся згладити, перевести тему, сказати щось приємне. Зауважую, що по-троху працює. Загалом вважаю таку її критику власне проявом маминою потреби відчувати себе вкрай необхідною і важливою, адже якби не вона, то ми би собі раду не дали. Ось так. А за пораду щодо книжечки дякую - обов'язково постараюся почитати.
Відповідь: Ми і наші мами Так яка з двох ситуацій реальна - перша, з пізнішого допису, чи друга, з останього? Як би не було, Ви (і мама Ваша також, ясна річ) варті куди кращих, живіших, справжніших стосунків. Відео в тему
Відповідь: Ми і наші мами ні, мама - близька родина одруженої людини. І я дуже сподіваюсь у майбутньому стати для своїх дітей найближчою після їхніх дружин. От в мене найближча людина - мій чоловік, потім наступна найближча - мама. Любов не вимірюється, вона надто різна. то так як дім. Де мій дім? не там, де мама. А там, де чоловік і діти. Дім одруженої людини - той, який нова сім'я будує (у прямому і перенесеному значенні) сама.
Відповідь: Ми і наші мами Тут вже було питання щодо дитячої брехні, а в мене вже давно напрошується таке: Що б ви робили, якби чоловік, якого ви безмежно кохаєте, поводився так, як ваша мама? Також відділили б від сім"ї, зневажали б, мінімізували спілкування з дітьми та власне? П.С: питання не до cjomcjomka, тому "ви" з маленької. А загалом до всіх, кому важко налагодити стосунки з мамою.
Відповідь: Ми і наші мами За себе. Маму ніхто від сім'ї не відділяв, вона в нашій сім'ї ніколи не була. А от з чоловіком питання вирішувалось би в сім'ї. Я не знаю, як саме, бо вирішую проблеми по мірі поступлення. ну, особисто я маму не зневажаю.
