Відповідь: Ми і наші мами жах...не віриться якось... а якщо про дітей - я своїх люблю. Дуже. І тому мене не те що ображає, а ріже без ножа, коли мама зателефонує і плачучим голосом питається, як там мої бідолашки, обділені материнською турботою... які вж хворіють від "дефіциту материнської любові" - дослівно. Менше дзвінків=менше отого брєду.
Відповідь: Ми і наші мами То властиво і є першим етапом. Всьо правильно! Спочатку ж треба окріпнути, "дозріти". І ось це дорослішання і полягає в тому, щоб займатися своїм життям, чітко окреслити межі власної відповідальності, навчитися захищати себе і свій простір від будь-якої агресії. Ви на правильному шляху! Юля, от Ти пишеш про глюки з одягом і т.д. А то мені дуже схоже на таку завуальовану агресію. Стаття прикільна була про це Границы личности и "обволакивающая" агрессия
Відповідь: Ми і наші мами Не знаю, як стосовно ненависті, але що є досить батьків, які своїх дітей не люблять - то факт. То по них видно. піклуються, вдягають-взувають, бо ж повинні, але - не люблять.
Відповідь: Ми і наші мами А мені здається, що таким чином мама хоче піклуватись про вас, але через те, що ви з нею не дуже знаходите спільну мову, не хоче відкрито те піклування виявляти
Відповідь: Ми і наші мами І мені так здається, і якось важко зрозуміти, чому Вам так важко те піклування прийняти? Хіба це не приємно, коли запіканка спечена спеціально для Вас, а не якісь там остатки віддали вам, бо пропадуть. Як мені наготовлюють, навіть те чого не люблю, не зїдається, а таке повірте буває, коли свекруха була то могла таких жирних котлет шо жах насмажити, можна було від двох вмерти, то я мило усміхаюся-дякую, а потім в мусорних (надіюсь вона цього ніколи не прочитає) Їй приємно шо вона нам помагає, мені від того важко не стало. З маминими деякими продуктами теж так буває, головне я не признаюся шо викинула- кажу, дякую, дуже смачно було! То певно, в усіх заробітчанок з Італії така фішка, може вони там прибирали довгий час і тепер руки сверблять Моя сверуха все так робить, то я перші рази аж трусилася від злості, думала пара вухами піде, а останні роки 2 - нехай собі прибирають, готують, миють, я буду тільки рада, я собі краще вечером книжку почитаю, ніж підлогу мити - то в мене чоловік такий хитрий, і мене навчив на те все по іншому дивитися. Я собі сяду рядом на кухні і історії їй травлю -
Відповідь: Ми і наші мами Юля вже писала вище, що запіканку і опіку мами вона розуміє і приймає. Її болить інше питання, а саме питання брехні. Чому мама від неї ховається і щось постійно приховує. Ось, про що Юля говорила. Я наразі ще не розумію чому. Може колись зрозумію, і тоді подам свою ідею.
Відповідь: Ми і наші мами я буду така вдячна, бо мохок сохне. Я писала раніше про те, що часті візити мами і її плачі над моїми недолюбленими і нещасними, на її думку, дітьми, дуже негативно впливали на Дмитрика. І настав критичний момент, коли мені довелось трошки обмежити ті візити, настільки напряжні для мене. І це дуже позитивно вплинуло на наші стосунки, але брехні не поменшало.
Відповідь: Ми і наші мами Юля, може то просто натура така?і вона так бреше всім направо й наліво. і тому дивитись на то все простіше, і не сприймати це все суто в свою адресу. є такі люди, яким постійно треба щось "по мєлочі" збрехати, інакше вмруть типу як клептомани чи ще щось подібне. вона завжди так себе поводила, чи почала саме після заміжжя і народження старшого сина?
Відповідь: Ми і наші мами так, є таке... і то вже звичка. А ще вона переконана, що брехня буває "во благо", і от конкретно її брехня - саме така, хороша Та я стараюсь дивитись на то легше, але проблема в тому, що мама хоче, щоб я їй все розповідала, а я щось спитаю - відповідь в 99% брехлива. Сестриця росте, вбираючи ту рису... складно спілкуватись з ними обома.
Відповідь: Ми і наші мами Жесть(стосовно ВАС , шановна цьомцьомка). Якого ви пристали до цієї брехні? вам не подобається що мама вам принесла? то виставте її на поріг з тою запіканкою. ви- доросла? Встидно таке писати і читати. Ще й зі словами " учітєсь". Імхо. ( фонтан імхо). Їм , наПЕВНО, складніше спілкуватися з Вами, ніж вам з ними. "Сестриця". Цим все сказано. Ви ненавидите своїх близьких, бо назадоволені собою. В статті про приховану агресію все правильно написано.
