Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Еа... мій не п’є пива, або тільки вдома. Його пиво зразу розбирає, тому може собі позволити тільки два келішки горівки, і все. Більше ні, бо буде біда. А йому ще машиною їхати додому, а дома далеко.

---------- Додано в 22:37 ---------- Попередній допис був написаний в 22:36 ----------

Якщо придертись до слів, то я свому заборонила пити соки і він запиває тільки мінералкою. Потім вдома п’є БАГАТО зеленого чаю. Він у мене на тім чаї трошки ку-ку.

---------- Додано в 22:38 ---------- Попередній допис був написаний в 22:37 ----------

Я б з задоволенням багато кого відправила в ту тему, але що поробиш... не підуть.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Читала. Та собі чогось думаю що в дітних проблема саме в

Такі компанії існують. То без сарказму. Просто ви таке бачите чи такі люди вас оточують. А в мене навпаки- всі знайомі жінки дітні скаржаться власне на те, що чоловіки то гуляють як і колись, а вони до діток привязані.
Не по темі та зрештою- якщо людина любить собі троха бахнути- то заборона гульок з компанією того не вирішить. Тут головне на себе то все не вішати, а спокійно подумати- нащо то чоловіку і як можна тому ділу зарадити.

---------- Додано в 00:18 ---------- Попередній допис був написаний в 00:15 ----------

Та ну. Я думала що тут і можна про таке поговорити. Який зміст питатися поради приховуючи більшу частину фактів??

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А що така вже проблема в алкоголі? Головне, чи в людини є голова і розум , щоб до того підійти. Я взагалі проблеми не бачу, як мій чоловік йде на пиво, чи навіть як буде келик коньяку. Знаю точно , що як свиня не нап'ється та й впринципі п'яний не буде, бо то лиш доповнення до проводження часу з хорошими і цікавими людьми , а не зустрітися, аби набратися.. І я вважаю, що мій чоловік повертається білий та пухнастий і хоч бийте мене за то, що я не проти алкоголю, але ну вважаю, що в людей просто різний підхід до того.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну, та тема реально про алкашів (грубо, але так), бо алкоголізм- то хвороба, а якщо компанія, випивка інколи так час від часу то тре туди відправляти? Тобто це алкоголізм?
Я не тойво, просто питаю. Бо і туди піду, я не встидаюся, але щось мені підказує, що то трохи не до того тичиться.

Компанія холостячків, яким давно за 30 і яким плювати взагалі на своє особисте. Я б рада, щоб вони поженилися, але з роду не чула, щоб хтось зних мав якусь дівчину. І то, блін, чоловіку з ними цікаво і вони самі до нього пруть в інший кінець міста, щоб потусуватися. Моя мама каже, що вони хочуть розбити йому сім"ю.
Моя коліжанка каже "най водиться з хлопами, краще ніж з бабами". Ну, воно то так, але я б сказала, хай краще водиться жінкою і час від часу з друзями, нормальними друзями.
Але сковорідкою з пилу-жару)) то діло не вирішиш, я то розумію. Пошукати причину в собі. Шукала, інколи думала,що знайшла. Не то...
Свекруха неоднократно перестрівала ту компаху, говорила, щоб не їздили до її сина, залишили в спокої. Одному з них верещала "ти свою сім"ю розвалив, хочеш розвалити чужу" Угу, счас!!!
Одного разу я поїхала з ними на озеро, то сама ж прозріла від тупості і недалекості цих парубків. Я спеціально заводила мову про дівчат і особисте, то там такі пЙОрли, що просто капець. Але чогось для чоловіка то такі файні друзі, нема ради...
Хочу навчитися щось з тим зробити, але не знаю як. Все зводиться до грізного скандалу та й по всьому і до того, що я ненавиджу тих парубків. Як собі уявлю що народиться друга дитинка і тому одному з другим плювати буде на ту дитинку, але воно припре, бо мовляв типу "виставляй", мені хочеться вити.

При чому у нього були колись таки толкові хороші товариші, але бачу зараз десь подівались.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Це не вихід однозначно! Тут треба шукати причини в чоловікові, а не в друзях. Бо таки йому з ними цікаво, але чому?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

+100
Люди ж не просто так спілкуються, причому тісно, їх щось пов"язує і вони мають бути подібні і з одного тіста. Тому однозначно, якщо "погані" друзі чи компанія, то не може бути той хто проводить з ними час, білим і пухнастим. Свій до свого по своє.

