Ми і наші мами

Відповідь: Ми і наші мами

Та в тому і суть шо, це інший зовсім випадок, бо в Вас мами в житті, по суті і немає, а в Цьомка навпаки вважає шо її забагато.

Чи то я дивна, а чому тоді не спитати в лоб- та як по старому, ти ж в Росію їздила?

І мені треба, в нас в сімї не було прийнято обніматися, цілувати одне одного(мама мене звичайно чмокала деколи в лоба але от так шоб сильно сильно то ніколи), банально вибачитися, побажати Солодких снів і т.д., тому тепер у влісній сімї ми постійно обнімаємся, цілуємся, ну і т.д., даю своїй дитині те, чого мені бракувало, але на батьків не ображаюся, навпаки цілую і обнімаю ше їх, ну не вміли, то я їх навчу. Бо батьки то - нарідніші, і я їм за все на світі вдячна.

 

Відповідь: Ми і наші мами

та я то дізналась вже за пару днів, і то - випадково. Спитала. "Та колись би сказали". Просто весь той час декларувалось: "Ми - найближчі люди, в нас - найближчі стосунки.." В найближчих стосунках - не брешуть. А так - брехня по серйозних справах, брехня по дрібницях. Постійно.
Все решта можна обговорювати, спокійно сказати: "Так, мамо, дякую, що ти сказала мені, що ти думаєш з цього приводу" - ТАК, я вже вмію то сказати на те, що мої діти бідолашні і обділені увагою і любов'ю і на багато іншої шокуючої фігні. В Але коли тебе *найближчі* питають про те, як пройшов день і в деталях брешуть тобі про те, як день пройшов у них - то не нормально.
Прикольно, коли забріхуються. Бабі збрехали одне, чоловікові моєму - інше, мені - третє, і тут - хоп! - і випливає Ну але ситуації, гідні класичних комедій, трапляються раз на півроку, не частіше. А решта часу з того скорше сумно, ніж весело.

 

Відповідь: Ми і наші мами

Я хронічно не переношу брехні. Брехня породжує недовіру, недовіра - відчуженість в стосунках. Сама не брешу і не люблю коли брешуть мені. Часом допускаю недомолвки, типу, насправді в мене болить голова, а кажу, що все добре.

 

Відповідь: Ми і наші мами

Тут один плюс- що мама все таки визнавала що любить прибрехати.)
Бо є люди, які брешуть і потім чолом товчуться, що то все чистої води правда, ще й когось за дурня виставлять.

Та так десь приблизно і є. Все під настрій. Настрій у мами хороший- промовчала, ніби зрозуміла. Поганий- все, всі добивають, а ще й рідна донька сказилася.)))

Тут вся "фішка" в тому у мому випадку, що я довший час жила з бабцею і всю ласку і тепло вона мені дуже гарно компенсувала. Навіть зараз ми з бабусею при зустрічі обнімаємося, цілуємося як в дитинсві, я можу полежати на її плечі, погорнутися. А з мамою такого ніколи не було...

Е, ніііі... в мене в житті якраз таки мами дуже багато. По 5 разів на день розмови по телефону, мама щотижня приїжджає в вечері на чайок, а то й два рази на тиждень. І взагалі спілкування тісного у нас дуже і дуже багато, і мені це подобається. І малого ніби то любить і увесь час торочить як любить сильно-сильно і увесь час обіцяє що забере в зоопарк, на качельки, цирк і далі по списку...)), але щось тої любові я мало бачу, хіба на словах. Бо нікуди вона його не бере, з ним залишитися ніколи не хоче, навіть при дуже гострій потребі. Так то добре що в мене дитина така залюбана, то він сам кидається на мою маму, обнімає, цілує, щось там шепче їй, а якби він був більш сором"язливіший, то зуб даю- мама б його не попестила і не поцьомала.
Тепер щодня чую, як народиться друге маля як вона буде сильно допомагати. Як буде на вихідні брати Святика в парк, качелі, цирк...))) і т.д по списку)), але я вже просто то не слухаю, або чітко знаю, що навіть як колись треба буде і я попрошу, вона не приїде.
Нині просила приїхати погуляти з малим хоч годинку-дві, щоб ми з чоловіком спокійно лахи в нову шафу поскладали і все по тумбочках після ремонту. Ага, счас... Мама поїхала в КК. Та най, най відпочине... В результаті чоловік поїхав з малим в Стрийський парк на качельки, морозиво, бо дитина 2 дні безвилазно просиділа з нами в хаті з нашими ремонтами, а я махаюсь з тим всім сама.))