Відповідь: Ми і наші мами Схиляюсь до тої думки, що вона просто така брехлива людина. А ви не пробували її на тому присікати? Питати нашо бреше, трошки "повоювати" в тому плані? Може мама тоді стримається, перш, ніж видавати чергову лоШь? Бо якщо брехню постійно ковтати, то напевно видається, що людина тобі сліпо вірить і тоді для істинних брехунів може появитися так званий азарт.) Ну, а сказати, пояснити відверто і відкрито, що вашим діткам ніц не бракує (бо таки дійсно ніц не бракує), вони чисті, доглянуті, ситі і виховані. Сказати мамі, щоб не сміла такого говорити, бо вас це зачіпає, а ви таки були , є і будете хорошою мамою. Ну, і т.п. все що є на душі. Я чому така мудра. Або переглянула наші на вигляд ніби то ідеальні стосунки з мамою, ідеалізм яких тримався на моїй терпимості і власне "ковтанні" багато чого, зрозуміла, що потрібно щось міняти. І от вже з місяць я їй говорю все що думаю. Воно в мене вистрілює просто з моїх думок і відчуттів. Натомість виявляється не все так страшно. Правда мама пробувала мені сказати, що я пискую, або вдавати ображену, кидати трубку телефона, але я їй вже декілька разів пояснила і поясню в сотий, тисячний, що просто говорю, що думаю. І, о, на диво, бзіків трохи навіть поменшало і перед тим, як щось отаке ляпнути, лиш би ляпнулось, а я писала якось тут в темі що вона могла мені видати, бачу вона таки трохи задумується. Тьху-тьху, лиш би не вректи.
Відповідь: Ми і наші мами о бачте! власне те, що я Вам і говорила, що такі речі терпіти не можна. ---------- Додано в 01:31 ---------- Попередній допис був написаний в 01:30 ---------- тепер мама знає, що таке, коли образливо. я не злорадствую, аж ніяк, просто в даному випадку мама ну дууууже неправа.
Відповідь: Ми і наші мами Ну що, звітую. Мамине перебування в нас пройшло нормально. Не можу сказати, що все було добре, але так - терпимо. За павутинами заглядала, кота називала так, як вона вважає за потрібне, а не так, як ми його називаємо. Мама в нас була тільки 2 годинки, одну з яких, я була тільки з татком на кухні, тому все було терпимо. Не встигла мамця розігнатись, як вже пора їхати додому А як так переживала
Відповідь: Ми і наші мами З того, шо я читала то запамяталося два моменти брехні, коли мама з сестрою прийшли в гості і казали шо не голодні і другий це от про ту запіканку, може я не дочитувалася, тому не знаю, але оті два моменти то і брехнею назвати важко. Тому хіба як вже дуже придертися до чогось хочеться... Може не складніше, але важко, здається шо вони просто не можуть знайти до Вас підхід, мама хоче до Вас прийти, а мусить видумувати привід, хоче Вам шось принести, і мусить придумувати привід... Єдине на шо можна ображатися, то про "недолюблених" дітей, просто це варто спокійно прояснити і все. Ви не чужі люди, все можна обговорити, нормально вияснити. Мені здається шо чим старші батьки стають, тим вони більше потребують нас, підійти, обняти, поцілувати, це ж МАМА, вона не вічна, її не стане колись. І повірте у всіх батьки неідеальні, я взагалі ні вкого не зустрічала ше ідеальних батьків(і наші діти знайдуть недоліки повірте), але можна змінити своє ставлення до того всього, зробити вигляд шо мама вам десь потрібна, та хай собі поприбирає, чи зготує шось, чи з малими погуляє, навіть як вам та допомога 100 років не потрібна, то ж не смертельно!