Аналогічно. Навпаки тільки за те, щоб частіше проводив час з чоловіками за посиденьками, бо всі вони цікаві і класні люди..А мій трудоголік(що теж не є добре) і дуже перебірливий у спілкуванні.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Одруження не обов"язково щось вирішить. От у мого чоловіка всі друзі "міцно одружені", але дозволяють собі похвігістичне відношення до своєї сім"ї. І після зустрічі з ними у мого мужа з"являються в лексиконі фразочки, які йому не належать. От чому він піддається такому чоловічому впливу? Можливо, собака зарита в тому, що вдома керував тато, останнє слово (неважливо, чи воно на добре піде, чи на зле) завжди залишається за батьком.
Приклад з останнього: приїхали до чоловіка на село на пікнічок. Шукаємо разом з його батьками місцинку гарну. Я кажу: давайте тут в холодочку під вербою сховаємось. Його тато: Нє, там погано, давайте на сонечку. Чоловік: так, так, краще на сонечку.
Походили-пошукали, і вернулись назад до того деревця, що я спочатку казала. Тато: о, дивіться яке гарне місце! Давайте тут сідаємо. Мій чоловік: о, так, тут буде добре, і не обгоримо.
Ну от, як я їх двох не стукнула - не знаю. Свекруха весь час чемно мовчала.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Знаю, розумію, але з якої сторони до того діла не підходжу- все намарно.
Було- питала його на пряму по-доброму чому йому з ними так цікаво. Відповідь тупа як цвящок, щось типу "аво тобі з кумою цікаво", " аво тобі з Надькою цікаво")) То для прикладу. Я взагалі людина, яка любить пагаваріть по душам. Я намагалася чітко все обмусолити чому так і чому так, де у нас спільні інтереси і т.п., але відповіді якоїсь толкової від нього так і не отрмала.
Пробувала, як я вже писала, сама влізти в їхню компанію. Та яке. Тоді на озері ще й до того докотилось, що вони йому набрехали, типу я їх запросила на своє ДН. А я такого точно не говорила, зато потім муж мене довго і нудно пиляв нашо я таке зробила і шо хлопці то серйозно сприйняли. Але от нашо вони таке зробили? Не пойму. Таке враження, що спеціально хотіли якусь кістку кинути.
При тому наш відпочинок спільний закінчився тим, що малий розплакався по дорозі додому, я понесла його до хати, а чоловік пішов мов би проваджати своїх побратимів на маршрутку. В результаті прийшов через дві години. Вони собі, я так зрозуміла, спокійненько без мене гарно допровели час. При тому знову ж таки чоловік прийшов нагвинчений, бо мовляв виявляється я запросила хлопців після озера ще до нас на каву, а сама нагло свалила. Ну, і що то таке. Нагла брехня. В мене точно провалів в пам"яті нема.
А ще було таке, хоч то вже пройдений етап, коли я ставила ультиматуми або вони, або я і жила деякий період в мами.

То була така історія, яка мене довела. Я ще була вагітна першим малим. Зима, слизько, я на 7-му місяці. І тут коліжанка запрошує на дівішнік, мовляв відмітити прошедший НР. Я категорично відмовлялась іти, бо ж реально сильно слизько було. Чоловік при тому наполіг, мов "іди-іди, трошки розвійся з дівчатами. Я тебе проведу і потім ти подзвониш, заберу". Золотий муж.))) Результат- провести то провів, а забрати вже нікому було, бо зустрівся по дорозі, чи напевно швидше за все навперід зідзвонився з тими друзяками і так завідмічався, що забув за все на світі і за вагітну дружину, яку обіцявся забрати в тому числі. В результаті коліжанки визвали таксі і завезли мене до мами, бо я ключів від хати не мала, а де мій муж предположити було трудно.

В точку. В мого те саме. І це найбільше бісить.