 

Відповідь: Ми і наші мами

так і з моїми дітьми моя мама не гуляє, ні в чому вдома мені не допомагає, раз на 3-4 тижні приходить на годину, коли діти сплять. Дзвонимось раз на 2-3 дні. Загалом, нормально. Все окрім брехні. Я просто виписалась, бо хоч мені і неприємне те вибріхування, але воно мене вже не стосується. Коли моїх дітей починала вчити, що "дечого мамі можна і не говорити", чи що є такі "особисті справи", про які, "якщо мама спитає, можна не відповідати" - то це я раз і назавжди зупинила. Останньою краплею стала Дмитрикова хвороба, коли я сиділа, як на голках, чекаючи результату аналізу, а мама подзвонила і почала оплакувати "бідолашну дитину, яка ніколи не знала материнської любові і в її сірому безрадісному житті немає ні краплі щастя" і, мовляв, тому він і хворіє "постійно". Тоді і довелось обмежити трохи спілкування. Я ж, хоч і безсердечна, але жива людина. І мені шкода своїх вагітних нервів, щоб вислуховувати всякий абсурд.
тільки цього року зрозуміла, що деколи треба шкодувати себе. Хоча б в моральному плані. Мене не може вистачити на чоловіка, трьох дітей і всі грані маразму, вичитаного мамою у мудрих книжках.

Наприклад, токсикоз вагітності - коли діти небажані. Не знали? От, вчіться.

Що мудріше для жінки, яка від токсикозу на межі зневоднення, - вислуховувати це + обміркувати добре "хм... а може, і справді небажані?" - чи все ж обмежити потік тої дурі хоч би в кількості?

---------- Додано в 14:43 ---------- Попередній допис був написаний в 14:38 ----------

я прошу вибачення, але... у Вашої мами часом не той *цікавий період*?
в моєї свекрухи дах летів у 53-55, а далі прийшла мудрість.
В мами період клімаксу і менопаузи закінчився у 49. Гормони втишились, прийшли мудрі книжки

у кожного - свій вимір мудрості, і я не в праві засуджувати окрім випадків коли щодо мене великі теоретики роблять висновки

, а брехня розвинулась до казкових розмірів.

 

Відповідь: Ми і наші мами

А хто ж таке любить?
Якось мала милу суперечку з однією пані, вона казала, якщо люди нам брешуть то винні більше ми, в більшій мірі. Що робити? Вірити( робити вигляд що віриш, але позитивно, без напрягу), у все що кажуть, не брати під сумнів, не намагатися "вивести на чисту воду", не допитуватися .
Мала таке зі своїм старшим. Став брехати, в дрібницях. Напевно я забагато на нього поклала сподівань у той момент. Коли я стала вірити у все що він мені розповідав ( навіть у повну дурню) він пререстав брехати. Дивно?

 

Відповідь: Ми і наші мами

Мені здається, що мама вам просто заздрить, як абсурдно це не звучить, тому так і нападає.Заздрить, тому що не змогла стати такою мамою , як ви, що всю себе віддаєте дітям, сімї, тому що діти ваші вас обожнюють...

 

Відповідь: Ми і наші мами

я не намагаюсь вивести на чисту воду. Доля виводить

бачте, 1) то - підліток і Ваш син, який під Вашею відповідальністю. 2) респект Вам, складно було, напевно...
вірити... вірити - це добре... просто зміст спілкування втрачається чисто, чи мені так здається?

---------- Додано в 14:56 ---------- Попередній допис був написаний в 14:52 ----------

моя мама - дуже Чудова Мама, вона абсолютно всю себе присвятила мені і сестрі, і ніколи не працювала до мого повноліття, щоб постійно бути з нами. У нас було чудове дитинство, а коли виросли - то стався якийсь перекосяк: мене, 6 років одружену, вона не відпустила морально, а до сестри, яка не одружена, ні з ким не зустрічається, живе з мамою в одній хаті і ніде не працює, - зайвий раз підійти боїться, щоб не "втрутитись в її особисте життя".
загалом, отакі всякі складнощі. і я, попри те, що прийшла розповісти, як все стало краще і що нема щоденних навязливих дзвінків, - нажалілась, як завжди

 

Відповідь: Ми і наші мами

)))
Але то не те, щоб вона так змінилась останнім часом, вона увесь час така була. То просто я змінилась, хочеться мені трохи ті стосунки підкоректувати. Хоча б звести до того, щоб на мені не зганяли злість і негатив, який виліз в зв"язку з чимось там. Чи не говорити мені хоча б образливих фраз.

Я вже писала про жалкування, що не зробила аборту, чи про те, що я не дала їй влаштувати особисте і т.п.

Аргументувала чому саме так вважає?
Для таких сміливих викликів в вашу сторону мусять бути конкретні обгрунтування. Чому так вважає? В чім причина?