Відповідь: Ми і наші мами Ну, та всі ми не вічні. Тай не знати як воно тай колись буде... Але не в тому річ. Мене мама ніколи не обнімала і не цілувала. Бабця- так, мама-ні. Мені цього не те, щоб не вистарчало, єдине що за собою потягло- до бабусі в мене було і є по житті більше почуттів таких, якби материнських, аніж до мами. Тому я свого малого з обіймів не випускаю. Багато хто навіть каже, що з хлопчиками так не можна, але я не розумію того. Я ж не обнімаю, цілую спеціально, я просто не можу стримати своїх почуттів і не бачу ніякої необхідності, і причини цього робити. А моя мама бачила мене в глибокому дитинстві раз на 2 тижні, коли приїжджала до нас з бабусею і то в пам"яті в мене закарбувалося, як я маму просила побавитися, прочитати мені щось, хотіла похизуватися новим вивченим віршиком, а мама увесь час спала і я пальцями відкривала їй очі, потребуючи уваги. Потім бабця ладувала мамі сумки з села, давала грошики і мама знову зникала на два тижні... А коли мама забрала мене до Львова, то ніколи не забуду цих страшних днів, коли мама закривала мене саму на ключ на цілу ніч, а сама кудись ішла з подружками. Єдине- кожної неділі вранці ми їздили в центр на індійське кіно і мультики, але мене знову ж ніхто не питав хочу я, чи не хочу вставати з ранку і напівсонною перти в той центр. Але тепер я розумію, що мабуть мамі то було таки потрібно, щоб компенсувати свою відсутність до 6-и років. Зато до цих пір мені згадує, що от всі її коліжанки на кавалєрку, а вона дитину за руку і на мультики.))) І знову ті натяки про особисте, яке через мене не склалось... А що робити якщо не хоче ні з малим гуляти, ні допомогти. Просили допомогти видраїти квартиру після ремонту. Ну, в мами свої справи. Та най. Хоч обіцяла ще задовго до ремонту. Тепер прошу в понеділок побути годинку з малим, бо мушу в ПБ їхати до лікаря. Не знає, не обіцяє. Та добре, простіше чужого допроситися, але з чужими людьми дитину то й не залишиш. Або наобіцяє малому " от приїде завтра бабуся, підемо в парк на качельки гуляти". В результаті, сказала- забула, а може і наміру не мала, просто малий цілий день стирчить в вікні, ниє та й ниє, я з ним гуляю- не то, бо баба мала іти з ним в парк. Ще кожних вихідних так "ходиться в цирк.")) Добре, що Святик не знає що то таке...)) Тут погоджуюсь. Мама чітко бачить, що її приходам не раді. Але пояснити- то справа хороша, проте з позитивним результатом тут можна посперечатися.
Відповідь: Ми і наші мами а те, коли сестра подзвонила до мами, а мама була у Цьомцьомки, то чому мама форумчанці сказала, що "то номером помилились", хоча та зрозуміла, що то сестра дзвонила. То не брехня?
Відповідь: Ми і наші мами Юля, у Вашої мами - типовий прояв фальшивого "Я" і фальшифої покори. Дуже багато про це слухала. Людина має якісь уявлення про те, як треба і згідно того уявлення діє. "У вас така гарна блузка" - "Та де, витягла аби-що із шафи". "Дуже смачний торт вийшов у тебе цього разу" - "Та який смачний, ото сколотила що було під рукою". "Я така погана, бо все мало бути отак, а я все завалила". З фальшивого я походять депресії і нервові зриви, бо людина не вміє бути собою, а постійно порівнює себе зі своїм вигаданим ідеальним "Я".
Відповідь: Ми і наші мами Мені здається, що та вся брехня дійсно через відсутність взаєморозуміння між вами, душевної близькості. тому й такі дивні ситуації виходять. просто нмд треба легше це сприймати. може робити теж якісь кроки на зустріч. а то таке враження, що ви позакривались одна від одної, не дивно, що й порозуміння нема
Відповідь: Ми і наші мами Можна продовжити : -У вас така мама хороша! -Та де, ви шо? та вона брехлива ст..а. ---------- Додано в 12:04 ---------- Попередній допис був написаний в 12:01 ---------- яке? це ?має значення? від цього щось сталося страшного у житті? це такий дріб"язок що люди в нормальному, спокійному стані навіть не звернуть увагу, або посміються. Я так собі уявляю, що є люди, які вимагають повного звіту за кожен поступок і аргументацій чому щось було зроблено.Таким легше збрехати ,ніж пояснити ( займе менше часу).
Відповідь: Ми і наші мами та нє, я писала про багато інших випадків. не знаю таких людей. Просто коли тобі дзвонять і питаються "як у вас пройшла ніч", що я сьогодні готую, куди збираюсь йти - це той рівень стосунків, на якому я хочу спитати те саме - і не питаю, бо мені тільки збрешуть. Як справи? Добре, все без змін, все по старому. А сама за ті 3 дні в Росію з'їздила. Притикати мені постійно моєю повною бездушністю і бездуховністю, а сама до ворожки і зливати віск. Потайки, звичайно. Тут просто 2 варіанти. Близьких стосунків зі мною брехлива людина мати не може. В принципі. Ну неможливо то і все. Тому. Або 1) перестати брехати ПОСТІЙНО, так, що навіть питати НІЧОГО не має сенсу, або 2) скільки завгодно брехати, але рідше здзвонюватись і бачитись +- раз на місяць. ціле літо 2010 тому присвятила. Були клятви і божіння того більше не робити. Десь 3 тижні мама і сестра мені не брехали, було чути, як їм важко вимовляти реальні факти а далі... Зараз їхню брехню лишила їм, мене трохи лишили у спокої. І все добре. ---------- Додано в 12:35 ---------- Попередній допис був написаний в 12:31 ---------- Молодець, Жанно. То може бути результатом "не на завжди", з майбутніми підйомами і спадами, але важливо окреслювати межі СВОГО. Бо з новонародженою дитиною на руках то важче зробити.