---------- Додано в 08:45 ---------- Попередній допис був написаний в 08:39 ----------

Вони я б сказала з одного тіста вилізли, але дороги трохи розійшлися. То ще стара компанія з дитинства. Всі приблизно однолітки. Один- той що перший одружився вже розлучився, при чому я в добрих стосунках з його колишньою дружиною і вона стверджує, що в їхніх стосунках велику роль відіграла ота власне компанія. Каже під..ли на кожному кроці, дзвонили, увесь час кудись тягнули, на ню наговорювали. То з її слів.
Всі решта холостяки, при чому, як я вже писала, дівчатами, чи якимось лямурними історіями в тій компашці навіть не пахне. Суто чоловіче царство.
Я собі якось щойно згадала, що один з них ще давніше пробував завести стосунки, але всі решта так з нього сміялися і іздівалися, що той кинувся того "ровера" і повернувся в компанію.

Ну, але мій чоловік не ходить з ними часто, бо вони там увесь вільний час разом проводять, не їздить до них в інший кінець міста, але ж свідомо домовляється про зустріч і вони їдуть сюди. А нашо йому того? Відлуння минулого, колишні добрі друзі, які шлейфом тягнуться до цих пір. Але ж то давним-давно пора зрозуміти що йому того не треба. Ех, понаписувала я тут, аж сама заплуталась.)))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

пиво щодня це вже перша стадія алкоголізму )) останнім часом всюди так пишуть.. і ще одне колись прочитала: якщо зранку в людини похмілля, а вечір перед тим не було блювоти - значить організм вже звик до алкоголю, а звикання до алкоголю то річ серйозна. Ще в школі нам розказували, що організм сам собі виробляє необхідну кількість алкоголю для нормального функціонування, а коли людина починає все частіше вживати алкоголь зовні, то та функція потрохи припиняється і організм перестає виробляти алкоголь сам, натомість потребує щоб його вживали зовні..

Трохи вина, чи 3 келюшки горілки раз в тиждень погоди сильно зроблять, але якщо зранку буває похмілля, а ввечері не було блювоти - то вже початки.. бо блювання - нормальна реакція здорового організму на алкоголь, а якщо його нема - організм привик.. ото вже є зле..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Всьо, знадчить на ціле літо я себе записую в алкоголіки.)))
Добре хоч тільки на першій стадії.
Люблю пиво, особливо влітку. За вийнятками періоди вагітності і ГВ.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

і я так.. хіба можу води принести.. ні не сварюсь, ні не жалію.. ставлюсь до нього, як до здорового і вимагаю виконання хатніх обовязків як від здорового.. я не мамочка, і я не заставляла пити тому і з своїм похміллям він повинен розгрібатись сам.. великий хлопчик, зрештою..

---------- Додано в 10:40 ---------- Попередній допис був написаний в 10:23 ----------

стррашно стало? всьо, мовчу.. бо зараз ще хтось настрашиться :shutup:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Добре йому з ними. Примітивний відпочинок -теж відпочинок.
Заставте його признаватися в такому. не встидайте тим, а хай признає що йде з ними, йде бо хоче примітиву, і нехай не бреше ( а тоді і брехати не буде). Вже легше .
І покарання адекватне мусить бути. Примітивне і просте, матеріальне, а не душевне.
ІМХО.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Все пора кидати пити, бо бували такі моменти коли вечером добре, але без блювоти, а от зранку похмілля (трохи незручно таке писати, але всі ми люди і мабуть кожен був в такому стані) і думка "блін чому ж вчора було так класно, а сьогодні так хреново?", а це вже виявляєть зле бо організм привик і т.д. Насправді блювота буває або через конкретний перебір спиртного (і то не завжди), або через змішування і дозування різного градусу, а якщо пити щось одне то можна обійтися і без трагічних вечірніх наслідків.
Що стосується чоловічих походеньок з відповідним вживанням пива чи чогось міцнішого то погоджуюся з думкою Віторії і Яруськи, якщо в чоловіка є голова і власна точка зору, то нічого трагічного, а от коли він попадає під вплив оточуючих чи є залежним від думки інших то тоді це проблема чоловіка, яку потрібно якось вирішувати чи брати ситуацію під свій контроль.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

так, але часто отим "попадання під чужий вплив" маскують те, що чоловік випиває, бо любить випити ))) часто винуватять друзів, а причина то не в них, а саме в його бажанні.. нє, я не кажу що він хоче напитись до "поросячого візга", просто хоче випити..