 

Відповідь: Ми і наші мами

Ну і що з того?
от я не розумію...ну поїхала мама в Росію( якщо вже конкретно розбирати), що сталося?
от ще раз кажу, якщо вам про таке не говорять, а іншим запросто, то певно не в них проблема, а?

не треба, я можу і з дорослими навести такі самі приклади. Справа була не в синові, і не в його віці.
А в мені.

 

Відповідь: Ми і наші мами

Взагалі, мені стало в той момент дуже погано, і я не змогла випитувати. Постійно підробляла в декреті? народила Сергійка? даю Дми на пару годин на день в садок? ні, не буду займатись дурними припущеннями. Але знаю, що в неї є мудра книжка, де про кожну хворобу написані *причини*. І взагалі, є такі речі - бездоказові, болючі, образливі... І хай навіть я найгірша мама в світі, але почути це

, коли я вночі тримаю його, щоб не задихнувся

набряк при мононуклеозі

, днями пою з 20-мл шприца, воджу на обстеження і вірю, вірю, вірю, що він знову буде чути і дихати, як людина! Коли я тримаю його на руках, співаю йому колискову зі всіх сил, а він не чує! навіть не беручи до уваги мою вагітність, про яку ніхто тоді не знав, все одно

- це дуже жахливо. Визнаю, я ще не пробачила. Щойно зрозуміла, що не пробачила...

---------- Додано в 15:09 ---------- Попередній допис був написаний в 15:07 ----------

1) а я там знаю, кому і що говорять? ):
2) якби я була така, що зі мною тяжко спілкуватись без брехні, тоді мені брехав би і хтось інший? а?

 

Відповідь: Ми і наші мами

мова про конкретних людей. І ЇМ не хочеться вам говорити різні речі.

А , взагалі , добре коли є на кого свій негатив перенаправити

і в чому проблема?

 

Відповідь: Ми і наші мами

Гм, в моєї мами якраз "цікавий період", вона навпаки стала якась спокійніша, мудріша і виваженіша. З деякими винятками, але я то не сприймаю на свою адресу, це не псує її загального сприйняття мною, бо хто ж із нас не без гріха? То навіть не гріх, а так, бзік моментний. Я загалом знаю, що вона суперова, якщо тільки не старається мене десь "підбадьорити" або "вмотивувати", бо як у мене якийсь складний період, а вона мене починає "вмотивовувати", то мені крім того, щоб переварити ту купу негативу, яка на мене валиться (люблю це робити без будь-чиєї допомоги ззовні), ще треба переварити її "підбадьорювання" та "мотиваційні" промови Ну але це я швидко перетравлюю, ми і не з таким боролись

Щойно поклала трубку як бабця дзвонила. Знаю, що вона мене любить, але перли видає конкретні: "Ой, я таке гарненьке жовте платтячко на тебе бачила" "Чи ти обідала? не сиди тільки там голодна!" Часами складно погодитися з таким ставленням, але знаю, що як піду в атаку, то краще не буде. І як буду сприймати все близько до серця, теж не буде краще. Я просто нагадала їй, що на дільниці, де вона працює (медичною сестрою), половина жінок із двома дітьми (не говорячи вже про тих, в кого дитина одна) молодші за мене, тож це напевне свідчить про те, що в моєму віці жінка здатна за себе подбати, а часом і за когось іще. І спокійним голосом додала, що коли одного щасливого дня вона мене почне сприймати за дорослу особу, то сама буде здивована, скільки всього зміниться на краще, наскільки спокійнішим і гармонійнішим стане її власне життя. Але чесно кажучи, я змін не очікую, бо це не моя проблема, а її. Якщо їй приємно шукати мені "суконки" (на які я в житті не піду навіть подивитися зі зрозумілих причин, бо моя бабця рада мене бачити кожного дня в "нарядному (чит "рагульському") платтячку і бантиком на голові, щічки трошки помадою помастити, бо бліді") або переживати, чи я пообідала, то нехай все так і буде, мені від того ні краще, ні гірше

 

Відповідь: Ми і наші мами

їм не хочеться говорити правду різним людям, не лише мені.

тут - ні в чому. Просто брехливість - не лише по відношенню до мене, а взагалі.

---------- Додано в 15:50 ---------- Попередній допис був написаний в 15:44 ----------

на такому етапі з моєю мамою я теж була спокійна. А потім я "незрозуміло чого вистрибнула заміж", народився "нікому не потрібний бідненький небажаний Дмитрик" - і пішло

 

Відповідь: Ми і наші мами

Юль, а ви не пробували з мами підсміюватися? Не просто віджартовуватися на поради з виховання, а отак з посмішкою на обличчі казати "Ой, мамо, ти ж у мене така любителька брехати просто в очі, якби були змагання, то ти б зайняла перше місце"?

 

Відповідь: Ми і наші мами

Ви мене звичайно звиняйте, але такі розмови, це удар нище пояса. Я не вважаю, що сарказм це вирішення проблеми. Це та сама завуальована агресія, яку я дуже довго використовувала як захист. Люблю, як воно називається англійською - passive-aggressive.
Всетаки я проти таких методів. Я б радше залишила то в спокої, бо мама обирає бути саме такою. Чому? Невідомо. Проте обирає. Я б працювала над тим, щоб мене то так сильно не зачіпало. Щось на кшталт прощення їй, що вона брехунчик.

---------- Додано в 17:58 ---------- Попередній допис був написаний в 17:54 ----------

Дуже складно, нераз. Мій тато таке робить. Дзвонить мені на роботу і виховує. Не знаю для чого. Може, бо бачить, що я не дозволяю мамі таке робити, і він чує відповідальність, що якщо хтось терміново не перебере на себе функцію виправляння мого життя - я пропаду. Я маю іншу думку на те, що діється в мому житті. Нераз спокійно вислухаю, але водночас бачу, що навіть онте спокійне вислуховування дозволяє їм це робити знову.
Працюю над тим, що провести лінію не лише в своїй голові а й словами. Хоча, я так як і ви, не сподіваюсь на будь-яку зміну.

 

Відповідь: Ми і наші мами

Не знаю, як уцьому випадку але траплялися мені в житті люди...чомусь то завжди дівчата чи жінки....які поводились схожим чином. Не скажу, що брехали заради брехні....скоріше дивились на все дуже складно, бачили у всьому підтекст. На ту саму річ, яку оцінювала я як страшно тривіальну, вони могли дивитись і бачити купу підтексту, інтриг і т.д. Ну і реакція у відповідь була такою ж. Тобто на рівному місці виходила мильна опера. Це і у стосуніках з хлопцями, з родичами і так далі. Пояснити це для мене взагалі нереально. Я собі класифікувала це як окремий тип людей...чи точніше окрему таку рису - "інтигантність". Інша справа, що мене якось це близько не торкалося і завершувалось максимум тим, що мені це все розказували. То часом навіть і смішно , якщо збоку.

Не знаю, чи зрозуміло описала. Важко підібрати слова щоб пояснити якусь незрозумілу річ . Може, мама і сестра Цьомки належать до такої категорії? Типу самі собі понадумували (в тому числі могли і придумати собі якийсь такий образ самої Цьомки, про який вона і не здогадується) і самі реагують на це? Але то буде дійсно вірне припущення, якщо вони так поводяться взагалі , а не лише цільово до Юлі.

Я так думаю, що найкращою буде порада просто не звертати на це уваги: де смішно - посміятись, де "на голову не налазить" - проігнорувати, де зачіпає вже принципові питання - відреагувати (як от стосовно впливу на дітей і говоріння дурниць типу: "можеш мамі не казати"). Вирішувати в міру надходженням проблем, а на негострі речі не реагувати. І все тут.

А починають розпитувати - то розказувати рівно настільки, наскільки є бажання. А на решту не обов"язково брехати, просто можна відповідати так, що буде закінчення теми.

В мене свекруха дуже любить про все в таких мікроскопічних деталях розпитувати, що то часом виводить мене з себе. Не зі злі і не з вредності - просто вона така є, ще й живе зараз сама...скучно... Але я відповідаю невизначено, без деталей - то поволі вона сама вже і не дуже питається. Питає "які плани на вихідні", я кажу "та хочу прибрати і поїхати, може, в магазин" Вона питає "а що хочеш в магазині купити?" Я відповідаю "нічого особливого - може щось в око впаде" ....Бо відповім "та м"яса", то спитає "а що готувати будеш"...." а за яким рецептом"......І це НЕ ПОГАНО, просто мені нецікаво про це все говорити, оце й все, тому стараюсь звести це все до нуля.

 

Відповідь: Ми і наші мами

Мені, не те, що нецікаво про таке говорити, а просто я почуваюсь, що такими запитаннями мама переступає певну межу. Межу за якою Я почуваюсь безпечно. Тому також уникаю деталей, бо почнеться повчання про те що і як робити. Я того повчання не хочу, бо мама сама нічого не робитиме а мені вказує. Тобто, то так, а пагаваріть. Тільки мене онтаке дратує. І тут ви мені не забороните мої почуття. Мене то злостить, і крапка. Тому, аби вона не тиснула на мої ґудзики, не ділюсь з нею деталями.