мені перехотілось алкоголю після 3-х років практичного його невживання (вагітність+лактація), постановила собі, що пити не буду і все.. і максимум пила - півкелиха вина за вечір і то дуууже рідко.. і тепер не хочу алкоголю.. а до того теж бувало всяке

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ні, я знала про таке, але тут ще потрібно окремо до кожного випадку підходити напевно.))

Неа, не признається. Я вже по різному пробувала.
Ще одна історія і іду, бо розписалася тут шось забагато.)))
Позаминула неділя. Муж гуляє з малим, мовляв даючи мені можливість відпочити. Сходив супермаркет, приходить, викладає все, а малий "дядя", та й "дядя". Питаю мужа з ким був. Каже ні з ким, просто знайомого зустрів. Та добре, виходить з малим на двір, а я шерлок холмс в халаті за пару хв виходжу з під"їзду, ага, а там муж, малий і двоє братанів з тої компанії.))) Дзвоню, питаю чи точно сам, нехай оглянеться по сторонах. Б"ється рукою в груди що сам. Кажу, що ж нашо бреше, я все бачила. Каже мені привиділось.:khomyak:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А як же і в радості, і в горі Всі ми дорослі робимо помилки, хтось може напитися, хтось вікно розбити...Але ви ж пара, невже не можна проявити терпіння чи терпимість і не лишати наодинці зі своїм похміллям - так він дорослий, але хіба дорослі не припускаються помилок?

---------- Додано в 14:10 ---------- Попередній допис був написаний в 14:03 ----------

Давно хотіла запитати, що для вас означає "не мамочка". Один з проявів любові є турбота: їсти приготувати коханому, прибрати, помити його мешти, попрати його білизну... В принципі це все робила колись його мама. То як виконувати це все, але щоб він не асоціював ці прояви турботи з маминими. Нещодавно посварилися, бо я йому сказала, що в холодильнику є суниці і творог, то він може помити суниці і зїсти з творогом. То він розкричався, що я ніби його мама . Я тепер боюся сказати, що сніданок на столі, бо знову буде думати, що я наче його мама. Хоча разом з тим в побуті він участі не приймає.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

тільки чомусь переважно в нас то вважається власне проявами турботи до коханого, а не коханого до коханої . А я от ну не розумію, ми працюємо обоє з чоловіком-чому я саме я маю готувати нам їсти, чи прибирати? Бо я жінка? Не той світ тепер... Вважаю, що тепер про це просто в сім'ї треба домовлятися-хто що робить і як то все має виглядати. Бо автоматом-дружина робить затишок в хаті якось не канає, коли вона так само працює.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Добре, що мій чоловік ніколи не побачить цього допису...
Бо я не те, що води не подам, я ще й бурчу-бурчу-бурчу в кращому випадку, а в гіршому проводжу грізні розбірки. Інколи навіть дуже.
Хоч таке трапляється надто рідко і все ж...
А на рахунок

то моя скромна думка- то сюди трохи не підходить.
В нас були випадки власне різні стосовно цього і навіть дуже важкі, проблемні і я вважаю, що проявила себе мудро, надала потужну підтримку, допомогла знайти вихід, не покинула і навіть не думала про таке, але називати спільним горем, що для прикладу вчора перепив, нині сі мучит я не вважаю.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ні, не тільки.

Якщо він є достатньо дорослий аби заливати в себе горілку і не знати міри, а потім потерпати від блювоти на цілу хату, бо недобіг... чи загадженим унітазом або умивалькою, то нехай буде достатньо дорослий аби відповідати за свої помилки.

Ваш підхід, саме так як ви описали, це спонукання до подальших походзеньок і випивок.

Саме цьому навчилась, скориставшись порадами з іншої теми. Але ж я казала, що не підуть, бо то ж

---------- Додано в 14:06 ---------- Попередній допис був написаний в 14:00 ----------

Мульйон раз правда!

В радості і в горі, значить, що є підтримка двостороння. Він тішиться моїми успіхами, я тішусь його. У нього невдачі, ми разом переживаємо і підтримуємо один одного і навпаки. Проте, казати, що я маю коло нього скакати а у відповідь він щей об...є цілу хату... Ну тут вже ви мене вибачайте.